Рішення

від 09.07.2024 по справі 671/647/24

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/647/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2024 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - суддіПодіновської Г.В.

за участю: секретаря судового засідання Краснай Л.П.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» в особі відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

29.03.2024 ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник адвокат Фляшовський В.А., звернулася до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» в особі відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 22.03.1995 вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а 13.05.2020 була звільнена з роботи на підставі п.1 ч.1ст. 40КЗпП України.

30.01.2024 постановою Хмельницького апеляційного суду у справі 671/875/2020 визнано незаконними та скасовано накази директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» №536-к від 12.05.2020 та №52 від 13.05.2020, ОСОБА_3 поновлено на роботі та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на її користь 5561,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2020 по 12.06.2020.

При цьому питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024 залишилося не вирішеним.

Просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024, який згідно з доданим до позовної заяви розрахунком складає 246036,36 грн.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 остаточно вирішено питання поновлення на роботі і питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Додатково та окремо від поновлення на роботі питання середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено не може бути у силу закону. Крім того, неможливо повторно розглядати справу за наявності рішення суду, що набрало законної сили, поставленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Також вказав, що 15.02.2024 ОСОБА_3 звільнено за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України, в день звільнення з нею було проведено повний розрахунок. Разом з тим, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, і цей строк позивачка пропустила. У задоволенні позову просив відмовити.

Крім того, 06.05.2024 від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Представник позивачки подав до суду відповідь на відзив, в якій доводи та аргументи відповідача просив відхилити як помилкові, а також подав заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.05.2024 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення позивача представників сторін дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 у справі 671/875/2020 визнано незаконними та скасовано накази директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» №536-к від12.05.2020 та №52 від 13.05.2020, ОСОБА_3 поновлено на посаді розподілювача робіт цеху №403 Відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ», стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 5561,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення по день звернення до суду (за 21 день), стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь держави 6306,00 грн. судового збору. Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.02.2024 у справі 671/875/2020 з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 стягнуто 5885,60 грн. судового збору.

Разом з тим, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024 залишилося не вирішеним, оскільки, як зазначив Хмельницький апеляційний суд у вищевказаній постанові, за змістом позовних вимог позивачка не визначала період для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - по день ухвалення рішення, а визначала його розмір конкретною сумою, крім того, відповідно до вимог ч. 6ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає позовних вимог, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зазначене не позбавляє позивачку в майбутньому звернутись до суду за захистом своїх прав.

На підставі постанови Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 наказом директора Відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №56/к від 14.02.2024 ОСОБА_3 поновлено на посаді розподілювача робіт цеху №403 Відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ`та виплачено стягнутий судом середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5561,64 грн.

Наказом №18 від 15.02.2024 ОСОБА_3 15.02.2024 звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про по-новлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час ви-мушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 вказала, що середній заробіток за ч.2ст. 235 КЗпП Україниза своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого ч.2 ст. 235 КЗпП Українипозивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП Українита не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного ч.2ст. 235 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

В обгрунтування розміру позовних вимог ОСОБА_3 посилається на розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наведений у постанові Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 у справі 671/875/2020, з якого вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачки складає 264,84 грн., а середньомісячний заробіток 4237,45 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інще не встановлено законом.

Отже, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденної заробітної плати, встановленого судовим рішенням у справі 671/875/2020 264,84 грн.

Згідно з розрахунком, наданим позивачкою, час її вимушеного прогулу становить 929 днів.

Відповідачем іншого розрахунку не надано. Разом з тим, з долучених відповідачем копій наказів по відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» вбачається, що з 01.09.2019 для працівників заводу встановлено чотирьохденний робочий тиждень, деякі робочі дні були оголошені вихідними, а в певні періоди часу, в тому числі з 16.11.2022 по цей час завод перебуває у простої (а.с.135 158).

За таких обставин суд вважає, що оплаті підлягають 812 днів вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 215050,50 грн. (264,84 грн. х 812 днів =215050,50) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Статтею 430 ЦПК Українивстановлено, що суд допускає негайне виконання рішень в частині присудження позивачеві виплати стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку - 4237,45 грн.

Судові витрати відповідно дост. 141 Цивільного процесуального кодексу Українипідлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 2150,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263, 265, 268, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2020 року по 30 січня 2024 року в розмірі 215050,08 грн. з утриманням з цієї суми відповідних податків, зборів та інших платежів, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь держави судові витрати в сумі 2150,50 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_3 середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць 4237,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників,15, код ЄДРПОУ 14307794) в особі відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (місцезнаходження: 31200, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 21322535).

Повний текст рішення складено 15.07.2024.

Суддя: Г. В. Подіновська