Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/14692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/14692/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Респект АА", 2) Виробничо-будівельного малого приватного підприємства "Респект"

про стягнення 16508,65 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровська окружна прокуратура міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Респект АА" про стягнення 16508,65 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів дорогами загального користування згідно з актом про проведення перевірки від 29.07.2020 № 221576 та актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.07.2020 № 031745.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виробничо-будівельне мале приватне підприємство "Респект".

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що є власником транспортного засобу, який переданий Виробничо-будівельному малому приватному підприємству "Респект" в оренду, у зв`язку з чим відповідач-1 не є суб`єктом, на якого покладається плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів дорогами загального користування. До того ж, здійснення габаритно-вагового контролю проведено щодо перевізника - Виробничо-будівельного малого приватного підприємства "Респект". Також відповідач-1 наголосив на пропуску строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач вказав, що саме власник транспортного засобу має сплачувати плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів дорогами загального користування. У той же час, до подання відзиву позивач не мав відомостей про існування між відповідачем та Виробничо-будівельний малим приватним підприємством "Респект" договірних правовідносин із приводу оренди транспортного засобу, у зв`язку з чим подав клопотання про залучення такого підприємства в якості співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 задоволено клопотання Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Виробничо-будівельне мале приватне підприємство "Респект".

Дана ухвала суду доставлена 13.11.2023 о 21:44 год. (тобто, вважається врученою 14.11.2023) до електронного кабінету відповідача-2, що підтверджується відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

У додаткових поясненнях по справі прокурор просив стягнути з відповідачів плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів дорогами загального користування солідарно.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області під час здійснення габаритно-вагового контролю на ділянці автомобільної дороги Н-30 129км + 603м (Запорізька область) проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля (тягач) марки DAP модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки PANAV модель NV35, державний номерний знак НОМЕР_2 ; суб`єкт, що перевірявся (перевізник) - Виробничо-будівельне мале приватне підприємство "Респект".

Даний автомобіль (тягач) та напівпричіп зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Респект АА".

Під час контролю транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_1 ; перевезення вантажу здійснювалося з с. Никонорівки Слов`янського району Донецької області до м. Бердянська Запорізької області; відстань пройденого маршруту склала 314 км.

За результатами контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №221576 від 29.07.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031745 від 29.07.2020, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038745 від 29.07.2020 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №031745 від 29.07.2020, згідно яких перевізник здійснював перевезення вантажу (пшениця врожаю 2020 року) із перевищенням вагових обмежень, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме - навантаження на одиночну ось: нормативно допустима - 24,0 т, фактична - 26,45 т, перевищення норми на 2,450 т.

Відтак, позивачем нараховано плату за проїзд в розмірі 508,68 євро, що станом на 29.07.2020 еквівалентно за курсом Національного банку України (за посиланням https://bank.gov.ua/) 16 508,65 грн., із розрахунку 1 євро = 32,4539 грн.

Листом від 11.08.2020 №59816/26/24-20 перевізника повідомлено про необхідність сплатити нараховану плату до 29.08.2020, однак грошові кошти сплачені не були.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами частин 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, у тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі - Порядок № 879).

За змістом до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У пункті 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п. п. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила № 30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

За умовами пункту 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В , де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із матеріалів справи слідує, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAP модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки PANAV модель NV35, державний номерний знак НОМЕР_2 , позивачем встановлено перевищенням вагових обмежень, визначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: навантаження на одиночну ось нормативно допустима - 24,0 т, фактична - 26,45 т, перевищення норми на 2,450 т.

Наведені обставини підтверджуються актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №221576 від 29.07.2020, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031745 від 29.07.2020 із розрахунком та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038745 від 29.07.2020 року.

Здійснивши арифметичний перерахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 29.07.2020 №031745 із розрахунком, суд дійшов висновку про відповідність розрахованої позивачем суми 508,68 євро положенням Порядку № 879.

Ураховуючи, що офіційний курс, встановлений Національним банком України станом на 29.07.2020 (дату складення акту № 031745) становив за 1 євро = 32,4539 грн., позовна вимога про стягнення 16508,65 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, визнається судом обґрунтованою.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Доказів оскарження дій або бездіяльності позивача щодо складання акту від 29.07.2020 №031745 із розрахунком матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 посилався, зокрема, на те, що не є суб`єктом плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, оскільки виступає не перевізником, а власником транспортного засобу марки DAP модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом марки PANAV модель NV35, державний номерний знак НОМЕР_2 .

У свою чергу, прокурор просив стягнути з відповідачів плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу солідарно, звернувши увагу на викладену в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 747/45/20 правову позицію про те, що в подібних правовідносинах саме власник великогабаритного транспортного засобу має сплачувати плату за проїзд автомобільними дорогами в разі перевищення вагових параметрів нормативів.

Проте, суд вважає нерелевантним посилання прокурора на вказану правову позицію з огляду на відмінність фактичних обставин даної справи та справи № 747/45/20, в якій відповідачем виступав безпосередньо водій транспортного засобу, а не перевізник.

Разом із цим, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Так, автомобільний перевізник та власник транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, не завжди можуть співпадати.

Надання послуги з перевезення вантажу може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу автомобільного перевізника в цих правовідносинах.

На помилковості висновку про те, що належним відповідачем у справі про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є власник транспортного засобу, а не автомобільний перевізник, наголошував Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі № 914/96/23.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Щоб визнати відповідача неналежним суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Дана правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку стягнути плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевізника вантажу, яким виступав відповідач-2, та щодо якого складено акт від 29.07.2020 №031745 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Таким чином, у задоволенні позову до відповідача-1, як до неналежного відповідача, слід відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

03.07.2023 Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області листом №49155/26/24-23 звернулась до органів прокуратури з метою вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення до суду позовної заяви до відповідача про стягнення плати за проїзд транспортними засобами, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Із метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, прокуратура на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області направила лист №50-5721вих-23 від 26.07.2023 щодо вжитих заходів по стягненню заборгованості.

Листом №7249/5.4.2/15-23 від 01.08.2023 Укртрансбезпека повідомила, що заходи цивільно-правового характеру, зокрема, звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, не вживались у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, відповідач добровільно заборгованість не погасив.

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання прокурором передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за актом від 29.07.2020 №031745 не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені прокурором витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються пропорційно на прокурора та відповідача-2, оскільки в задоволенні позову до відповідача-1 відмовлено.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «Респект» задовольнити повністю.

Стягнути з Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «Респект» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, поверх 8; ідентифікаційний код 13515510) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51; ідентифікаційний код 39816845) 16508 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 65 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Виробничо-будівельного малого приватного підприємства «Респект» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А, поверх 8; ідентифікаційний код 13515510) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Респект АА» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова