Рішення

від 15.07.2024 по справі 559/1474/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/1474/24

Провадження № 2/559/523/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Остапчук О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиці сторін.

1.1 ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ДП «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати. Свої вимоги мотивує тим, що він працював на ДП «Рівнеторф» з 01.06.1978. Наказом №119-К від 17.08.2020 він був звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників та відмовою від переводу на іншу роботу. Цього ж дня йому було видано наказ про звільнення та трудову книжку, письмове повідомлення про нараховані та невиплачені суми при звільнені йому видано не було. 15.01.2024 він звернувся до відповідача про надання письмового повідомлення про нараховані та невиплачені суми при звільнені із зазначенням окремо кожного виду виплати. Отримавши 01.02.2024 від відповідача копії щомісячних нарахованих доходів, було встановлено, що позивачу не доплачено компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 15 483,96 грн. та вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку в сумі 1144,76 грн. Письмовими вимогами про розрахунок було повідомлено відповідача про виплату позивачу не пізніше наступного дня після отримання даної вимоги недоплаченої суми заробітної плати. 26.04.2024 ДП «Рівнеторф» листом повідомив позивача, що у день звільнення йому був проведений повний розрахунок та виплачено в повному обсязі виплати, на які працівник має право, тому відсутні підстави для задоволення вимоги. Як вбачається із наданої інформації відповідачем, позивач станом на дату звільнення мав 243 дні невикористаної відпустки. Його дохід за останні 12 місяців склав 273 642,92 грн., кількість календарних днів для обрахунку становить 355 днів. Середня заробітна плата в день - 770,83 грн. Таким чином, кількість невикористаних днів за які обраховується компенсація складає 243 дні х 770,83 грн. = 187 311,69 грн., відповідно до розрахункового листа йому нараховано 171 827,73 грн., різниця недоплаченої компенсації складає 15 483,96 грн. Розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося скорочення та складає 18 237,56 грн., відповідно до розрахункового листа позивачу нараховано 17092,80 грн., різниця недоплаченої виплати складає 1144,76 грн. Тому просить зобов`язати ДП «Рівнеторф» нарахувати та виплатити компенсацію за невикористанні дні відпустки в сумі 15 483,96 грн. та вихідну допомогу у розмірі 1144,76 грн. при звільненні.

1.2 Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги ОСОБА_2 незаконним та необґрунтованими , а наведені в позовній заяві обставини такими, що не відповідають дійсності. У відзиві вказує, що 17.08.2020 ОСОБА_2 було звільнено з роботи згідно а. 1 ст. 140 КУпП та виплачено всі суми, що належать йому до виплати, в тому числі компенсацію за невикористанні дні відпустки та вихідна допомога, а також надано письмове повідомлення про виплати. Щодо розрахунку середньоденного заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку відповідача зазначає, що у розрахунок не були включені одноразові виплати (премії), пов`язані з ювілейними та святковими датами, допомога при оздоровлені та одноразові виплати, оскільки згідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого КМУ такі не враховуються при обчислені «відпускної» середньої. Таким чином розрахунок середнього заробітку складає: 247487,01:350*243=171827,73. Таким чином, ДП «Рівнеторф» при звільнені позивача було виплачено всі суми, що належать йому до виплати від підприємства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

1.3. Позивачем було подано відповідь на відзив, згідно якого вказує, що відповідач у відзиві не спростував доводи позивача, а навпаки підтвердив позицію позивача. У відзиві вказує, що при звільненні позивача у розрахунок середньоденного заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку не були включені одноразові виплати (премії), пов`язані з ювілейними та святковими датами та допомога при оздоровленні у підтвердження долучено відповідні накази. Однак, відповідно до даних наказів відповідач помилково не врахував виплати (премії) при розрахунку середньоденного заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку позивачеві, так як дані виплати не підпадають під виплати, які не враховуються при обчисленні середнього заробітку у відповідності до п.п. «б» та «и» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого КМУ. Із врахуванням інформації, наданої у відзиві, позивачем зроблено перерахунок середньої заробітної плати в день для обрахунку компенсації за невикористані відпустки, де середня заробітна плата в день складає 818,69грн. Відповідно, різниця недоплаченої компенсації складає 27 113,94 грн.

1.4. Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить зобов`язати ДП «Рівнеторф» нарахувати та виплатити компенсацію за невикористанні дні відпустки в сумі 27 113,94 грн.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

07.05.2024 ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач просить розгляд справи проводити у його відсутності, про що подав відповідну заяву.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним, заяв та клопотань до суду не надходило.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що Наказом №119-К від 17.08.2020 ОСОБА_2 було звільнено з ДП «Рівнетоф» у зв`язку із скороченням штату працівників та відмовою від переводу на іншу роботу, п. 1 ст. 40 КЗпП (а.с.6).

15.01.2024 ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до ДП «Рівнеторф» про надання письмового повідомлення про нараховані та невиплачені суми при звільнені (про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна до додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільнені) (а.с.7).

Згідно листа №24 від 24.01.2024, ДП «Рівнеторф» надало позивачу належним чином завірені копії помісячних нарахованих доходів за період з 01 травня 2014 року по 17 серпня 2020 року (а.с.8-11).

Вказані документи були отримані позивачем 01.02.2024 (а.с.12).

Відповідно до розрахунку здійсненого позивачем, середня заробітна плата в день для розрахунку компенсації днів за невикористані відпустки складає 7700,83 грн. =273642,92 грн./355 днів. Кількість невикористаних днів, за які нараховується компенсація складає 243 дні * 770,83 грн. = 187311,69 грн., відповідно до розрахункового листа позивачу нараховано 171827,73 грн., різниця недоплаченої компенсації складає 15483,96 грн. Розрахунок вихідної допомоги здійснено позивачем виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося скорочення та складає 18237,56, відповідно до розрахункового листа позивачу нараховано 17092,80 грн., різниця недоплаченої виплати складає 1144,76 грн. (а.с.5).

На письмове звернення ОСОБА_2 щодо вирішення питання заборгованості виплати заробітної плати та вихідної компенсації від 17.04.2024 та 24.04.2024, листом №70 від 25.04.2024, ДП «Рівнеторф» було повідомлено позивача, що у день його звільнення було проведено повний розрахунок та виплачено в повному обсязі виплати, на які працівник має право, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення вимоги позивача(а.с.13-17).

Згідно бухгалтерської довідки «78 від 23.05.2024 , станом на 23.05.2024 заборгованість по розрахунках із ОСОБА_2 , який працював у ДП «Рівнеторф» на посаді головного енергетика відсутня. Щодо розрахунку середньоденного заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку зазначено, що у розрахунок середньоденного заробітку не були включені одноразові виплати (премії), пов`язані з ювілейними та святковими датами та виплати, пов`язані та допомога при оздоровлені, оскільки згідно п.п. «б» та «и» п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого КМУ від 08.02.1995 №100, такі не враховуються при обчисленні «відпускної» середньої (а.с.34).

Наказом №127 від 20.08.2019 наказано преміювати з нагоди професійного свята до Дня шахтаря працівників ДП «Рівнеторф» в розмірі 6000 грн. кожному (а.с.35).

Згідно Наказу №138 від 09.09.2019 працівникам підприємства було виплачено премію за дострокове виконання річного плану по видобутку фрезерного паливного торфу та виробництву напівбрикетів торф`яних в розмірі 8000 грн. кожному (а.с.36).

Наказом №150 від 07.10.2019 вирішено преміювати працівників (чоловічої статі) підприємства з нагоди Дня захисника України згідно колдоговору у розмірі 500 грн. кожному (а.с.37).

Наказом №155 від 16.10.2019 працівниками ДП «Рівнеторф» виплачено премії по підсумках роботи за рік (а.с.38-39).

Згідно наказу №184 від 26.12.2019 за високі показними в роботі та з нагоди свята Нового року (2020) наказано преміювати всіх працівників підприємства в розмірі 10000 грн. кожного (а.с.40).

Згідно наказу №74 від 20.07.2020 працівниками підприємства виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 4000 грн. кожному (а.с.41).

У справі №559/1940/20 позивач ОСОБА_2 просив поновити його на роботі головного енергетика на Державному підприємстві «Рівнеторф» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2020 року. Під час розгляду справи позивач ОСОБА_2 вказував, що належні кошти при звільненні виплачено, в тому числі за відпустку.

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Нормою ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» установлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Як встановлено ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Також, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку виплата компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Разом з тим, згідно п.п.»б» та «и» п. 4 Порядку При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) та виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, добросовісність розуміється як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), що ґрунтується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 висловлено правову позицію у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах та позивач був звільнений з роботи 17.08.2020 Наказом №119-К згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. Цього ж дня йому було виплачено всі суми, що належать до виплати від підприємства, у тому числі компенсацію за невикористанні дні відпустки та вихідна допомога. Посилання позивача на те, що копії щомісячних нарахованих доходів він отримав лише 01.02.2024 та встановив, що йому не доплачено компенсацію за невикористану відпустку та вихідна допомога, не заслуговують на увагу, оскільки ст. 110 КЗпП встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про розміри оплати праці, про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці. Доказів того, що такі розрахунки позивачу не надавалися, матеріали справи не містять. Крім того, суд звертає увагу, що Дубенським міськрайонним судом розглядалася справи за позовом ОСОБА_2 до ДП «Рівнеторф» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, під час розгляду якої у своїх поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що належні кошти при звільненні йому виплачено, в тому числі за відпустку. У вказаній справі ОСОБА_2 користувався правовою допомогою, стороною позивача було зроблено низку запитів, що свідчить про обізнаність останнього з усіма нарахуваннями та розрахунками за період його роботи у ДП «Рівнеторф». Все в сукупності свідчить про очевидну суперечливу позицію ОСОБА_2 , яка не узгоджується із загальним принципом добросовісності цивільних правовідносин.

Щодо самих нарахувань та сум, які не враховувалися відповідачем при обчисленні «відпускної» середньої, суд зазначає, що преміювання працівників, зокрема з нагоди професійного свята Дня шахтаря, з нагоди свята Нового року та Дня захисника України розцінювалися керівником підприємства як виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, разом з тим премії за дострокове виконання річного плану та за підсумки роботи - як такі, що були нараховані за бездоганну трудову діяльність. Відтак вказані суми премій не були враховані під час обчислення середньої заробітної плати, що відповідає п.п. «б» та «и» п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати. Позиція роботодавця сумніву в суду не викликає, на відміну від суперечливих заяв ОСОБА_2 .

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 47, 74, 83, 94, 116 КЗпП, ЗУ «Про оплату праці, Порядком №100 КМУ від 08.02.1995, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Рівнеторф» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення - 19 липня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: Державне підприємство «Рівнеторф», код ЄДРПОУ 02968496, місцезнаходження вул. Миру, 1, смт Смига, Дубенський район, Рівненська область, електронна адреса smygatorf@i.ua.

Суддя О.Ю. Жуковська