Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/19832/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/19832/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Медіа Група Україна»: Варічева Л.С. - за ордером серії АІ № 1249488 від 01.11.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»

про стягнення 109 778,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» звернулось до Господарського суму міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто ТВ» про стягнення 76 321 грн боргу, 17 008,70 грн пені, 12 982,54 грн інфляційних витрат, 3 646,51 грн 3 % річних, а всього - 109 958,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за укладеним між сторонами субліцензійним договором № Ф1/Ф2-132776/2021 від 24.12.2021 щодо вчасної та повної виплати позивачу роялті за період з лютого 2022 по липень 2022, тому останній просить стягнути з відповідача спірну суму боргу, з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 5.3 цього договору.

В подальшому, 05.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, в якій позивач на виконання вимог суду щодо конкретизації ціни позову зазначив, що ціна позову становить 109 778, 75 грн, у зв`язку з перерахунком суми основного боргу, який становить 76 141 грн.

Ухвалою Господарського суму міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/19832/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, а також прийнято зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» про стягнення 109 778, 75 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» суму основного боргу у розмірі 76 141,00 грн, 3% річних у розмірі 1 298,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 443,52 грн та судовий збір у розмірі 1 904,18 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 17 008,70 грн, 3% річних у розмірі 2 348,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 539,02 грн.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з того, що в порушення умов субліцензійного договору № Ф1/Ф2-132776/2021 від 24.12.2021 відповідач у визначені строки та в повному обсязі не виплатив позивачу роялті за спірний період, що підтверджується належними доказами, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 76 141 грн заборгованості, з урахуванням відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожному акту окремо з 23.05.2023 по дату визначену позивачем та визначено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача в загальному розмірі становить 1 298,51 грн, а сума інфляційних втрат в загальному розмірі, яка підлягає стягненню становить 443,52 грн. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в стягненні з відповідача в решті нарахованих 3% річних у розмірі 2 348 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 539,02 грн слід відмовити.

Крім того, місцевий господарський суд відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 17 008,70 грн пені, оскільки період прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо кожного з акту розпочинається з 23.05.2023, а позивач у власному розрахунку визначив періоди нарахування пені до 23.05.2023, тому коли суд не може виходити за межі позовних вимог, враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» 71 460,00 грн - суми основного боргу, 1 215,81 грн - 3% річних та 415,27 грн інфляційних втрат, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права - ч. 1 ст. 74, ст.ст. 76-79 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 193 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що судом надана невірна оцінка доказів на підтвердження обставин, що мають значення по справі, зокрема суд першої інстанції визнаючи акти прийому-передачі прав, як належні докази виконання позивачем своїх зобов`язань, не врахував того, що ці акти субліцензіат (апелянт) не підписав, отже, на думку скаржника, за своєю формою вказані акти прийому - передачі прав не відповідають ознакам належних доказів. При цьому, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) набувають статусу первинного документа, що засвідчують факт здійснення господарської операції, після оформлення їх належним чином.

Крім того, скаржник посилається на те, що додані у якості доказів до матеріалів справи акти звіряння розрахунків та досліджені судом також не містять жодного належного підпису уповноваженої особи позивача.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Позивач не скористався своїм правом та не подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: ОСОБА_1 Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/19832/23 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19832/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» про стягнення 109 778, 75 грн; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

26.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19832/23.

Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3514/24 від 25.09.2024 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19832/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 910/19832/23, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19832/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 призначено на 06.11.2024.

Явка представників учасників справи

06.11.2024 у судове засідання з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» у судове засідання 06.11.2024 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 06.11.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» (субліцензіат) укладено субліцензійний договір № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, за умовами якого ліцензіат надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі базового пакету або в межах умови «базовий пакет + преміальні пакети» у роздільній якості HD за допомогою технології аналогової мережу, DVB-C, а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розпорядження відповідно до умов цього договору.

В договорі № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 зазначено, що ліцензіатом належним чином були отримані всі необхідні права на укладення цього договору від власника прав - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ УКРАЇНА», що є телерадіоорганізацією згідно із законодавством України, володіє ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на програми «ФУТБОЛ 1» у роздільній якості HD та «ФУТБОЛ 2» у роздільній якості HD, та здійснює мовлення на підставі ліцензій.

Пунктом 2.2. зазначеного договору визначено, що передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. цього договору передбачено, що для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначеному у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

Згідно з підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. вказаного договору, для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що у разі неможливості субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставлення/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

Для однозначності розуміння на унеможливлення непорозумінь сторони додатково погодили, що субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу ліцензіата (підпункт 2.2.3. пункту 2.2. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021).

Відповідно до п. 2.7. зазначеного договору, за умови неухильно дотримання субліцензіатом умов цього договору, право на розповсюдження надається субліцензіату з 01 січня 2022 року.

Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від ліцензіата акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм - переданим субліцензіату (підпункт 3.7.1. пункту 3.7. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021).

За змістом п. 4.1. вказаного договору, винагорода вважається роялті та не оподатковується ПДВ згідно п.п. 196.1.6 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 4.2., 4.3. цього договору, щомісячна сума винагороди становить 27 400 грн без ПДВ. Сума щомісячної винагороди вказується ліцензіатом в рахунках фактурах за відповідний звітній місяць, у якому субліцензіату було надано право на розповсюдження.

Відповідно до п 4.5. зазначеного договору, субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Пунктом 4.6. вказаного договору передбачено, що зобов`язання субліцензіата з оплати винагороди за відповідний звітний місяць вважаються виконаними у момент зарахування повної суми грошових коштів на відповідний поточний рахунок ліцензіата.

В силу п. 5.3. цього договору, у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 8.2. та п. 8.6. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, цей договір може бути змінений чи доповнений тільки за взаємною згодою сторін, оформленою у вигляді додаткової угоди, яка з моменту її укладення стає невід`ємною частиною договору. Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною за умови, що вони укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ліцензіата, а також субліцензіата.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін (дата набрання чинності) і діє до 31 грудня 2022 року включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків до повного виконання (п. 6.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021).

Слід зазначити, що за період весни-літо 2022 року сторони листувались у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну 24.02.2022 та запровадження відповідним Указом Президента України воєнного стану в Україні, про наступне.

Листом № вих. 21 від 12.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» з пропозицією про зменшення загального розміру роялті, що сплачується субліцензіатом за договором № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» погодилося на зменшення місячного роялті та 10.08.2022 надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на електронну адресу додаткову угоду № 2 до договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, в якій зазначено зменшена сума роялті щодо кожного місяця окремо за період з березня по 21 липня 2022 року.

17.06.2022 з електронної пошти відповідач - ka@ukrtelebud.com.ua направлений позивачу лист вих. № 21 від 12.05.2022 за підписом директора відповідача з пропозицією про зменшення загального розміру роялті, що сплачується субліцензіатом, за договором № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021 до 12 000 грн на місяць.

В свою чергу, 10.08.2023 з електронної пошти позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на електронну пошту відповідача - ka@ukrtelebud.com.ua додаткову угоду №2 до субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, в якій передбачено зменшений розмір винагороди за договором щодо кожного місяця окремо за період з березня по 21 липня 2022 року.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, зазначеною вище додатковою угодою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», у зв`язку з тим, що рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 489 від 21.07.2022 анульовано ліцензії на мовлення під логотипами «Футбол 1», «Футбол 2» та припинено мовлення відповідних телеканалів, запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» внести зміни до п. 6.1. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, а саме щодо строку дії, який повинен діяти до 21 липня 2022 року.

Разом з тим, позивачем були надіслані відповідачу акти прийому-передачі прав за лютий, березень, квітень, травень 2022 року.

Отже, відповідачем не було підписано додаткову угоду №2 до договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, а отже зазначений договір продовжував діяти до 31 грудня 2022 року включно, згідно п. 6.1. Разом з тим, відповідачем не були підписані акти прийому-передачі прав та не повернуті позивачу.

На виконання умов субліцензійного договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» засобами поштового зв`язку надіслало на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» акт прийому-передачі прав №1710 від 28.02.2022, рахунок на оплату №1706 від 28.02.2022 - 27 400 грн; акт прийому-передачі прав №3030 від 31.03.2022, рахунок на оплату №2993 від 31.03.2022 - 7 070 грн; акт прийому-передачі прав №4287 від 30.04.2022, рахунок на оплату №4236 від 30.04.2022 - 9 590 грн; акт прийому-передачі прав №5596 від 31.05.2022, рахунок на оплату №5530 від 31.05.2022 - 13 700 грн; акт прийому-передачі прав №6858 від 30.06.2022, рахунок на оплату №6858 від 30.06.2022 - 13 700 грн; акт прийому-передачі прав № 8020 від 21.07.2022, рахунок на оплату №7927 від 21.07.2022 - 4 681 грн.

За період лютий-липень 2022 року загальна сума роялті, з урахування зменшення, становить - 76 141 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище акти прийому-передачі прав та рахунки на оплату відповідач отримав 15.05.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0305613383960.

В подальшому, 16.03.2023 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача претензію вих. №INR-132781/2021 від 03.03.2023 щодо погашення заборгованості, зокрема за договором № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, яку відповідач отримав 30.03.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» не виплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» зазначену суму роялті.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача - ліцензіата про стягнення з відповідача - субліцензіата 76 141 грн боргу, 17 008,70 грн пені, 12 982,54 грн інфляційних втрат та 3 646,51 грн 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021) за період з лютого по липень 2023 року.

За наслідками розгляду даного позову, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 ЦК України).

Як зазначалось вище, відносини сторін врегульовані субліцензійним договором № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021, за період з лютого по липень 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» умови зазначеного договору виконало належним чином, внаслідок чого надіслало відповідачу акти прийому-передачі прав та рахунки на оплату винагороди на загальну суму 76 141 грн, з урахування зменшення, проте Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» порушило своє зобов`язання щодо вчасної та повної сплати винагороди за спірний період, що підтверджується належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідач за спірний період не виплатив спірну суму роялі, що ним і не заперечується, то позивач має право вимагати від відповідача сплати спірної суми заборгованості, з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» суму основного боргу у розмірі 76 141,00 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції встановивши, що позивач не вірно визначено періоди нарахування втрат внаслідок інфляції та 3 % річних, здійснивши власний розрахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, по кожному акту приймання-передачі прав окремо з 23.05.2023, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 443,52 грн та 3% річних у розмірі 1 298,51 грн, з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача нарахованих 3% річних у розмірі 2 348 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 539,02 грн у зв`язку з тим, позивачем помилково визначено період прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань по зазначеним вище актам.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як зазначено вище, пунктом 5.3. субліцензійного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, позивачем надано розрахунок пені щодо кожного з акту приймання-передачі прав окремо, а саме:

- за актом прийому-передачі прав №1710 від 28.02.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.03.2022 по 15.09.2022;

- за актом прийому-передачі прав №3030 від 31.03.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.04.2022 по 15.10.2022;

- за актом прийому-передачі прав №4287 від 30.04.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.05.2022 по 15.11.2022;

- за актом прийому-передачі прав №5596 від 31.05.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.06.2022 по 15.12.2022;

- за актом прийому-передачі прав №6858 від 30.06.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.07.2022 по 15.01.2023;

- за актом прийому-передачі прав №8020 від 21.07.2022 позивач здійснює нарахування пені у період з 16.08.2022 по 15.02.2023.

Судом першої інстанції встановлено, що субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2. договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць, так визначено в п. 4.5. субліцензійного договору.

До того ж, матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» в односторонньому порядку в серпні 2022 року зменшено суму винагороди щодо кожного місяця та в травні 2023 року, у відповідності до умов договору направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» відповідні рахунки на оплату і акти приймання-передачі прав, які останній отримав 15.05.2023, що в свою чергу підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0305623383960, а тому лише з травня 2023 року у відповідача виник обов`язок оплатити винагороду за спірний період.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на наведене вище, місцевий господарський суд вірно встановив, що оскільки рахунки на оплату з актами приймання-передачі прав відповідач фактично отримав 15.05.2023, здійснити оплату винагороди він був зобов`язаний до 22.05.2023 включно, тому період прострочення виконання зобов`язання щодо кожного з акту буде розпочинатися з 23.05.2023.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, правомірно відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17 008,70 грн пені у зв`язку з тим, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені до 23.05.2023, а в силу ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що акти прийому-передачі прав, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не є належними доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, а тому у відповідача не виник обов`язок на оплату винагороди за спірний період.

Враховуючи умови укладеного між сторонами субліцензійного договору, а саме п. 2.2. за яким визначено, що передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць.

Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення.

Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Пунктом 3.7. зазначеного договору визначено зобов`язання субліцензіата, а саме субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від ліцензіата акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм - переданим субліцензіату (підпункт 3.7.1. пункту 3.7. договору № Ф1/Ф2-/132766/2021 від 24.12.2021).

Проте, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач надіслані позивачем вище зазначені акти прийому-передачі прав, отримав 15.05.2023 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305613383960 на якому міститься підпис особи представника відповідача на отримання поштової кореспонденції, але Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» без будь-яких пояснень не підписало та не повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна», що підтверджується належними та допустимими доказами, і зворотного належним чином не доведено.

Отже, враховуючи наведені умови субліцензійного договору, відповідач отримавши акти прийому-передачі прав протягом 5 робочих днів не повернув їх позивач, а тому за умовами цього договору, ці акти приймання-передачі прав є підписаними, внаслідок чого відповідач вважається таким, що за спірний період отримав права і зобов`язаний позивачу сплатити винагороду (роялті).

Таким чином, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/19832/23 залишити без змін.

3. Справу № 910/19832/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

В.О. Пантелієнко