Рішення

від 19.07.2024 по справі 910/19832/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2024Справа № 910/19832/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19832/23.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152 Б, код ЄДРПОУ: 37226740)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 41, нежиле приміщення 20-Г, код ЄДРПОУ: 33395744)

про стягнення 109 778, 75 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суму міста Київ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості на суму 109 958, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Субліцензійний договір № Ф1/Ф2-132776/2021 від 24.12.2021, за умовами якого ліцензіат за винагороду надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання об`єкту авторського права - програм «ФУТБОЛ 1» у роздільній якості HD та «ФУТБОЛ 2» у роздільній якості HD, а відповідач зобов`язується виплачувати роялті. Натомість, відповідач не здійснив виплату роялті за період з лютого 2022 по липень 2022, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 76 321, 00 грн - основного боргу, 17 008, 70 грн - пені, 12 982, 54 грн - інфляційних витрат, 3 646, 51 грн - 3 % річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача перенесені судові витрати.

30.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 30.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 30.01.2024.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач на виконання вимог суду щодо конкретизації ціни позову зазначив, що ціна позову становить 109 778, 75 грн, у зв`язку з перерахунком суми основного боргу, який становить 76 141, 00 грн (в позовній заяві ціну позову позивач зазначав 109 958, 75 грн та суму основного боргу 76 321, 00 грн).

19.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19832/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Прийнято зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА», як ліцензіатом (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСТО-ТВ», як субліцензіатом (відповідач) укладено субліцензійний договір № Ф1/Ф2-/132766/2021, за умовами якого ліцензіат надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі базового пакету або в межах умови «базовий пакет + преміальні пакети» у роздільній якості HD за допомогою технології аналогової мережу, DVB-C, а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розпорядження відповідно до умов цього договору.

В договорі № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 зазначено, що ліцензіатом належним чином були отримані всі необхідні права на укладення цього договору від власника прав - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ УКРАЇНА», що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на програми «ФУТБОЛ 1» у роздільній якості HD та «ФУТБОЛ 2» у роздільній якості HD, та здійснює мовлення на підставі ліцензій.

В пункті 3.4. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, ліцензіат повідомляє, що він володіє всіма правами, необхідними для укладення та виконання положень цього договору, а також що ліцензіару належать необхідні майнові суміжні права організації мовлення на програми; що він не порушує майнові права авторів, а також власників суміжних прав, щодо об`єктів інтелектуальної власності, включених в програму; що він має право надавати права на використання програм шляхом розповсюдження не території України. Для уникнення жодних сумнівів, за цим договором передаються лише права на розповсюдження програм, але не передаються права на використання будь-яких інших об`єктів інтелектуальної власності, що є елементами програм.

Відповідно до пункту 2.7. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, за умови неухильно дотримання субліцензіатом умов цього договору, право на розповсюдження надається субліцензіату з 01 січня 2022 року.

Відповідно до пункту 6.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2022 року включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків до повного виконання. Право на розповсюдження програм надається субліцензіату починаючи з 01 січня 2022 року та до дати закінчення чинності цього договору (ліцензійний строк). Дострокове розірвання цього договору тягне за собою припинення права на розповсюдження програм субліцензіатом з моменту дострокового розірвання цього договору (припинення ліцензійного строку).

Згідно пункту 8.2. та 8.6. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, цей договір може бути змінений чи доповнений тільки за взаємною згодою сторін, оформленою у вигляді додаткової угоди, яка з моменту її укладення стає невід`ємною частиною договору. Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною за умови, що вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ліцензіата, а також субліцензіата.

Згідно пункту 2.2. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

У відповідності до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначеному у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

У відповідності до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що у разі неможливості субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставлення/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

У відповідності до підпункту 2.2.3. пункту 2.2. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата.

Згідно підпункту 3.7.1. пункту 3.7. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від ліцензіата акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм - переданим субліцензіату.

Згідно пункту 4.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п.п. 196.1.6 Податкового кодексу України.

У відповідності до пунктів 4.2., 4.3., 4.4. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, щомісячна сума винагороди становить 27 400, 00 грн без ПДВ. Сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках фактурах за відповідний звітній місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження. Загальна сума винагороди за весь строк дії договору становить ціну договору.

Відповідно до пунктів 4.5. та 4.6. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць. Зобов`язання субліцензіата з оплати винагороди за відповідний звітний місяць вважаються виконаними у момент зарахування повної суми грошових коштів на відповідний поточний рахунок ліцензіата.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну 24.02.2022 та запровадження відповідним Указом Президента України воєнного стану в Україні, спілкування між сторонами протягом весни-літа 2022 року відбувалось шляхом листування по електронній пошті.

Відповідач листом № вих. 21 від 12.05.2022 звернувся до позивача з пропозицією про зменшення загального розміру роялті, що сплачується субліцензіатом по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021.

Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №489 від 21.07.2022 анульовано ліцензії на мовлення під логотипами «Футбол 1», «Футбол 2» та припинено мовлення відповідних телеканалів.

Позивач, в свою чергу, погодився на зменшення місячного роялті та 10.08.2022 надіслав відповідачу на електронну адресу додаткову угоду №2 до договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 в якій зазначена зменшена сума роялті щодо кожного місяця окремо за період з березня по 21 липня 2022 року. Також, даною додатковою угодою, позивач у зв`язку з рішення №489 від 21.07.2022 пропонував внести зміни до пункту 6.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, а саме щодо строку дії, який повинен діяти до 21 липня 2022 року. Окрім цього, позивачем були надіслані акти прийому-передачі прав за лютий, березень, квітень, травень 2022 року.

Однак, відповідач додаткову угоду №2 до договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 не підписав та зауважень чи коментарів з цього приводу не надав. Акти прийому-передачі прав відповідач також не підписав та не повернув їх позивачу.

Таким чином, оскільки відповідач не підписав додаткову угоду №2 до договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, зазначений договір в силу пункту 6.1. продовжував діяти до 31 грудня 2022 року включно.

В подальшому, 04.05.2023 з метою виконання умов договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу рахунки на оплату та акти прийому-передачі прав за лютий-липень 2022 року на адресу місцезнаходження відповідача.

Відтак, позивач надіслав відповідачу наступні акти та рахунки:

- Акт прийому-передачі прав №1710 від 28.02.2022, рахунок на оплату №1706 від 28.02.2022 - 27 400, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №3030 від 31.03.2022, рахунок на оплату №2993 від 31.03.2022 - 7 070, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №4287 від 30.04.2022, рахунок на оплату №4236 від 30.04.2022 - 9 590, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №5596 від 31.05.2022, рахунок на оплату №5530 від 31.05.2022 - 13 700, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №6858 від 30.06.2022, рахунок на оплату №6858 від 30.06.2022 - 13 700, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №8020 від 21.07.2022, рахунок на оплату №7927 від 21.07.2022 - 4 681, 00 грн.

Загальна сума роялті з урахування зменшення за лютий-липень 2022 року становить - 76 141, 00 грн.

Підпунктом 3.7.9. пункту 3.7. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 сторони узгодили, що субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 встановлено, що за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

В пункті 5.3. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 зазначено, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

16.03.2023 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача претензію вих. №INR-132781/2021 від 03.03.2023 щодо погашення заборгованості, зокрема по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 та яку відповідач отримав 30.03.2023.

Однак позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують оплату нарахованого роялті по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021.

Згідно пункту 7.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, всі та будь-які спори між сторонами, в тому числі з приводу укладення, виконання та/або дострокового розірвання цього договору, розглядаються господарським судом згідно законодавства України та в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього суму заборгованості по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, а саме нараховану суму роялті (винагороди) за період з лютого по липень 2023 року у розмірі 76 141, 00 грн, а також за несвоєчасну оплату основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 008, 70 грн, 3% річних у розмірі 3 646, 51 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 982, 54 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилася у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати роялті (винагороди) за користування невиключними суміжними правами у розмірі 76 141, 00 грн, а також пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 1107, 1109 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 в частині здійснення оплати роялті за користування невиключними суміжними правами.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що позивач нарахував відповідачу роялті (винагороду) за лютий-липень 2022 року з урахуванням зменшення місячного розміру роялті у загальному розмірі 76 141, 00 грн, але відповідач не здійснив оплату зазначеної суми, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Підпунктом 1.1. резолютивної частини ухвали від 19.02.2024 суд повідомив сторін, що оскільки судом встановлено, що сторони по справі мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - суд вручає дану ухвалу та вручатиме будь-які інші судові рішення у даній справі учасникам справи виключно за допомогою ЄСІТС в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє таких осіб права отримати копію будь-якого судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 19.02.2024 по справі № 910/19832/23 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 19.02.2024 о 21:25.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на те, що ухвалу від 19.02.2024 відповідач отримав 19.02.2024 о 21:25, таким чином вважається, що заявник отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 20.02.2024.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була вручена відповідачу - 20.02.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/19832/23, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті роялті (винагороди) за користування невиключними суміжними правами по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є субліцензійним договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 75 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів, зокрема, ліцензійного договору (пункт 2 частини 1 стаття 1107 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом. У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно (частина 2 стаття 1107 Цивільного кодексу України).

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 1109 Цивільного кодексу України).

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина 2 стаття 1109 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 24.12.2021 між сторонами укладено субліцензійний договір № Ф1/Ф2-/132766/2021, за умовами якого договору, позивач надає відповідачу невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі базового пакету або в межах умови «базовий пакет + преміальні пакети» у роздільній якості HD за допомогою технології аналогової мережу, DVB-C, а відповідач зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розпорядження відповідно до умов цього договору.

Одним з об`єктів інтелектуальної власності в силу частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України є програми організації мовлення. В статті 449 Цивільного кодексу України та статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№3792-ХІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2023) конкретизується, що передачі (програми) організацій мовлення є об`єктами суміжних прав.

Майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав є, виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав (частина 1 стаття 452 Цивільного кодексу України, частина 1 стаття 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№3792-ХІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2023)).

Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо (частина 2 стаття 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№3792-ХІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2023)).ї

В субліцензійному договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, позивач повідомив, що ним належним чином були отримані всі необхідні права на укладення цього договору від власника прав - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ УКРАЇНА», що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на програми «ФУТБОЛ 1» у роздільній якості HD та «ФУТБОЛ 2» у роздільній якості HD, та здійснює мовлення на підставі ліцензій.

Також, пунктом 3.4. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, позивач зазначив, що він володіє всіма правами, необхідними для укладення та виконання положень цього договору, а також що ліцензіару належать необхідні майнові суміжні права організації мовлення на програми; що він не порушує майнові права авторів, а також власників суміжних прав, щодо об`єктів інтелектуальної власності, включених в програму; що він має право надавати права на використання програм шляхом розповсюдження не території України. Для уникнення жодних сумнівів, за цим договором передаються лише права на розповсюдження програм, але не передаються права на використання будь-яких інших об`єктів інтелектуальної власності, що є елементами програм.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Умовами субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 встановлено, що винагорода вважається роялті, яка не оподатковується ПДВ та щомісячна сума винагороди становить 27 400, 00 грн без ПДВ (пункт 4.1., 4.2. договору).

Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності (підпункт 14.1.225 частина 14.1 стаття 14 Податковий кодекс України).

Сторони пунктом 2.2. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 узгодили, що передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися позивачем, а також відповідачем за кожен звітний місяць. Позивач направляє відповідачу два підписаних зі сторони позивача примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Відповідачзобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути позивачу один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк позивач не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Позивач стверджує, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну 24.02.2022 та запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, спілкування між сторонами протягом весни-літа 2022 року відбувалось виключно шляхом листування по електронній пошті.

Так, позивач зазначає, що з боку позивача в електронному листуванні використовувалася електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ). Зі сторони відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_3 ).

Суд констатує, що підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 передбачена можливість електронного листування між сторонами, але в умовах договору сторони не визначили електронні пошти за якими сторони будуть здійснювати електронне листування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

17.06.2022 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач) направлений позивачу лист вих. № 21 від 12.05.2022 за підписом директора відповідача з пропозицією про зменшення загального розміру роялті, що сплачується субліцензіатом, зокрема по договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 до 12 000, 00 грн на місяць.

10.08.2023 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач) направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач) додаткову угоду №2 до субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 в якій передбачено зменшений розмір винагороди за договором щодо кожного місяця окремо за період з березня по 21 липня 2022 року.

Окрім цього, в тексті позовної заяви позивач підтверджує, що ним направлялась відповідачу додаткова угода №2 в якій, зокрема була передбачена фіксована знижка по оплаті щомісячної винагороди.

Однак, зазначена додаткова угода відповідачем підписана не була та зауважень чи коментарів з цього приводу відповідач не надав.

За таких обставин і з урахуванням того, що матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо даних обставин, суд вважає, що надані позивачем роздруківки електронного листування є належними та допустимими доказами.

Позивачем також направлялись відповідачу на електронну пошту акти прийому-передачі прав, які відповідачем також не підписувались та не повертались.

Сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках фактурах за відповідний звітній місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження (пункт 4.3. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021).

04.05.2023 з метою виконання умов субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, позивач в порядку визначеному пункту 2.2. субліцензійного договору направив відповідачу рахунки на оплату та акти прийому-передачі прав за лютий-липень 2022 року та додаткову угоду №2 до субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача, а саме:

- Акт прийому-передачі прав №1710 від 28.02.2022, рахунок на оплату №1706 від 28.02.2022 - 27 400, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №3030 від 31.03.2022, рахунок на оплату №2993 від 31.03.2022 - 7 070, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №4287 від 30.04.2022, рахунок на оплату №4236 від 30.04.2022 - 9 590, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №5596 від 31.05.2022, рахунок на оплату №5530 від 31.05.2022 - 13 700, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №6858 від 30.06.2022, рахунок на оплату №6780 від 30.06.2022 - 13 700, 00 грн;

- Акт прийому-передачі прав №8020 від 21.07.2022, рахунок на оплату №7927 від 21.07.2022 - 4 681, 00 грн.

Зазначені акти прийому-передачі прав та рахунки на оплату відповідач отримав 15.05.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0305613383960.

Суд констатує, що незважаючи на те, що відповідач не підписав додаткову угоду №2 в якій зокрема передбачалось зменшення цін винагороди, позивач виставив відповідачу рахунки та акти приймання-передачі прав із цінами, які були передбачені проектом додаткової угоди і позивач просить стягнути з відповідача суму винагороди, яка складається саме із зменшених цін роялті ніж та ціна, яка встановлена пунктом 4.2. договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно підпункту 3.7.1. пункту 3.7. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від ліцензіата акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм - переданим субліцензіату.

Проте, відповідач не підписав і не повернув направленні позивачем засобами поштового зв`язку вище зазначені акти прийому-передачі прав в строк встановлений договором або в будь-які інший строк та зауважень, заперечень чи коментарів з цього приводу не надав, тому згідно пункту 2.2. та підпункту 3.7.1. пункту 3.7. акти прийому-передачі прав №1710, №3030, №4287, №5596, №6858, №8020 вважаються підписаними.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).

Пунктами 4.5. та 4.6. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 встановлено, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць. Зобов`язання субліцензіата з оплати винагороди за відповідний звітний місяць вважаються виконаними у момент зарахування повної суми грошових коштів на відповідний поточний рахунок ліцензіата.

Підпунктом 3.7.9. пункту 3.7. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 сторони узгодили, що субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Відповідач, належних до допустимих доказів здійснення оплати позивачу винагороди по субліцензійному договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 за період з лютого по 23 липня 2022 року у розмірі 76 141, 00 грн або заперечень щодо вищенаведених обставин не надав ті іншого матеріали справи не містять.

Отже, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо вартості роялті (винагороди).

В силу пункту 6.1. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2022 року включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків до повного виконання.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті роялті (винагороди) становить 76 141, 00 грн за користування невиключними суміжними правами за субліцензійним договором № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021.

Тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачу суми основного боргу у розмірі 76 141, 00 грн підлягають задоволенню.

(2) Щодо пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у загальному розміру 17 008, 70 грн, 3% річних у загальному розмірі 3 646, 51 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 982, 54 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 Господарського кодексу України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Пунктом 5.3. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Позивач надає розрахунок пені щодо кожного з акту приймання-передачі прав окремо, відповідно до якого:

- за актом прийому-передачі прав №1710 від 28.02.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.03.2022 по 15.09.2022;

- за актом прийому-передачі прав №3030 від 31.03.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.04.2022 по 15.10.2022;

- за актом прийому-передачі прав №4287 від 30.04.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.05.2022 по 15.11.2022;

- за актом прийому-передачі прав №5596 від 31.05.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.06.2022 по 15.12.2022;

- за актом прийому-передачі прав №6858 від 30.06.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.07.2022 по 15.01.2023;

- за актом прийому-передачі прав №8020 від 21.07.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.08.2022 по 15.02.2023.

Проте, суд констатує, що позивач не обґрунтовує, яким чином він визначив початкову дату заборгованості щодо кожного з названого акту прийому-передачі прав.

Судом встановлено, що пунктом 4.5. субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 передбачено, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Як вбачається з обставин справи, що позивач в односторонньому порядку в серпні 2022 року зменшив суму винагороди щодо кожного місяця та в травні 2023 року у відповідності до умов договору направив відповідачу відповідні рахунки на оплату і акти приймання-передачі прав, які останній отримав 15.05.2023, що в свою чергу підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0305623383960.

Таким чином, відповідач не мав об`єктивної можливості здійснювати оплату винагороди позивачу на підставі рахунків-фактури, оскільки надіслані вони були відповідачу лише в травні 2023 року та ціни, які в них зазначені позивач визначив лише в серпні 2022 року.

За таких обставин, на переконання суду, визначення початку періоду прострочення виконання зобов`язання необхідно визначати на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою внормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, оскільки рахунки на оплату з актами приймання-передачі прав відповідач фактично отримав 15.05.2023, здійснити оплату винагороди він був зобов`язаний до 22.05.2023 включно, тому період прострочення виконання зобов`язання щодо кожного з акту буде розпочинатися з 23.05.2023.

З огляду на зазначене, оскільки позивач у власному розрахунку визначив періоди нарахування пені до 23.05.2023 та зважаючи на те, що в силу частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог, суд доходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені необхідно відмовити.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд констатує, що в нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат міститься аналогічна обставина як і в нарахуванні пені, яка судом зазначена вище.

Відтак, суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожному акту окремо з 23.05.2023 по дату визначену позивачем та зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача в загальному розмірі становить 1 298, 51 грн, а сума інфляційних втрат в загальному розмірі, яка підлягає стягненню становить 443, 52 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 1 904, 18 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ» про стягнення 109 778, 75 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 41, нежиле приміщення 20-Г, код ЄДРПОУ: 33395744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 152 Б, код ЄДРПОУ: 37226740) суму основного боргу у розмірі 76 141 (сімдесят шість тисяч сто сорок одна) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1 298 (одна тисяча двісті дев`яносто вісім) грн 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 443 (чотириста сорок три) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 1 904 (одна тисяча дев`ятсот чотири) грн 18 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 17 008, 70 грн, 3% річних у розмірі 2 348, 00 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 539, 02 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких