Рішення

від 18.07.2024 по справі 948/205/24

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 948/205/24

Номер провадження 2/948/196/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Машівської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Машівської селищної ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 18 липня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення

в с т а н о в и в :

1.1.Стислий викладпозиціїпозивача та заперечень відповідача

У березні 2024р. позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, з наступним уточненням (а.с.34-39), посилаючись на те, що вона та відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, в рівних частках, купили жилий будинок з надвірними будівлями та приватизовану земельну ділянку площею 0,30 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В послідуючому, на підставі договору купівлі-продажу, 19.01.2001р. Новотагамлицькою сільською радою Машівського району Полтавської області позивачу видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,15 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. В плані зовнішніх меж земельної ділянки нанесено схематичне зображення земельної ділянки площею 0,30 га, належної обом співвласникам та при цьому зазначено, в тому числі власності 0,15 га ОСОБА_3 , яка доводиться позивачу донькою. Оскільки земельні ділянки не були сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, позивач та відповідач замовили виготовлення технічної документації.

У Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 5323084401:01:001:0352 зареєстрована 13.02.2023р. за позивачем з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 22.02.2023р. зареєстрована земельна ділянка за відповідачкою, площею 0,15 га, кадастровий номер 5323084401:01:001:0354 для ведення особистого селянського господарства.

З метою реєстрації права власності на свою земельну ділянку позивач звернулася до Державного реєстратора прав на нерухоме майно, але їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Зокрема, право власності на земельні ділянки обох співвласників посвідчено двома державними актами на право приватної власності на землю згідно яких позивач та відповідач отримали земельні ділянки по 0,15 га кожна, а не одним державним актом на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,30 га із зазначенням права кожного із співвласників на частку. В Державному земельному кадастрі маються відомості про право спільної часткової власності на дві сформовані земельні ділянки, тоді як спільна часткова власність передбачає наявність однієї сформованої земельної ділянки для двох співвласників, що і стало перешкодою для реєстрації за позивачем права власності. Проте, в плані зовнішніх меж земельної ділянки, переданої у спільну сумісну власність, кожного з державних актів нанесене схематичне зображення земельної ділянки площею 0, 30 га, тобто належної обом співвласникам та при цьому зазначено, що власності належить іншому співвласнику.

Отже, право власності на земельні ділянки обох співвласників посвідчене не одним державним актом на загальну площе 0, 30 га із зазначенням часток в розмірі , а двома за якими вони отримали у власність по 0, 15 га землі, але план зовнішніх меж кожного державного акту суперечить посвідченому праву власності, оскільки в плані рукописно зазначено, що земельна ділянка передана у спільну сумісну власність площею 0, 30 га та визначена частка іншого співвласника від загальної площі в розмірі , що вже спростовує наявність права спільної сумісної власності та вказує на ознаки спільної часткової власності, що також є суперечливим по відношенню до зареєстрованого права на дві земельні ділянки площею 0, 15 га та посвідчується окремим державним актом.

Окрім того, обидва державні акти на право приватної власності на землю видані на підставі однієї цивільно-правової угоди договору купівлі-продажу, який є первинним правовстановлюючим документом на землю, проте не відповідають йому за площею земельної ділянки, формою власності, що вказує на порушення, допущені при видачі вищевказаний державних актів.

Також позивач зазначає, що оскаржуваний нею державний акт видано 19.01.2001р., проте лише 11.09.2023р. вона дізналася про порушення її законного права, отримавши рішення державного реєстратора про відмову у проведенні реєстраційних дій. Таким чином, перебіг позовної давності починається саме від 11.09.2023р., від дня, коли вона дізналася про порушення свого права.

У зв`язку з наведеним, позивач просить:

1)поновити строк позовної давності на звернення до суду;

2)визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №039903 виданий 19 січня 2001 року на ім`я ОСОБА_3 , скасувати його державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №239 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5323084401:01:001:0354 в Державному земельному кадастрі (далі ДЗК).

1.2.Зустрічний позов

У квітні 2024 року відповідач звернулася з зустрічним позовом, посилаючись на те, що вона та позивач мають перешкоди для користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в їхній спільній частковій власності, позбавлені можливості зареєструвати своє право власності на належні їм частки земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2000р. вони з позивачем, в рівних частках, купили житловий будинок з надвірними будівлями та приватизовану земельну ділянку площею 0,30 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В наступному, на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу їй видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,15 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства та зареєстровано державний акт в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, в якому нанесено схематичне зображення земельної ділянки площею 0,30 га, тобто земельної ділянки, що належить обом співвласникам та зазначено, що власності 0,15 га ОСОБА_2 .

Оскільки земельні ділянки не були сформовані та зареєстровані у ДЗК, на початку 2023 році на їх з позивачкою замовлення була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, яка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, згідно Витягу з якого, за відповідачкою зареєстрована земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 5323084401:01:001:0354, а за позивачкою земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 5323084401:01:001:0352 для ведення особистого селянського господарства.

Звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою реєстрації за собою права власності на земельну ділянку, останньою було відмовлено у вчиненні цієї дії через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав.

Отже, з викладеного вбачається, що у ДЗК маються відомості про право спільної часткової власності на дві сформовані земельні ділянки, тоді як спільна часткова власність передбачає наявність однієї сформованої ділянки для двох співвласників.

Як відповідачу, так і позивачу на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу, який є первинним правовстановлюючим документом, видано акти на право приватної власності на землю, в яких посвідчено право власності на земельні ділянки площею по 0,15 га кожній, що не відповідає умовам договору та суперечить змісту права часткової власності, оскільки частки співвласників не були виділені та право власності на них не повинно посвідчуватись двома правовстановлюючими документами. Таким чином, суперечність відомостей, внесених до державних актів на право приватної власності на землю, стали перешкодою для реєстрації за відповідачкою права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є незаконним та таким, що порушує її права власника та законні інтереси, оскільки не відповідає первинному правовстановлюючому документу, на підставі якого право власності на землю нею набуто.

Також відповідач зазначає, що оскаржуваний нею державний акт видано 19.01.2001р., проте лише 11.09.2023р. вона дізналася про порушення її законного права, отримавши рішення державного реєстратора про відмову у проведенні реєстраційних дій. Таким чином, перебіг позовної давності починається саме від 11.09.2023р., від дня, коли вона дізналася про порушення свого права.

У зв`язку з наведеним, відповідач просить:

1)поновити строк позовної давності на звернення до суду;

2)визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №039904 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства площею 0,15 га по АДРЕСА_1 , виданий 19.01.2001р. на ім`я ОСОБА_2 , скасувати його державну реєстрацію з Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 240 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323084401:01:001:0352 в Державному земельному кадастрі.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Відповідно до ухвали суду від 25.03.2024 р. позовну заяву було залишено без руху (а.с.30).

09.04.2024р. за ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання (а.с.45).

На підставі ухвали суду від 30.04.2024р. зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 (а.с.76).

Згідно ухвали від 21.05.2024р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.90).

3.Позиціїучасниківсудового провадження

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з викладеного у його змісті підстав, проти зустрічного позову не заперечувала.

Відповідач-2 та представник відповідача-1 у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, направили клопотання та заяву про розгляд справи без їх участі, відповідач-1 зустрічний позов підтримує, первісний позов визнає, відповідач-2 щодо вирішення спору покладається на розсуд суду (а.с.52, 72).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 05.12.2000р. позивач ОСОБА_2 та відповідач-2 ОСОБА_3 , в рівних частках, придбали жилий будинок з надвірними будівлями та приватизовану земельну ділянку площею 0,30 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.12.2000р. (а.с.10,62).

19.01.2001р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані державні акти на право приватної власності на землю І-ПЛ № 039904 та І-ПЛ № 039903, площею 0,15 га кожній, з зазначенням на плані зовнішніх меж земельної ділянки площею 0, 30 га без поділу, яка передана у спільну сумісну власність, зокрема власності в розмірі по 0, 15 га належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно (а.с.11, 63).

У 2023 р. на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 13 та 22.02.2023р. у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 5323084401:01:001:0352 за ОСОБА_2 , а земельна ділянка кадастровий номер 5323084401:01:001:0354 за ОСОБА_3 площами по 0, 15 га за кожною, в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із зазначенням частки у іншого співвласника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800101532023 від 13.02.2023р. та № НВ-5900127862023 від 22.02.2023р. (а.с.15-18, 67-69).

11.09.2023р. державним реєстратором виконавчого комітету Машівської селищної ради Каблучко А.М. відмовлено позивачці та відповідачу-2 в проведенні реєстраційних дій, з огляду на суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: подані державні акти на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №039904 від 19.01.2001р. на ім`я ОСОБА_2 та серії НОМЕР_1 від 19.01.2001р. на ім`я ОСОБА_4 площею 0, 15 га кожній, тоді як з Державного земельного кадастру вбачається інформація про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі частки, що не відповідає відомостям, що містяться в державних актах (а.с.20,70).

Як видно з довідки Новотагамлицького старостинського округу виконкому Машівської селищної ради № 26 від 08.01.2024р. позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , до складу сім`ї якої входить дочка ОСОБА_3 , 1964 р.н. (а.с.9).

5. Мотиви суду

Статтею 78ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з статтею 91ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини перша, друга та третя статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц (провадження № 14-122цс18) сформульовано висновки, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі Закон № 1952-IV), визнаються державою.

З матеріалівсправи вбачається,що позивачта відповідач-205.09.2000р.,в рівнихчастках,набули правовласності наземельну ділянкуплощею 0,30га,яка розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.4 ст. 18 ЗК України 1990 року (чинного на час укладення угоди та видачі державних актів) договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України, 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України, 1990 року).

На час видачі оспорюваних державних актів діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затверджена Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.09.1999р. № 43 (далі Інструкція № 43).

Так, відповідно до п. 1.15 цієї Інструкції, розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

До державного акта на право власності на земельну ділянку, що видається товариствам всіх видів або співвласникам, обов`язково додається затверджений список членів даного товариства або співвласників (п.2.10).

Державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами (п.2.14 Інструкції № 43).

Зі зміступервинного тазустрічного позовіввбачається,що позивачта відповідач-2після отриманняу спільнувласність,в рівнихчастках,земельної ділянкиплощею 0,30га,яка розташована в АДРЕСА_1 , замовили виготовлення державних актів на земельну ділянку та розробник підготував, а посадовими особами були видані державні акти, які посвідчували право власності кожної з них на 0, 15 га, тоді як поділ земельної ділянки не здійснювався, а на плані зовнішніх меж земельна ділянка позначена площею 0, 30 га, що наразі призводить до порушення прав сторін на неможливості проведення державної реєстрації земельної ділянки.

Так,згідно ч.ч.1,2,4ст.355ЦК Українимайно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 ст. 356 ЦК передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Вказані норми кореспондуються зі ст. 112 ЦК, 1963 року, яка діяла на час укладення угоди купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Вказані норми співвідносяться зі ст. 115 ЦК, 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 79ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами першою-четвертою та дев`ятою статті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Однією зправових підставнабуття прававласності громадянамиУкраїни наземельні ділянкиє придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (п. «а» ч.1 ст. 81 ЗК України).

На сьогодні,підстави виникненняправа наземельну ділянкута порядокоформлення речовихправ наземельну ділянкупередбачені статтями125та 126ЗК Українизгідно якихправо власностіна земельнуділянку,а такожправо постійногокористування таправо орендиземельної ділянкивиникають змоменту державноїреєстрації цихправ. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, зазначені норми чинного ЗК України на час розгляду спору встановлюють порядок формуванням земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера, реєстрацією земельної ділянки у державному земельному кадастрі та відповідно у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені частиною три статті 152 ЗК України, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач тавідповідач-2з метоюпроведення держаноїреєстрації уДержавному земельномукадастрі таДержавному реєстріречових правземельної ділянки площею 0,30 га, що знаходиться в с. Новий Тагамлик Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, яка придбана ними 05.12.2000р., тобто відповідно до діючого наразі законодавства, замовили технічну документацію на неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно доч.ч.1,2ст.24цього Законудержавна реєстраціяземельної ділянкиздійснюється приїї формуваннішляхом відкриттяПоземельної книгина такуділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.1 ст. 27 та ч.ч.4, 5 ст. 37 цього Закону у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Відповідно до статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини першої статті 321ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 27 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд дійшов висновку, що видані 19.01.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державні акти на право приватної власності на землю площею по 0, 15 га кожній, були видані з порушенням вимог законодавства, оскільки 05.12.2000р. ними була придбана земельна ділянка площею 0, 30 га, в рівних частках, та її поділ вони не здійснювали, а відтак видані державні акти містять невідповідність реальним набутим правам, що наразі створює позивам перешкоди для приведення земельної документації у відповідність до чинного законодавства та здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак суд дійшов висновку, що первинний та зустрічний позов в частині визнання державних актів недійсним підлягає задоволенню.

Згідно п.3.5Інструкції №43(вредакції начас виготовленняоспорюваних державнихактів)державні акти,що посвідчуютьправо приватноївласності наземлю,право колективноївласності наземлю,право власностіна землюабо правопостійного користуванняземлею реєструються,відповідно,у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1.

Частиною 10ст.24Закону України«Про Державнийземельний кадастр»передбачено,що державнареєстрація земельноїділянки скасовуєтьсяДержавним кадастровимреєстратором,який здійснюєтаку реєстрацію,у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що оскільки видані позивачці та відповідачці-2 державні акти, що посвідчували їхнє право власності на придбану ними спільно земельну ділянку площею 0, 30 га були оформленні з порушенням законодавства, у зв`язку з чим визнані судом недійсними, а враховуючи те, що державна реєстрація державних актів у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю та в Державному земельному кадастрі є похідною, а відтак з наведених підстав вона підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача та відповідача-2 за зустрічним позовом про поновлення строку позовної давності, суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, державні акт, які призвели до порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були видані 19.01.2001р., а відтак саме з цієї вони мали б бути дізнатися про порушення їх прав.

Згідно ч.1 ст. 71 ЦК України, 1963 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 75 ЦК України, 1963 року передбачено, що позовна давність застосовуються судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодексУкраїни застосовуєтьсядо цивільнихвідносин,що виниклипісля набранняним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки строк позовної давності у даній справі виник 20.01.2001р., трирічний його строк закінчився 19.01.2004р., тобто продовжив існувати на час вступу в законні силу ЦК України 01.01.2004р, а відтак в цій частині підлягає застосуванню ЦК України, 2003р.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою, п`ятою статті 261ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною четвертою статті 267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що позовна давність у справі сплинула у січні 2004 року, а наведені позивачкою та відповідкою-2 доводи, що про порушене право вони дізналися лише у 2023 року, після відмови державного реєстратора, суд визнає необґрунтованими, дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, оскільки жодною зі сторін не було зроблено заяви про застосування строку позовної давності.

6. Мотив рішення щодо розподілу судових витрат

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а позивач та відповідач за зустрічним позовом просили не стягувати на їх користь понесені судові витрати по сплаті судового збору за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 2422, 40, а відтак суд вважає за необхідне віднести сплачені ними витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1211, 20 грн на їх рахунок та, оскільки саме вони є належними відповідачами по відношенню один до одного, з відповідачів не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до Машівської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 039903 виданий Новотагамлицькою сільською радою Машівського району Полтавської області 19.01.2001р. на земельну ділянку площею 0, 15 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства в с. Новий Тагамлик, на території Машівської селищної (колишньої Новотагамлицької сільської) ради Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, скасувати його державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 239 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5323084401:01:001:0354 в Державному земельному кадастрі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Машівської селищної ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 039904 виданий Новотагамлицькою сільською радою Машівського району Полтавської області 19.01.2001р. на земельну ділянку площею 0, 15 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства в с. Новий Тагамлик, на території Машівської селищної (колишньої Новотагамлицької сільської) ради Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області, скасувати його державну реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 240 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5323084401:01:001:0352 в Державному земельному кадастрі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211, 20 грн віднести на її рахунок та з ОСОБА_3 не стягувати.

Сплачений ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1211, 20 грн віднести на її рахунок та з ОСОБА_2 не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Машівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження селище Машівка, вул. Незалежності, 113, Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ 21047618.

Відповідач 2: ОСОБА_3 , зареєстрована в. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст Рішення складено 19.07.2024 року.

Суддя С.В. Кравець