Постанова

від 13.01.2025 по справі 160/13384/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13384/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №160/13384/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці , в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1 від 02.05.2024 року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування товару, який надійшов на виконання контракту № 4 від 04.05.2023, укладеного між ТОВ «АКВАМАРИНА» і компанією UAB GRANDLUKA (Литва), митна вартість товару була визначена підприємством за основним методом, тобто за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення до митного органу були надані усі наявні документи у відповідності до положень ст. 53 Митного кодексу України. Проте. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, згідно із яких митний орган здійснив коригування митної вартості задекларованих товарів за резервним методом (2- другорядним, ґ) резервним). Позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1 від 02.05.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» (Код ЄДРПОУ 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (Бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, Код ЄДРПОУ ВП: 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.

У іншій частині - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем виявлено наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих позивачем до митного оформлення документах.

У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1 від 02.05.2024 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144 є обґрунтованими, тому не підлягають скасуванню.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» подана заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8250,00 грн.

Київська митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» зареєстровано за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44962586.

04.05.2023 року ТОВ «АКВАМАРИНА» (Україна, покупець) і компанія UAB GRANDLUKA (Литва, продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт № 4 на поставку на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості, якості та за цінами згідно проформ/проформ інвойсів/інвойсів, на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до п. 1.5. контракту визначено, що загальна сума цього контракту складає 3 000 000,00 (три мільйона євро 00 євро центів) Євро.

Відповідно до п. 2.2. контракту умови поставки по контракту оговорюються сторонами для кожної окремої партії та фіксуються в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Пункт 6.2. контракту визначає, що упаковка є невід`ємною частиною товару і входить до його вартості.

В пункті 7.1. контракту погоджено, що умови оплати кожної партії товару зафіксовані в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях на кожну партію товару.

В подальшому компанією UAB GRANDLUKA (Литва, продавець) відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту № 4, інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024, пакувального листа (packing (weight) list) та CMR від 24.04.2024 була здійснена поставка партії товару на умовах поставки DAP Dnipro (Дніпро).

Правила Інкотермс 2010 щодо умов поставки DAP встановлюють наступне: назва правила DAP (поставка в місці); «Поставка в місці» означає, що продавець здійснив поставку, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару до названого місця.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем разом з митною декларацією № 24UA100190056153U4 було надано відповідачу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: контракт № 4 від 04.05.2023; інвойс № LUKA24042401 від 24.04.2024; пакувальний лист (packing (weight) list); CMR від 24.04.2024; експортна декларація країни відправлення № 24LTSR10000102D1B4; декларація митної вартості. Додатково позивачем відповідачу були надані: лист № 09 від 30.04.2024, в якому позивач спростував інформацію про нібито наявні розбіжності між документами; лист UAB «GRANDLUKA» від 30.04.2024; довідка ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024; комерційна пропозиція № 6 від 15.04.2024; видаткова накладна № 2 від 01.12.2023; видаткова накладна № 5 від 09.01.2024; видаткова накладна № 6 від 06.12.2023; видаткова накладна № 10 від 30.11.2023.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення від митниці декларанту № 926171 відповідно до якого декларанту було запропоновано надати митному органу наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість та маршрут перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599 (за наявності); 4) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, із відміткою митного органу країни відправлення та відомостями щодо ціни та умов поставки; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) каталоги, специфікації. прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, калькуляцію вартості продукції. інформацію щодо вартості сировини; 9) договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Листом від 30.04.2024 року ТОВ «АКВАМАРИНА» додатково надало наступні документи: видаткові накладні № 2 від 01.12.2023, № 10 від 30.07.2023, № 6 від 06.12.2023, № 1 від 02.01.2024, № 5 від 09.01.2024 (щодо подібних товарів, які раніше були імпортовані позивачем та в подальшому реалізовані на території України); висновок ДП «ДЕРЖОВНІШІНФОРМ» від 30.04.2024 року № 3-1/545 (в якому експертом зроблено висновок про відповідність вартості товару, придбаного позивачем); комерційну пропозицію № 6 від 15.04.2024 компанії UAB «GRANDLUKA» (яка передувала поставці та підтверджувала дійсність вартості товару); якісну копію митної декларації країни відправлення на іноземній мові міжнародного спілкування з штрих- кодом митного органу країни відправлення яка містить відомості щодо ціни заявленого товару та умов поставки.

У зазначеному листі від 30.04.2024 року ТОВ «АКВАМАРИНА» повідомила митному органу наступну інформацію:

платіжні та банківські документи, щодо заявленого вантажу немає можливості надати оскільки розрахунок проводитиметься після 10 днів після отримання товару, прописано в інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024 року;

у ТОВ «Аквамарина» платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару за митною декларацією від 27.04.2024 року № 24UA100190056153U4, відсутні;

відповідно до умов поставки за контрактом DAP - Дніпро, транспорт для перевезення вантажу замовляв контрагент, і у вартість товару входить сума перевезення від міста Shiauliai (Литва) до міста Дніпро (Україна) тому, надання транспортно (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість та маршрут перевезення оцінюваних товарів є недоцільним та відсутні в ТОВ «Аквамарина»; так як умовами контракту не передбачено страхування товару, також відповідно до умов поставки DAP - Дніпро «продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення» вантаж не страхувався;

у ТОВ «Аквамарина» виписка з бухгалтерської документації щодо заявлених до митного оформлення товарів відсутня; у ТОВ «АКВАМАРИНА» відсутній/і договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору та, враховуючи що виконані всі вимоги митниці про надання документів для підтвердження митної вартості, та переконуючих доказів, наполягало на підтвердженні заявленої митної вартості товару та дозволу завершення проведення митних формальностей по заявленій митній вартості.

02.05.2024 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2024/000092/1.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, загальна митна вартість задекларованого товару № 1, № 2 та № 4 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2) другорядним, ґ) резервним, згідно із положеннями ст.64 Митного кодексу України.

Київська митниця винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2024/000144.

Позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за митною декларацією № 24UA100190056507U7 від 02.05.2024

Вважаючи вищезазначене рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 МК України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно із частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Верховний Суд в постанові від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17 вказав, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Верховний Суд в постанові від 18.08.2021 року у справі № 821/1050/17 зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 МК України.

Згідно вказаної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні митний орган вказав, що за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо визнаної митної вартості товарів згідно із митними оформленнями, які вже здійснено: товар № 1 1,14 євро/кг (1,22-дол. /кг, джерело МД від 09.08.2023 № UA10060/2023/418721), товар № 2 2.79 євро/кг (2,99 дол/кг, джерело МД від 29.11.2023 № UA100190/2023/566497), товар № 3 2,025 євро/кг. (2,17 дол/кг, джерело від 12.01.2024 MД № UA100190/2024/50558), товар № 3 - 5,43 євро/кг (5,82 дол. MД від 07.02.2023 № UA202050/2023/11365).

Частини 1 та 2 стаття 59 МК України визначають, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

В рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено найменування товару, виробника товару, загальну кількість партії раніше оформленого товару, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару, розрахунок митної вартості.

Митний орган не зазначив торгову марку, технічні характеристики товару, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки, що є важливим, оскільки ціна товару встановлюється виходячи з його характеристик. Тобто, детальне дослідження митних декларацій, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що митний орган неправомірно використав для порівняння митну вартість товарів, оформлених за вищевказаними деклараціями як основу для прийняття оскаржуваного рішення.

Так, митна декларація від 09.08.2023 року №UA10060/2023/418721 (23UA100060418721U3) була оформлена за понад 8 місяців до дати митного оформлення товару позивачем, що не є максимально наближеним часом.

З урахуванням наведеного, в порушення вимог ст. 57 МК України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018р. у справі № 814/2659/16 вказав, що наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження митниці, що у наданому інвойсі від 24.04.2024 № LUKA24042401 не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів; що відомості щодо вартості транспортних витрат у митного органу відсутні, а отже наявна суперечність між наведеними умовами поставки DAP - Dnipro та п. 1.2 контракту (в частині врахування в ціні товару транспортних витрат) та неможливо виокремити вартість самого товару та перевірити числові значення понесених транспортних витрат; згідно CMR від 24.04.2024 № б/н перевізником товару виступає українська компанія PE SOPKO LEONID (Ukraine), що підтверджує сумніви митного органу щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 2.2. контракту № 4 від 04.05.2023, умови поставки по контракту оговорюються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях згідно правил ІНКОТЕРМС 2010. В інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024 зазначені умови поставки DAP Dnipro (Дніпро), згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 внаслідок чого позивач за умовами поставки не мав жодних обов`язків укладати договір перевезення товару, внаслідок чого витрати на перевезення ніс безпосередньо продавець товару компанія UAB «GRANDLUKA» і, відповідно, за умовами Інкотермс вартість перевезення входила до вартості товару. Той факт, що перевезення товару здійснювалось українським перевізником PE SOPKO LEONID, жодним чином не є підставою для наявності сумнівів щодо включення всіх складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Українське та міжнародне законодавство не містить жодних заборон чи обмежень щодо укладення українськими перевізниками договорів на перевезення товарів з іноземними компаніями або підприємствами, внаслідок чого українські суб`єкти господарської діяльності що здійснюють перевезення вантажів можуть абсолютно законно укладати договори/контракти з іноземними компаніями чи підприємствами та здійснювати перевезення товарів, які продаються іноземними компаніями чи підприємствами.

Разом з цим, твердження митниці, що розділом 8 контракту встановлено, продавець зобов`язується відвантажити товар на адресу покупця протягом 30 днів після передплати на рахунок продавця, проте, банківського платіжного документу та/або доповнень до контракту, які змінюють умови оплати за товар до митного оформлення не надано (що порушує вимоги п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу), також не можуть бути визнані судом обґрунтованими внаслідок наступного. Під час декларування товару за МД № 24UA100190056153U4 митному органу було подано контракт № 4 від 04.05.2023, пункт 7.1. якого визначає, що умови оплати кожної партії товару зафіксовані в проформах/проформах інвойсах/інвойсах/специфікаціях на кожну партію товару та інвойс № LUKA24042401 від 24.04.2024 в якому зазначено, що оплата здійснюється протягом 10 днів з дня поставки товару. Також ТОВ «АКВАМАРИНА» в листі вих.№ 09 від 30.04.2024 повідомило митний орган про те, що оплата повинна бути здійснена відповідно до пункту 7.1. контракту на умовах визначених в інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024, а отже на момент митного оформлення товару, строк оплати за товар не настав.

18.06.2024 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2024р. надав суду платіжну інструкцію № 72 від 07.06.2024 року, яка підтверджує здійснення оплати за товар відповідно до вимог контракту № 4 від 04.05.2023 року та інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024 року.

Доводи митного органу щодо відсутності в документах відомостей щодо включення до ціни товару витрат на транспортування та страхування внаслідок чого декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки DAP- Dnipro витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення є безпідставними.

Положення частини 10 статті 58 МК України передбачають надання документів щодо витрат на перевезення, виключно у випадках, якщо такі витрати на перевезення не включені у вартість товару. Відповідно до умов пункту 2.1. контракту № 4 від 04.05.2023, інвойсу № LUKA24042401 від 24.04.2024 та правил Інкотермс 2010 для умов поставки DAP, позивач не здійснював перевезення придбаного товару, внаслідок того, що перевезення товару здійснювалось продавцем компанією UAB «GRANDLUKA», внаслідок чого такі витрати на перевезення фактично були включені у вартість товару.

Суд першої інстанції вірно врахував, що твердження митного органу, що ненадання декларантом виписки з бухгалтерської та банківської документації, за якою можливо перевірити облік всіх прямих та непрямих витрат, понесених декларантом, у зв`язку з імпортом товару на територію України, суд вважає необґрунтованими.

Нормами чинного законодавства України не визначено таке поняття як виписка з бухгалтерської документації. При цьому, витребовуючи такий документ, митний орган повинен був чітко зазначити які саме документи з бухгалтерської документації необхідно надати позивачу щоб підтвердити митну вартість товару. Відсутність чіткого переліку з названим документів з бухгалтерської документації, які потрібен був надати позивач, призвело до правової невизначеності у позивача та до відсутності у останнього можливості надати відповідні документи для підтвердження митної вартості товару.

Також, суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що доводи митниці, що декларантом надано експортно супровідний документ 24LTSR10000102D1B4 в якості копії митної декларації країни відправлення без перекладу згідно зі ст.254 МК України, при перевірці якого з`ясовано, що сума статистичних вартостей товарів дорівнює сумі за інвойсом 38836,80 євро, що суперечить правилам визначення статистичної вартості товарів у митної декларації країн ЄС , оскільки експортна декларація (митна декларація країни відправлення) взагалі не є обов`язковим документом, який повинен подаватися при здійсненні митного оформлення імпорту в Україні, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч .2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, застосування митним органом визначення «статистична вартість» для здійснення порівняння з митною вартість також є неправомірним, внаслідок того, що в експортній декларації № 24LTSR10000102D1B4 вказана сума в розмірі 38 836, 80 Євро не як статистична вартість, а як фактурна і яка відповідає вартості товару, вказаній у інвойсі № LUKA24042401 від 24.04.2024.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що твердження митного органу, що не є підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок ДП «Держінформ» від 30.04.2024 № 3-1/545 через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, оскільки висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024, який був наданий митному органу містить в тексті посилання на джерела, які використовувало це Державне підприємство при його підготовці. Також суд звертає увагу на той факт, що висновки щодо відповідності вартості товарів цінам на міжнародних ринках, які надаються експертними установами, до яких відноситься і ДП «Держзовнішінформ», не підпадають під дію правил та вимог які встановлені Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, а отже відповідний висновок ДП «Держзовнішінформ» № 3-1/545 від 30.04.2024 про вартісні дані товару не повинен відповідати положенням стандарту щодо оцінки майна і майнових прав, внаслідок чого при підготовці таких висновків відповідні експерти не повинні використовувати Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Отже, митний орган під час складання оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не дослідив у повній мірі надані позивачем документи та склав необґрунтовані зауваження з наявними ознаками формальності.

Відтак, зазначені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, при здійсненні імпортування товару на митну територію України позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості є неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив правильне рішення про задоволення позову.

Щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8250,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом та дискреційними повноваженнями суду.

Колегія суддів звертає увагу, що вказана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, тому дана справа про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії є справою незначної складності.

Вказана обставина вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними.

Отже, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі.

Відтак, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАМАРИНА» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн., оскільки з урахування вищенаведеного, вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру як визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 8500,00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в рішенні в розмірі 14000,00 гривень, є не співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 2500,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №160/13384/24 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №160/13384/24 - змінити.

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року слова та цифри « 14000,00 гривень» замінити словами та цифрами « 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот ) гривень 00 копійок».

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №160/13384/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко