Ухвала

від 17.07.2024 по справі 126/1199/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/1199/24

Провадження №11-сс/801/556/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Губко

Доповідач : ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

із секретарем ОСОБА_4

з участю:

прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали за апеляційною скаргою прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 08.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024022120000080 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 08.07.2024 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024022120000080 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, обґрунтовував своє рішення тим, що слідчим не доведені правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали клопотання не містять інформації щодо повідомлення будь-якій особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні. Не доведено значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, і що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна призведе до втрати, знищення, відчуження майна, що завадить досягненню мети кримінального провадження.

В своїй апеляційній скарзі прокурор Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 08.07.2024 у зв?язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Клопотання про арешт задоволити та накласти арешт на земельну з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, яка перебуває у комунальній власності та належить Чечельницькій селищній раді (код ЄДРПОУ 04326247), заборонивши до завершення кримінального провадження (досудового розслідування, судового розгляду) розпоряджатися та користуватися нею у будь-який спосіб (зміна права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) та заборонивши будь-яким реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (зміни права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що під час проведення 07.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, установлено, що частина указаної земельної ділянки площею 2 га розорана та на ній проростають посіви сільськогосподарської культури соняшника.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, яка відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, має код класифікації 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 зареєстровано право власності за Чечельницькою селищною радою, та земельна ділянка в оренді чи іншому користуванні не перебуває (відсутні відомості про реєстрацію прав).

3 огляду на вказане, у діях невстановлених осіб може мати місце самовільне захоплення шляхом розорювання та засівання частини 0525055100:02:000:0345 загальною площею 3,00 га, яка відносяться до складу території Національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та є особливо цінною землею.

Таким чином, у діях невідомих осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1КК України, а саме самовільне зайняття земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом вирощування на них сільськогосподарської культури - пшениці.

Оскільки метою використання самовільно зайнятих земельних ділянок у даному випадку є отримання майна - урожаю, таке майно є майном, набутим кримінально протиправним шляхом. А земельна як речовий доказ зберегла на собі сліди вчинення самовільного зайняття земельної ділянки.

Заслухавши прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 -підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя не дотримався.

З матеріалів клопотання вбачається, що СВ відділу поліції №1 Гайсинськ5ого РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024022120000080 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Гайсинською окружною прокуратурою на підставі рапорту прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 02.04.2024 № 22ВН-24 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024022120000080 від 02.04.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття шляхом розорювання невстановленими особами частини земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0369 орієнтовною площею 3 га та частини земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 орієнтовною площею 2 га, які розташовані за межами с. Василівка Чечельницької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області входять до складу території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля».

Під час проведення 07.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, установлено, що частина указаної земельної ділянки площею 2 га розорана та на ній проростають посіви сільськогосподарської культури соняшника.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, яка відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, має код класифікації 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 зареєстровано право власності за Чечельницькою селищною радою, та земельна ділянка в оренді чи іншому користуванні не перебуває (відсутні відомості про реєстрацію прав).

Відповідно до абзацу 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З огляду на вказане, у діях невстановлених осіб може мати місце самовільне захоплення шляхом розорювання та засівання частини земельної ділянки 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, яка відносяться до складу території Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» та є особливо цінною землею.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

З огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, не з`ясував належним чином всіх обставин, які передбачають підстави для накладення арешту майна.

При цьому, слідчий суддя не звернув увагу на те, що згідно поданого клопотання прокурора про накладення арешту на майно, метою арешту вказаної земельної ділянки є збереження речових доказів у кримінальному провадженні та недопущення їх подальшого відчуження до з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, що в подальшому ускладнить встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На думку суду апеляційної інстанції, зміст клопотання про накладення арешту на майно дає достатні підстави для висновку, що дане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, та стороною обвинувачення дано належне обґрунтування необхідності такого арешту, наявності ризиків, встановлених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Крім цього, матеріалами клопотання слідчого підтверджено, що в даному випадку мають місце відповідні ризики щодо майна, а саме можливості його відчуження, використання для отримання урожаю, який буде майном, набутим кримінально протиправним шляхом, доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості таких ризиків.

Разом з тим, арешт майна у даному кримінальному провадженню є необхідним для забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин справи, тобто для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що прокурор обґрунтовано звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України, є вмотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, у разі не забезпечення збереження вказаного майна, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження,може ускладнити встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання не в повній мірі з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для накладення арешту на майно є обґрунтованими.

Твердження наведені в ухвалі слідчого судді про безпідставність клопотання, відсутність доказів, які доводять значення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні та відсутність підстав для накладення арешту на думку колегії суддів є передчасними, зводяться до оцінки зібраних доказів.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на вказану вище земельну ділянку шляхом позбавлення права розпоряджатися та користуватися нею у будь-який спосіб.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 08.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42024022120000080 від 02.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , - задовольнити.

Накласти арешт на земельну з кадастровим номером 0525055100:02:000:0345 загальною площею 30,1896 га, яка перебуває у комунальній власності та належить Чечельницькій селищній раді (код ЄДРПОУ 04326247), заборонивши до завершення кримінального провадження (досудового розслідування, судового розгляду) розпоряджатися та користуватися нею у будь-який спосіб (зміна права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) та заборонивши будь-яким реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов?язані із проведенням державної реєстрації (зміни права власності, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначене нерухоме майно.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3