Рішення

від 19.07.2024 по справі 160/13384/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокуСправа №160/13384/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (проспект Героїв АТО, 11, корпус 5, кімната 3, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51937, код ЄДРПОУ 44962586) до Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП: 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови

УСТАНОВИВ:

23 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1 від 02.05.2024р.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Позовні вимоги позивач обґрунтував посиланням на ті обставини, що під час декларування товару, який надійшов на виконання контракту № 4 від 04.05.2023, укладеного між ТОВ «АКВАМАРИНА» і компанією UAB GRANDLUKA (Литва), митна вартість товару була визначена підприємством за основним методом, тобто за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення до митного органу були надані усі наявні документи у відповідності до положень ст. 53 Митного кодексу України. Проте відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно із яких митний орган здійснив коригування митної вартості задекларованих товарів за резервним методом (2- другорядним, ґ) резервним). Позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою від 29 травня 2024 року суд відкрив провадження у справі № 160/13384/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

12.06.2024 від Київської митниці до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що:

1) згідно із наданого інвойсу від 24.04.2024 № LUKA24042401 умовами поставки є DAP - Dnipro. Термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту) "поставка в пункті" означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Разом з тим, наданий Контракт містить відомості наступного характеру: -Ціна на кожну партію товару виставляється в євро, включає в себе вартість пакування, маркування, оформлення супровідних документів та всіх податків, що сплачуються в країні походження (п. 1.2). При тлумаченні контракту мають чинність Міжнародні правила «Інкотермс» в редакції 2010 року. Якщо будь-які статті контракту суперечать вищевказаним правилам діють статті контракту (п. 10.3), що також підтверджується положеннями Інкотермс (у разі, якщо обрані умови базису поставки суперечать іншим умовам контракту, застосовуються відповідні пункти контракту, а не базис поставки Інкотермс). Проте, у наданому інвойсі від 24.04.2024 № LUKA24042401 не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів.

2) Із умов п. 1.2 контракту від 04.05.2023 № 4 відомо виключно про включення до ціни товару вартості пакування, маркування, оформлення супровідних документів та всіх податків, що сплачуються в країні походження. Відомості щодо вартості транспортних витрат у митного органу відсутні. Таким чином наявна суперечність між наведеними умовами поставки DAP - Dnipro та п. 1.2 контракту (в частині врахування в ціні товару транспортних витрат). Отже неможливо виокремити вартість самого товару та перевірити числові значення понесених транспортних витрат. Згідно CMR від 24.04.2024 № б/н перевізником товару виступає українська компанія «PE SOPKO LEONID» (Ukraine), що підтверджує сумніви митного органу щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі.

3) Розділом 8 контракту встановлено, продавець зобов`язується відвантажити товар на адресу покупця протягом 30 днів після передплати на рахунок продавця. Проте, банківського платіжного документу та/або доповнень до контракту, які змінюють умови оплати за товар до митного оформлення не надано (що порушує вимоги п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу).

Таким чином, перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно.

Позивач подав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву так і не обґрунтував законність своїх дій з посиланням на конкретні норми законодавства та наданням відповідних доказів. Жодна з зазначених відповідачем на його думку розбіжностей в документах не були визначені відповідачем як чинник розбіжностей при визначені переліку документів, що вимагались від позивача відповідачем (в повідомлення від митниці декларанту № 926171). Такі неправомірні дії відповідача щодо витребовування додаткових документів без чіткого їх переліку, унеможливили надання будь-яких інших додаткових документів (крім додатково наданих) зі сторони позивача внаслідок того, що позивач не міг встановити які саме додаткові документи вимагає відповідач.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» зареєстровано за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44962586.

04.05.2023р. ТОВ «АКВАМАРИНА» (Україна, покупець) і компанія UAB GRANDLUKA (Литва, продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт № 4 на поставку на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості, якості та за цінами згідно проформ/проформ інвойсів/інвойсів, на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до п. 1.5. контракту визначено, що загальна сума цього контракту складає 3000000,00 (три мільйона євро 00 євро центів) Євро.

Відповідно до п. 2.2. контракту умови поставки по контракту оговорюються сторонами для кожної окремої партії та фіксуються в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Пункт 6.2. контракту визначає, що упаковка є невід`ємною частиною товару і входить до його вартості.

В пункті 7.1. контракту погоджено, що умови оплати кожної партії товару зафіксовані в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях на кожну партію товару.

В подальшому компанією UAB GRANDLUKA (Литва, продавець) відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту № 4, інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024, пакувального листа (packing (weight) list) та CMR від 24.04.2024 була здійснена поставка партії товару на умовах поставки DAP Dnipro (Дніпро).

Правила Інкотермс 2010 щодо умов поставки DAP встановлюють наступне: назва правила DAP (поставка в місці); «Поставка в місці» означає, що продавець здійснив поставку, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару до названого місця.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем разом з митною декларацією № 24UA100190056153U4 було надано відповідачу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: контракт № 4 від 04.05.2023; інвойс № LUKA24042401 від 24.04.2024; пакувальний лист (packing (weight) list); CMR від 24.04.2024; експортна декларація країни відправлення № 24LTSR10000102D1B4; декларація митної вартості. Додатково позивачем відповідачу були надані: лист № 09 від 30.04.2024, в якому позивач спростував інформацію про нібито наявні розбіжності між документами; лист UAB «GRANDLUKA» від 30.04.2024; довідка ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024; комерційна пропозиція № 6 від 15.04.2024; видаткова накладна № 2 від 01.12.2023; видаткова накладна № 5 від 09.01.2024; видаткова накладна № 6 від 06.12.2023; видаткова накладна № 10 від 30.11.2023.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення від митниці декларанту № 926171 відповідно до якого декларанту було запропоновано надати митному органу наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість та маршрут перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599 (за наявності); 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, із відміткою митного органу країни відправлення та відомостями щодо ціни та умов поставки; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) каталоги, специфікації. прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію вартості продукції. інформацію щодо вартості сировини; 9) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Листом вих. № 09 від 30.04.2024 ТОВ «АКВАМАРИНА» додатково надало наступні документи: видаткові накладні № 2 від 01.12.2023, № 10 від 30.07.2023, № 6 від 06.12.2023, № 1 від 02.01.2024, № 5 від 09.01.2024 (щодо подібних товарів, які раніше були імпортовані позивачем та в подальшому реалізовані на території України); висновок ДП «ДЕРЖОВНІШІНФОРМ» від 30.04.2024 року № 3-1/545 (в якому експертом зроблено висновок про відповідність вартості товару, придбаного позивачем); комерційну пропозицію № 6 від 15.04.2024 компанії UAB «GRANDLUKA» (яка передувала поставці та підтверджувала дійсність вартості товару); якісну копію митної декларації країни відправлення на іноземній мові міжнародного спілкування з штрих- кодом митного органу країни відправлення яка містить відомості щодо ціни заявленого товару та умов поставки.

Також у своєму листі вих. № 09 від 30.04.2024 ТОВ «АКВАМАРИНА» повідомила митному органу наступну інформацію: платіжні та банківські документи, щодо заявленого вантажу немає можливості надати оскільки розрахунок проводитиметься після 10 днів після отримання товару, прописано в інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024р.; у ТОВ «Аквамарина» платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару за митною декларацією від 27.04.2024 № 24UA100190056153U4, відсутні; відповідно до умов поставки за контрактом DAP - Дніпро, транспорт для перевезення вантажу замовляв контрагент, і у вартість товару входить сума перевезення від міста Shiauliai (Литва) до міста Дніпро (Україна) тому, надання транспортно (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість та маршрут перевезення оцінюваних товарів є недоцільним та відсутні в ТОВ «Аквамарина»; так як умовами контракту не передбачено страхування товару, також відповідно до умов поставки DAP - Дніпро «продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення» вантаж не страхувався; у ТОВ «Аквамарина» виписка з бухгалтерської документації щодо заявлених до митного оформлення товарів відсутня; у ТОВ «АКВАМАРИНА» відсутній/і договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору та, враховуючи що виконані всі вимоги митниці про надання документів для підтвердження митної вартості, та переконуючих доказів, наполягало на підтвердженні заявленої митної вартості товару та дозволу завершення проведення митних формальностей по заявленій митній вартості.

02.05.2024 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару № 1, № 2 та № 4 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2) другорядним, ґ) резервним, згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за митною декларацією № 24UA100190056507U7 від 02.05.2024

Вважаючи вищезазначене рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору(контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно із статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У ч. 1 та ч. 2ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1ст. 53 МК України).

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні)документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, -страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів ,підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору(контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9цього Кодексу; 4)надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі підчас здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1ст. 55 МК України).

Частиною 1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із частин 2-7ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість)можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору(контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Верховний Суд в постанові від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17 вказав, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Також Верховний Суд в постанові від 18.08.2021р. у справі № 821/1050/17 зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оспорюваному рішенні митний орган вказав, що за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо визнаної митної вартості товарів згідно із митними оформленнями, які вже здійснено: товар № 1 1,14 євро/кг (1,22-дол. /кг, джерело МД від 09.08.2023 № UA10060/2023/418721), товар № 2 2.79 євро/кг (2,99 дол/кг, джерело МД від 29.11.2023 № UA100190/2023/566497), товар № 3 2,025 євро/кг. (2,17 дол/кг, джерело від 12.01.2024 MД № UA100190/2024/50558), товар № 3 - 5,43 євро/кг (5,82 дол. MД від 07.02.2023 № UA202050/2023/11365).

Частини 1 та 2 стаття 59 МК України визначають, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

В рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено найменування товару, виробника товару, загальну кількість партії раніше оформленого товару, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару, розрахунок митної вартості. Митний орган не зазначив торгову марку, технічні характеристики товару, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки, що є важливим, оскільки ціна товару встановлюється виходячи з його характеристик. Тобто, детальне дослідження митних декларацій, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.

Ухвалою суду від 29.05.2024р. суд витребував від Київської митниці копії митних декларацій від 09.08.2023 № UA10060/2023/418721, від 29.11.2023 № UA100190/2023/566497, від 12.01.2024 № UA100190/2024/50558 та від 07.02.2023 № UA 202050/2023/11365, які митний орган використав як джерело для прийняття оскаржуваного рішення

Здійснивши їх аналіз, суд робить висновок, що митний орган неправомірно використав для порівняння митну вартість товарів, оформлених за вищевказаними деклараціями як основу для прийняття оскаржуваного рішення.

Так, митна декларація від 09.08.2023 № UA10060/2023/418721 (23UA100060418721U3) була оформлена за понад 8 місяців до дати митного оформлення товару позивачем (що ніяк не можна вважати максимально наближеним часом).

Наведене доводить, що в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Тобто детальне дослідження митних декларацій, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідач не провів.

За висновком Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №826/16046/16 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди ідентичні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018р. у справі № 814/2659/16 вказав, що наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

З приводу вказаних митним органом в оскаржуваному рішенні зауважень, суд зазначає таке.

Твердження митниці, що у наданому інвойсі від 24.04.2024 № LUKA24042401 не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів; що відомості щодо вартості транспортних витрат у митного органу відсутні, а отже наявна суперечність між наведеними умовами поставки DAP - Dnipro та п. 1.2 контракту (в частині врахування в ціні товару транспортних витрат) та неможливо виокремити вартість самого товару та перевірити числові значення понесених транспортних витрат; згідно CMR від 24.04.2024 № б/н перевізником товару виступає українська компанія PE SOPKO LEONID (Ukraine), що підтверджує сумніви митного органу щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 2.2. контракту № 4 від 04.05.2023, умови поставки по контракту оговорюються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях згідно правил ІНКОТЕРМС 2010. В інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024 зазначені умови поставки DAP Dnipro (Дніпро), згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 внаслідок чого позивач за умовами поставки не мав жодних обов`язків укладати договір перевезення товару, внаслідок чого витрати на перевезення ніс безпосередньо продавець товару компанія UAB «GRANDLUKA» і, відповідно, за умовами Інкотермс вартість перевезення входила до вартості товару. Той факт, що перевезення товару здійснювалось українським перевізником PE SOPKO LEONID, жодним чином не є підставою для наявності сумнівів щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Українське та міжнародне законодавство не містить жодних заборон чи обмежень щодо укладення українськими перевізниками договорів на перевезення товарів з іноземними компаніями або підприємствами, внаслідок чого українські суб`єкти господарської діяльності що здійснюють перевезення вантажів можуть абсолютно законно укладати договори/контракти з іноземними компаніями чи підприємствами та здійснювати перевезення товарів, які продаються іноземними компаніями чи підприємствами.

Твердження митниці, що розділом 8 контракту встановлено, продавець зобов`язується відвантажити товар на адресу покупця протягом 30 днів після передплати на рахунок продавця, проте, банківського платіжного документу та/або доповнень до контракту, які змінюють умови оплати за товар до митного оформлення не надано (що порушує вимоги п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу), також не можуть бути визнані судом обґрунтованими внаслідок наступного. Під час декларування товару за МД № 24UA100190056153U4 митному органу було подано контракт № 4 від 04.05.2023, пункт 7.1. якого визначає, що умови оплати кожної партії товару зафіксовані в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях на кожну партію товару та інвойс № LUKA24042401 від 24.04.2024 в якому зазначено, що оплата здійснюється протягом 10 днів з дня поставки товару. Також ТОВ «АКВАМАРИНА» в листі вих.№ 09 від 30.04.2024 повідомило митний орган про те, що оплата повинна бути здійснена відповідно до пункту 7.1. контракту на умовах визначених в інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024, а отже на момент митного оформлення товару, строк оплати за товар не настав.

18.06.2024р. позивач на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2024р. надав суду платіжну інструкцію № 72 від 07.06.2024р., яка підтверджує здійснення оплати за товар відповідно до вимог контракту № 4 від 04.05.2023 та інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024

Твердження митного органу щодо відсутності в документах відомостей щодо включення до ціни товару витрат на транспортування та страхування внаслідок чого декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP- Dnipro витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення є безпідставними. Положення частини 10 статті 58 МК України передбачають надання документів щодо витрат на перевезення, виключно у випадках, якщо такі витрати на перевезення не включені у вартість товару. Відповідно до умов пункту 2.1. контракту № 4 від 04.05.2023, інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024 та правил Інкотермс 2010 для умов поставки DAP, позивач не здійснював перевезення придбаного товару, внаслідок того, що перевезення товару здійснювалось продавцем компанією UAB «GRANDLUKA», внаслідок чого такі витрати на перевезення фактично були включені у вартість товару.

Твердження митного органу, що ненадання декларантом виписки з бухгалтерської та банківської документації, за якою можливо перевірити облік всіх прямих та непрямих витрат, понесених декларантом, у зв`язку з імпортом товару на територію України, суд вважає необґрунтованими. Суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не визначено таке поняття як виписка з бухгалтерської документації. При цьому, витребовуючи такий документ, митний орган повинен був чітко зазначити які саме документи з бухгалтерської документації необхідно надати позивачу щоб підтвердити митну вартість товару. Відсутність чіткого переліку з названим документів з бухгалтерської документації, які потрібен був надати позивач, призвело до правової невизначеності у позивача та до відсутності у останнього можливості надати відповідні документи для підтвердження митної вартості товару.

Доводи митниці, що декларантом надано експортно супровідний документ 24LTSR10000102D1B4 в якості копії митної декларації країни відправлення без перекладу згідно зі ст.254 МКУ, при перевірці якого з`ясовано, що сума статистичних вартостей товарів дорівнює сумі за інвойсом 38836,80 євро, що суперечить правилам визначення статистичної вартості товарів у митної декларації країн ЄС , оскільки експортна декларація (митна декларація країни відправлення) взагалі не є обов`язковим документом, який повинен подаватися при здійсненні митного оформлення імпорту в Україні, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч .2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також суд звертає увагу, що застосування митним органом визначення «статистична вартість» для здійснення порівняння з митною вартість також є неправомірним, внаслідок того, що в експортній декларації № 24LTSR10000102D1B4 вказана сума в розмірі 38 836, 80 Євро не як статистична вартість, а як фактурна і яка відповідає вартості товару, вказаній у інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024.

Твердження митного органу, що не є підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок ДП «Держінформ» від 30.04.2024 № 3-1/545 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024, який був наданий митному органу містить в тексті посилання на джерела, які використовувало це Державне підприємство при його підготовці. Також суд звертає увагу на той факт, що висновки щодо відповідності вартості товарів цінам на міжнародних ринках, які надаються експертними установами, до яких відноситься і ДП «Держзовнішінформ», не підпадають під дію правил та вимог які встановлені Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, а отже відповідний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024 про вартісні дані товару не повинен відповідати положенням стандарту щодо оцінки майна і майнових прав, внаслідок чого при підготовці таких висновків відповідні експерти не повинні використовувати Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Таким чином, суд вважає, що митний орган під час складання оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не дослідив у повній мірі надані позивачем документи та склав необґрунтовані зауваження з наявними ознаками формальності.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд вважає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним.

За таких обставин, суд робить висновок, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Натомість, позивач довів та підтвердив належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 4 844,80 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 309 від 22.05.2024.

Враховуючи наведене, сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду підлягає поверненню позивачу у сумі 4 844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

26.06.2024 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить суд:

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивачу надана професійна правнича допомога на загальну суму 29000,00 грн, на підтвердження чого надані відповідні документи.

Представник відповідача надав суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн., в якому зазначив, що на думку митного органу, заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд, дослідивши подану заяву про розподіл судових витрат, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року, у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 12 жовтня 2006 року, у справі «Двойних проти України» від 30 березня 2004 року, у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до суду надав:

- копію договору про надання правничої допомоги № 08052024 від 08.05.2024р;

- копію додаткової угоди № 1 від 08.05.2024р. до договору про надання правничої допомоги № 08052024 від 08.05.2024р;

- копію рахунка-фактури № 183 від 10.06.2024;

- копію рахунка-фактури № 184 від 25.06.2024;

- копію акту прийому-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 10.06.2024;

- копію акту прийому-передачі наданої правничої допомоги № 2 від 25.06.2024;

- копію платіжної інструкції № 317 від 11.06.2024;

- копію платіжної інструкції № 326 від 25.06.2024.

Всього надано правничої допомоги на загальну суму 29000,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг та пов`язаністю таких послуг безпосередньо з веденням конкретної справи та реального факту понесення таких витрат, як то випливає зі змісту ст. 134 КАС України.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалів справи видно, що представництво інтересів замовника в адміністративному суді у відритому судовому засіданні фактично здійснювалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зазначені представником позивача витрати на представництво замовника не відповідають принципу співрозмірності витрат часу в обсязі, заявленому представником позивача.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів даної справи суд зробив висновок, що дана справа є адміністративною справою незначної складності (малозначна справа), суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат стосовно підготовка процесуальних документів, пов`язаних із розглядом справи і суді - 6000,00 грн та 3750, 00 грн, тому в даному випадку судові витрати за складання позовної заяви підлягають стягненню у розмірі у розмірі 4000,00 грн; підготовка листів, заяв клопотань, заперечень, пояснень, правовий аналіх документів , підготовка позовної заяви до суду - 15 000,00 грн, ці витрати підлягають стігненню у розмірі - 10000,00 грн.

Враховуючи, що на підставі досліджених матеріалів цієї справи суд зробив висновок, що ця справа є адміністративною справою незначної складності та Київська митниця є бюджетною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету України, та з урахуванням воєнного стану в країні, стягнення витрат на правничу допомогу буде становити надмірний тягар для відповідача, порушуючи принцип пропорційності, тому в цьому випадку судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та стягненню з відповідача у розмірі 14 000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткового задоволення заяви представника заявника про розподіл судових витрат у розмірі 14000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (проспект Героїв АТО, 11, корпус 5, кімната 3, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51937, код ЄДРПОУ 44962586) до Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1 від 02.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн. У іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук