Постанова

від 16.07.2024 по справі 520/27906/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 р. Справа № 520/27906/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 (суддя Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.04.24) по справі № 520/27906/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 113078,26 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що припис закону не пов`язує розрахунок податку з використанням об`єктів за функціональним призначенням чи віднесення його до господарської діяльності платника податку. Матеріали справи не свідчать про віднесення спірних приміщень за типом до офісних згідно ДК 018-2000, а припущення відповідача про фактичне використання приміщень як офісу є бездоказовим. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року по справі №520/27906/21, адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №520/27906/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 по справі 520/27906/21 - залишено без змін.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.02.2024 року по справі №520/27906/21, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 року скасовано.

Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин невірно застосовано норму пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, згідно якої ставки податку встановлюються залежно від типів об`єктів нерухомості. Вказує, що суд першої інстанції досліджував питання доведеності/недоведеності використання спірного приміщення за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності позивача (предмет доказування при вимогах з приводу звільнення від оподаткування за пп. 266.2.2 п. 2662 ст. 266 ПК України, яких позивач не заявляв). Норма пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України не пов`язує розрахунок податку з використанням об`єктів за функціональним призначенням чи віднесення його до господарської діяльності платника податку. Матеріали справи не свідчать про віднесення спірних приміщень за типом до офісних згідно ДК 018-2000, а припущення відповідача про фактичне використання приміщень як офісу є бездоказовим та взагалі прийнято судом до уваги всупереч фабулі норми пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України. Наголошує, що при зверненні з позовом не посилався на пп. 266.2.2 п. 2662 ст. 266 ПК України та не зазначав, що має права на пільгу, передбачену даним підпунктом. Фактично, суд застосував норму закону, яка не підлягає застосуванню в даних правовідносинах та не відповідає обставинам спору. При цьому зазначає, що в межах спірних правовідносин оскаржується ставка податку, що залежить від типу належного йому об`єкту нерухомості, а не право на звільнення від оподаткування з причин використання об`єкту в специфічній господарській діяльності. Отже на думку скаржника, суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Відповідач, зокрема, зазначає, що позивач має право на звернення до контролюючого органу з метою надання відповідних документів та проведення звірки щодо об`єктів оподаткування. Будь-яких правовстановлюючих документів позивачем до ГУ ДПС надано не було. У зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо віднесення оподаткованої будівлі до певного типу, контролюючий орган використовує інформацію наявну в базах ДПС. Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення. Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи. Вважає, що учасники суспільних відносин не можуть правомірно очікувати чи розраховувати на отримання безпідставних податкових вигод у спосіб фізичного використання корисних властивостей обєктів нерухомості без виконання обовязків щодо сплати податків, передбачених Конституцією України, Поатковим кодексом України та іншими нормативно правовими актами.

В судовому засіданні представник позивача (Філатов П.А.) підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представник позивача (Жадан А.С. ) заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля літ. "ГТ-1", за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9898,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення 1-го поверху № І7 площею 8814,8 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4711); нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29. антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:-38 загальною площею 1083.3 кв.м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4717), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13-16).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав податкові повідомлення-рішення з податку фізичних осіб на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року, № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року.

У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою для звірки даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 26).

Відповідачем листом № 52130/6/20-40-24-16-21 від 19.11.2021 позивача повідомлено, що на теперішній час позивачем не надано доказів, які б свідчили, що впродовж 2018-2020 рр. вказана нежитлова будівля використовувалась за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності, не надано документів, які б дали змогу визначити класифікаційну ознаку будівель, а отже підстав для застосування пільг, передбачених пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу відсутні.

Не погоджуючись із такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач з метою захистуВідмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що спірні податкові повідомлення-рішення № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 113078,26 грн. прийняті контролюючим органом правомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (надалі за текстом ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17.

Отже, під час розгляду цієї справи підлягає встановленню - чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовує позивач їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до неї пільги, передбаченої пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8504/19-а.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у власників з дня виникнення права власності на об`єкти нерухомості, що відповідно до норм ПК України є об`єктами оподаткування.

Згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 у 2018-2020 році, зокрема, перебували: нежитлова будівля літ. "ГТ-1", за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9898,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення 1-го поверху № І7 площею 8814,8 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4711); нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29, антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:-38 загальною площею 1083.3 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4717).

Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення. Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952). Пунктом 1 ст. 26 Закону № 1952 визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі змін ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх змін, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого правонабувача обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" п. 2 ч. 6 ст. 37, цього закону, вносяться зміни до державного реєстру прав.

Статтею 28 Закону № 1952 визначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються до такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, надається технічний паспорт на такий об`єкт. Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт. З метою уніфікації об`єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням (далі - Методика). Оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, і використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об`єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду. Відтак, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу.

Зазначена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 2 лютого 2020 року у справі №819/2191/17.

Відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на прав власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відтак, позивача не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку відсутність конкретизації щодо приналежності оподаткованих будівель до конкретного типу, жодним чином не повинно звільняти платника податків від законодавчо встановленого обов`язку сплачувати податки.

