Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/114/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024Справа № 910/114/19

За позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Державної судової адміністрації України;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ"

про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

У січні 2019 року Національне антикорупційне бюро України (надалі - НАБУ, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (далі - ТОВ "Компанія КИТ", відповідач-2) про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 від 02.06.2016 про закупівлю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір був укладений за результатами процедури закупівлі, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки у процедурі закупівлі взяли участь пов`язані між собою особи - "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К". Також спірний договір укладено за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами (уповноваженими представниками) замовника (ДСА України) і переможця закупівлі (ТОВ "Компанія КИТ").

Крім того, позивач наголошував, що ринкова вартість предмета закупівлі за спірним договором є значно завищеною. Тому, на думку позивача, договір № 37-16 від 02.06.2016 суперечить інтересам держави та суспільства.

У позові НАБУ просило визнати недійсним договір від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3, укладений між ДСА України та ТОВ "Компанія КИТ" .

Справа № 910/114/19 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі № 910/114/19, у задоволенні позову НАБУ було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу № 910/114/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи № 910/114/19 рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, у задоволенні позову НАБУ - було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у даній справі - скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 справа була прийнята до нового розгляду, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У підготовчому засіданні представники позивача та відповідача-2 надали додаткові пояснення по справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2024.

Так, представник позивача підтримав та обґрунтував заявлені позовні вимоги. Додатково зазначив, що матеріали кримінального провадження № 42017000000001155 від 13.04.2017 в частині наявності ознак пов`язаності між ТОВ "Компанія КИТ", ТОВ "Альтаір і К" та ДСА України також мають бути досліджені разом з іншими доказами у справі. Також вказав, що відповідач-1 встановивши пов`язаність учасників процедури закупівлі повинен був відхилити тендерну пропозицію ТОВ "Компанія КИТ", а не визнавати його переможцем, а тим більше укладати з ним спірний договір. Також вказав, що у справі № 910/16243/20 та справі № 910/20099/20 судами надано оцінку пов`язаності ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" через близькі стосунки керівників, засновників цих товариств, у тому числі і під час підготовки та участі у спірній закупівлі. Окремо вказав про завищення вартості предмета закупівлі, що встановлено висновком експерта КНДІСЕ від 23.02.2018, за результатами проведеної комплексної комісійної судової товарознавчої та комп`ютерно-технічної експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001155.

Представник відповідача-1 (ДСА України) проти позову заперечив, зазначив про недоведеність ознак зловмисної домовленості між службовими особами та уповноваженими представниками відповідачів та ДСА України, а матеріали кримінального провадження не можуть бути взяті до уваги судом. Також вказав, що актом Рахункової палати департаменту з питань оборони та правоохоронної діяльності "Про результати аудиту ефективності здійснення державних закупівель ДСА України та її територіальними органами" № 02-10/13 "ос" від 13.05.2017, актом Державної аудиторської служби № 08-21/18 від 28.12.2016 та висновками експертів, наданими відповідачем-2, спростовуються доводи позивача про завищення ціни закупівлі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 (ТОВ "Компанія КИТ") проти позову заперечив, зазначив, що протокол огляду та витяг з додатка до цього протоколу не є належними доказами, оскільки подані з порушенням порядку, визначеного законом, а з вилученої під час обшуку у ТОВ "Альтаір і К" інформації не вбачається пов`язаність ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" між собою. Також вказав, що позивачем не доведено обставин, що спірний договір не відповідає інтересам держави і суспільства, а також ознак, передбачених ст. 232 ЦК для визнання недійсним спірного правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представників сторін договору. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів-1, 2 проти позову заперечили, з підстав, викладених у відзивах на позов та додаткових поясненнях, просили відмовити у задоволенні позову.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 09 липня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 ДСА України було розміщене оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі у галузі "Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення", код предмету закупівлі 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗВ - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу), у кількості 620 одиниць.

Участь у процедурі закупівлі приймали ТОВ "Компанія Кит" та ТОВ "Альтаір і К".

Відповідно до протоколу № 50 від 10.05.2016 оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій переможцем торгів на закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу) визнано пропозицію ТОВ "Компанія КИТ" як найбільш економічно вигідну.

12.05.2016 на веб-порталі з питань державних закупівель розміщено повідомлення про акцепт пропозиції ТОВ "Компанія КИТ".

За результатами процедури відкритих торгів на закупівлю (апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3) 02.06.2016 між Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України, відповідач-1), як замовником, та ТОВ "Компанія КИТ" (далі - ТОВ "Компанія КИТ", відповідач-2), як постачальником, укладено договір від 02.06.2016 № 37-16 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом 2016 року забезпечити постачання замовнику апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у договорі, а саме найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною; комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведено в додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною; обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 30 420 000, 00 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 5 070 000,00 грн.

У п. 5.1 договору визначено строк постачання товару - до 01.10.2016.

Місце постачання товару: апеляційні суди, місцеві загальні суди в особі ТУ ДСА України, окружні адміністративні суди, місцеві господарські суди (далі - отримувачі), згідно з додатком № 4 до договору, який є його невід`ємною частиною (п. 5.2 договору).

За змістом п.п. 5.6, 5.7 договору право власності на товар переходить до замовника після поставки товару та підписання замовником відповідного акту приймання-передачі товару. Факт поставки товару за договором підтверджується відповідним актом, який готується постачальником під час поставки товару та підписується отримувачем в момент отримання товару.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.1. договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили специфікацію, відповідно до якої в межах договору постачається програмно-апаратний комплекс:

- технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 1 типу в кількості 600 одиниць за загальною ціною 29 520 000,00 грн з урахуванням ПДВ;

- технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 2 типу в кількості 20 одиниць за загальною ціною 900 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, НАБУ вказує, що позивачем здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 КК України. Під час вказаного досудового розслідування позивачем було встановлено, що вказаний договір про закупівлю № 37-16 від 02.06.2016 суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ринкова вартість предмета закупівлі (апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3) була значно завищеною.

Також позивач вказує, що договір від 02.06.2016 № 37-16 був укладений за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами та уповноваженими представниками відповідачів, а також за наявності ознак пов`язаності між собою учасників спірної процедури закупівлі - ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К".

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд у постанові від 18.01.2024 вказав про передчасність відхилення судами першої та апеляційної інстанцій матеріалів кримінального провадження № 42017000000001155 від 13.04.2017 та протоколу огляду від 11-23.10.2021, якими, позивач, зокрема, обґрунтовує пов`язаність учасників закупівлі.

Так, Верховним Судом було наголошено, що обставини (факти), які мають значення для вирішення господарської справи та які водночас доказуються в кримінальному провадженні, не обов`язково мають бути встановлені вироком суду, ухваленим у кримінальній справі. Такі обставини (факти) можуть бути встановлені й у господарському судовому процесі. У разі подання до господарського суду матеріалів кримінального провадження вони підлягають належній оцінці та досліджуються в загальному порядку. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 917/202/21 (917/339/21).

Обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України).

За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), проте зобов`язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України.

При цьому, Верховний Суд у даній справі вважав, що висновки, зроблені судом касаційної інстанції у справах № 910/416/18 (постанова від 16.04.2019), № 910/21046/17 (постанова від 23.04.2019), № 910/16243/20 (постанова від 27.01.2022), № 910/4032/22 (постанова від 08.06.2023) були зроблені за подібних правовідносин із даною справою, та підлягають застосуванню у цій справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2024, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частини першої статті 207 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Разом із тим Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20 та від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Як вже вказувалось, підставою суперечності спірного правочину інтересам держави і суспільства, позивач вказує на недотримання відповідачами принципу добросовісної конкуренції серед учасників, оскільки наявні ознаки пов`язаності між собою учасників процедури закупівлі відповідача-2 та ТОВ "Альтаір і К", а також ознаки зловмисної домовленості службових осіб (уповноважених представників) відповідача-1 з відповідачем-2.

Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку - небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" (туті далі - у редакції, що була чинною на момент проведення спірної процедури закупівлі). Відповідно до ст. 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом пункту 16 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" пов`язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій з таких ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі або контролюється таким учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з таким учасником процедури закупівлі;

- фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі;

- службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин, та члени сім`ї такої службової (посадової) особи;

- фізичні особи-члени тендерного комітету, керівник замовника та/або члени їхніх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин.

Під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу учасника процедури закупівлі.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою у статутному капіталі учасника процедури закупівлі визначається залежно від обсягу корпоративних прав, що сукупно належать такій фізичній особі, членам її сім`ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім`ї.

Для цілей цього Закону членами сім`ї вважаються подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дідусь, бабуся, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, за умови їх постійного проживання разом з пов`язаною особою і ведення з нею спільного господарства.

Отже, положення статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" для визнання особи пов`язаною не вимагають виключно встановлення факту наявності родинних зв`язків між керівниками учасників процедури закупівлі. Визначальним є перевірка можливості здійснення контролю над учасниками процедури закупівлі, тобто впливу на господарську діяльність учасника закупівлі, у тому числі у зв`язку з наявністю родинних зв`язків, але не виключно.

У постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21046/17, від 27.01.2022 у справі № 910/16243/20 та від 08.06.2023 у справі № 910/4032/22 (про застосування висновків яких також зазначав Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд), суд касаційної інстанції вказував, що відомості, які були отримані з матеріалів кримінального провадження та передані Антимонопольному комітету України згідно з приписами статті 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", підпадають під визначення доказів у розумінні статті 73 ГПК України та підлягають перевірці на предмет їх належності й допустимості у загальному порядку.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у даній справі наголошував про необхідність дослідження фактичних обставин, встановлених рішеннями у справах № 910/16243/20 та № 910/20099/20, що набрали законної сили, які мають преюдиційне значення у цій справі (вони не підлягають доказуванню), зокрема, щодо порушення відповідачем-2 норм Закону України "Про публічні закупівлі" (що тягне недійсність правочину, укладеного за результатом проведення процедури закупівлі).

Виконуючи настанову Верховного Суду, суд зазначає, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебували наступні судові провадження:

- за позовом ТОВ "Компанія КИТ" до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Альтаір і К" про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 15.10.2020 № 640-р у справі № 143-26.13/67-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (справа № 910/16243/20);

- за позовом ТОВ "Альтаір і К" до АМК, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ТОВ "Компанія КИТ" про визнання недійсним рішення АМК від 15.10.2020 № 640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19 (справа № 910/20099/20).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/16243/20 позов ТОВ "Компанія КИТ" задоволено частково, визнано недійсними та скасовано пункти 1 та 3 рішення АМК, з посиланням на наявність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним; у іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.01.2022, рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Компанія КИТ" у позові.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/20099/20 позовні вимоги ТОВ "Альтаір і К" задоволено повністю:

- визнано недійсним пункт 1 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19, в частині, що стосується ТОВ "Альтаір і К";

- визнано недійсним пункт 2 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, залишена без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2022, рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Альтаір і К" у позові.

У вказаних справах було встановлено, що Антимонопольним комітетом України 15.10.2020 було прийняте рішення № 640-р (справа № 143-26.13/67-19), яким визнано, що ТОВ "Альтаір і К" та ТОВ "Компанія КИТ" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів вищезазначених торгів. Цим же рішенням на порушників були накладені відповідні штрафи.

Так, АМК у вказаному рішенні зазначив, що відповідно до документації конкурсних торгів, затвердженої рішенням комітету з конкурсних торгів від 24.02.2016, протокол № 22, ДСА України було заплановано закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015 - 42961000 - 0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))].

Програмно-апаратний комплекс - це технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), для залу судових засідань, поставляється до приміщень апеляційних судів, апеляційних адміністративних судів, апеляційних господарських судів, окружних адміністративних судів, місцевих господарських судів, місцевих загальних судів згідно з розподілом.

Оскільки, програмно-апаратний комплекс складався із, зокрема, програмного забезпечення, необхідного для здійснення фіксування судового процесу, ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" у складі пропозицій конкурсних торгів були надані договори:

а) між ОСОБА_1 і ТОВ "Альтаір і К" ліцензійний договір від 01.07.2014 № 1/14, яким передбачалась передача невиняткових прав на використання комп`ютерної програми фіксування судового процесу за плату. При цьому ліцензіат не отримував право власності або авторське право на твір;

б) між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія КИТ" договір про відчуження майнових прав від 03.11.2014 №2/14, відповідно до якого ОСОБА_1 відчужував майнові права на твір.

Також у вказаних справах № 910/16243/20 та № 910/20099/20 суди апеляційної інстанції, висновки яких Верховний Суд залишив без змін, було враховано матеріали кримінального провадження № 42017000000001155 від 13.04.2017, на підставі яких були встановлені наступні обставини, зокрема:

- пов`язаність ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" через близькі стосунки, проведення спільного побуту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тобто керівників (засновників) товариств протягом тривалого періоду часу, у тому числі і під час підготовки та участі в спірній закупівлі, що вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; протоколів огляду від 09.07.2018, від 27.03.2019, від 07-20.09.2018. А на підтвердження зазначених обставин у даній справі у матеріалах справи наявні: протокол огляду від 09.07.2018; витяг із додатка 2 до протоколу огляду від 03-05.09.2018, витяг із додатка № 5 до протоколу огляду від 07-20.09.2018, витяг з протоколу огляду від 06.09.2018, протокол обшуку від 07.08.2018;

- подача ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" на тестування до ДСА України ідентичних за технічними характеристиками та встановленим програмним забезпечення програмно-апаратних комплексів (ПЗ "Акорд"), право власності на яке належить ТОВ "Компанія КИТ";

- надання фінансової допомоги між ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" та пов`язаними з ними суб`єктами господарювання (договір безвідсоткової позики на поворотній основі від 29.04.2016 № 02-290416, укладений ТОВ "Компанія КИТ" (позикодавець) із ТОВ "Альтіко" (позичальник) (пов`язана особа із ТОВ "Альтаір і К") у розмірі 360 000 грн). Зокрема, встановлено факт перерахування ТОВ "Компанія КИТ" грошових коштів до проведення торгів ТОВ "Альтіко";

- виплата ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" доходу одним і тим самим особам. Так, згідно з довідкою та інформацією про доходи низка осіб, зокрема протягом 2013 - 2018 років, отримували доходи одночасно в ТОВ "Компанія КИТ" і ТОВ "Альтаір і К"; одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у відносинах (у т. ч. трудових) як із ТОВ "Компанія КИТ" , так із ТОВ "Альтаір і К";

- постійний обмін телефонними дзвінками службових осіб ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", зокрема 12.04.2016 (станом на дату подання товариствами пропозицій), а у подальшому, розкриття пропозицій, що підтверджує здійснення координації дій ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" під час участі в закупівлі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вказаної статті в даній справі суд приймає до уваги ту обставину, що рішеннями апеляційних судів у справах № 910/16243/20 та № 910/20099/20 була встановлена пов`язаність ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", узгодженість їх поведінки, що стосується спотворення результатів торгів.

При цьому, у справах № 910/16243/20 та № 910/20099/20 було взято до уваги роз`яснення Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/416/18 щодо необхідності покладення в основу судового рішення у господарській справі копій документів, отриманих детективами Національного антикорупційного бюро України на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні. У цьому контексті доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Тобто, касаційним судом була підтверджена можливість використання матеріалів досудового розслідування, зокрема, матеріалів кримінального провадження № 42017000000001155 від 13.04.2017, у якості доказів у справі.

У даній справі наявна службова записка старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективі Олійника Ф.В. з резолюцією від 27.03.2019 про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування в частині наданих матеріалів кримінального провадження № 42017000000001155, а саме, на використання в якості засобу доказування в господарській справі.

Також у матеріалах даної справи міститься протокол огляду з 11 по 23.10.2021, проведеного НАБУ у межах кримінального провадження № 42017000000001155, 8 накопичувачів на жорстких магнітних дисках, (зокрема, і накопичувана на жорстких магнітних дисках WDC WD5000AAKX-001CA 500GB, серійний номер: WCAYUN329140, вилучених 07.08.2018 під час обшуку за місцезнаходженням ТОВ "Альтаір і К"), про необхідність дослідження якого у якості доказу вказував Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у даній справі. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що під час огляду були виявлені файли з інформацією на підтвердження факту електронного листування між представниками ТОВ "Компанія КИТ" (Биковським В. - директором на момент оголошення відкритих торгів; Сергієнком В. - директором на момент укладення спірного договору; Перловською Ю. - нинішнього директора) та ТОВ "Альтаір і К" - Макаренком В., Шоломієм Ю. - директором) з приводу узгодження та редагування тексту документації для подальшої участі у закупівлі апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3.

Крім того, під час додаткового огляду накопичувача, вилученого у працівника ТОВ "Альтаір і К" (Макаренка В.), встановлено факт наявності на ньому окремих файлів з документами, що стосуються підготовки до участі у відкритих торгах із закупівлі апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), які створені представниками ТОВ "Компанія КИТ" (Перловською Ю.) протягом січня-лютого 2016 року, тобто до моменту оголошення про проведення закупівлі (29.02.2016).

Отже, протоколом огляду 11- 23.10.2021 та додатком № 3 до нього підтверджується факт спільного розроблення та взаємоузгодження ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" проекту документації конкурсних торгів щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: "Апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення" (код 26.40.3, за ДК 016:2010-26.40.3 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), яка у подальшому була затверджена протоколом комітету з конкурсних торгів ДСА України № 22 від 24.02.2016.

Також, у матеріалах справи наявний протокол огляду від 23.04.2019 з додатками, складений за результатами огляду накопичувана на жорстких магнітних дисках з комп`ютера ОСОБА_6 , вилученого 09.04.2019 під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18-г , за місцем розташування ДСА України.

Зі змісту додатків до протоколу огляду від 23.04.2019 вбачається проведення обміну електронними листами ОСОБА_4 (особа пов`язана із керівниками ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К") та ОСОБА_7 (членом тендерного комітету ДСА України), відповідно до яких обговорювалась підготовка документації конкурсних торгів щодо проведення спірної закупівлі, кількість та вартість комп`ютерної техніки, яка планувалася для придбання ДСА України під час процедури закупівлі.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази, у тому числі матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017, у сукупності із встановленими обставинами у даній справі, а також у справах № 910/16243/20 та № 910/20099/20, суд вважає, що позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні результатів торгів. Протиправність таких дій полягала у пов`язаності ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", та домовленістю цих осіб з членом (членами) комітету конкурсних торгів замовника.

Посилання відповідача-2 на справу № 910/12212/18 за позовом ГО "Комітет захисту прав людини" до ДСА України та ТОВ "Компанія КИТ" про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору, у якій нібито вже було досліджене питання пов`язаності ТОВ "Альтаір і К" та ТОВ "Компанія КИТ" у процедурі закупівлі, за результатами якої був укладений спірний договір, суд не приймає враховуючи, що у вказаній справі суд зазначив лише про ненадання ГО "Комітет захисту прав людини" належних доказів на підтвердження вказаних обставин, у той час, як у даній справі, ці обставини підтверджуються відповідними доказами у повному обсязі, про що було зазначено вище.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Отже, враховуючи вказані норми закону, оскільки тендерна пропозиція подана ТОВ "Компанія КИТ", що є пов`язаною особою з ТОВ "Альтаір і К", то ДСА України, як замовник закупівлі, мав би відхилити тендерну пропозицію ТОВ "Компанія КИТ", проте, відповідачем-1 з цим товариством був укладений спірний договір закупівлі № 37-16 від 02.06.2016, що свідчить про істотне порушення процедури та принципів закупівель.

У позові позивач також посилався на те, що ринкова вартість предмета закупівлі (апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3) була значно завищеною, тому не було дотримано інтересів держави і суспільства, оскільки фактично було переплачено бюджетних коштів на суму понад 10 млн. грн.

Відповідно до п. 3.1 спірного договору ціна договору становить 30 420 000,00 грн.

У додатку № 1 до договору сторонами було погоджено найменування товару, а саме програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), комплектація типу 1, кількістю 600, ціна за одиницю з ПДВ - 49200,00 грн, загальна вартість - 29 520 000,00 грн; програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), комплектація типу 2, кількістю 20, ціна за одиницю з ПДВ - 45 000,00 грн, загальна вартість - 900 000,00 грн.

У матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведеної комплексної комісійної судової товарознавчої та комп`ютерно-технічної експертизи від 23.02.2018 № 19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613-2622/18-54/2623-2631/18-53 (далі - висновок КНДІСЕ від 23.02.2018), проведення якої було здійснено в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017.

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що об`єктом дослідження був програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), поставлений на адресу ДСА України згідно з договором від 02.06.2016 № 37-16. При цьому, у вказаному висновку було деталізовано предмет дослідження з посилання на код товару з розшифруванням його найменування та технічних характеристик, у тому числі складових апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3.

Тобто, експертами досліджувалася саме та апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), яка передбачена у п. 1.1 договору від 02.06.2016 № 37-16, а опис та технічні характеристики якої надано у додатку № 2 до спірного договору.

За результатами вказаного експертного дослідження, експерти дійшли висновку, що ринкова вартість комп`ютерної техніки за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), поставленої на адресу ДСА України згідно з договором від 02.06.2016 № 37-16 на дату подання цінових пропозицій, укладення договору та поставки товарів, складала - 19 448 186,80 грн. з ПДВ.

Відтак, враховуючи висновок КНДІСЕ № 19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613-2622/18-54/2623-2631/18-53, який відповідає критеріям, визначеним ст. 73-79 ГПК України, та приймається судом в якості належного, допустимого та вірогідного доказу, суд доходить до висновку про завищення вартості предмета закупівлі на значну суму, що є несприятливим для ДСА України (як замовника закупівлі).

Надані відповідачем-2 висновки експерта від 14.05.2019 № 6056 судової товарознавчої експертизи та експертів судової комплексної комп`ютерно-технічної експертизи, експертизи об`єктів інтелектуальної власності та експертизи відео-, звукозапису від 06.11.2019 № 6053/6054/6055/6090, проведені Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 у справі № 910/12212/18, є неналежними доказами на підтвердження вартості предмета закупівлі.

Так, у висновку судової товарознавчої експертизи від 14.05.2019 № 6056 експертом було досліджено складові частини програмно-апаратного комплексу, які не відповідали додатку № 2 до спірного договору, яким визначено опис та технічні характеристики складових апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3.

Тобто, експерт у наведеному висновку дослідив складові частини програмно- апаратного комплексу, які не мали жодного зв`язку із предметом спірного договору.

Щодо висновку від 06.11.2019 № 6053/6054/6055/6090, то суд зазначає, що він стосувався встановлення ринкової вартості виключних майнових прав на комп`ютерну програму фіксування судового процесу, які взагалі не були предметом спірного договору, а право на їх використання передавалися замовнику на підставі окремої додаткової угоди.

Відтак, висновки експерта від 14.05.2019 № 6056 та від 06.11.2019 № 6053/6054/6055/6090 не можуть вважатися належними доказами на підтвердження ринкової вартості апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3, яка є предметом спірного договору.

Також у якості належних доказів суд не приймає до уваги акт Державної аудиторської служби № 08-21/18 від 28.12.2016, а також акт Рахункової палати департаменту з питань оборони та правоохоронної діяльності "Про результати аудиту ефективності здійснення державних закупівель ДСА України та її територіальними органами" № 02-10/13 "ос" від 13.05.2017, оскільки у акті Державної аудиторської служби досліджувались питання відповідності документації конкурсних торгів вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель", відповідність пропозиції конкурсних торгів вимогам цієї документації.

А у акті № 02-10/13 "ос" від 13.05.2017 Рахункова палата зробила висновок про відсутність фактів порушень чинного законодавства при проведенні тендерним комітетом у І кварталі 2017 року процедури закупівлі на підставі пояснень представника ДСА України Слоніцького О. Є. При цьому, зазначивши, що ТУ ДСА України маючи інформацію про комплектуючі програмно-апаратного комплексу, та ринкові ціни на окремі його складові, в цілому при здійсненні закупівлі окремими складовими з поділом їх на окремі лоти могло б здешевити придбання комплексу, в тому числі внаслідок конкуренції між учасниками торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Проте, суд зазначає, що поведінка ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, та у їх діях наявний умисел, що полягає у домовленості їх представників і виникнення через це несприятливих наслідків для ДСА України у зв`язку з оплатою останнім предмета спірного правочину за завищеною вартістю.

Отже, договір № 37-16 від 02.06.2016, що був укладений між ТОВ "Компанія КИТ" та ДСА України підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Щодо доводів відповідача-2, викладені у письмових поясненнях, про обрання позивачем неналежного способу захисту з огляду на визнання недійсним договору, без застосування наслідків недійсного правочину, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 Верховний Суд вказав, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Відповідно до ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (відповідні висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Частинами 1 та 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Оскільки, на момент звернення позивача з позовом позивачем було обрано належний спосіб захисту - про визнання недійсним спірного правочину, та розгляд даної справи, починаючи з 2019 року, здійснювався у межах заявленої НАБУ вимоги, при цьому, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд жодного разу не зазначив про невірно обраний позивачем спосіб захисту, то суд вважає, що позивачем дотримано вимоги закону щодо належного способу захисту під час звернення із даним позовом до суду.

За наведених та встановлених судом обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими, що є підставою для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, які у даному випадку складаються зі сплати судового збору за подачу позову у сумі 1 762,00, апеляційних скарг від 12.07.2019 у сумі 1 921,00 грн., від 19.08.2020 у сумі 2 643,00 грн., від 01.08.2022 у сумі 2 643,00, і касаційних скарг від 24.09.2019 у сумі 3 842,00 грн., від 21.12.2020 у сумі 3 524,00 грн., від 25.07.2023 у сумі 3 524,00 грн., покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" про визнання недійсним договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3, укладений між Державною судовою адміністрацією України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ".

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ідентифікаційний код 26255795) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3; ідентифікаційний код 39751280) судовий збір в розмірі 9 929 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (08131, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, вул. Горького, 1; ідентифікаційний код 37316320) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3; ідентифікаційний код 39751280) судовий збір в розмірі 9 929 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 18 липня 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.