Рішення

від 19.07.2024 по справі 904/803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2024м. ДніпроСправа № 904/803/24

За позовом Комунального підприємства "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення переплати, що утворилась внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 41 160,06 грн., 3% річних у розмірі 128,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,64 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, Відповідачем було здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року. Внаслідок вказаного перерахунку, згідно актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 4296 від 31.05.2023 та № 6351 від 31.05.2023, за Позивачем утворилась переплата за сплачені суми нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 41 160,06 грн., зокрема:

- за Договором про закупівлю послуг за державні кошти № 265 від 05.02.2019 у розмірі 10 162,59 грн.;

- за Договором про закупівлю теплової енергії № 265 від 07.02.2020 у розмірі 30 997,47 грн.

Враховуючи, що строк дії вказаних Договорів скінчився, а перераховані Позивачем грошові кошти в якості передплати за постачання теплової енергії не повернуті, Позивач звернувся з позовом до суду.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати в паперовому вигляді або іншим зручним способом якісні додатки до позову.

15.03.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.04.2024 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у разі наявності підстав закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

09.04.2024 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

18.04.2024 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у разі наявності підстав закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2019 між Комунальним підприємством "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради (далі Позивач, Замовник) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі Відповідач, Учасник) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 265 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору № 265 від 05.02.2019 Учасник зобов`язується з 01.01.2019 по 31.12.2019 надати Замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги за встановленими тарифами в строки, передбачені Договором.

За умовами п. 1.2 Договору № 265 від 05.02.2019 найменування послуг: ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість 236,4 Гкал.

Згідно з п. 3.1 Договору № 265 від 05.02.2019 ціна Договору становить 424 648,00 грн., у т.ч. ПДВ 104 108,00 грн. На момент укладання Договору ціна складає 1 796,33 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору № 265 від 05.02.2019 оплата за теплову енергію здійснюється Замовником виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 05.02.2019 цей Договір набуває чинності з моменту підписання 05.02.2019 та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього Договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, і діють з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно.

Крім того, 07.02.2020 між Відповідачем (далі Учасник-Теплопостачальна організація) та Позивачем (далі Замовник-Споживач) укладено Договір про закупівлю теплової енергії № 265 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 265 від 07.02.2020 Учасник-Теплопостачальна організація зобов`язується з 01.01.2020 по 31.12.2020 надати Замовнику-Споживачеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а Замовник-Споживач прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) у терміни, передбачені Договором.

За умовами п. 1.2 Договору № 265 від 07.02.2020 найменування товару за ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ.

Кількість 194,76 Гкал (п. 1.3 Договору № 265 від 07.02.2020).

Згідно з п. 3.1 Договору № 265 від 07.02.2020 ціна Договору становить 334 043,00 грн., у т.ч. ПДВ 55 673,83 грн. На момент укладання Договору ціна за 1 Гкал складає 1 715,149 грн. для споживачів категорії «інші» з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору № 265 від 07.02.2020 оплата за теплову енергію здійснюється Замовником-Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 07.02.2020 цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього Договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання з 01.01.2020 і діють по 31.12.2020 включно.

Умови Договорів № 265 від 05.02.2019 і № 265 від 07.02.2020 сторонами виконані належним чином та у повному обсязі.

На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі №54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, Відповідачем було здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Згідно з Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 4296 від 31.05.2023, який підписано сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, переплата за Договором № 265 від 07.02.2020 складає 30 997,47 грн.

Згідно з Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 6351 від 31.05.2023, який підписано сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, переплата за Договором № 265 від 05.02.2019 складає 10 162,59 грн.

01.11.2023 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2023, підтверджено переплату Позивачем за Договорами № 265 від 05.02.2019 і № 265 від 07.02.2020 грошових коштів за теплову енергію в сумі 41 160,06 грн.

08.01.2024 Відповідач отримав від Позивача лист за № 4 від 08.01.2024 з вимогою про повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію за Договором № 265 від 05.02.2019 у розмірі 10 162,59 грн. та за Договором № 265 від 07.02.2020 у розмірі 30 997,47 грн.

Однак Відповідач відповіді не надав, вимогу не виконав.

Враховуючи, що Договори № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 припинили свою дію, а перераховані Позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, останній звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач свої зобов`язання з оплати вартості послуг за Договорами № 265 від 05.02.2019, № 265 від 07.02.2020 виконав у повному обсязі.

Факт завищення Відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22.

Наявність переплати за цими Договорами складає 41 160,06 грн., підтверджена матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Як було зазначено вище, згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 05.02.2019 цей Договір набуває чинності з моменту підписання 05.02.2019 та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 07.02.2020 цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Із наведеного вбачається, що строк дії Договорів № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 закінчився 31.12.2019 і 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані Позивачем на користь Відповідача поза межами їх договірних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала), зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

При цьому, норма частини 2 статті 530 ЦК України, на яку посилається Позивач, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Судом встановлено, що строк дії Договорів № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 закінчився 31.12.2019 і 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані Позивачем на користь Відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані останнім, внаслідок чого у Відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто Позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 41 160,06 грн. є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів Відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Посилання Відповідача на зарахування ним переплати у розмірі 41 160,06 грн. за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 265 від 25.01.2023 суд вважає безпідставним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 41 160,06 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 15.01.2024 по 21.02.2024 у розмірі 128,20 грн. та інфляційні втрати за період з 15.01.2024 по 31.01.2024 у розмірі 164,64 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 128,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 164,64 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 41 160,06 грн., 3% річних у розмірі 128,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 164,64 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Враховуючи, що Позивачем позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 2 422,40 грн.

Разом з тим, при зверненні до суду Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2363 від 14.02.2024.

Отже, судом встановлена переплата Позивача судового збору у розмірі 605,60 грн., яка може бути повернута останньому з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Апріорі" (Адвокатське об`єднання);

- Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024 на суму 5 000,00 грн.;

- ордер серія АЕ № 1263544 від 21.02.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4097 від 08.01.2019;

- платіжну інструкцію № 2364 від 14.02.2024 на суму 5 000,00 грн.

Так, згідно з п. 1.1 Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 (далі Договір № 08/02-2024-1).

Відповідно до п. 2.5 Договору № 08/02-2024-1 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту усіма законними методами та способами для захисту і відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів Клієнта, а останній зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) на надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 2.1 Договору № 08/02-2024-1 обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається Адвокатським об`єднанням, визначається в укладених між сторонами додатках до цього договору.

За умовами п. 5.1 Договору № 08/02-2024-1 гонорар за професійну правничу допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 08/02-2024-1 на визначення розміру гонорару Адвокатського об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості доручення Клієнта, обсяг правничої допомоги необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.

Розмір гонорару Адвокатського об`єднання, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього Договору (п. 5.3 Договору № 08/02-2024-1).

Згідно з п. 5.4 Договору № 08/02-2024-1 витрати, понесені Адвокатським об`єднанням при виконанні доручень Клієнта, підтверджуються відповідними первинними документами (видатковими накладними, актами, чеками, квитанціями, квитками тощо) і підлягають відшкодуванню Клієнтом у визначені Адвокатським об`єднанням строк і порядку.

Відповідно до п. 5.5 Договору № 08/02-2024-1 у разі закінчення надання правничої допомоги, визначеної у кожному конкретному Додатку до договору, сторонами складається відповідний акт про надання професійної правничої допомоги, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 або до закінчення надання Адвокатським об`єднанням правничої допомоги, визначеної в Додатках до договору (п. 12.1 Договору № 08/02-2024-1).

08.02.2024 Клієнт та Адвокатське об`єднання підписали Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024 на суму 5 000,00 грн., в якому окреслено обсяг наданих послуг (виконаних робіт).

У пункті 4 Додатку № 1 сторони погодили, що гонорар, визначений в п. 1 цього Додатку до Договору, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору та отримання рахунку на його оплату.

Позивач сплатив Адвокатському об`єднанню 5 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2364 від 14.02.2024.

При цьому, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд також зауважує, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Отже, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00130850) на користь Комунального підприємства "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21880948) основний борг у розмірі 41 160,06 грн., 3% річних у розмірі 128,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,64 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

19.07.2024