Колегія суддів звертає увагу не те , що ОСОБА_1 до контролюючого органу та до суду як першої так і апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б свідчили, що впродовж 2018-2020 рр. вказана нежитлова будівля використовувалась за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності.

При цьому, наданий позивачем експертний висновок АС1 № 2408701 від 27.03.2024 року, не може бути врахований судом при розгляді даної судової справи, оскільки такий висновок виготовлений 27.03.2024, в той час як податковим періодом оскаржуваних податкових повідомлень рішень є 2018 2020 роки. Тобто, приналежність нежитлової будівлі до певного "типу" у 2018-2020 роках не може підтверджуватись експертним висновком від 27.03.2024, якого на момент виникнення спірних правовідносин не існувало взагалі. Більш того у додаткових поясненнях представник позивача зазначає про те, що такий експертний висновок підтверджує приналежність нежитлової будівлі, що знаходиться у власності позивача до категорії "будівлі промисловості та склади". Так, проаналізувавши вищезазначений експертний висновок ГУ ДПС акцентує увагу суду, що навіть у висновку відсутня конкретизація приналежності нежитлової будівлі до певного типу, у висновку зазначено лише про правильність класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків, загальною площею 9 891,1 кв. метри відповідно до функціонального призначення. Більш того відповідно до додатку 1 до експертного висновку зазначено в графі тип об`єкта житлової/нежитлової нерухомості: нежитлова будівля. А отже навіть із даного експертного висновку неможливо встановити приналежність об`єкта нерухомості до певного типу. Відповідно до функціонального призначення в додатку до експертного висновку зазначено, що нежитлова будівля призначена для виготовлення будівельних металоконструкцій. Не можна ототожнювати поняття "функціонального призначення" та "типу будівлі". Жодних доказів про використання такої будівлі за функціональним призначенням задля підтвердження віднесення нежитлової будівлі до певного "типу" позивачем не надано.

Отже матеріали не містять доказів/документів приналежності будівлі до того чи іншого класу, не надано документів для врахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Відтак, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС правомірно керувалось відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (у редакції, що діяла в 2018-2020 році) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Податок за об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані у місті Харкові нараховується згідно з додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові".

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: п. 1 Ставка податку для об`єктів житлової та/або нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування; п. 5 Ставки податку для об`єктів житлової та/або нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у таких розмірах:

1. Будівлі готельні 1.0 %;

2. Будівлі офісні -1.0 %

3. Будівлі торгівельні - 1.0 %.

Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення.

Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються, керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи.

Доказів у спростування наведеного позивачем до суду не надано.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальна заробітна плата у 2018 році становить 3723,00 гривень. Отже, ставка податку за 2018 рік становила 37,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 3723,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2018).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата у 2019 році становить 4173,00 гривень. Отже, ставка податку за 2018 рік становила 41,73 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 4173,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2019).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата у 2020 році становить 4723,00 гривень. Отже, ставка податку за 2020 рік становила 47,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 4723,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2020).

Згідно підпункту "б" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Отже, у 2021 році обчислення сум податку за звітний 2020 рік з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за виключенням періоду з 01 березня по 31 березня 2020 року.

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 01.09.2021 №0873091-2416-2037(за 2018 рік - 328 175,00 грн, за 2019 рік - 367 841,60 грн, за 2020 рік - 381 629,42 грн) за об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 8814,8 кв.м в літ. "ГТ-1" № 12 по вул. Плитковій 12, м. Харків: 8814,8 х 37,23 = 328 175,00 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 37,23 ставка податку за 2018 рік; 8814,8 х 41,73 = 367 841,60 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 41,73 ставка податку за 2019 рік; 8814,8 х 47,23 / 12 * 11 = 381 629,42 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 47,23 - ставка податку за 2020 рік; (звільнення з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв`язку з пандемією СОVID-19, відповідно до 525 підрозділу XX "Інші перехідні положення" ПК України).

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 01.09.2021 №0873095-2416-2037(за 2018 рік - 40331,26 грн, за 2019 рік - 45206,11 грн, за 2020 рік 46900,57 гривень) за об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 1083,3 кв.м в літ. "ГТ-1" АДРЕСА_2 : 1083,3 х 37,23 = 40 331,26 грн, де 1083,8 - площа нерухомості; 37,23 - ставка податку за 2018 рік; 1083,3 х 41,73 = 45 206,11 грн, де 1083,3 - площа нерухомості; 41,73 - ставка податку за 2019 рік,1083,3 х 47,23 / 12 * 11 = 46 900,57 грн, де 1083,3 - площа нерухомості; 47,23 ставка податку за 2020 рік; (звільнення з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв`язку з пандемією СОVID-19, відповідно до 52-5 підрозділу XX "Інші перехідні положення" ПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування йому, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов`язання, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 113078,26 грн.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі № 520/27906/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Постанова складена в повному обсязі 19.07.24.