Ухвала

від 18.07.2024 по справі 596/1810/16-ц

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"18" липня 2024 р. Справа № 596/1810/16-ц

Провадження № 4-с/596/1/2024

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Лисюк І.О.,

за участі секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,

представника боржника ОСОБА_1 адвоката Кметика В.Я.,

представника Гусятинського відділу

державної виконавчої служби

у Чортківському районі Тернопільської області

Західного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції Навроцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин цивільну справу за скаргою представника боржника ОСОБА_1 адвоката Кметик Віталія Ярославовича на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника зі скаргою на рішення та дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Просить зобов`язати посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження №52941978 відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 04.05.2020 року.

В обґрунтування скарги, посилається на те, що на виконанні у Гусятинському відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №52941978 щодо примусового виконання виконавчого листа №59б/1810/1б-ц, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області 23.09.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25% з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

04.05.2020 року, на той час, Гусятинським районним відділом державної виконавчої служби винесено Постанову про арешт майна боржника, ВП №52941978, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 932,07 грн.

10.06.2024 року стягувачем ОСОБА_2 підтверджено факт отримання усієї суми заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі у період до 01.06.2024 року, про що свідчить подана нею заява на ім`я начальника Гусятинського відділу ДВС.

На звернення Заявника до Гусятинського відділу ДВС щодо зняття арешту з його майна, у зв`язку зі сплатою боргу по аліментах та відсутністю заборгованості по щомісячних платежах відділом ДВС відмовлено. Вважає, шо відмова у звільненні майна з-під арешту майна суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 адвокат Кметик В.Я. підтримав у повному обсязі подану скаргу та просив її задовольнити.

Представник Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Навроцька М.М. щодо розгляду скарги покладалась на розсуд суду.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду скарги відповідно до приписів ст.128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши позицію учасників справи, суд приходить до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом установлено, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2016 року вирішено: стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, у розмірі 25% з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

На виконання рішення суду Гусятинським районним судом Тернопільської області 23 вересня 2016 року видано виконавчий лист №596/1810/16-ц .

Відповідно до розділу VII ЗУ «Про виконавче провадження», щодо порядку звернення стягнення на майно боржника, державний виконавець у разі виявлення заборгованості по примусовому виконанні виконавчого листа звертає стягнення на кошти та інше майно боржника та виносить постанову. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Як вбачається із матеріалів скарги, постановою заступника начальника Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Навроцькою Марією Михайлівною від 02.01.2020 відкрито виконавче провадження №52941978 з примусового виконання виконавчого листа №596/1810/16-ц, виданого 23.09.2016 року Гусятинським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, у розмірі 25% з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

04.05.2020 року заступником начальника Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Навроцькою Марією Михайлівною державним з метою забезпечення виконання рішення суду та у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів було винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що постанова від 04.05.2020 року про арешт всього рухомого та нерухомого майна, не була оскаржена ОСОБА_1 .

Учасники справи не заперечували, що станом на день розгляду скарги заборгованість ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом №596/1810/16-ц від 23.09.2016, виданим Гусятинським районним судом, станом на день розгляду скарги відсутня.

Як встановлено, в матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні докази звернення боржника до Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з його майна, у зв`язку зі сплатою боргу по аліментах та відсутністю заборгованості по щомісячних платежах та письмова відмова відділу ДВС. Учасники справи підтвердили, що таке звернення боржника про скасування арешту було усним.

З аналізу вимог статті 447ЦПК України вбачається, що під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, яким порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до приписів Закону України«Про виконавчепровадження» законодавцем встановлені виключні випадки у виконавчому провадженні в яких державний виконавець знімає арешт з усього майна боржника.

Порядок зняття арешту з майна боржника регламентований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною 4 статті 59 зазначеного вище Закону чітко регламентовано у яких випадках знімається арешт з майна боржника.

Так, беззаперечно, згідно приписів п. 7 ч.4 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» арешт з майна боржника знімається у випадку погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, але якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, за відсутності в матеріалах справи даних щодо іншого способу забезпечення виконання рішення суду.

Таким чином, підставою для зняття арешту з майна боржника згідно п.7 ч.4 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» єодночасне настаннядвох юридичнихфактів -погашення заборгованості та можливість забезпечення виконання судового рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Наведені норми чітко регламентують підстави, із настанням яких, законодавець пов`язує обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника.

Так, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, визнається учасниками справи, станом на момент звернення до суду зі скаргою, у боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина, проте обтяження у вигляді арешту нерухомого майна продовжують існувати.

Як встановлено,після накладенняарешту,боржником ОСОБА_1 погашено заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 118717 грн.75 коп. за період з 01.01.2021 по 01.06.2024, про свідчить подана заява ОСОБА_2 на ім`я начальника Гусятинського відділу ДВС.

З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що арешт на майна являється дієвим способом, який спонукає боржника виконувати рішення суду про стягнення з нього аліментів.

Водночас, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня інформація про отримання ОСОБА_1 будь-якого доходу, заробітної плати, наявності грошових коштів, достатніх для виконання рішення суду про сплату аліментів. Вказане свідчить про відсутність в нього щомісячного стабільного доходу та, відповідно, можливості забезпечення виконання рішення в інший спосіб ніж звернення стягнення на майно боржника.

При цьому, слід звернути увагу на те, що довгий проміжок часу (2021-2024) у боржника була наявна заборгованість зі сплати аліментів, що дає підстави вважати про можливість виникнення заборгованості в майбутньому.

Суд зазначає, що сам по собі факт погашення заборгованості з аліментів боржником не є ще відповідно до положень ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» підставою для зняття арешту з майна виконавцем.

Отже, законом передбачена умова, відсутність якої унеможливлює зняття арешту з майна боржника, а саме можливість забезпечення виконання рішення в інший спосіб.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадах змагальності сторін. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, суду не було надано доказів щодо того, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За таких обставин, не зняття державним виконавцем арешту з рухомого майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 квітня 2023 року в справі № 607/3711/15-ц, провадження № 61-688св23

Подібні висновки щодо застосування положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 336/61690/17 (провадження № 61-29992св18), від 22 квітня 2021 року у справі № 742/819/20 (провадження № 61-565св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 577/4889/19 (провадження № 61-5670св20), від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19 (провадження № 61-8727св20).

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі№ 490/6309/16 (провадження № 61-473св21), зроблено правовий висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

За таких обставин, оскільки боржником не надано суду жодних доказів того, що виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, яке підлягатиме примусовому виконанню ще 8 років, може бути забезпечено в будь-якій інший спосіб, суд доходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження",правомірно відмовляючиборжнику увиконавчому провадженніу зняттіарешту з майна боржника, відсутні також і підстави, для зобов`язання державного виконавця вчиняти дії спрямовані на скасування арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.3 ст.451ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, доводи сторони скаржника не знайшли свого підтвердження, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог скарги у повному обсязі.

Керуючись ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 258-260, 354, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги представника боржника ОСОБА_1 адвоката Кметика Віталія Ярославовича на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду складено 18 липня 2024 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК