Рішення

від 19.07.2024 по справі 140/5088/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5088/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) в сумі 13094,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 08.05.2024 у зв`язку із заблокуванням її карткового рахунку дізналася у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного регіонального управління Міністерства юстиції (далі ВДВС у місті Луцьку) про відкриття 07.05.2024 виконавчого провадження №74943094 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-1714-0320У, виданої 13.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області про стягнення єдиного внеску у розмірі 13094,84 грн.

Позивач не погоджується із вказаною вимогою з тих підстав, що у ній не зазначено за який період часу відповідачем нараховано борг по єдиному внеску, також 02.04.2020 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено дані про припинення підприємницької діяльності позивача. В той же час, зазначає, що у періоди з жовтня 2013 року по листопад 2013 року, з лютого 2019 року по серпень 2020 року, з липня 2021 року по грудень 2021 року, грудень 2023 року, з березня 2023 року по вересень 2023 року її роботодавці сплачували за неї єдиний внесок в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Сплата єдиного внеску від діяльності, яку вона фактично не здійснювала, спричиняє подвійну сплату (безпосередньо фізичною особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.

Крім того, зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 року №Ф-91165-55 у частині нарахування позивачу єдиного внеску в сумі 8 262,54 грн., а 11.01.2021 позивач у виконавчому провадженні №61684071, яке було відкрито з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-91165-55, сплатила борг в розмірі 20274,00 грн. (з врахуванням виконавчого збору).

Враховуючи наведені вище обставини вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У протиправною, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 20.05.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 26), у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Разом з тим, 12.07.2024 представник відповідача подав пояснення у справі, в яких зазначив, що у період з 15.11.2012 по 02.04.2020 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. У 2020 році позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском від 10.03.2020 №Ф-9116-55У на суму 26539,26 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі № 140/6087/20 суд задовольнив позов частково, визнав протиправною та скасував вимогу від 10.03.2020 № Ф-9116-55 «У» в частині суми 8263,54 грн. Тобто, 26539,26 грн 8263,54 грн = 18276,72 грн (узгоджена сума боргу), яку 15.01.2021 позивачем сплачено згідно платіжного доручення від 14.01.2021 №803. Зазначив, що оскаржувана у даній справі вимога від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13094,84 грн включає в себе наступні суми: 8263,54 грн. (невідкоригована сума в інтегрованій картці згідно рішення суду у справі № 140/6087/20) + 2754,18 грн. (нараховано за IV квартал 2019 року)+ 2078,12 грн (нараховано за І квартал 2020 року по квітень 2020 року). У зв`язку з тим, що позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати єдиного внеску за вказані періоди як нею самою, так і роботодавцем, тому вважає оскаржувану вимогу правомірною.

15.07.2024 представник позивача подав відповідь на відзив (пояснення) відповідача, в якому просив позов задовольнити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.12.2002 по 02.04.2020 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили 26.11.2020, встановлено такі обставини.

ГУ ДПС у Волинській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 26 539 грн 26 коп.

Єдиний внесок нарахований за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8448 грн 00 коп. за 2017 рік, 19.04.2018 у сумі 2457 грн 18 коп. за І квартал 2018 року, 19.07.2018 у сумі 2457 грн 18 коп. за ІІ квартал 2018 року, 19.10.2018 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2018 року, 21.01.2019 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІV квартал 2018 року, 19.04.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за І квартал 2019 року, 19.07.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2019 року, що підтверджується даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-9116-55У на суму 26539,26 грн ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262 грн 54 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не є спірною та обставина, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-9116-55У та рішення суду у справі № 140/6087/20 позивачем у січні 2021 року було сплачено борг по єдиному внеску в сумі 18276,72 грн, що також підтверджується копією квитанції від 11.01.2021 №17 на суму 20274,00 грн (з урахуванням виконавчого збору) та даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

13.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області сформувало нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1714-0320У, згідно якої у позивача станом на 29.04.2024 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 13094,84 грн. (недоїмка).

Як вбачається з інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) та пояснень представника відповідача станом на 01.01.2024 у позивача обліковується заборгованість в сумі 13094,84 грн., яка виникла внаслідок таких нарахувань, а саме: 8262,54 грн. (невідкоригована сума боргу в інтегрованій картці згідно рішення суду у справі № 140/6087/20) + 2754,18 грн. (нараховано за IV квартал 2019 року) + 2078,12 грн (нараховано за І квартал 2020 року по квітень 2020 року).

Матеріалами справи також підтверджено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У перебуває на виконанні у ВДВС у місті Луцьку, про що свідчить постанова головного державного виконавця цього Відділу від 07.05.2024 про відкриття виконавчого провадження №74943094.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та надалі підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19, від 18.11.2021 у справі №520/6094/19, від 19.12.2022 у справі №640/9262/19, від 07.02.2023 у справі №440/1408/19, яку суд враховує до спірних правовідносин відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 18.12.2002 по 02.04.2020.

Водночас індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 08.05.2024 підтверджується, що за період з лютого 2019 року по березень 2020 року включно ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» (ідентифікаційний код 33537560), як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача.

При вирішені даного спору суд також враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262 грн 54 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як встановлено у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили, ГУ ДПС у Волинській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У на підставі статті 25 Закону № 2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 26 539 грн 26 коп. Єдиний внесок нарахований за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8448 грн 00 коп. за 2017 рік, 19.04.2018 у сумі 2457 грн 18 коп. за І квартал 2018 року, 19.07.2018 у сумі 2457 грн 18 коп. за ІІ квартал 2018 року, 19.10.2018 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2018 року, 21.01.2019 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІV квартал 2018 року, 19.04.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за І квартал 2019 року, 19.07.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2019 року, що підтверджується даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

В той же час судом встановлено, що факт працевлаштування ОСОБА_1 з 18.02.2019 по теперішній час, як найманої особи підтверджено довідками про доходи, виданими ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» та реєстрами застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, позивач є застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за неї у зазначений період був роботодавець. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8 262 грн 54 коп. підлягає скасуванню. Разом з тим, судом встановлено, позивач у період з 2017 року по 2018 рік не була працевлаштована та відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у вказані періоди страхові внески за ОСОБА_1 не сплачено роботодавцем. З огляду на наявність в позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за умови відсутності фактичної сплати за вказаний період єдиного внеску роботодавцем за позивача, як застраховану особу, оскільки остання у ці періоди не була працевлаштована та не виконала обов`язку зі сплати єдиного внеску як підприємцем, суд вважав правомірним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки з розрахунку мінімального страхового внеску за місяць (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року) в сумі 18 276 грн 72 коп.

Відповідно до частини четвертоїстатті 78 КАС Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили, встановлено протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 8262,54 грн(тобто, за І-ІІІ квартал 2019 року), а в частині нарахування їй єдиного внеску за 2017-2018 роки в сумі 18276,72 грн правомірним.

Не є спірною та обставина, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 №Ф-9116-55У та рішення суду у справі № 140/6087/20 позивачем у січні 2021 року було сплачено борг по єдиному внеску в сумі 18276,72 грн, що також підтверджується копією квитанції від 11.01.2021 №17 на суму 20274,00 грн (з урахуванням виконавчого збору) та даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що в оскаржувану у даній справі вимогу від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 13094,84 грн. включено такі нарахування єдиного внеску: 8262,54 грн. (невідкоригована сума боргу в інтегрованій картці згідно рішення суду у справі № 140/6087/20) + 2754,18 грн. (нараховано за IV квартал 2019 року) + 2078,12 грн (нараховано за І квартал 2020 року), що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) та поясненнями представника відповідача.

Отже, заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 13094,84 грн. згідно оскаржуваної вимоги від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У також включає нарахування єдиного внеску за І-ІІІ квартал 2019 року, тобто період, охоплений вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 10.03.2020 № Ф-9116-55У, яка скасована в судовому порядку.

Стосовно нарахувань єдиного внеску згідно із оскаржуваною вимогою від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У за IV квартал 2019 року та І квартал 2020 року, то суд зазначає, що за вказаний період ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» (ідентифікаційний код 33537560) як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувало за неї як страхувальник єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 08.05.2024.

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності суду не надано.

Контролюючий орган, при надісланні оскаржуваної вимоги, керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Проте, факт перебування особи на обліку не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога (за 2019 рік та І квартал 2020 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка мала право провадити господарську діяльність, проте її не здійснювала та дохід від неї не отримувала (доказів протилежного суду не надано). Відтак, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; далі Інструкція №449, в редакції, чинній на момент формування спірної вимоги), до платників, які не виконали визначеніЗакономобов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначенихрозділом VIIцієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановленіЗаконом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно здодатком 6до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно здодатком 7до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленомуЗаконом України«Про виконавче провадження».

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки протягом спірного періоду позивач перебувала у трудових відносинах та одержувала заробітну плату, на яку страхувальником нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснювала та доходів від неї не отримувала, та, крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262,54 грн (тобто за період за І-ІІІ квартал 2019 року), тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У, у зв`язку із чим, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, за наведених вище підстав позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги належить задовольнити.

Як визначено частиною першоюстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн., сплачений квитанцією від 09.05.2024.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя О. О. Андрусенко