Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/114/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа №910/114/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Ходаківської І.П.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Пилипенко С.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Бойко Є.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 (повний текст складено 18.07.2024)

у справі №910/114/19 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1) Державної судової адміністрації України;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" арбітражний керуючий Бахматський Олександр Олександрович

про визнання недійсним договору від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСАУ ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" (далі - ТОВ "Компанія КИТ") про визнання недійсним договору від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено у процедурі закупівлі, що проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки у процедурі закупівлі взяли участь пов`язані між собою особи. Договір укладено за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами та уповноваженими представниками замовника і переможця закупівлі. Ринкова вартість предмета закупівлі за спірним договором є значно завищеною, при проведенні процедури закупівлі ДСАУ перевищило граничну суму витрат на придбання державними органами комп`ютерів, визначену постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп`ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету" від 04.04.2011 №332 (далі - Постанова №332), у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Договір суперечить інтересам держави та суспільства.

Короткий зміст судових рішень та мотиви їх ухвалення

Справа №910/114/19 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 у справі №910/114/19, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу №910/114/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Верховного Суду мотивована наступним:

- суди обмежилися перевіркою обставин наявності родинних зв`язків між керівниками ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", тоді як наведене не є єдиною ознакою пов`язаності між собою учасників процедури закупівлі. Отже, судам попередніх інстанцій необхідно було надати оцінку матеріалам справи на предмет наявності у них доказів, у тому числі й на підтвердження інших ознак пов`язаності між собою учасників процедури закупівлі ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К";

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що підставою для визнання недійсним договору було, зокрема, визначено статтю 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з посиланням, що оспорюваний договір було укладено за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами та уповноваженими представниками відповідачів. Позивач стверджує, що відповідні обставини підтверджуються матеріалами досудового розслідування. Водночас суди попередніх інстанцій проігнорували наведену підставу позову і не надали оцінки доводам позовної заяви та матеріалам справи щодо наявності підстав для застосування статті 232 ЦК України до спірних правовідносин;

- у частині доводів позивача про порушення оспорюваним правочином інтересів держави, у зв`язку зі здійсненням значної переплати бюджетних коштів, судами не було враховано, що позовні вимоги обґрунтовані не обов`язком учасника процедури закупівлі визначати свою цінову пропозицію, виходячи з рівня ринкових цін, а тим, що згідно з орієнтовним розрахунком вартості технічного засобу фіксування судового процесу, наявним у матеріалах справи, вартість технічного засобу було сформовано з огляду на підвищення курсу долара США, тоді як, на думку позивача, цей рахунок не містить обґрунтування стосовно взаємозв`язку вартості технічного засобу, який планується закупити, та іноземною валютою, та чи збільшилась ціна товару на момент планування закупівлі внаслідок коливання іноземної валюти. Суди не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам у контексті вказаних доводів позовної заяви.

За результатами нового розгляду справи №910/114/19 рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2024 касаційну скаргу НАБУ задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/114/19 скасовано. Справу №910/114/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування судових рішень у цій справі стало те, що суди не надали відповідь на всі істотні питання, що мають значення для вирішення спору, не повністю дослідили зібрали у справі докази.

Верховний Суд зауважив, що судам попередніх інстанцій слід у загальному порядку перевірити матеріали кримінального провадження від 13.04.2017 №42017000000001155 та протокол огляду від 11-23.10.2021 на відповідність вимогам, що висуваються до процесуальної форми доказів, згідно з Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України). Встановити чи містять вони інформацію про предмет доказування в господарському провадженні та надати їм оцінку сукупно з іншими доказами, відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України, зокрема в аспекті пов`язаності учасників закупівлі. Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити фактичні обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №910/16243/20 та №910/20099/20, що набрали законної сили. Наведені фактичні обставини мають преюдиційне значення у цій справі (вони не підлягають доказуванню), а отже їм має бути надана належна правова оцінка, в тому числі щодо порушення ТОВ "Компанія КИТ" норм Закону України "Про публічні закупівлі"(що тягне недійсність правочину, укладеного за результатом проведення процедури закупівлі).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 позов задоволено.

Визнано недійсним договір від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3, укладений між ДСАУ та ТОВ "Компанія КИТ".

Стягнуто з ДСАУ на користь НАБУ судовий збір в розмірі 9 929,50 грн.

Стягнуто з ТОВ "Компанія КИТ" на користь НАБУ судовий збір у розмірі 9 929,50 грн.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на момент звернення позивача з позовом, останнім обрано належний спосіб захисту - визнання недійсним спірного правочину. Розгляд даної справи, починаючи з 2019 року, здійснювався у межах заявленої НАБУ вимоги. При цьому, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд жодного разу не зазначив про невірно обраний позивачем спосіб захисту, з огляду на що, суд першої інстанції вважає, що позивачем дотримано вимоги закону щодо належного способу захисту під час звернення з даним позовом до суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, позивач довів, що його позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Компанія КИТ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Компанія КИТ" посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки ним не з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.

Так, за доводами скаржника, позивачем не доведено у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину, оскільки мала місце поставка ДСАУ апаратури за ціною визначеною замовником.

Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, на виконання вимог Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 дослідив матеріали кримінального провадження, однак слідство триває, сторонами збираються докази, а тому не можна остаточно стверджувати про пов`язаність вказаних товариств до прийняття у справі постанови.

Крім того, апелянт стверджує, що ДСАУ вже не зможе укласти договір на більш вигідних умовах, оскільки з часом та розвитком технологій, інфляцією вартість предмету закупівлі зростає, а потреби в функціях залишаються ті самі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія КИТ" у справі №910/114/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія КИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/114/19. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 14.08.2024.

08.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/114/19.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. з 19.08.2024 до 13.09.2024 та Шапрана В.В. з 26.08.2024 до 13.09.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу №910/114/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Компанія КИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Компанія КИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 відкладено до 16.09.2024.

У судовому засіданні 16.09.2024 суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - розпорядника майна ТОВ "Компанія КИТ" арбітражного керуючого Бахматського Олександра Олександровича.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відмовлено у задоволенні заяв представника ТОВ "Компанія КИТ" - Євгена Бойка та розпорядника майна ТОВ "Компанія КИТ" - Олександра Бахматського про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г., Андрієнка В.В. та Ходаківської І.П. від участі у справі №910/114/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, в порядку статті 120 ГПК України, повідомлено ДСАУ про те, що у судовому засіданні 16.09.2024 оголошено перерву до 30.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 задоволено клопотання Бахматського О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

12.08.2024, через систему "Електронний суд", НАБУ подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Компанія КИТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 - без змін.

Так, НАБУ зазначає, що позивачем надано належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують факт пов`язаності ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" під час підготовки та проведення спірних закупівель, що порушує принцип добросовісної конкуренції між учасниками закупівлі та спотворює їх результати.

Також, НАБУ стверджує, що оцінка відповідача-2 про перспективи передачі кримінального провадження до суду є суб`єктивною та жодним чином не стосується предмету доказування у цій справі

Крім того, НАБУ вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував наведені обставини та дійшов аргументованого висновку, що позивачем дотримано вимоги закону щодо належного способу захисту під час звернення з цим позовом до суду.

15.08.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Компанія КИТ" подано пояснення щодо заперечень (відзиву) позивача на апеляційну скаргу.

23.09.2024, через систему "Електронний суд", третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві третя особа, зокрема зазначає, що Господарський суд міста Києва ухвалив рішення не повно з`ясувавши всі обставини справи, які є важливими для вірного вирішення цієї справи по суті та поклав в його основу невірні та неповні за своїм змістом висновки. Задовольнив позовні вимоги, які є неефективним способом захисту та невірно застосував норми матеріального права, чим порушив норми процесуального права.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.09.2024 з`явились представники позивача-2 та відповідача.

Позивач-1 та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, позивач-1 та третя особа повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/114/19 розглядається за їх відсутності.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.02.2016 НАБУ розмістило оголошення про проведення відкритих торгів з закупівлі у галузі "Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення", код предмета закупівлі 26.40.3, код предмета закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатора - апаратура для записування та відтворення звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу), у кількості 620 одиниць (далі - апаратура).

Участь у процедурі закупівлі взяли ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К".

Відповідно до протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій від 10.05.2016 №50 переможцем торгів на закупівлю апаратури визнана пропозиція ТОВ "Компанія КИТ" як найбільш економічно вигідна.

12.05.2016 на вебпорталі з питань державних закупівель розміщено повідомлення про акцепт пропозиції ТОВ "Компанія КИТ".

02.06.2016 між ДСАУ (замовник) та ТОВ "Компанія КИТ" (постачальник) укладено договір від 02.06.2016 №37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010 - 26.40.3, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язався протягом 2016 року забезпечити постачання замовнику апаратури, а замовник - прийняти та оплатити такий товар на умовах, викладених у договорі. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначено сторонами в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведені в додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що його ціна становить 30 420 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 5 070 000,00 грн.

У пунктах 5.1, 5.2 договору встановлено строк постачання товару - до 01.10.2016, а також місце постачання товару: апеляційні суди, місцеві загальні суди в особі територіальних управлінь ДСАУ, окружні адміністративні суди, місцеві господарські суди, згідно з додатком №4 до договору, який є його невід`ємною частиною.

За змістом пунктів 5.6, 5.7 договору право власності на товар переходить до замовника після поставки товару та підписання замовником відповідного акта приймання-передачі товару. Факт поставки товару за договором підтверджується відповідним актом, який готується постачальником під час поставки товару та підписується отримувачем у момент отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 10.1 договору).

У додатку №1 до договору сторони погодили специфікацію, відповідно до якої в межах договору постачається програмно-апаратний комплекс:

- технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 1 типу в кількості 600 одиниць за загальною ціною 29 520 000,00 грн з урахуванням ПДВ;

- технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 2 типу в кількості 20 одиниць за загальною ціною 900 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, НАБУ зазначає, що позивачем здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України. Під час вказаного досудового розслідування позивачем встановлено, що вказаний договір про закупівлю №37-16 від 02.06.2016 суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ринкова вартість предмета закупівлі (апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3) була значно завищеною.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 10.06.2021 у справі №910/10055/20 та від 16.06.2020 у справі №910/6271/17.

Як зазначалось вище, підставою суперечності спірного правочину інтересам держави і суспільства, позивач вказує на недотримання відповідачами принципу добросовісної конкуренції серед учасників, оскільки наявні ознаки пов`язаності між собою учасників процедури закупівлі ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", а також ознаки зловмисної домовленості службових осіб (уповноважених представників) відповідача-1 з відповідачем-2.

За приписами статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" (туті далі - у редакції, що була чинною на момент проведення спірної процедури закупівлі).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" пов`язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій з таких ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі або контролюється таким учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з таким учасником процедури закупівлі;

- фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі;

- службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин, та члени сім`ї такої службової (посадової) особи;

- фізичні особи-члени тендерного комітету, керівник замовника та/або члени їхніх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин.

Під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25% статутного капіталу учасника процедури закупівлі.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою у статутному капіталі учасника процедури закупівлі визначається залежно від обсягу корпоративних прав, що сукупно належать такій фізичній особі, членам її сім`ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім`ї.

Для цілей цього Закону членами сім`ї вважаються подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дідусь, бабуся, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, за умови їх постійного проживання разом з пов`язаною особою і ведення з нею спільного господарства.

Таким чином, положення статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" для визнання особи пов`язаною не вимагають виключно встановлення факту наявності родинних зв`язків між керівниками учасників процедури закупівлі. Визначальним є перевірка можливості здійснення контролю над учасниками процедури закупівлі, тобто впливу на господарську діяльність учасника закупівлі, у тому числі у зв`язку з наявністю родинних зв`язків, але не виключно.

У постановах від 23.04.2019 у справі №910/21046/17, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20 та від 08.06.2023 у справі №910/4032/22 (про застосування висновків яких також зазначав Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд), суд касаційної інстанції вказував, що відомості, які були отримані з матеріалів кримінального провадження та передані Антимонопольному комітету України згідно з приписами статті 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", підпадають під визначення доказів у розумінні статті 73 ГПК України та підлягають перевірці на предмет їх належності й допустимості у загальному порядку.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у даній справі наголошував про необхідність дослідження фактичних обставин, встановлених рішеннями у справах №910/16243/20 та №910/20099/20, що набрали законної сили, які мають преюдиційне значення у цій справі (вони не підлягають доказуванню), зокрема, щодо порушення відповідачем-2 норм Закону України "Про публічні закупівлі" (що тягне недійсність правочину, укладеного за результатом проведення процедури закупівлі).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, у провадженні Господарського суду міста Києва перебували наступні судові провадження:

- за позовом ТОВ "Компанія КИТ" до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Альтаір і К", про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19 (справа №910/16243/20);

- за позовом ТОВ "Альтаір і К" до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ТОВ "Компанія КИТ", про визнання недійсним рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19 (справа №910/20099/20).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/16243/20 позов ТОВ "Компанія КИТ" задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано пункти 1 та 3 рішення АМК, з посиланням на наявність визначених законом підстав для визнання рішення АМК недійсним. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Компанія КИТ" у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/20099/20 позовні вимоги ТОВ "Альтаір і К" задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 1 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19, в частині, що стосується ТОВ "Альтаір і К". Визнано недійсним пункт 2 рішення АМК від 15.10.2020 №640-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №143-26.13/67-19.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/20099/20, рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У наведених вище справах встановлено, що Антимонопольним комітетом України 15.10.2020 прийняте рішення №640-р (справа №143-26.13/67-19), яким визнано, що ТОВ "Альтаір і К" та ТОВ "Компанія КИТ" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів вищезазначених торгів. Цим же рішенням на порушників накладені відповідні штрафи.

Так, АМК у вказаному рішенні зазначив, що відповідно до документації конкурсних торгів, затвердженої рішенням комітету з конкурсних торгів від 24.02.2016, протокол №22, ДСАУ заплановано закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 [системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу))].

Програмно-апаратний комплекс - це технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) для залу судових засідань. Поставляється до приміщень апеляційних судів, апеляційних адміністративних судів, апеляційних господарських судів, окружних адміністративних судів, місцевих господарських судів, місцевих загальних судів згідно з розподілом.

Оскільки, програмно-апаратний комплекс складався із, зокрема, програмного забезпечення, необхідного для здійснення фіксування судового процесу, ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" у складі пропозицій конкурсних торгів були надані договори:

а) між ОСОБА_1 і ТОВ "Альтаір і К" ліцензійний договір від 01.07.2014 №1/14, яким передбачалась передача невиняткових прав на використання комп`ютерної програми фіксування судового процесу за плату. При цьому, ліцензіат не отримував право власності або авторське право на твір;

б) між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія КИТ" договір про відчуження майнових прав від 03.11.2014 №2/14, відповідно до якого ОСОБА_1 відчужував майнові права на твір.

Також у вказаних справах №910/16243/20 та №910/20099/20 судами апеляційної інстанції, висновки яких Верховний Суд залишив без змін, враховано матеріали кримінального провадження №42017000000001155 від 13.04.2017, на підставі яких були встановлені наступні обставини, зокрема:

- пов`язаність ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" через близькі стосунки, проведення спільного побуту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тобто керівників (засновників) товариств протягом тривалого періоду часу, у тому числі і під час підготовки та участі в спірній закупівлі, що вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; протоколів огляду від 09.07.2018, від 27.03.2019, від 07-20.09.2018. А на підтвердження зазначених обставин у даній справі у матеріалах справи наявні: протокол огляду від 09.07.2018; витяг з додатка 2 до протоколу огляду від 03-05.09.2018, витяг з додатка №5 до протоколу огляду від 07-20.09.2018, витяг з протоколу огляду від 06.09.2018, протокол обшуку від 07.08.2018;

- подача ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" на тестування до ДСАУ ідентичних за технічними характеристиками та встановленим програмним забезпечення програмно-апаратних комплексів (ПЗ "Акорд"), право власності на яке належить ТОВ "Компанія КИТ";

- надання фінансової допомоги між ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" та пов`язаними з ними суб`єктами господарювання (договір безвідсоткової позики на поворотній основі від 29.04.2016 №02-290416, укладений ТОВ "Компанія КИТ" (позикодавець) з ТОВ "Альтіко" (позичальник) (пов`язана особа з ТОВ "Альтаір і К") у розмірі 360 000,00 грн). Зокрема, встановлено факт перерахування ТОВ "Компанія КИТ" грошових коштів до проведення торгів ТОВ "Альтіко";

- виплата ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" доходу одним і тим самим особам. Так, згідно з довідкою та інформацією про доходи низка осіб, зокрема протягом 2013-2018 років, отримували доходи одночасно в ТОВ "Компанія КИТ" і ТОВ "Альтаір і К"; одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у відносинах (у т.ч. трудових) як із ТОВ "Компанія КИТ", так із ТОВ "Альтаір і К";

- постійний обмін телефонними дзвінками службових осіб ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", зокрема, 12.04.2016 (станом на дату подання товариствами пропозицій), а у подальшому, розкриття пропозицій, що підтверджує здійснення координації дій ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" під час участі у закупівлі.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеної статті в даній справі місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги ту обставину, що рішеннями апеляційних судів у справах №910/16243/20 та №910/20099/20 встановлена пов`язаність ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", узгодженість їх поведінки, що стосується спотворення результатів торгів.

При цьому, у справах №910/16243/20 та №910/20099/20 взято до уваги роз`яснення Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 у справі №910/416/18 щодо необхідності покладення в основу судового рішення у господарській справі копій документів, отриманих детективами НАБУ на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні. У цьому контексті доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Тобто, касаційним судом підтверджена можливість використання матеріалів досудового розслідування, зокрема, матеріалів кримінального провадження №42017000000001155 від 13.04.2017, у якості доказів у справі.

Так, у даній справі наявна службова записка старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективі Олійника Ф.В. з резолюцією від 27.03.2019 про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування в частині наданих матеріалів кримінального провадження №42017000000001155, а саме, на використання в якості засобу доказування в господарській справі.

Також у матеріалах даної справи міститься протокол огляду з 11 по 23.10.2021, проведеного НАБУ у межах кримінального провадження №42017000000001155, 8 накопичувачів на жорстких магнітних дисках, (зокрема, і накопичувана на жорстких магнітних дисках WDC WD5000AAKX-001CA 500GB, серійний номер: WCAYUN329140, вилучених 07.08.2018 під час обшуку за місцезнаходженням ТОВ "Альтаір і К"), про необхідність дослідження якого у якості доказу вказував Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у даній справі. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що під час огляду виявлені файли з інформацією на підтвердження факту електронного листування між представниками ТОВ "Компанія КИТ" (ОСОБА_9 - директором на момент оголошення відкритих торгів; ОСОБА_10 - директором на момент укладення спірного договору; ОСОБА_4 - нинішнього директора) та ТОВ "Альтаір і К" - ОСОБА_7, ОСОБА_8 - директором) з приводу узгодження та редагування тексту документації для подальшої участі у закупівлі апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3.

Крім того, під час додаткового огляду накопичувача, вилученого у працівника ТОВ "Альтаір і К" (ОСОБА_11), встановлено факт наявності на ньому окремих файлів з документами, що стосуються підготовки до участі у відкритих торгах із закупівлі апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), які створені представниками ТОВ "Компанія КИТ" (ОСОБА_4) протягом січня-лютого 2016 року, тобто до моменту оголошення про проведення закупівлі (29.02.2016).

Таким чином, протоколом огляду 11-23.10.2021 та додатком №3 до нього підтверджується факт спільного розроблення та взаємоузгодження ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" проекту документації конкурсних торгів щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: "Апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення" (код 26.40.3, за ДК 016:2010-26.40.3 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), яка у подальшому затверджена протоколом комітету з конкурсних торгів ДСАУ від 24.02.2016 №22.

У матеріалах справи також наявний протокол огляду від 23.04.2019 з додатками, складений за результатами огляду накопичувача на жорстких магнітних дисках з комп`ютера ОСОБА_6, вилученого 09.04.2019 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування ДСАУ.

Зі змісту додатків до протоколу огляду від 23.04.2019 вбачається проведення обміну електронними листами ОСОБА_4 (особа пов`язана з керівниками ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К") та ОСОБА_5 (членом тендерного комітету ДСАУ), відповідно до яких обговорювалась підготовка документації конкурсних торгів щодо проведення спірної закупівлі, кількість та вартість комп`ютерної техніки, яка планувалася для придбання ДСАУ під час процедури закупівлі.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши наявні у справі докази, у тому числі матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017, у сукупності з встановленими обставинами у даній справі, а також у справах №910/16243/20 та №910/20099/20, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні результатів торгів. Протиправність таких дій полягала у пов`язаності ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К" та домовленістю цих осіб з членом (членами) комітету конкурсних торгів замовника.

Посилання ТОВ "Компанія КИТ" на справу №910/12212/18 за позовом ГО "Комітет захисту прав людини" до ДСАУ та ТОВ "Компанія КИТ" про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору, у якій нібито вже було досліджене питання пов`язаності ТОВ "Альтаір і К" та ТОВ "Компанія КИТ" у процедурі закупівлі, за результатами якої укладено спірний договір, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки у вказаній справі суд зазначив лише про ненадання ГО "Комітет захисту прав людини" належних доказів на підтвердження вказаних обставин, у той час, як у даній справі, ці обставини підтверджуються відповідними доказами у повному обсязі, про що було зазначено вище.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Таким чином, враховуючи вказані норми закону, оскільки тендерна пропозиція подана ТОВ "Компанія КИТ", що є пов`язаною особою з ТОВ "Альтаір і К", то ДСАУ, як замовник закупівлі, мав би відхилити тендерну пропозицію ТОВ "Компанія КИТ". Проте, відповідачем-1 з цим товариством укладено спірний договір закупівлі від 02.06.2016 №37-16, що свідчить про істотне порушення процедури та принципів закупівель.

Між іншим, у позові НАБУ також посилалося на те, що ринкова вартість предмета закупівлі (апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3) була значно завищеною, тому не було дотримано інтересів держави і суспільства, оскільки фактично було переплачено бюджетних коштів на суму понад 10 млн. грн.

Згідно з пунктом 3.1 спірного договору його ціна становить 30 420 000,00 грн.

У додатку №1 до договору сторонами погоджено найменування товару, а саме програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), комплектація типу 1, кількістю 600, ціна за одиницю з ПДВ - 49 200,00 грн, загальна вартість - 29 520 000,00 грн; програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання), комплектація типу 2, кількістю 20, ціна за одиницю з ПДВ - 45 000,00 грн, загальна вартість - 900 000,00 грн.

У матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведеної комплексної комісійної судової товарознавчої та комп`ютерно-технічної експертизи від 23.02.2018 №19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613-2622/18-54/2623-2631/18-53 (далі - висновок КНДІСЕ від 23.02.2018), проведення якої здійснено в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001155 від 13.04.2017.

Зі змісту наведеного висновку вбачається, що об`єктом дослідження був програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), поставлений на адресу ДСАУ, згідно з договором від 02.06.2016 №37-16. При цьому, у вказаному висновку деталізовано предмет дослідження з посилання на код товару з розшифруванням його найменування та технічних характеристик, у тому числі складових апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3.

Тобто, експертами досліджувалася саме та апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), яка передбачена у пункті 1.1 договору від 02.06.2016 №37-16, а опис та технічні характеристики якої надано у додатку №2 до спірного договору.

За результатами вказаного експертного дослідження, експерти дійшли висновку, що ринкова вартість комп`ютерної техніки за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), поставленої на адресу ДСАУ, згідно з договором від 02.06.2016 №37-16, на дату подання цінових пропозицій, укладення договору та поставки товарів, складала - 19 448 186,80 грн з ПДВ.

Отже, враховуючи висновок КНДІСЕ №19711/17-54/19712/17-53/19713/17-35/2613-2622/18-54/2623-2631/18-53, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про завищення вартості предмета закупівлі на значну суму, що є несприятливим для ДСАУ (як замовника закупівлі).

Крім того, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що надані відповідачем-2 висновки експерта від 14.05.2019 №6056 судової товарознавчої експертизи та експертів судової комплексної комп`ютерно-технічної експертизи, експертизи об`єктів інтелектуальної власності та експертизи відео-, звукозапису від 06.11.2019 №6053/6054/6055/6090, проведені Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 у справі №910/12212/18, є неналежними доказами на підтвердження вартості предмета закупівлі.

Так, у висновку судової товарознавчої експертизи від 14.05.2019 №6056 експертом досліджено складові частини програмно-апаратного комплексу, які не відповідали додатку №2 до спірного договору, яким визначено опис та технічні характеристики складових апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3.

Тобто, експерт у наведеному висновку дослідив складові частини програмно- апаратного комплексу, які не мали жодного зв`язку з предметом спірного договору.

Щодо висновку від 06.11.2019 №6053/6054/6055/6090, суд першої інстанції вірно зазначив, що він стосувався встановлення ринкової вартості виключних майнових прав на комп`ютерну програму фіксування судового процесу, які взагалі не були предметом спірного договору, а право на їх використання передавалися замовнику на підставі окремої додаткової угоди.

Таким чином, висновки експерта від 14.05.2019 №6056 та від 06.11.2019 №6053/6054/6055/6090 не можуть вважатися належними доказами на підтвердження ринкової вартості апаратури для записування та відтворення звуку й зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3, яка є предметом спірного договору.

Також у якості належних доказів суд першої інстанції не прийняв до уваги акт Державної аудиторської служби від 28.12.2016 №08-21/18, а також акт Рахункової палати департаменту з питань оборони та правоохоронної діяльності "Про результати аудиту ефективності здійснення державних закупівель ДСА України та її територіальними органами" №02-10/13 "ос" від 13.05.2017, оскільки в акті Державної аудиторської служби досліджувались питання відповідності документації конкурсних торгів вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель", відповідність пропозиції конкурсних торгів вимогам цієї документації.

В акті №02-10/13 "ос" від 13.05.2017 Рахункова палата зробила висновок про відсутність фактів порушень чинного законодавства при проведенні тендерним комітетом у І кварталі 2017 року процедури закупівлі на підставі пояснень представника ДСАУ Слоніцького О. Є. При цьому, зазначивши, що ТУ ДСАУ маючи інформацію про комплектуючі програмно-апаратного комплексу, та ринкові ціни на окремі його складові, в цілому при здійсненні закупівлі окремими складовими з поділом їх на окремі лоти могло б здешевити придбання комплексу, в тому числі внаслідок конкуренції між учасниками торгів.

За змістом частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Проте, поведінка ТОВ "Компанія КИТ" та ТОВ "Альтаір і К", під час участі в тендері, явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, та у їх діях наявний умисел, що полягає у домовленості їх представників і виникнення через це несприятливих наслідків для ДСАУ, у зв`язку з оплатою останнім предмета спірного правочину за завищеною вартістю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що договір від 02.06.2016 №37-16, укладений між ТОВ "Компанія КИТ" та ДСАУ підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Щодо доводів відповідача-2 про обрання позивачем неналежного способу захисту з огляду на визнання недійсним договору, без застосування наслідків недійсного правочину, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 07.07.2021 у справі №905/1562/20 Верховний Суд вказав, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Відповідно до ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна з сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (відповідні висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За приписами частин 1, 2 статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Оскільки, на момент звернення позивача з позовом останнім обрано належний спосіб захисту - визнання недійсним спірного правочину, та розгляд даної справи, починаючи з 2019 року, здійснювався у межах заявленої НАБУ вимоги, і при цьому, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд жодного разу не зазначив про невірно обраний позивачем спосіб захисту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги закону щодо належного способу захисту під час звернення з даним позовом до суду.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Компанія КИТ" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Компанія КИТ".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/114/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія КИТ".

4. Матеріали справи №910/114/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.10.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

І.П. Ходаківська