Постанова від 16.07.2025 по справі 140/5088/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/5088/24 пров. № А/857/21193/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (головуючий суддя Андрусенко О. О., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) в сумі 13094,84 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Луцької міської ради, Дата державної реєстрації: 18.12.2002, Дата запису: 15.11.2012, Номер запису: 21981750000021773.

02.04.2020, Номер запису: 21980060002021773, Підстава: власне рішення 05.01.2024, Номер запису: 2001980060002026419, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності.

В обліковій базі ДПС є запис (стан платника 11. ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ).

Нарахування ЄСВ було з 2017 року до КВІТНЯ 2020 року.

Крім того позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь який період як ним самим, або роботодавцем. Єдиним документом який може підтвердити сплату ЄСВ є довідка «форми ОК-5, ОК-7» отримана у відповідному відділенні пенсійного фонду якої позивачем не надано. Враховуючи, що в періоді, за який позивачу виставлено вимогу, позивач не був найманим працівником, мав статус фізичної особи-підприємця, він повинен був нараховувати та сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі.

ОСОБА_1 в 2020 році звернулася в суд з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУДПС у Волинській області) про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10 березня 2020 року №Ф-9116-55У на суму 26539грн26коп.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі № 140/6087/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 «У», позовні вимоги платника податків задоволено частково визнано протиправним та скасовано вимогу від 10.03.2020 № Ф-9116-55 «У» в частині суми 8 263. 54 грн.

26539 грн 26 коп. - 8 263. 54 грн = 18276,72 грн (узгоджена сума боргу)

Нараховано в 2020 році по квітень 2020 року - 4832,3 грн.

Нараховано в 2021 році 8262,54 (пеня,штраф)

Всього по вимозі 13094,84 грн

Сплачено 15.01.2021 18276.72 грн Платіжне доручення N 803 від 14.01.2021 31371,56 - 18276,72 грн = 13094,84 грн

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464^1 (далі Закон № 2464), що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить 704 грн., а з 01.01.2018 становить 819, 06 грн.

Враховуючи місячний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році становив 3200 грн., а відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році - 3723 грн., та ставку, визначену статтею 8 Закону у розмірі 22 %, мінімальний страховий внесок у 2017 році складав 704 грн. (3200 грн. х 22 %) у місяць, у 2018 році - 819,06 грн. (3723 грн. х 22 %).

Згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року); 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року); 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року);

21.01.2019 нараховано у сумі 2457,18 грн. (за IV квартал 2018 року); 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн. (за І квартал 2019 року); 19.07.2019 у сумі 2754,18 грн. (за II квартал 2019 року); 21.10.2019 у сумі 2754,18 грн. (за ІІІ квартал 2019 року).

Розділом VI наказу Мінфіну від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого Мін`юстом 07.05.2015 за № 508/26953 (далі Інструкція №449), визначається порядок стягнення заборгованості з платників органами доходів і зборів.

Відповідно до Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Позивач не здійснював сплату єдиного внеску з початку 2017 року, що й спричинило формування недоїмки за кожний квартал за вказаний період.

По-перше, судом першої інстанції не взято до уваги те, що у зв`язку з набрання чинності від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 2464, встановлено застереження-обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом. при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

По-друге, відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-УІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абз.1 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці та роботодавці (у т.ч. підприємства, які виплачують заробітню плату) розглядаються як окремі платники єдиного внеску. Фізичні особи- підприємці, які одночасно є найманими працівниками підприємства, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання звітності за себе як фізичні особи - підприємці.

По-третє, право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст.4 Закону № 2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами- підприємцями чинним законодавством не передбачено.

У ОСОБА_1 відсутні підстави для звільнення від сплати єдиного внеску.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.12.2002 по 02.04.2020 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили 26.11.2020, встановлено такі обставини.

ГУ ДПС у Волинській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 26 539 грн 26 коп.

Єдиний внесок нарахований за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8 448 грн 00 коп. за 2017 рік, 19.04.2018 у сумі 2 457 грн 18 коп. за І квартал 2018 року, 19.07.2018 у сумі 2 457 грн 18 коп. за ІІ квартал 2018 року, 19.10.2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2018 року, 21.01.2019 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІV квартал 2018 року, 19.04.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за І квартал 2019 року, 19.07.2019 року у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2019 року, що підтверджується даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У на суму 26539,26 грн ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262 грн 54 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У та рішення суду у справі № 140/6087/20 позивачем у січні 2021 року було сплачено борг по єдиному внеску в сумі 18276,72 грн, що також підтверджується копією квитанції від 11.01.2021 №17 на суму 20274,00 грн (з урахуванням виконавчого збору) та даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

13.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області сформувало нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1714-0320У, згідно якої у позивача станом на 29.04.2024 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 13094,84 грн. (недоїмка).

Згідно інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) та пояснень представника відповідача станом на 01.01.2024 у позивача обліковується заборгованість в сумі 13094,84 грн., яка виникла внаслідок таких нарахувань, а саме: 8262,54 грн. (невідкоригована сума боргу в інтегрованій картці згідно рішення суду у справі № 140/6087/20) + 2754,18 грн. (нараховано за IV квартал 2019 року) + 2078,12 грн (нараховано за І квартал 2020 року по квітень 2020 року).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У перебуває на виконанні у ВДВС у місті Луцьку, про що свідчить постанова головного державного виконавця цього Відділу від 07.05.2024 про відкриття виконавчого провадження №74943094.

Постановляючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З огляду на викладене суд вірно вважав, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Також правильним є твердження, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення мети збору єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та надалі підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19, від 18.11.2021 у справі №520/6094/19, від 19.12.2022 у справі №640/9262/19, від 07.02.2023 у справі №440/1408/19, яку суд враховує до спірних правовідносин відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Як уже згадувалось вище, позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 18.12.2002 по 02.04.2020.

Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, зґясовано, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 08.05.2024 підтверджується, що за період з лютого 2019 року по березень 2020 року включно ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» (ідентифікаційний код 33537560), як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача.

Також суд першої інстанції вірно врахував, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020, позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262 грн 54 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили, ГУ ДПС у Волинській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У на підставі статті 25 Закону № 2464-VI та даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 26 539 грн 26 коп. Єдиний внесок нарахований за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8 448 грн 00 коп. за 2017 рік, 19.04.2018 у сумі 2 457 грн 18 коп. за І квартал 2018 року, 19.07.2018 у сумі 2 457 грн 18 коп. за ІІ квартал 2018 року, 19.10.2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2018 року, 21.01.2019 року у сумі 2457 грн 18 коп. за ІV квартал 2018 року, 19.04.2019 року у сумі 2754 грн 18 коп. за І квартал 2019 року, 19.07.2019 року у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІ квартал 2019 року, 21.10.2019 у сумі 2 754 грн 18 коп. за ІІІ квартал 2019 року, що підтверджується даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

В той же час судом першої інстанції встановлено, що факт працевлаштування ОСОБА_1 з 18.02.2019 по теперішній час, як найманої особи підтверджено довідками про доходи, виданими ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» та реєстрами застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, позивач є застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за неї у зазначений період був роботодавець. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8 262 грн 54 коп. підлягає скасуванню. Разом з тим, судом встановлено, позивач у період з 2017 року по 2018 рік не була працевлаштована та відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у вказані періоди страхові внески за ОСОБА_1 не сплачено роботодавцем. З огляду на наявність в позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за умови відсутності фактичної сплати за вказаний період єдиного внеску роботодавцем за позивача, як застраховану особу, оскільки остання у ці періоди не була працевлаштована та не виконала обов`язку зі сплати єдиного внеску як підприємцем, суд вважав правомірним нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки з розрахунку мінімального страхового внеску за місяць (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року) в сумі 18 276 грн 72 коп.

Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20, яке набрало законної сили, встановлено протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 8 262,54 грн (тобто, за І-ІІІ квартал 2019 року), а в частині нарахування їй єдиного внеску за 2017-2018 роки в сумі 18276,72 грн правомірним.

Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У та рішення суду у справі № 140/6087/20 позивачем у січні 2021 року було сплачено борг по єдиному внеску в сумі 18276,72 грн, що також підтверджується копією квитанції від 11.01.2021 №17 на суму 20274,00 грн (з урахуванням виконавчого збору) та даними інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

При цьому суд вірно зауважив, що в оскаржувану у даній справі вимогу від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 13094,84 грн. включено такі нарахування єдиного внеску: 8262,54 грн. (невідкоригована сума боргу в інтегрованій картці згідно рішення суду у справі № 140/6087/20) + 2754,18 грн. (нараховано за IV квартал 2019 року) + 2078,12 грн (нараховано за І квартал 2020 року), що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) та поясненнями представника відповідача.

Отже, заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 13094,84 грн. згідно оскаржуваної вимоги від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У також включає нарахування єдиного внеску за І-ІІІ квартал 2019 року, тобто період, охоплений вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У, яка скасована в судовому порядку.

Стосовно нарахувань єдиного внеску згідно із оскаржуваною вимогою від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У за IV квартал 2019 року та І квартал 2020 року, то суд підставно вказав, що за вказаний період ТОВ «Кромбер Енд Шуберт Україна ЛУ» (ідентифікаційний код 33537560) як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувало за неї як страхувальник єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) від 08.05.2024.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачем у цей період отримано доходи від провадження господарської діяльності.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то суд правильно вважав, що в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога (за 2019 рік та І квартал 2020 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка мала право провадити господарську діяльність, проте її не здійснювала та дохід від неї не отримувала.

Відтак, за наведених вище мотивів, оскаржувана вимога відповідача є неправомірною.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки протягом спірного періоду позивач перебувала у трудових відносинах та одержувала заробітну плату, на яку страхувальником нараховувався та з якої сплачувався єдиний внесок, а вказаний період включений до страхового стажу позивача, при цьому, підприємницьку діяльність позивач не здійснювала та доходів від неї не отримувала, та, крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №140/6087/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.03.2020 № Ф-9116-55 У в частині нарахування єдиного внеску в сумі 8262,54 грн (тобто за період за І-ІІІ квартал 2019 року), тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-1714-0320У, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги належить задовольнити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі №140/5088/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула