Постанова

від 03.07.2024 по справі 388/1901/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 388/1901/23

провадження № 22-ц/4809/933/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «ЖУРБА»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.04.2024 у складі головуючого суддіСтепанова С. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

04.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «ЖУРБА» (далі ПП «ЖУРБА»), в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений 08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством «Журба», інше речове право по якому зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Журба» 26.09.2016 за №16660799.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,6 га, кадастровий номер 3521984900:02:000:5124, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходяться на території Маловодянської сільської ради Долинського (наразі Кропивницького) району Кіровоградської області.

08 серпня 2016 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди землі б/н, зареєстрований 26 вересня 2016 року, номер запису про інше речове право:16660799, строком на 25 років.

Сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (не допускається) п. 37 Договору.

Оскільки жодне слово не було підкреслене чи викреслене, то позивач вважає, щосторонипогодили можливість одностороннього розірвання договору.

Відповідно до інших умов договору сторони викреслили те слово, яке не підлягає застосуванню.

16 лютого 2023 року позивачка направила на юридичну адресу відповідача лист-повідомлення про намір розірвати договір в односторонньому порядку, посилаючись на п. 37 Договору оренди землі від 08 серпня 2016 року. До того листа додала акт приймання - передачі земельної ділянки.

Відповідач отримав лист особисто 22 лютого 2023 року.

На день подання цього позову орендар не зреагував на вказане повідомлення орендодавця, земельну ділянку за актом не передав, фактично продовжує користуватис спіфрноюземельною ділянкою.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.04.2024 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст дослідженого договору оренди не містить підтвердження про досягнення згоди сторін щодо можливості одностороннього розірвання договору, договір не містить положень про будь які випадки, за яких договір підлягає односторонньому розірванню.

Суд зазначав, що позивач не обґрунтовує необхідність розірвання договору порушенням його істотних умов та не надає докази цього, а згідно ж положень ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції вважав, що умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, заперечення іншої сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання цього договору.

Згідно примірника договору, який знаходиться в підприємства у п.37 договору слово «допускається» закреслено, а у копії примірника договору, який позивачка надала до суду, слово «допускається» не закреслено.

Суд виснував, що позивачем не доведено наявність обставин, за яких договір підлягає односторонньому розірванню, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що позивачем не доведено наявність обставин, за яких договір підлягає односторонньому розірванню, зміст дослідженого договору оренди землі не містить підтвердження досягнення згоди, позивач не обґрунтовує необхідність розірвання договору порушенням його істотних умов та не надає докази цього.

Зазначає, що згідно п. 37 договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (не допускається).

Оскільки жодне слово не було підкреслене чи викреслене, то позивач вважає, що сторони погодили можливість одностороннього розірвання договору що і передбачили п. 37 договору оренди землі.

16 лютого 2023 року позивачка направила на юридичну адресу лист-повідомлення про намір розірвати договір в односторонньому порядку посилаючись на п. 37 договору оренди землі від 08 серпня 2016 року. До вищезазначеного листа додавався акт приймання - передачі земельної ділянки, який відповідачем отримано особисто 22 лютого 2023 року.

Звертає увагу на те, що реєстрацію спірного договору оренди землі займався саме відповідач, про це свідчить відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де в розділі про державну реєстрацію іншого речового права підставою для державної реєстрації зазначено договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 08.08.2016, видавник ПП «Журба».

Зазначає, що примірник договору оренди, який надає до суду відповідач, має закреслення кульковою ручкою, що не допускається для договорів якій подаються для державної реєстрації.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

У відзиві також зазначено, що ПП «Журба» просить розглянути справу без участі їх представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; якіправовідносини сторінвипливають ізвстановлених обставин; якаправова нормапідлягає застосуваннюдо цихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілити міжсторонами судовівитрати; чиє підставидопустити негайневиконання судовогорішення; чиє підставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та її представника адвоката Позненка Ю. В., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

08.08.2016 між ПП «Журба» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 3521984900:02:000:5124, загальною площею 1,6 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 вересня 2016 року, номер запису про інше речове право: 16660799, строком на 25 років (а.с.12-14).

Згідно з пунктом 35 спірного договору оренди земельної ділянки, доданого позивачем до позовної заяви, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 договору оренди земельної ділянки дія договору

припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін та інших підстав визначених Законом, про що одна сторона за 2 місяці повідомляє іншу сторону; рішенням суду на вимогу однією із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджаєїївикористання, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункт 37 договору оренди земельної ділянки розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (не допускається).

16.02.2023 ОСОБА_1 направила на адресу ПП «Журба» повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку на підставі п. 37 договору (а.с.15).

14.12.2023 (після відкриття провадження у цій справі) ПП «Журба» направило ОСОБА_1 лист про намір продовжити дію договору оренди від 14.12.2023, до якого додало додаткову угоду до договору оренди землі з наміром про внесення змін до п. 37 договору,виклавши йогов новій редакції "розірвання договору в односторонньому порядку допускається у разі не виконання або неналежного виконання сторонами договірних зобов`язань" (а.с.31-38).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до цієї норми правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див.: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).

Відповідно до ст. 626 -628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору

допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або

законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі,

регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду

земельної ділянки.

Наявність в договорі умови про можливість його розірвання в

односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи.

Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

Суд першої інстанції виснував, що умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця. При цьому заперечення іншої сторони орендаря свідчить, що останній не погоджується на розірвання, тобто відсутня взаємна згода сторін на розірвання цього договору.

Посилався на те, що з примірника договору, який знаходиться у підприємства у п.37 Договору слово «допускається» закреслено, а у копії примірника договору, який надала позивачка, слово «допускається» не закреслено.

Суд зауважив, що зміст договору оренди землі від 08 серпня 2016 року сторони визначили на основі Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не грунтуються на належно оцінених доказах.

В матеріалах справи наявні і судом досліджені декілька фотокопій спірного договору оренди землі.

Згідно примірників договору оренди землі, укладеного 08.08.2016 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Журба», наявного у позивачки (а.с. 12-13) та поданого відповідачем державному реєстратору, копія якого отримана на запит суду з відділу "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с18-20),інше речовеправо поякому зареєстрованов державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майноза Приватнимпідприємством «Журба»26.09.2016за №16660799,встановлено,що сторонидоговору підписалита подалидля державноїреєстрації праваоренди текст договору,де пункт 37 передбачає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, оскільки слово «допускається» не закреслено .

Оцінюючи зміст пункту 37 договору оренди від 08.08.2016, примірники якого були надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду врахувала, що вказаний пункт містить альтернативу щодо можливості розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку: допускається (не допускається), проте перед реєстрацією права оренди орендар не скористався своїм правом на уточнення умов односторонньої відмови від продовження договірних зобов`язань, і залишив таку можливість для орендодавця без додаткових підстав.

ОСОБА_1 , не бажаючи продовжувати орендні відносини з ПП «Журба», скористалась своїм правом, передбаченим п. 37 договору оренди землі від 08.08.2016, 16.02.2023 направила на адресу орендаря повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку (а.с.15).

ОСОБА_1 дотримано вимог п. 36 договору оренди землі, за 2 місяці письмово повідомила орендаря про розірвання договору, відповідно до п. 37 договору, наявні правові підстави для розірвання договір оренди землі від 08.08.2016 у односторонньому порядку.

Оскільки вказаним пунктом договору передбачена можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку, суд вважає, що ПП «Журба» безпідставно вважає, що для ухвалення рішення про розірвання спірногодоговору оренди необхідні додаткові підстави, крім висловленої в письмовому зверненні волі орендодавця.

В зв`язку з відмовою орендаря від виконання умов договору щодо його розірвання за ініціативою орендодавця, порушені права останнього, які підлягають захисту, зокрема у спосіб, обраний ОСОБА_1 , шляхом розірвання договору в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2889,80 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 08.04.2024 скасувати.

Ухвалити нове рішення суду, яким позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЖУРБА» про розірвання договору оренди задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством «Журба», інше речове право по якому зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Журба» 26.09.2016 за №16660799.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Приватного підприємства «ЖУРБА» на користь ОСОБА_1 - 2889,80 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко