Постанова

від 08.07.2024 по справі 642/6850/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/6850/21 Номер провадження 22-ц/814/1745/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2024 року у складі судді Яковенко Н.Л.

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ПАТ «СК «Інтер-Поліс»,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, у якому просила про стягнення з відповідача на її користь у якості відшкодування завданої майнової шкоди 39 929,30 грн, 10 000 грн моральної шкоди, а всього 49929,30 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 908 грн.

Позов мотивовано тим, що 28.04.2021 о 15 год 30 хв в м. Харків біля будинку № 50А по вул. Балакірєва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та ГАЗ 3110, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить АТ «Укрзалізниця», під керуванням водія ОСОБА_3 , з вини останнього.

За даним фактом було складено електронний європротокол № А5ЕА36АС32 від 28.04.2021.

Вказувала, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс», а тому після виїзду представника вказаної страхової компанії та огляду автомобіля Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , позивачу страховою компанією виплачено страхове відшкодування у розмірі 19 160,70 грн, якого недостатньо для ремонту автомобіля, оскільки згідно рахунку-фактури № 02/07 від 20.07.2021 сума збитків (ремонту) складає 59090 грн. Таким чином, невідшкодованою залишається сума 39 929,30 грн.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про досудове врегулювання питання щодо отримання різниці між понесеними збитками та страховим відшкодуванням, але вказані заяви не були задоволені, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

На підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова, які передано для розгляду до Київського районного суду м. Полтави.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за спричинену позивачеві майнову шкоду в межах встановленого ліміту відповідальність несе страховик.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вона звернулася до суду з позовом про відшкодування різниці між завданою шкодою та страховою виплатою, а питання доказування вини ОСОБА_3 не ставилося. Крім того, однією з умов складання європротоколу є визнання вини однією стороною, а відтак даний факт встановлення не потребує.

Вказує, що після виконання ремонтних робіт декілька деталей, які при огляді не було видно, вже після розбирання пошкоджених вузлів працівниками СТО були виявлені, сфотографовані та направлені до страхової компанії з метою включення їх додатково до страхової компенсації, що називається прихованими дефектами. При цьому зауважує, що автомобіль Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , з моменту вчинення ДТП і до початку ремонтних робіт увесь час знаходився на стоянці, так як був непридатний до експлуатації, а тому інші пошкодження отримати не міг.

Зазначає, що нею понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля ніж отримані страхові відшкодування, а тому вказана різниця підлягає стягненню з винної особи, яка в даному випадку перебуває в трудових відносинах з відповідачем АТ «Укрзалізниця», яке має відшкодувати завдану шкоду.

Звертає увагу на те, що внаслідок ДТП вона майже пів року не мала можливості користуватися своїм автомобілем та змушена була наймати таксі для особистого переміщення по роботі в м. Харків і переміщення членів своєї сім`ї, збирати велику кількість документів, звертатися за юридичною допомогою, звертатися до страхової компанії, що позначилося на душевному стані та призвело до погіршення взаємовідносин у сім`ї, чим їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 10000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Укрзалізниця» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 28.04.2021 о 15 год 30 хв в м. Харків біля будинку № 50А по вул. Балакірєва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та ГАЗ 3110, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить АТ «Укрзалізниця», під керуванням водія ОСОБА_3 .

Станом на час вказаної ДТП власником транспортного засобу Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 була ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2 , є АТ «Укрзалізниця», водій якого ОСОБА_3 станом на дату ДТП перебував з відповідачем в трудових відносинах.

У відповідності до вимог пункту 33.2 статті 33Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» учасники ДТП склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), у якому зазначена схема ДТП, прізвище водіїв, назви транспортних засобів.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне), поліс АР/9318738.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ 3110, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», поліс АР/5045281 страхова сума за шкоду, заподіяну майну, визначена в розмірі 100 000 грн на одного потерпілого, сума франшизи - нуль.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Фаворит-Ассистанс» вих. № 27337 від 25.06.2021, вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 45966,11 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, станом на 30.04.2021 дорівнює 20 947,73 грн.

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування у справі № 3774 ПрАТ СК «Інтер-поліс» ліміт відповідальності за европротоколом становить 50000 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача - 45966,11 грн, матеріальний збиток - 20947,73 грн, а сума страхового відшкодування - 19160,70 грн, що дорівнює матеріальному збитку без ПДВ на запасні частини.

07.07.2021 згідно платіжного доручення № 3040 сума страхового відшкодування у розмірі 19160,70 грн була виплачена позивачу ОСОБА_1 .

Позивачем також надано суду рахунок-фактуру № 02/07 від 20.07.2021, акт виконаних робіт № 03/09 від 29.09.2021, складені ФОП ОСОБА_4 щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 загальною сумою 59090 грн без ПДВ (ПДВ не передбачені), а також квитанції про сплату нею вказаної суми ФОП ОСОБА_4 .

У зв`язку з недостатністю суми страхового відшкодування для ремонту автомобіля, ОСОБА_1 звернулася до АТ «Укрзалізниця» із заявою про досудове врегулювання спору, в якій просила сплатити їй різницю між сумою збитків (ремонту), що складає 59090 грн та виплаченим ПрАТ СК «Інтер-поліс» страховим відшкодуванням у розмірі 19160,70 грн.

У відповідь на вказану заяву регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адресу ОСОБА_1 направлено лист про неможливість розгляду вказаної заяви у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують фактичний розмір шкоди та реальність її понесення, а також документів, які свідчать про дату та розмір отриманої страхової виплати.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Способами захисту цивільних прав відповідно до пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Згідно частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилами частин другої, п`ятої статті 1187, пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано правовий висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (див. постанову ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 провадження 14-95 цс20).

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), за яких у страховика (МТСБУ) не виникає обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату), передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 36 Закону № 1961-IV розмір оціненої шкоди (страхового відшкодування) зменшується страховиком на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). Доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, який на час виникнення ДТП 28.04.2021, оформленої з використанням «європротоколу», становив 50000 грн на одного потерпілого, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, покладається на страховика заподіювача шкоди за виключенням суми податку на додану вартість, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), та франшизи, у разі, якщо вона передбачена договором страхування.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 28.04.2021 за участю забезпеченого страховим полісом ПрАТ СК «Інтер-поліс» автомобіля ГАЗ 3110 державний номерний знак НОМЕР_2 , потерпілій ОСОБА_1 було завдано майнову шкоду у розмірі вартості відновлювального ремонту, що була визначена страховиком при розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «ЕК «Фаворит-Ассистанс» на замовлення ОСОБА_1 , у сумі 45966,11 грн.

Позивач такий розрахунок не заперечувала, фактично погодившись із оцінкою завданого їй матеріального збитку внаслідок ДТП.

Належних та допустимих доказів наявності прихованих пошкоджень автомобіля, які б перебували у причинному зв`язку з подією ДТП 28.04.2021, але не могли бути виявлені при складанні суб`єктом оціночної діяльності Акту огляду транспортного засобу № 27337 (дефектна відомість) від 30.04.2021 позивач по справі не надала та суду таких обставин не довела.

Отже,оскільки сумазавданих збитківне перевищуєліміт страховоговідшкодування -50000грн,тобто знаходитьсяу межахвідповідальності страховикаПрАТ СК«Інтер-поліс»,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро відсутністьпередбачених закономпідстав дляпокладення обов`язкуз відшкодуваннямайнової шкодина АТ«Укрзалізниця»,яке вустановленому закономпорядку застрахувалосвою цивільно-правовувідповідальність зашкоду,завданумайну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові у частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Склавши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого зразка - так званий «європротокол», учасники ДТП дійшли взаємної згоди щодо обставин скоєння ДТП, жоден з них не заперечував проти наявності у його діях порушення ПДР України та своєї вини, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем протиправності дій відповідача є безпідставними.

У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи у ДТП та сам факт того, що учасники ДТП 28.04.2021 скористалися своїм правом та погодили у протоколі, що ДТП сталася внаслідок здійснення водієм транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_3 , відповідальність якого застрахована ПрАТ СК «Інтер-поліс», обгону під час повороту ліворуч транспортного засобу НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована АТ «СГ «ТАС», є достатнім для висновку про наявність складу деліктного правопорушення у діях працівника відповідача, що є підставою відповідальності за завдану позивачеві шкоду.

З урахуванням обставин справи та на підставі норм частини першої статті 1167, частини першої статті 1172, частини п`ятої статті 1187, пункту 3 частини першої 1188 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн у відшкодування моральної шкоди, що є належною та справедливою сатисфакцією моральної шкоди.

За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 3000 грн компенсації моральної шкоди.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 136,39 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна