Постанова

від 19.09.2024 по справі 671/647/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 671/647/24

Провадження № 22-ц/4820/1764/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 ,

представник позивачки адвокат Фляшовський В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2024 року (суддя Подіновська Г.В.) за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі ПАТ «Мотор Січ») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі розпорядження №103 від 22.03.1995 року вона була прийнята на роботу у відокремлений підрозділ Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» на посаду розпорядника (розпорядника робіт) третього розряду в цех 403.

Наказом директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №536/к від 12.05.2020 року її було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників, неможливістю працевлаштувати позивача за її згодою на іншу роботу згідно до п.1 ст.40 КЗпП України, який вручили їй того ж дня.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 у справі №671/875/20 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Мотор Січ» визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №536/к від 12 травня 2020 року; визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №52 від 13 травня 2020 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді розподілювача робіт цеху №403 відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ»; стягнуто з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_2 5561,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В межах справи №671/875/20 вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який розрахований від дня звільнення з роботи ОСОБА_2 по день звернення до суду, тобто з 14.05.2020 по 12.06.2020.

Оскільки позивач поновлена на роботі постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024, не вирішеним залишилось питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024 року.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з ПАТ «Мотор Січ» на її користь заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 року по 30.01.2024 року.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 року по 30.01.2024 року в розмірі 215050,08 грн. з утриманням з цієї суми відповідних податків, зборів та інших платежів, сплата яких є обов?язковою у встановленому законом порядку. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Мотор Січ» на користь держави судові витрати в сумі 2150,50 грн.

Суд керувався тим, що при поновленні позивачки на роботі, вона на підставі приписів ч.2 статті 235 КЗпП України, має право на виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, в тому числі за період не охоплений рішенням суду про поновлення її на роботі, з 13.06.2020 року по 30.01.2024 року. При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходив з розміру середньоденної заробітної плати, встановленого судовим рішенням у справі 671/875/2020 - 264,84 грн. Судом визначено, що оплаті підлягають 812 робочих днів вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі ПАТ «Мотор Січ» посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Мотор Січ» зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення допустився помилки, оскільки питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішено постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 року у справі №671/875/20, якою одночасно розглянуто та задоволено вимогу позивачки ОСОБА_2 про поновлення її на роботі та вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апелянт вважає, що судом не надано належну оцінку доказам, а саме наказам, якими визначався режим роботи підприємства з 13.06.2020 по 30.01.2024. Відповідно до вказаних наказів з 01.09.2019 року для працівників заводу встановлювався режим роботи з чотирьохденним робочим тижнем. Також на заводі здійснювались обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 у вигляді простою та скорочення тривалості робочого часу, в умовах воєнного стану у зв`язку з неможливістю забезпечити безпечні умови праці на підприємстві також вводився простій.

Не погоджується апелянт також із застосованим судом першої інстанції розміром середньоденної заробітної плати, зазначивши його власний розрахунок у 238,00 грн. (3808,20грн.?128год.=238,00грн.).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Фляшовський В.А. заперечує проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Мотор Січ», оскільки вважає доводи викладені в апеляційній скарзі незаконними та необґрунтованими. В апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення та не надано суду жодних доказів в обґрунтування своїх доводів, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник позивачки адвокат Фляшовський В.А. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 у справі №671/875/20 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Мотор Січ» визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №536/к від 12 травня 2020 року; визнано незаконним та скасовано наказ директора відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №52 від 13 травня 2020 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді розподілювача робіт цеху №403 відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ»; стягнуто з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_2 5561,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В межах справи №671/875/20 з урахуванням принципу диспозитивності вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який розрахований від дня звільнення з роботи ОСОБА_2 по день звернення до суду, тобто з 14.05.2020 по 12.06.2020 в розмірі 5561,64 грн.

На підставі постанови Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 року наказом директора Відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ» №56/к від 14.02.2024 року ОСОБА_2 поновлено на посаді розподілювача робіт цеху №403 та виплачено стягнутий судом середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5561,64 грн.

Наказом №18 від 15.02.2024 року ОСОБА_2 15.02.2024 року звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Звертаючись до суду з позовом позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2020 по 30.01.2024 року, тобто за період не охоплений постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 року у справі №671/875/2020.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин…

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30.01.2024 у справі №671/875/20 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Мотор Січ» поновлено ОСОБА_2 на посаді розподілювача робіт цеху №403 відокремленого підрозділу Волочиський машинобудівний завод ПАТ «Мотор Січ»; стягнуто з ПАТ «Мотор Січ» на користь ОСОБА_2 5561,64грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В межах даної справи апеляційним судом було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 5561,64 грн. (4189,26+4285,64)?2/(16+16)?2)?21 день), тобто середньоденну заробітну плату визначено в розмірі 264,84 грн. та стягнуто заробітну плату за 21 робочий день вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене правильним є висновок суду першої інстанції щодо визначення середньоденної заробітної плати у розмірі 264,84 грн.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є безпідставними, а тому підлягають відхиленню.

Однак щодо визначення кількості робочих днів вимушеного прогулу у період з 13.06.2020 року по 30 січня 2024 року та з визначеним розміром середнього заробітку за зазначений період колегія суддів погодитись не може.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено відповідачем копією наказів, з 01 вересня 2019 року для працівників заводу встановлювався режим роботи з чотириденним робочим тижнем. Також на заводі здійснювалися обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 у вигляді простою, з оплатою праці відповідно до ч.1 статті 113 КЗпП України. Скорочення тривалості робочого часу, в умовах воєнного стану у зв`язку з неможливістю забезпечити безпечні умови праці на підприємстві також вводився простій з оплатою праці відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України ( а.с.135-158).

За період з 13.06.2020 року по 30.01.2024 року кількість робочих днів становила 680, кількість днів простою з оплатою відповідно до ч.1 статті 113 КЗпП України - 84 дня, що підтверджується наказом №132 від 14.08.2019 року, наказом №45 від 27.03.2020 року, наказом №46 від 27.03.2020 року, наказом №47 від 02.04.2020 року, наказом №49 від 24.04.2020 року, наказом №54 від 30.04.2020 року, наказом №65 від 21.06.2020 року, наказом №89 від 25.08.2020 року, наказом №90 від 31.08.2020 року, наказом №94 від 15.09.2020 року, наказом №110 від 13.11.2020 року, наказом №455/1 від 14.12.2020 року, наказом №37 від 04.02.2022 року, наказом №59 від 25.02.2022 року, наказом №33 від 02.03.2022 року, наказом №86 від 24.03.2022 року, наказом №97 від 05.04.2022 року, наказом №112 від 27.04.2022 року, наказом №124 від 05.05.2022 року, наказом №250 від 05.10.2022 року, наказом №334 від 07.11.2022 року, наказом №385 від 29.12.2022 року, наказом №140 від 06.10.2022 року, наказом №164 від 16.11.2022 року.

Зважаючи на зазначене, період з 13.06.2020 року по 30.01.2024 року з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 194922,24 грн., з яких 180091,20 грн. (680 робочий день ? 264,84 грн.) та 14831,04 (84 дні простою ? 264,84?2/3).

Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу та підтверджуються вищезазначеними доказами.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення на зазначене уваги не звернув, неправильно визначився з розміром середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ПАТ «Мотор Січ» задоволено на 9,35%, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви з урахування пропорційності задоволеної апеляційної скарги - 1647,61 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2024 року змінити в частині розміру середнього заробітку та судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2020 року по 30 січня 2024 року в розмірі 194922,24 грн. з утриманням з цієї суми відповідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» в дохід держави судовий збір в розмірі 1647,61 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк