Постанова

від 18.07.2024 по справі 367/722/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/722/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7848/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Шестопалова Я.В., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив: встановити факт неправильності в поновленому актовому записі про народження № 222 від 17 березня 1949 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області на ім?я « ОСОБА_3 », в частині запису: ім?я дитини « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_3 »; місця народження дитини «відсутнє» замість вірного «Україна, Одеська область, Вільшанський район, село Чорний Ташлик»; даних батька дитини « ОСОБА_4 , національність українець» замість вірного « ОСОБА_5 , національність румун»; даних матері дитини « ОСОБА_6 , національність українка» замість вірного « ОСОБА_7 , національність румунка»; зобов?язати Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до поновленого актового запису про народження № 222 від 17 березня 1949 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області на ім?я « ОСОБА_3 », а саме в графі: ім?я дитини « ОСОБА_3 » замінити на « ОСОБА_3 »; місце народження дитини «відсутнє» замінити на «Україна, Одеська область, Вільшанський район, село Чорний Ташлик»; дані батька дитини « ОСОБА_4 , національність українець» замінити на « ОСОБА_5 , національність румун»; дані матері дитини « ОСОБА_6 , національність українка» замінити на « ОСОБА_7 , національність румунка» (а.с. 1-7).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту неправильності актового запису в частині запису щодо національності батька та матері ОСОБА_8 . Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення фактів, що мають юридичне значення в іншій частині - залишено без руху. Заявнику надано строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - десять днів з дня отримання даної ухвали (а.с. 48-51).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 31 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мендрик Д.О. направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу у порядку ст. 355 ЦПК України, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_9 , заінтересована особа: Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту неправильності актового запису в частині запису щодо національності батька та матері ОСОБА_8 , справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (а.с. 128-139).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що заявник через свого сина ОСОБА_10 звернувся до відділу ДРАЦС з метою отримання витягу про смерть своєї бабусі - ОСОБА_7 та витягу про народження свого дядька ОСОБА_11 , але йому відмовили, бо у реєстрі актового запису про народження його матері ОСОБА_8 є неточності, та неможливо прослідкувати родинний зв`язок. Мати заявника померла.

Оскільки виникають розбіжності, які неможливо змінити в позасудовому порядку, заявник просив суд встановити факт неправильності запису в поновленому актовому записі про народження матері ОСОБА_8 та зобов`язати Голованіський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до поновленого актового запису про народження.

Заявник вказував, що при житті знав свою бабу, спілкувався з нею, вона повідомляла, що під час війни у с. Чорний Ташлик при захопленні їх радянськими військами було знищено метричні книги усього села. Радянська влада переслідувала їх родину, багато кого було вислано у Сибір, багато кого було страчено. Мати заявника поновлювала у 1949 році свій актовий запис про народження з її слів, побоюючись переслідування від радянської влади, змінювала дані про своїх батьків. Вже дядько заявника поновлював свій актовий запис про народження матір « ОСОБА_12 ». У 50-х роках 19 століття село Чорний Ташлик було повністю знищено, всіх мешканців було розселено по території СРСР.

Втручання в приватне життя заявника у формі реєстрації національності його бабусі та діда з помилкою, за власним бажанням заінтересованої особи повинно бути засновано на законі, оскільки усі аспекти приватного життя визначені самостійно. Втручання у відповідні права може бути здійснено виключно з підстав, що вказані в Конвенції. Право на вибір національності, віросповідання реалізується за вибором особи безпосередньо. Відсутність правового регулювання відносин зміни актових записів в частині інформації про національність особи вказує, що національне законодавство не є чітким в цій частині. У разі наявності прогалин в правовому регулюванні відносин, то правове регулювання таких відносин здійснюється на основі аналогії.

Зазначав, що в актовому записі про народження матері заявника зазначено національність дідуся та бабусі як «українець», проте, це помилка, оскільки в актовому записі про народження дядька заявника зазначено національність дідуся та бабусі як «румун», та а актовому записі про смерть бабусі заявника зазначено її національність як румунки, та вказано, що вона уродженка Румунія, село Соркви.

Заявник звернувся з вказаною заявою не для встановлення належності до конкретної національності свого дідуся та бабусі, а саме для виправлення помилково зазначеної національності «українець» в актовому записі про народження матері. При цьому, поновлення актового запису матері заявника було у 1949 році та підлягають застосуванню правила та закони, які діяли на той час, що судом взято до уваги не було.

Посилався на п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду, в тому числі про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Вказував, що неправильність а актовому записі цивільного стану може бути встановлено рішенням суду. Із урахуванням того, що заявник вправі обирати сам спосіб захисту своїх прав та інтересів, вважав, що вказана заява підлягає розгляду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства (а.с. 128-139).

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Так, апелянт ОСОБА_1 був сповіщений 22 червня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 18 липня 2024 року, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового повідомлення. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мендрик Д.О. був сповіщений 21 червня 2024 року про розгляд справи апеляційним судом 18 липня 2024 року, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового повідомлення. Заінтересована особа Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був сповіщений врученням повідомлення уповноваженій особі (а.с. 174-192).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження щодо частини вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту про належність особи до певної національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.

Колегія суддів погодилась з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом, який за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України не є вичерпним, однак у судовому порядку можуть бути розглянуті тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності.

Хоча зазначений у ч.1 ст. 315 ЦПК України перелік справ не є вичерпним, проте за замістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

У даній справі заявник просив встановити факт неправильності в поновленому актовому записі про народження № 222 від 17 березня 1949 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області на ім?я « ОСОБА_3 », в частині даних батька дитини « ОСОБА_4 , національність українець» замість вірного « ОСОБА_5 , національність румун», даних матері дитини « ОСОБА_6 , національність українка» замість вірного « ОСОБА_7 , національність румунка», зобов`язати Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести такі зміни.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).

Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 зазначено, що питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про шлюб ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні».

Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 дійшла висновку, що заява про встановлення факту неправильності актового запису щодо національності матері заявника не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актового запису щодо національності матері заявника, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

За таких обставин, справа в частині вимог про встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й в судовому порядку взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення фактів в судовому порядку щодо належності осіб до певної національності, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у цій частині заявлених вимог у даній справі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, та неодноразово підтриманою Верховним Судому постановах: від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19, від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19, від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20, від 14 березня 2023 року у справі № 216/1899/22. Вказане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження у даній справі в частині вимог щодо встановлення факту неправильності в поновленому актовому записі про народження № 222 від 17 березня 1949 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області на ім?я « ОСОБА_3 », в частині даних батька дитини « ОСОБА_4 , національність українець» замість вірного « ОСОБА_5 , національність румун», даних матері дитини « ОСОБА_6 , національність українка» замість вірного « ОСОБА_7 , національність румунка», зобов`язання Голованівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести такі зміни.

Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 липня 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова