Постанова

від 11.07.2024 по справі 917/35/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/35/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача Балабанов Г.Л. на підставі довіреності №2-584д від 01.12.2023, свідоцтво №832 від 25.11.2010,

відповідача - Москаленко І.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1226272 від 11.07.2024, свідоцтво серія ПТ №1796 від 25.11.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" (вх.№1530П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В., дата складання повного тексту рішення - 11.06.2024, у справі №917/35/24

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс", м. Полтава, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт", м. Полтава,

про стягнення 1 209 999, 97грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" 1 209 999, 97грн неустойки, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.02.2022 року між сторонами договору поставки № УГВС 25/25-22, з яких: 871 199, 97грн пені за період з 01.11.2022 по 29.04.2023 та 338 800, 00грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 871 199, 97грн пені, 338 800, 00грн штрафу та 18 150, 00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не поставив позивачу у встановлений строк товар на суму 4 839 999, 98грн; дана обставина відповідачем не спростовується.

Як зазначено судом першої інстанції, у пункті 7.9. договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару. Тобто, при укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору; їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Місцевий господарський суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені та штрафу, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги вважає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на те, що скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні статті 233 Господарського кодексу України, не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню, та не є доказом винятковості такого випадку; ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку, визначеному процесуальним законом, не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій; посилання відповідача на несвоєчасне виконання ним зобов`язань з поставки товару внаслідок дії обставин непереборної сили були досліджені судом під час розгляду справи, за результатом чого судом було встановлено порушення відповідачем порядку і строків повідомлення позивача про настання, строк дії та припинення таких форс-мажорних обставин.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 11.06.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 в частині стягнення на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пені в сумі 435 599, 99грн та 169 400, 00грн штрафу скасувати, в іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 залишити без змін.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що порушення строків виконання зобов`язання пов`язано із виникненням форс-мажорних обставин.

Крім того, апелянт посилається на те, що позивачем не доведено, що внаслідок умисного невиконання постачальником умов договору, мали місце негативні події, що виражалися у неможливості виконання господарських процесів або інших дій, наслідком чого стали матеріальні (фінансові) збитки (втрати) тощо.

На думку апелянта, посилання місцевого господарського суду на факт ризиковості бізнесової (господарської) діяльності в даному випадку не може слугувати правовим обґрунтуванням, оскільки в даному випадку договірні зобов`язання були не виконані через виключні обставини непереборної сили.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/35/24; встановлено позивачу строк до 03.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 03.07.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "11" липня 2024 р. о 12:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "11" липня 2024 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт".

05.07.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає безпідставними посилання апелянта на обставини непереборної сили (форс-мажор), оскільки за умовами договору, апелянт мав поставити позивачу товар, який вже є у нього в розпорядженні.

Як вказує позивач, відповідач посилається на те, що повідомив позивача про форс-мажорні обставини 22.08.2022, хоча доказів на підтвердження зазначеного апелянтом суду не надано.

Позивач вказує, що і досі товар не поставлений.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 11.06.2024 залишити без змін.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 11.07.2024 представник відповідача оголосив доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого господарського суду від 11.06.2024 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2022 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі головного інженера Філії "УГВ - Сервіс" Ступки О.В. (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт" (далі - постачальник) укладено договір поставки за №УГВС 25/25-22 (далі - Договір).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 Договору);

- постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п. 1.3 Договору);

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору (п. 5.1 Договору);

- постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 Договору);

- у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару (п. 7.9 договору);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п.8.1 Договору);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п. 8.2 Договору).

Сторонами було підписано та скріплено печатками Додаток №1 до Договору - специфікацію №1 від 01.02.2022 року.

Пунктом 3 специфікації передбачено, що строк поставки товару: впродовж 180 календарних днів з дати укладання даного договору (відповідно до Графіка поставки), але не пізніше 31.10.2022 року. Дострокова поставка дозволяється.

Відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар на суму 4 839 999, 98грн до 31.10.2022 року, але товар у визначені договором строки так і не був поставлений відповідачем, що є підставою для застосування пункту 7.9 Договору поставки.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання в частині дотримання строків поставки товару не виконав, на підставі п. 7.9 Договору позивачем станом на 29.04.2023 року нараховано відповідачу пеню в розмірі 871 199, 97грн за період з 01.11.2022 по 29.04.2023 та 338 800, 00грн штрафу.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №332-060125-01 від 15.03.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.03.2023 року та поштовою накладною №3601102233357 від 15.03.2023 року. Відповідь на вказану претензію позивачем не отримана.

Також 26.06.2023 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про відмову (розірвання) від Договору №УГВС 25/25-22 від 01.02.2022 року в односторонньому порядку. Посилаючись на п. 11.4 Договору, позивач зазначив, що договір припиняє свою дію з дати направлення повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення - 26.06.2023 року (відправлення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 26.06.2023 та поштової накладної №3600008459213 від 26.06.2023).

Відповідач у добровільному порядку штраф та пеню не сплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 871 199, 97грн пені та 338 800, 00грн штрафу, з огляду на неналежне виконання останнім умов Договору поставки №УГВС 25/25-22 від 01.02.2022.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із непоставкою відповідачем товару за Договором, що стало підставою для нарахування позивачем пені та штрафу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач посилається на те, що свою діяльність по продажу та обслуговуванню автомобілів, зокрема товару, зазначеного в Договорі, він здійснює на підставі Дилерського договору про продаж та обслуговування 099/F від 01.01.2022 року, укладеного з ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД"; 20.06.2022 року за вих.№129 на його адресу надійшов лист від ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД", де вказано, що ТОВ "Віннер Імпорте України, ЛТД" є єдиним авторизованим імпортером та дистриб`ютером продукції "Форд Мотор Компанії" на території України, станом на теперішній час в Україні проходять активні військові дії та введено військовий стан, що унеможливлює поставку автомобілів на територію України через ризики їх пошкодження, та зазначалось про надання роз`яснень щодо термінів поставки у разі зміни обставин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що загальні положення, цілі, завдання, повноваження торгово-промислових палат визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".

За змістом статті 14 вказаного Закону, Торгово-промислова палата: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Сторони у розділі 8 "Обставини непереборної сили" Договору погодили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо) (пункт 8.1 Договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (п.8.2 Договору).

Згідно з пунктом 8.3. Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо Постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, Постачальник зобов`язується надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Отже, у разі виникнення у постачальника форс-мажорних обставин, що унеможливлювало виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки, він мав повідомити про це позивача у порядку, визначеному п. 8.2 Договору, та надати сертифікат ТПП України на підтвердження існування цих обставин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений характер). При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.

При цьому, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не може бути доказом настання обставин форс-мажору саме для ТОВ "Дилерська Компанія "Полтава-Автосвіт".

Вказаний лист з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом, зокрема у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 не є доказом настання обставин непереборної сили.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Така правова позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Умовами укладеного сторонами у справі Договору чітко визначено, що неповідомлення або не своєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання своїх зобов`язань в майбутньому.

Відповідач зазначає, що 22.08.2022 року листом за вих.№60 він повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням, за його думкою, обставин непереборної сили.

Однак, по-перше, доказів на підтвердження надсилання вказаного листа позивачу відповідач суду не надав.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 по справі №910/15264/21 зазначив, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відтак, оскільки апелянтом не доведено належного виконання ним пункту 8.2. Договору, останній позбавляється права посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу невиконання своїх зобов`язань.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частина друга вказаної статті Господарського кодексу України, кореспондуючись з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, як раз і встановлює як виняток, що може бути передбачений законом або договором, відповідальність незалежно від вини: у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суб`єкт господарювання несе відповідальність незалежно від вини і звільняється від відповідальності, лише якщо доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. У випадку, коли суб`єкт господарювання має можливість виконувати свої зобов`язання за договором належним чином, але не виконує їх, його вина очевидна. І у цьому випадку не має значення, чи мав намір спричинити контрагентові збитки чи просто не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У випадку, коли суб`єкт господарювання не має можливості виконувати свої зобов`язання за договором належним чином, а отже, його вина відсутня, він все одно несе за це відповідальність. І може бути звільнений від відповідальності лише за наявності обставин непереборної сили. Питання про вину суб`єкта господарювання-боржника чи, навпаки, про його невинуватість постає лише у випадку, коли існує неможливість виконання зобов`язання, що останній і має довести.

Таким чином, вина не є обов`язковою умовою відповідальності за порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання. Він несе відповідальність незалежно від вини і звільняється від відповідальності лише коли доведе, що невиконання зобов`язання пов`язано з дією обставин непереборної сили.

У спірних правовідносинах апелянт не довів, що невиконання ним зобов`язання за Договором мало місце виключно внаслідок обставин непереборної сили.

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що порушення строків виконання зобов`язання пов`язано із виникненням форс-мажорних обставин.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, що підтверджують виняткові та інші обставини, які мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписи статті 233 Господарського кодексу та статті 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов`язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Судова колегія вважає, що відповідач, звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для такого зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Натомість, судом першої інстанції встановлено обставини порушення зобов`язання відповідачем і підстави для застосування відповідальності за його порушення, відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на себе нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

При цьому, самі по собі посилання апелянта на значний розмір штрафних санкцій не є підставою для їх зменшення, оскільки згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відтак, відповідач, укладаючи Договір, погодився на його умови, у тому числі і пункту 7.9. Договору.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключні обставини (обставини, які мають істотне значення для виконання зобов`язання), з якими положення чинного законодавства, зокрема стаття 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем не доведені.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивачем не надано доказів про спричинення йому шкоди та понесення додаткових збитків/витрат, оскільки на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі №917/35/24 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дилерська компанія "Полтава-Автосвіт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі № 917/35/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.07.2024

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна