Постанова

від 16.09.2024 по справі 596/1810/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1810/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/831/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

та сторін - представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/1810/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кметик Віталій Ярославович на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року, постановлену суддею Лисюк І.О., за скаргою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Кметика Віталія Ярославовича на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2024 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника зі скаргою на рішення та дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просив зобов`язати посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 04.05.2020 року.

В обґрунтування заяви посилається на те, що на виконанні у Гусятинському відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа № 59б/1810/1б-ц, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області 23.09.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25 % з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

04.05.2020 року, на той час, Гусятинським районним відділом державної виконавчої служби винесено Постанову про арешт майна боржника, ВП № НОМЕР_2, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 932,07 грн.

10.06.2024 року стягувачем ОСОБА_2 підтверджено факт отримання усієї суми заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі у період до 01.06.2024 року, про що свідчить подана нею заява на ім`я начальника Гусятинського відділу ДВС.

На звернення заявника до Гусятинського відділу ДВС щодо зняття арешту з його майна, у зв`язку зі сплатою боргу по аліментах та відсутністю заборгованості по щомісячних платежах відділом ДВС відмовлено. Вважає, що відмова у звільненні майна з-під арешту майна суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року у задоволенні скарги представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я. на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик В.Я. просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити, та відповідно, зобов`язано посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із усього майна (все рухоме та нерухоме майно) ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 04.05.2020 року.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника посилається на те, що хибними є посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 квітня 2023 року у справі №607/3711/15-ц, оскільки обставини, викладені у вказаному рішенні, не є релевантними з обставинами даної справи. Так, у згадуваній вище справі, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, у боржника за виконавчим документом була наявна заборгованість зі сплати аліментів, тому Верховний Суд вірно зазначив у п. 51 Постанови, - За наявності заборгованості по аліментах, а також при неможливості забезпечити виконання судового рішення у інший спосіб підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Натомість у даній справі заборгованості за сплати аліментів немає, претензій щодо сплати аліментів з боку стягувача немає.

Не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, саме за даних обставин, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права Скаржника мирно володіти своїм майном.

Гусятинський відділ ДВС у Чортківському районі Тернопільської області подало відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я., у якому зазначили, що 10.06.2024 на електронну адресу Відділу надійшла заява стягувачки - ОСОБА_2 від 10.06.2024 про погашення боржником - ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів в повному обсязі станом на 01.06.2024 (копія заяви -додається).

12.06.2024, керуючись ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 5 розділу IV Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2018 № 256/5/65, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.02.2018 за № 133/31585, державним виконавцем відділу повторно скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого провадження: НОМЕР_2 та виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

22.08.2024 проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого заборгованість станом на 01.08.2024 становить - 5959,00 грн.

Отже, виходячи з наведеного, вважають, що суд першої інстанції достатньо та в повному обсязі дослідив матеріали справи та прийшов до вірного висновку, що арешт майна являється дієвим способом, який спонукає боржника виконувати рішення суду про стягнення з нього аліментів, оскільки в інший спосіб забезпечити виконання рішення суду про стягнення з боржника ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини є неможливим, так як боржник неодноразово допускає заборгованість зі сплати аліментів, не виконує рішення суду систематично, тобто щомісячно та у разі зняття арешту з його єдиного майна - земельної ділянки (паю), матиме можливість його відчуження, що унеможливить стягнення аліментів хоча б з річного доходу, який він отримує від передачі майна в оренду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Кметик В.Я. підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на викладені у ній доводи.

10 вересня 2024 року від Гусятинського відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із відпусткою представника відділу - Навроцької М.М., однак суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі № 361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, обставини які стали відомі під час апеляційного провадження, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи без явки належним чином повідомленого Гусятинського відділу ДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 6 Закону У країни «Про виконавче провадження» державний виконавець, зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положень частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2016 року вирішено: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, у розмірі 25% з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).

05 жовтня 2016 року на виконання рішення суду Гусятинським районним судом Тернопільської області від 09 вересня 2016 року видано виконавчий лист №596/1810/16-ц (а.с. 24).

Постановою заступника начальника Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Навроцькою Марією Михайлівною від 02.01.2020 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 596/1810/16-ц, виданого 23.09.2016 року Гусятинським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Гадинківці Гусятинського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, у розмірі 25% з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 серпня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 32).

04.05.2020 року заступником начальника Гусятинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Навроцькою Марією Михайлівною з метою забезпечення виконання рішення суду та у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів було винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 33).

Звертаючись до суду зі скаргою на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" представник ОСОБА_1 - адвокат Кметик В.Я. посилався на те, що заборгованість по аліментах у боржника ОСОБА_1 відсутня, що є підставою для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Відмовляючи у задоволенні скарги представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я., суд першої інстанції виходив з того, що не зняття державним виконавцем арешту з рухомого майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також, оскільки боржником не надано суду жодних доказів того, що виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, яке підлягатиме примусовому виконанню ще 8 років, може бути забезпечено в будь-якій інший спосіб, суд доходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження", правомірно відмовляючи боржнику у виконавчому провадженні у знятті арешту з майна боржника, відсутні також і підстави, для зобов`язання державного виконавця вчиняти дії спрямовані на скасування арешту на майно боржника.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися в повному обсязі не може з огляду на таке.

З аналізу вимог статті 447 ЦПК України вбачається, що під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, яким порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо скасування заходів примусового виконання, застосованих при примусовому виконанні виконавчого листа № 596/1810/16-ц, зокрема щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, ОСОБА_1 посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів і вказував на наявність підстав для зняття арешту зі всього рухомого та нерухомого майна.

Частиною другою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, що після накладення арешту, боржником ОСОБА_1 погашено заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 118717 грн.75 коп. за період з 01.01.2021 по 01.06.2024, про що свідчить подана ОСОБА_2 заява на ім`я начальника Гусятинського відділу ДВС (а.с. 34).

Крім цього, стягувачем ОСОБА_2 06.09.2024 подано заяву на ім`я начальника Гусятинського відділу ДВС про те, що ОСОБА_1 в повному обсязі сплатив аліменти по 06.09.2024.

Також до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Кметиком В.Я. було подано квитанцію до платіжної інструкції № 19975-1057583-76104 від 09.09.2024 року про перерахунок на картковий рахунок стягувача - ОСОБА_2 поточної суми аліментів за вересень 2024 року у розмірі 4865 грн.

Таким чином, заявником ОСОБА_1 повністю погашено заборгованість зі сплати періодичних платежів за виконавчим листом № 596/1810/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022, справа № 2/0301/806/11 зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, саме з вищенаведених обставин призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права заявника мирно володіти своїм майном, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кметика В.Я.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог заяви представника ОСОБА_1 - Кметика В.Я. , шляхом зобов`язання посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із усього (все рухоме та нерухоме майно) ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 04.05.2020 року.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кметик Віталій Ярославович задовольнити.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року скасувати.

Зобов`язати посадових осіб Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт із усього (все рухоме та нерухоме майно) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яке накладене в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до Постанови про арешт майна боржника від 04.05.2020 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 вересня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома