Рішення

від 12.07.2024 по справі 727/2604/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/2604/24

Провадження № 2/727/819/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Аниськовій К.В.

за участю:

представника позивача Єфремової І.В. представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача АТ «Банк інвестицій та заощаджень» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором про на-дання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.2020 між АТ «Банк інвестицій та заощаджень» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № DG/14/41 від 12.06.2020 року, за яким банк (позивач) надав відповідачу кредит в розмірі 300 000,00 грн. на споживчі потреби. Дата повернення кредиту 11.06.2025 року. Орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 568 276,10 грн. Кредит, одержаний позичальником за договором, та нараховані про-центи за його користування повертаються щомісячно згідно графіку ануїтетних плате-жів. Сторони погодили, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечу-ється автомобілем - заставою транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 111 CDI, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , 2015 р., що належить на праві приватної власності відповідачу.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, наддавши ОСОБА_3 (позичальнику) кредит в розмірі 300 000,00 грн., але останній свої зобов`язання не виконує належним чином в результаті чого станом на 04.03.2024 має заборгованість за кредитним договором в сумі 155134,50 грн. та включає в себе:

- прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 46516,21 грн.;

- прострочену заборгованість за нарахованими процентами за період з 01.02.2022 р. по 31.01.2024р. в розмірі 19,64 грн.;

- заборгованість за простроченою комісією з 01.02.2022р. по 31.01.2024р. в розмірі 10 7280,00 грн.;

- інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період 30.04.2021 р. - 30.11.2021р. в розмірі 917,53 грн.;

- 3% річних всього в розмірі 401,12 грн., що включає в себе: 3% річних за не-своєчасне повернення кредиту за період 11.12.2020р. по 27.01.2022р. в розмірі 178,54 грн. та 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за період 11.12.2020р. по 20.02. 2022р. в розмірі 222,58 грн.

Таким чином, на основі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь АТ «Банк інвестицій та заощаджень» прострочену заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020р. станом на 04.03.2024р. в розмірі 155134,50 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 46 516,21 грн.; прострочену заборгованість за на-рахованими процентами за період з 01.02.2022 р. по 31.01.2024р. в розмірі 19,64 грн.; заборгованість за простроченою комісією з 01.02.2022 р. по 31.01.2024 р. в розмірі 107 280,00 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період 30.04. 2021 р. - 30.11.2021р. в розмірі 917,53 грн.; 3% річних всього в розмірі 401,12 грн., що включає в себе: 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період 11.12.2020р. по 27.01.2022 р. в розмірі 178,54 грн. та 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за період 11.12.2020 р. по 20.02.2022 р. в розмірі 222,58 грн. Крім того, просять стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.03.2024 року відкри-то загальне позовне провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

19.04.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Карпюк Ю.М., надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого остання просила відмовити в за-доволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за простроченою комісією у розмірі 107 280,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 22.04.2024 року, підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

02.05.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача на-дійшли письмові пояснення, згідно яких остання заперечувала проти аргументів, наве-дених представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Єфремова І.В., підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, був повідомлений про місце та час розгляду даної справи належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Карпюк Ю.В., в судовому засіданні підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задо-воленні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченою комісією.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно дослідивши письмові мате-ріали справи, приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

12.06.2020 між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кре-диту №DG/14/41 (далі Кредитний договір) (а.с.14-24).

Згідно п.п.1.1.1.-1.2.4 Кредитного договору, загальний розмір кредиту становить 300 000,00 грн. Кредит надано на споживчі потреби на умовах повернення його части-нами з кінцевою датою повернення - 11.06.2025. Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,01% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 32,9% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 568276,10 грн.

Відповідно до п.1.4.1, п.1.4.2 Кредитного договору в день укладання договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок, рахунок процентів, рахунок пога-шення заборгованості та поточний рахунок для зарахування кредитних коштів. Кредит надається шляхом зарахування коштів на рахунок для зарахування кредитних коштів НОМЕР_3 .

В Додатку №1 до Договору №DG/14/41 від 12.06.2020 банком та позичальником погоджена Таблиця обчислення Орієнтовної вартості кредиту для споживача (позичаль-ника) та Орієнтовної реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Порядок нарахування процентів, передбачений у розділі 3 кредитного договору. Так, згідно з п.п. 3.1 та 3.2 Банк щомісяця за період з першого числа по останнє число (включно) місяця нараховує проценти за користування кредитом, виходячи із встанов-леної в п.1.2.1. цього Договору процентної ставки та фактичної суми наданого кредиту за фактичний строк користування наданим кредитом (метод «факт/факт»). Залишок процентів за неповний розрахунковий період сплачується одночасно з погашенням су-ми кредиту.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Кредитного договору, одержаний позичальником кре-дит та нараховані проценти за його користування повертається щомісяця згідно графіку ануїтетних платежів, зазначеними в ньому рівними частинами (ануїтетний платіж), кожна з яких включає в себе заборгованість за сумою кредиту та процентами за його користування, розрахованими за весь строк користування кредитом, але не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця. Графік ануїтетних платежів, наведений у Додатку №1 до даного Договору. При цьому повне повернення кредиту здійснюється позичальни-ком не пізніше дати повернення кредиту, зазначеної у п.1.1.5. Договору (11.06.2025).

У п.4.9. Договору сторони встановили наступну черговість погашення заборго-ваності за цим договором: 1) прострочена до повернення сума кредиту; 2) прострочені проценти за користування кредитом; 3) сума кредиту (поточна заборгованість згідно графіку платежів); 4) проценти за користування кредитом; 5) прострочена комісія; 6) нарахована комісія (згідно графіку платежів); 7) передбачені цим договором неустойки (штрафи, пеня); 8) дострокове (в тому числі часткове) повернення суми кредиту, строк якої не настав.

Відповідно до п.6.5 Договору про споживчий кредит, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойок, а також вимагати відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору.

За умовами п.п.5.6., 5.10. Договору про споживчий кредит, позичальник зобов`яза-ний: повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та не-устойки, передбачені цим договором; достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісії та неустойки у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

З наданої позивачем виписки по особовим рахункам ОСОБА_3 вбачається, що на його рахунок АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» 12.06.2020 зараховані кредитні кошти в сумі 300000,00 грн. згідно Кредитного договору №DG/14/41 від 12.06.2020.

З розрахунку простроченої заборгованості ОСОБА_3 згідно Договору про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 року ста-ном на 04.03.2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 повернув банку: за період з 06.07.2020 по 07.09.2023 кредитні кошти на суму 209713,10 грн. - за основним зобо-в`язанням відповідно до п.4.1 Кредитного договору; за період з 12.06.2020 по 31.01. 2022 року нараховані проценти на загальну суму 40,91 грн.; за період з 12.06.2020 року по 31.01.2022 року нараховану комісію на загальну суму 89400,00 грн.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України зазначається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належ-ним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діло-вого обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`яз-ків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кош-ти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а пози-чальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК ).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кре-дитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено до-говором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються догово-ром. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рів-ні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовлено-сті сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими озна-ками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були переда-ні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими озна-ками.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повер-нення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, вста-новлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив вико-нання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три про-центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений до-говором або законом.

При цьому, за загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, пра-вочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин мо-же бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включа-ючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додат-кові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для от-римання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодав-ця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юри дичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбаче-но право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кре-диту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національно-го банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розра-хунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Прав-ління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу де-тальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кре-дитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосо-вуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за спожив-чим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування креди-том, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог За-кону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплат-ність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на ви-могу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передба-чених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зо-крема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення та-ких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного пі-сля набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у по-станові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 за-значено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх бан-ківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриман-ням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 За-кону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наяв-ності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорювано-го кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кре-дитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслу-говування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про спо-живче кредитування».

Згідно пункту 1.1.6 вказаного вище Договору, за користування кредитом пози-чальник (відповідач) сплачує щомісячно комісію в розмірі 1,49% від суми кредиту, за-значеної в п.1.1.1. цього Договору.

Суд звертає увагу, що в договорі про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредито-давця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що нада-ються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кре-диту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то поло-ження пункту 1.1.6 договору про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06. 2020 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кре-диту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої стат-ті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена та-кож у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним не є належним способом захи-сту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, ос-кільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі ко-легії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі дока-зам, у їх сукупності; встановивши нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 щодо нарахування щомісячної комісії за обслуго-вування кредитної заборгованості (пункт 1.1.6), - суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк інвестицій та заощад-жень» заборгованості за простроченою комісією з 01.02.2022р. по 31.01.2024р. в розмірі 107 280,00 грн. та 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за період 11.12.2020р. по 20.02.2022р. в розмірі 222,58 грн.

Крім того, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний пра-вочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у на-турі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній ро-боті, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права засто-совується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслід-ки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки вирішуючи спір про стягнення заборгованості встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, щодо нікчемності правочину, тому вказуючи про нікчемність правочину, одночасно підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сплачувані відповідачем кошти на виконання умов договору про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 - частково зараховувались банком на погашення заборгованості по комісії на загальну суму 89 400,00грн (а.с. 9-10).

У п.4.9. Договору сторонами встановлена черговість погашення заборгованості за цим договором: 1) прострочена до повернення сума кредиту; 2) прострочені проценти за користування кредитом; 3) сума кредиту (поточна заборгованість згідно графіку платежів); 4) проценти за користування кредитом; 5) прострочена комісія; 6) нарахо-вана комісія (згідно графіку платежів); 7) передбачені цим договором неустойки (штра-фи, пеня); 8) дострокове (в тому числі часткове) повернення суми кредиту, строк якої не настав.

Отже, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення суми заборгованості на суму сплаченої боржником ОСОБА_3 комісії у вказаний період - 89 400,00 грн.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 09 люто-го 2024 року у справі № 337/3703/22 (провадження № 61-13859св23).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі до-казам, у їх сукупності; встановивши укладення між АТ «Банк інвестицій та заощад-жень» та ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту №DG/14/41 від 12.06.2020 та отримання за його умовами грошових коштів; встановивши нікчемність умов договору щодо нарахування комісії - суд дійшов ви-сновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк інве-стицій та заощаджень» простроченої заборгованості, оскільки сума, яка була сплачена ОСОБА_3 на виконання умови договору, яка нікчемна за своєю правовою при-родою, - є більшою, ніж сукупний розмір позовних вимог, обґрунтованість яких належ-ним чином доведена позивачем, що становить 47631,92 грн., з яких: 46516,21 грн. - прострочена заборгованість за основним зобов`язанням; 19,64 грн. - прострочена за-боргованість за нарахованими процентами за період 01.02.2022р. по 31.01.2024р.; 917, 53 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 30.04. 2021р. по 30.11.2021р.; 178,54 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період 11.12.2020р. по 27.01.2022р.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприй-матись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, пи-тання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі стат-ті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRO NINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору утримуються на користь держави та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 141, 216, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеля-ційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його про-голошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеля-ційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вру-чення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2024 року.

Суддя: О.Є.Терещенко