Постанова

від 19.07.2024 по справі 752/7142/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10478/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Київ

Справа № 752/7142/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Слободянюк А.В.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, особа яка вказана, як відповідач - ОСОБА_2 ,

встановив:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, особа яка вказана, як відповідач - ОСОБА_2 , направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, вказував, що предмет спору відповідно до вимог норм п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України є об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований в Голосіївському районі м. Києва, та відноситься до територіальної підсудності Голосіївського районного суду м. Києва. Враховуючи те, що предмет позовної заяви, яка буде подана після розгляду по суті даної заяви, виник саме із приводу об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в Голосіївському районі м. Києва, то справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року вже накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , про що ОСОБА_1 достовірно знав, проте повторно подав заяву про забезпечення позову. Зазначає, що наразі позов до Дарницького районного суду м. Києва не подано, але подано один позов до Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення збитків та відшкодування шкоди, а другий до Деснянського районного суду м. Києва про захист порушених прав на майно, усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про направлення заяви за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив із того, що з заяви та даних, що містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_2 , яку заявник визначив відповідачем, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто у Дарницькому районі м. Києва. Отже, вищевказана заява не підсудна Голосіївському районному суду м. Києва відповідно до територіальної юрисдикції (підсудності).

Крім того, суд посилаючись на положення ч. 1 ст. 44 ЦПК України встановив, що заявник ОСОБА_1 вже звертався до суду із аналогічними заявами про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_3 . Так, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року у справі № 752/6308/24 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 повернуто заявнику, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року 752/6826/24 - направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що з 04 грудня 1999 року він перебував із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року було розірвано. 05 лютого 2016 року, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_2 за спільним рішенням подружжя, з метою захисту сумісних накопичених коштів від інфляції, уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» Договір № 45-0502/2016-3 про участь у фонді фінансування будівництва; об`єктом інвестування за договором було визначено квартиру АДРЕСА_4 .

Після розірвання шлюбу, 24 липня 2017 року ОСОБА_2 без узгодження із заявником, шляхом укладення з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» угоди №1 про розірвання договору про участь у ФФБ від 05 лютого 2016 року за № 45-0502/2016-3 відмовилась від майнових прав на нерухоме майно, сплативши спільними коштами 5% штрафу за дострокове розірвання договору та одноосібно, лише офіційно отримала від товариства кошти у розмірі 636 504,75 грн.

Посилаючись на норми ст. 22 ЦК України, заявник ОСОБА_1 повідомляє, що за результатами розірвання договору про участь у ФФБ ОСОБА_2 одноосібно отримала від ТОВ «ФК» Житло-Капітал» попередньо сплачені сторонами кошти, та на свій розсуд розпоряджується ними протягом майже 7 років, а тому вона повинна відшкодувати заявнику завдані збитки (упущену вигоду) на суму 743 500 грн., станом на 17 березня 2020 року, та 1400 000 грн., станом на 22 березня 2024 року. Крім того, такими діями ОСОБА_2 завдала заявнику моральну шкоду, яку він оцінює у 500 000 грн.

Загальна ціна позову, який позивач має намір подати протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, становить 1 900 000 грн.

Тому позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 , що належить відповідачу, або зволікання з накладанням арешту, може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист його прав, а також виконання подальшого судового рішення.

Отже, зі змісту заяви вбачається, що предметом спору є відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, а тому підсудність майбутнього позову визначається за загальними правилами підсудності, передбаченими ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з ч. 6-10 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як вбачається із заяви та даних, що містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_2 , яку заявник визначив відповідачем, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На вказану квартиру ОСОБА_1 просить накласти арешт на забезпечення майбутнього позову про стягнення збитків та відшкодування шкоди в загальному розмірі 1 900 000 грн.

Виходячи з викладеного та зі змісту заяви, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку на стадії вирішення заяви про забезпечення позову до його пред`явлення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про направлення заяви за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва за зареєстрованим місцем проживання майбутнього відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, до відзиву до апеляційної скарги відповідачем було надано копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено, накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , та яка на праві власності належить ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що спір виник із приводу об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в Голосіївському районі м. Києва, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позову є відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, а тому підсудність цього спору визначається за загальними правилами підсудності, передбаченими ст. 27 ЦПК України.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.