Ухвала

від 19.07.2024 по справі 911/1306/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1306/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна Ковбаска» б/н від 05.07.2024 року (вх. №64/24 від 16.07.2024 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у справі №911/1306/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна Ковбаска», м. Львів

до Приватного підприємства «Хотей 2019», Київська область, м. Бровари

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1306/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна Ковбаска» до Приватного підприємства «Хотей 2019» про стягнення заборгованості.

До суду від позивача надійшла заява б/н від 05.07.2024 року (вх. №64/24 від 16.07.2024 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Хотей 2019» в межах ціни позову, а саме, у розмірі 11087289,96 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 року для розгляду вказаної заяви визначено суддю Д.Г.Зайця.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що загальна заборгованість за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 складає 11087289,95 грн. Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не сплатив наявний борг та нараховані штрафні санкції, однак, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність. Позивач вважає, що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову оскільки, відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, розмір заборгованості відповідача є значним, за відповідачем не зареєстровано жодного нерухомого майна, відповідач може в будь-який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на банківських розрахункових рахунках. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

В поданій заяві про забезпечення позову заявником не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, зокрема, відсутність або недостатність у відповідача майна, за рахунок якого можливе виконання рішення суду в разі задоволення позову та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Посилання заявника на наявність у відповідача спірної заборгованості не є такою обставиною, оскільки, вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому. Посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, мотивовані наведеними вище обставинами, безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями позивача.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Родинна Ковбаска» у задоволенні заяви б/н від 05.07.2024 року (вх. №64/24 від 16.07.2024 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Хотей 2019».

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць