Ухвала

від 16.07.2024 по справі 370/2197/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/2197/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2698/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Макарівського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Давидівка Житомирської області, українець, громадянин України, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст.286 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього обов`язків відповідно до п.п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_10 1 000 000грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 20 вересня 2019 року, близько 23 години 00 хвилин, водій ОСОБА_7 , керуючи автопоїздом у складі автомобіля «DAF FT CF 85», д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа «Janmil NW» д.н.з. НОМЕР_2 , рухалась по автодорозі М-06 сполученням «Київ-Чоп» Макарівського району Київської області, від м. Києва в напрямку м. Чоп.

Рухаючись у вказаному напрямку на 62 км. + 300 метрів автодороги «Київ-Чоп», Макарівського району Київської області, водій ОСОБА_7 в порушення вимог п. 2.3б),1.10,12.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та здійснив рух по правому узбіччю по ходу руху автомобілів, на якому перебував автомобіль "Mazda 626", д.н.з. НОМЕР_3 у нерухомому стані, позаду якого стояв пішохід ОСОБА_11 , не вибрав безпечну швидкість руху в умовах недостатньої видимості та здійснив зіткнення з "Mazda 626", д.н.з. НОМЕР_3 .В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_11 настала від закритої травми грудної клітки і живота у вигляді множинних переломів ребер і множинних пошкоджень внутрішніх органів, що супроводжувалось масивною крововтратою, крім механічних травм маються опіки 111-1У ступеня, приблизно 90% поверхні тіла. Вказана сполучна травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Порушення водія ОСОБА_7 пунктів 1.10, 12.2, ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_11 .

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на безпідставне застосування вимог ст. 75 КК України. Вважає, що при призначенні покарання із звільненням від його відбуття, судом не враховано думку сторони обвинувачення та представника потерпілої, які наполягали на реальному покаранні обвинуваченого, оскільки вважали, що така пом`якшуюча обставина,як щире каяття, мала формальний та не щирий характер та не може бути врахована при призначенні покарання як обставина, що пом`якшує покарання.

Вважає, що судом не враховано особливостей конкретного злочину та тих обставин, що ОСОБА_7 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки порушив одночасно декілька пунктів ПДР, що призвело до наїзду на пішохода та його загибелі.

У своїх запереченнях обвинувачений просить відхилити апеляційну скаргу прокурора та залишити без змін вирок суду. Висновки суду щодо призначення покарання з іспитовим строком вважає обґрунтованими та законними, а покарання призначено з урахуванням особи обвинуваченого, який має загалом позитивну характеристику з місця проживання та місця роботи, має загальний водійський стаж 35 років та працює водієм, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, його поведінку після вчиненого, який одразу почав гасити пожежу та просив про допомогу осіб, які зупинялися, сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, неодноразово просив вибачення у потерпілих, щиро розкаявся та відшкодував 190 500 грн. моральної шкоди.

Зазначає, що твердження прокурора щодо неврахування думки представника потерпілого, не відповідають дійсності, оскільки в дебатах, представник потерпілого просив справедливого суду та повністю покладався на рішення суду.

Також вказує, що щирість його каяття є правдивою, оскільки вину він визнав повністю, розкаюється у вчиненому, неодноразово і в різний спосіб вибачався перед потерпілою , відшкодовує потерпілій шкоду та готовий нести покарання яке визначить суд.

Потерпіла та її представник до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будучи повідомленими про час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисників, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного основного покарання сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Не призначаючи ОСОБА_7 додаткового покарання, суд мотивував своє рішення тими обставинами, що ДТП вчинено з необережності, обвинувачений в стані алкогольного сп`яніння не перебував, працює офіційно водієм в ТОВ «Екостройбуд Плюс» і наявність права керування транспортними засобами сприятиме отриманню обвинуваченим доходу та відповідно утримувати свою сім`ю та відшкодовувати моральну шкоду потерпілій, також враховано, що обвинувачений після скоєння ДТП і по теперішній час працює водієм на великовантажних автомобілях.

Доводів, які б спростовували висновок суду про можливість не призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами апеляційна скарга прокурора не містить.

Як випливає із змісту вироку, звільняючи ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням у порядку ст.75 КК України, суд першої інстанції врахував те, що злочин є тяжким, вчиненим ним з необережності, наявність пом`якшуючих покарання обставини у виді щирого каяття, часткового відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання дані про особу винного, який є раніше не судимим, працює, характеризується виключно позитивно, досудову доповідь органу пробації, який встановив низький рівень ризику небезпеки для суспільства та вважав, що його виправлення можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не були взяті до уваги наслідки злочину у вигляді смерті людини, а також порушення ОСОБА_7 вимог ПДР, правильності висновків суду не спростовують, оскільки обране судом покарання відповідає меті покарання, визначеній статтею 50 КК України, і достатнім чином сприятиме виправленню винної особи без реального відбування нею призначеного покарання.

Також, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, думка потерпілої щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні і до того ж дані про те, що потерпіла висловлювала думку щодо покарання ОСОБА_7 під час судового розгляду у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність у діях ОСОБА_7 такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття є безпідставними.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою провину як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, під час досудового розслідування сприяв встановленню обставин дорожньо-транспортної пригоди, свідомо неодноразово засуджував свої необережні дії та висловлював жаль з приводу події та її наслідків, за час досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції неухильно притримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, частково відшкодовував заподіяну шкоду потерпілій під час судового розгляду та після постановлення вироку.

Зазначені обставини, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, не дають підстав вважати, що щире каяття ОСОБА_7 носить формальний характер і не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах обов`язкового контролю за його поведінкою з боку органу пробації.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для безумовного скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Макарівського районного суду Київської області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: