Постанова

від 05.11.2024 по справі 904/803/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/803/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24

за позовом Комунального підприємства "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення переплати, що утворилась внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та просило стягнути основний борг у розмірі 41 160,06 грн., 3% річних у розмірі 128,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,64 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, відповідачем було здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року. Внаслідок вказаного перерахунку утворилась переплата на суму 41 160,06 грн. Строк дії Договорів скінчився, а перераховані позивачем грошові кошти в якості передплати за постачання теплової енергії не повернуті.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24 :

-позов задоволено у повному обсязі;

-стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального підприємства "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради основний борг у розмірі 41 160,06 грн., 3% річних у розмірі 128,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,64 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що факт завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22. Строк дії Договорів № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 закінчився 31.12.2019 і 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані останнім, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на ті обставини, що позивачем було перераховано відповідачу спірні грошові кошти на підставі умов, погоджених сторонами у Договорах. Отже спірні грошові суми не можна вважати безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що позивач звертався до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до умов Договорів про закупівлю теплової енергії.

За заявою позивача відповідач зарахував переплату у загальній сумі 41 160,06 грн в рахунок авансів за діючим Договором №265 від 25.01.2023. Даний факт сторони погодили підписавши Акті звірки від 01 листопада 2023, що свідчить про фактичне визнання контрагентом наявності у нього переплати по договору купівлі-продажу теплової енергії №265 від 25.01.2023.

Проте, в подальшому позивач звернувся знову з вимогою про повернення переплат за договорами №265 від 05.02.2019 та №265 від 07.02.2020.

Отже, відповідач вважає, що заявлених до стягнення переплат фактично не існує за вище зазначеними договорами, а отже відсутній предмет спору.

Додатково відповідач зазначає, що переплата виникла більше 1095 днів, а тому розрахунок коригування до податкових накладних буде відхилено ДПС.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечує та зазначає, що строк дії Договорів № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 закінчився 31.12.2019 і 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані останнім, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що Договори № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 припинили свою дію, тому твердження відповідача щодо підписання Додаткових угод для стягнення спірних грошових коштів є неможливим.

Крім того, підставою стягнення грошових коштів в якості переплати за постачання теплової енергії є завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію.

Зарахування таких переплат в рахунок іншого договору є неприпустимим. Акт звірки не може бути доказом підтвердження вказаних обставин наявності переплати за діючим договором, тоді як первинних документів відповідач не надає.

За діючим договором відповідач передав теплової енергії на суму 585 370, 75 грн, яка у повному обсязі була оплачена позивачем, що свідчить про відсутність зарахування переплат за попередніми договорами.

Також позивач посилається на положення п. 49 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 де прямо передбачено, що різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) за теплову енергію у випадку припинення дії договору із споживачем не може спрямовуватися в оплату майбутніх платежів.

У відзиві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 6 000, 00 грн.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.

02.09.2024 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі за результатами, якої для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2019 між Комунальним підприємством "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради (далі Позивач, Замовник) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі Відповідач, Учасник) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 265 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору № 265 від 05.02.2019 Учасник зобов`язується з 01.01.2019 по 31.12.2019 надати Замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги за встановленими тарифами в строки, передбачені Договором.

За умовами п. 1.2 Договору № 265 від 05.02.2019 найменування послуг: ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість 236,4 Гкал.

Згідно з п. 3.1 Договору № 265 від 05.02.2019 ціна Договору становить 424 648,00 грн., у т.ч. ПДВ 104 108,00 грн. На момент укладання Договору ціна складає 1 796,33 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору № 265 від 05.02.2019 оплата за теплову енергію здійснюється Замовником виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 05.02.2019 цей Договір набуває чинності з моменту підписання 05.02.2019 та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього Договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, і діють з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно.

Крім того, 07.02.2020 між Відповідачем (далі Учасник-Теплопостачальна організація) та Позивачем (далі Замовник-Споживач) укладено Договір про закупівлю теплової енергії № 265 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 265 від 07.02.2020 Учасник-Теплопостачальна організація зобов`язується з 01.01.2020 по 31.12.2020 надати Замовнику-Споживачеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а Замовник-Споживач прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) у терміни, передбачені Договором.

За умовами п. 1.2 Договору № 265 від 07.02.2020 найменування товару за ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ.

Кількість 194,76 Гкал (п. 1.3 Договору № 265 від 07.02.2020).

Згідно з п. 3.1 Договору № 265 від 07.02.2020 ціна Договору становить 334 043,00 грн., у т.ч. ПДВ 55 673,83 грн. На момент укладання Договору ціна за 1 Гкал складає 1 715,149 грн. для споживачів категорії інші з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 4.1 Договору № 265 від 07.02.2020 оплата за теплову енергію здійснюється Замовником-Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Згідно з п. 10.1 Договору № 265 від 07.02.2020 цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань. Сторони домовились, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього Договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання з 01.01.2020 і діють по 31.12.2020 включно.

Умови Договорів № 265 від 05.02.2019 і № 265 від 07.02.2020 сторонами виконані належним чином та у повному обсязі.

На виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі №54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22, відповідачем було здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" та "Інші споживачі" за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Згідно з Актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 4296 від 31.05.2023, який підписано сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, переплата за Договором № 265 від 07.02.2020 складає 30 997,47 грн.

Згідно з Акту передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 6351 від 31.05.2023, який підписано сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, переплата за Договором № 265 від 05.02.2019 складає 10 162,59 грн.

08.01.2024 Відповідач отримав від Позивача лист за № 4 від 08.01.2024 з вимогою про повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію за Договором № 265 від 05.02.2019 у розмірі 10 162,59 грн. та за Договором № 265 від 07.02.2020 у розмірі 30 997,47 грн.

Відповідач відповіді не надав, вимогу не виконав.

Враховуючи, що Договори № 265 від 05.02.2019 та № 265 від 07.02.2020 припинили свою дію, а перераховані Позивачем грошові кошти в якості переплати за постачання теплової енергії не повернуті, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

З урахуванням положень вказаних норм, а також змісту укладеного між сторонами договору (обсяг спожитої послуги визначається як обсяг теплової енергії; одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія; ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію), спірні правовідносини за договором про закупівлю теплової енергії поширюються положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Разом з цим, вказаний висновок не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України в частині повернення майна, що перебуває у особи без достатньої правової підстави (після припинення дії договору), що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Обов`язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін є відсутність зобов`язань сторін, що виникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст. 11 Цивільного кодексу України, або наявність факту перевищення таких зобов`язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму).

Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі договору. Спір про повернення таких коштів має вирішуватися на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 24.02.2020 у справі №911/1036/19.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що зобов`язання сторін за договором припинилися виконанням, проведеним належним чином, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що строк дії договорів сплив 31.12.2019 та 31.12.2020 відповідно.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Факт завищення Відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 904/2888/22.

Наявність переплати за спірними договорами складає 41 160,06 грн., підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку (від`ємне значення) зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Оскільки між сторонами у справі перестали існувати правовідносини за договорами № 265 від 07.02.2020 та від 05.02.2019, а кошти, які позивач просить зобов`язати повернути відповідача, набуті останнім за припиненими договорами, тобто, підстава, на якій кошти набуті відповідачем згодом відпали, таке майно може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Враховуючи, що після закінчення строку дії договорів було встановлено завищення тарифів та здійснено перерахунок, а між сторонами вже було укладено інший діючий договір, позивач не має можливості використати наявну переплату за припиненими договорами.

В межах справи встановлено відсутність доказів передачі теплової енергії відповідачем за припиненими договорами на спірну суму, тобто зобов`язання за договорами було виконано у вигляді оплати лише позивачем, отже сторони не отримали зустрічного задоволення, що дає підстави для висновку про те, що позивач вправі повернути у свою власність майно (грошові кошти) та відновити справедливий баланс в питанні рівноправності сторін припинених угод.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення відповідача переплаченого залишку грошових коштів у розмірі 41 160,06 грн., оскільки підстава, на якій відповідні грошові кошти набуто останнім, відпала.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо зарахування спірної суми як авансового платежу за діючим договором №265 від 25.01.2023, у зв`язку з відсутністю доказів вчинення такої дії.

Так, дійсно, позивач звертався до відповідача листом вих. № 63 від 13.09.2023 з проханням перенести переплату за припиненими договорами у спірній сумі на поточний договір.

Відповідач вважає, що вказане зарахування відображено у акті звірки розрахунків станом на 01.11.2023.

Однак, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідачем не надано до суду первинних документів, які б підтверджували зарахування переплати у розмірі 41 160,06 грн. за Договором купівлі - продажу теплової енергії № 265 від 25.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору від 25.01.2023 відповідачем для позивача, згідно актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 248 від 31.01.2023 р., № 3834 від 28.02.2023 р., № 7415 від 31.03.2023 р., № 23635 від 30.11.2023 р., № 27094 від 18.12.2023 р. у період з січня 2023 р. по березень 2023 р. та листопад 2023 р. по грудень 2023 р. було поставлено теплової енергії на загальну суму 585 370 грн. 75 коп.

Позивачем сплачено за надані послуги з постачання теплової енергії, згідно платіжних інструкцій № 20 від 15.02.2023 р., № 30 від 15.03.2023 р., № 45 від 13.04.2023 р., № 198 від 13.12.2023 р., № 205 від 19.12.2023 р. на суму 585 370 грн. 75 коп.

При цьому строк дії договору від 25.01.2023 визначено до 31.12.2023.

Жоден із вказаних актів приймання-передачі теплової енергії не містить інформації про наявність переплати за договором від 25.01.2023 чи зарахування у якийсь період такої суми. Зарахування переплати за актом листопада 2023 року також не підтверджено, оскільки повна вартість послуг відображених в акті за цей період була оплачена позивачем. У справі також відсутні рахунки на оплату послуг за договором від 25.01.2023 з яких би вбачалась вимога оплати з урахуванням спірної переплати.

Акту звірки, який би відображав інформацію до та після листопада 2023 року та містив інформацію про розмір виниклих зобов`язань та їх оплату, матеріали справи не містять. Тоді як акт звірки станом на 01.11.2023, який відображає лише спірну суму, не є інформативним та за відсутності інших доказів сам по собі не доводить обставини, на які посилається відповідач.

Труднощі у коригуванні податкової звітності, про які зазначає відповідач, не є визначальними для розгляду даної справи по суті.

Вірним є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Так, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 08.01.2024 відповідач отримав від позивача лист за № 4 від 08.01.2024 з вимогою про повернення зайво сплачених коштів за теплову енергію. Однак, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач також просив суд стягнути з відповідача за період з 15.01.2024 по 21.02.2024 три відсотки річних у розмірі 128,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 164,64 грн.

Відповідач не наводить заперечень щодо правильності здійснення розрахунку.

За викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявлених сумах підлягають задоволенню.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 000, 00 грн. позивачем до матеріалів справи надано Договір про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024, укладений між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Апріорі" (Адвокатське об`єднання); Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024 на суму 5 000,00 грн.; ордер серія АЕ № 1263544 від 21.02.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4097 від 08.01.2019; платіжну інструкцію № 2364 від 14.02.2024 на суму 5 000,00 грн.

Оскільки витрати Позивача на професійну правничу допомогу були реально понесені та, їх розмір не є завищеним, відповідач не доводив неспівмірності заявленої суми витрат, суд першої інстанції за результатами розгляду справи поклав на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 5 000,00 грн.

Самостійних доводів щодо скасування рішення суду у цій частині відповідач у скарзі не наводить.

З огляду на викладене, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У відзиві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 6 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.224 Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу Клієнту усіма законними методами та способами для захисту і відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів Клієнта, а останній зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) на надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 2.1 Договору обсяг правничої допомоги (перелік робіт і послуг), що надається Адвокатським об`єднанням, визначається в укладених між сторонами додатках до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору на визначення розміру гонорару Адвокатського об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості доручення Клієнта, обсяг правничої допомоги необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта.

Розмір гонорару Адвокатського об`єднання, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до цього Договору (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору витрати, понесені Адвокатським об`єднанням при виконанні доручень Клієнта, підтверджуються відповідними первинними документами (видатковими накладними, актами, чеками, квитанціями, квитками тощо) і підлягають відшкодуванню Клієнтом у визначені Адвокатським об`єднанням строк і порядку.

Відповідно до п. 5.5 Договору у разі закінчення надання правничої допомоги, визначеної у кожному конкретному Додатку до договору, сторонами складається відповідний акт про надання професійної правничої допомоги, що підписується уповноваженими представниками кожної зі сторін

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 або до закінчення надання Адвокатським об`єднанням правничої допомоги, визначеної в Додатках до договору (п. 12.1 Договору).

13.09.2024 Клієнт та Адвокатське об`єднання підписали Додаток № 2 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 08/02-2024-1 від 08.02.2024 на суму 6 000,00 грн., в якому окреслено обсяг наданих послуг (виконаних робіт):

-надання правової інформації, усної консультації і роз`яснення (із вивченням та аналізом документів), які стосуються порушення апеляційного провадження у справі № 904/803/24;

-складення заяв, письмових пояснень та інших процесуальних документів (за необхідності), в т.ч. відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/803/24.

У пункті 4 Додатку № 2 сторони погодили, що гонорар, визначений в п. 1 цього Додатку до Договору, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору та отримання рахунку на його оплату.

Позивач сплатив Адвокатському об`єднанню 6 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2668 від 25.09.2024.

У справі також наявний ордер АЕ № 1319621, виданий адвокатським об`єднанням на адвоката Загрійчук Д.К. та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю вказаного адвоката.

Зі справи вбачається, що цим адвокатом було подано від імені позивача відзив на апеляційну скаргу.

Наявними у справі доказами підтверджується факт отримання позивачем правової допомоги обсягом та вартістю, відповідно до умов договору про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не наводив заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Суд також не вбачає підстав засовувати самостійно критерії, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відмовити позивачу, на користь якого ухвалено рішення та відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідача, повністю або частково у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результату розгляду апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2024р. у справі № 904/803/24 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00130850) на користь Комунального підприємства "Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху" Криворізької міської ради (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21880948) витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз