Постанова

від 04.06.2024 по справі 392/133/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 392/133/23

провадження № 22-ц/4809/563/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору арбітражний керуючий Балєв Валентин Петрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області (суддя Березій Ю.А.) від 23.11.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

23.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Віра Вікторія» (далі ФГ «Віра Вікторія») про розірвання договору оренди землі б/н від 20.09.2016, укладеного між ним та відповідачем, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30.01.2017, номер запису про інше речове право 18798022.

Свою вимогу позивач обґрунтував тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер: 3523182000:02:000:0603, площею 2,5693 га, що розташована на території Маловисківської міської ради.

На підставі укладеного 20.09.2016 між ним і ФГ «ВіраВікторія» договору оренди земельної ділянки він передав останньому право володіння та користування своєю земельною ділянкою строком на 10 років за плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка діє на час розрахунку (далі НГО), яку орендар зобов`язаний сплачувати не пізніше 31 грудня кожного року оренди.

Продовж 2021 2022 років орендар ФГ «Віра Вікторія» не виконав свій обов`язок, орендну плату не сплатив.

Відповідно до п. 36 договору таке порушення є підставою для розірвання договору.

2.Короткий зміст рішення суду

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2023 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта», яке суд своєю ухвалою від 03.08.2023 за клопотанням позивача залучив до участі у справі як співвідповідача Фермерського господарства «Віра Вікторія», задоволено. Суд ухвалив розірвати договір оренди землі без номера від 20.09.2016, укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Фермерським господарством «Віра Вікторія», що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 30.01.2017, номер запису про інше речове право 18798022. Крім того, у порядку розподілу судових витрат суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта» на користь ОСОБА_1 1073,60 грн компенсації за сплачений судовий збір.

Суд встановив, що порушивши умови договору оренди землі від 20.09.2016 орендар ФГ «Віра Вікторія» продовж 2021 2022 років, не сплатив позивачу орендну плату, тобто вчинив систематичне порушення договору, що згідно з договором та вимогами закону є підставою для його розірвання.

Крім того, ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.08.2023 за заявою позивача суд залишив без розгляду позов до Фермерського господарства «Віра Вікторія». Ця ухвала ніким не була оскаржена й набрала законної сили.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач у справі ТОВ «Вірідіс Віта» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 20.09.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Віра Вікторія», відмовити повністю.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Порушення судом норм процесуального права виявилися у такому: після залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «Вірідіс Віта» суд проігнорував клопотання його представника про розгляд справи з початку (порушення ч. 4 ст. 51 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання представника співвідповідача про витребування доказу акта звірки взаєморозрахунків між позивачем ОСОБА_1 та ФГ «Віра Вікторія»; суд не вирішив клопотання про залучення до участі у справі ФГ «Віра Вікторія» як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору; суд не підключив представника ТОВ «Вірідіс Віта» до відео конференції 23.11.2023, позбавивши його можливості приймати участь у розгляді справи; суд порушив строк виготовлення повного тексту рішення.

Крім того, суд не врахував відзив на позовну заяву, який подав первісний відповідач ФГ «Віра Вікторія», у якому орендар хоч і визнав факт несплати ним орендної плати позивачу у 2021-2022 роках, що є порушенням умов договору з його боку, однак вказав, що у 2022 році невиплата орендної плати позивачу була зумовлена настанням форс-мажору, що підтверджено актом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що виключає системність невиконання ним умов договору, а тому на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України орендар звільняється від відповідальності за таке порушення. Своєю чергою така відповідальність за невиконання зобов`язання не може бути покладена і на ТОВ «Вірідіс Віта». У 2023 році позивач ухилявся від отримання орендної плати за поточний рік, не надав реквізитів для переказу.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Прокопенко Вадим Валентинович, подав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Зокрема, він звернув увагу суду на те, що ФГ «Віра Вікторія» визнало протиправну невиплату орендної плати за 2021 рік. Посилання апелянта на введення у 2022 році воєнного стану він вважає неістотним так, як сторони договору оренди та об`єкт договору знаходяться на підконтрольній державі Україна території, а сам доказ настання форс-мажору - недопустимим. Позивач також заперечив твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Представник апелянта ТОВ «Вірідіс Віта» - адвокат Барабаш Галина Леонідівна підтримала апеляційну скаргу, надала усні пояснення стосовно обставин справи та аргументів апелянта, викладених у скарзі, просила задовольнити вимоги апелянта.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений судом про час, дату та місце розгляду справи, але особисто до суду не з`явився, а його представник адвокат Прокопенко Вадим Валентинович апеляційну скаргу не визнав, надав усні пояснення, просив залишити вимоги відповідача без задоволення.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Позивач у справі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5643 га, кадастровий номер: 3523182000:02:000:0603, яка розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Право власності позивача на цю земельну ділянку посвідчено державним актом про право власності на землю серія ЯИ № 662045 від 28.4.2010 й зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2017, номер запису право власності: 18797892 (а. с. 10 - 11).

20.09.2016 ОСОБА_1 (Орендодавець) і Фермерське господарство «Віра Вікторія» (Орендар) уклали договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки строком на 10 років з моменту підписання цього договору сторонами (а. с. 6 - 9).

Згідно з пунктами 9 11, 31 цього договору орендар зобов`язаний вносити (сплачувати) орендну плату щорічно у розмірі 5 відсотків він НГО земельної ділянки, яка діє на час проведення фактичного розрахунку, без урахування індексів інфляції та не пізніше 31 грудня кожного орендного року.

Пункт 36 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за письмово. взаємною згодою обох сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок істотного невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також внаслідок несплати орендарем на протязі 2-х періодів (років) орендної плати та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На підставі вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.01.2017 зареєстровано право оренди земельної ділянки, яке належить орендарю ФГ «Віра Вікторія», строк дії права: 20.09.2026 (а. с. 11).

07.04.2023 Фермерське господарство «Віра Вікторія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта» уклали договір купівлі-продажу майнових прав (права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення), об`єктами якого є земельні ділянки громадян, зокрема земельна ділянка площею 2,5643 га, кадастровий номер: 3523182000:02:000:0603, що належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1 (а. с. 113 - 120).

У 2021 та 2022 роках ФГ «Віра Вікторія» орендну плату ОСОБА_1 не сплатидо.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішення судупершої інстанціївідповідає зазначенимнормам закону,а томувимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Оцінка аргументів скарги стосовно процесуальних порушень суду

Вимога апелянта про скасування рішення суду першої інстанції обґрунтована, зокрема, тим, що суд допустив ряд порушень норм процесуального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, ч. 3 ст. 376 ЦПК України встановлено вичерпний перелік порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а саме:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Апелянт стверджує, що місцевий суд допустив такі процесуальні: після залучення до участі у справі співвідповідача ТОВ «Вірідіс Віта» суд проігнорував клопотання його представника про розгляд справи з початку (порушення ч. 4 ст. 51 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання представника співвідповідача про витребування доказу акта звірки взаєморозрахунків між позивачем ОСОБА_1 та ФГ «Віра Вікторія»; суд не вирішив клопотання про залучення до участі у справі ФГ «Віра Вікторія» як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору; суд не підключив представника ТОВ «Вірідіс Віта» до відеоконференції 23.11.2023, позбавивши його можливості приймати участь у розгляді справи; суд порушив строк виготовлення повного тексту рішення.

Факт порушення місцевим судом норми ч. 4 ст. 51 ЦПК України, яке виявилося у незадоволенні клопотанням залученого ухвалою суду від 28.04.2023 (Т. 1, а. с. 50) до участі у справі співвідповідача ТОВ «Вірідіс Віта» про розгляд справи спочатку, яке надійшло до суду 25.08.2023 (Т. 1, а. с. 162), підтверджується матеріалами справи.

Саме по собі таке процесуальне порушення не являється обов`язковою підставою, передбаченою ч. 3 ст. 376 ЦПК України, для скасування рішення суду. До того ж на думку колегії суддів апеляційного суду, воно не призвело до неправильного вирішення справи, про що йдеться нижче за текстом цієї постанови.

Стосовно того, що суд не задовольнив клопотання відповідача ТОВ «Вірідіс Віта» про залучення до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору ФГ «Віра Вікторія», то колегія суддів апеляційного суду зауважує, що такого клопотання у матеріалах цивільної справи за період з часу залучення судом ТОВ «Вірідіс Віта» як співвідповідача до ухвалення рішення суду немає. Згідно зі світлокопії цього клопотання з фіскальним чеком про відправлення, які додані до апеляційної скарги, воно надіслане до суду засобами поштового зв`язку 20.11.2023 (Т. 2, а. с. 75), але відомості про його доставку відсутні. Отже, відомості про те, що це клопотання фізично доставлене до суд до ухвалення ним рішення й проігнороване судом немає.

До того ж згідно зі ст. 53 ЦПК України інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, має на меті захист інтересів осіб, які не мають безпосереднього матеріально-правового зв`язку з предметом спору, не являються сторонами по справі, але рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Проте зі змісту копії клопотання представника ТОВ «Вірідіс Віта» про залучення до справи як третьої особи ФГ «Віра Вікторія» вбачається, що воно обґрунтовано відсутністю у відповідача ТОВ «Вірідіс Віта» відомостей про сплату фермерським господарством орендної плати (відсутність доказів), які може надати первісний орендар земельної ділянки. Про можливі наслідки судового рішення для прав чи обов`язків цього фермерського господарства стосовно будь-кого зі сторін у справі у клопотанні нічого е зазначено.

Крім того, з матеріалів справи відомо, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.2023 у справі № 912/1640/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ «Віра Вікторія», введено процедуру розпорядження його майном та призначення розпорядником арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича (Т. 1, а. с. 100 107), якого Маловисківський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 03.08.2023 залучив до участі у справі як третю особу (Т. 1, а. с. 146).

Стосовно відхилення місцевим судом клопотання представника ТОВ «Вірідіс Віта» від 09.11.2023 про витребування у позивача ОСОБА_1 та ФГ «Віра Вікторія» доказу акт звірки взаєморозрахунків між ними за договором оренди земельної ділянки від 26.09.2016 (Т. 1, а. с. 195 197), то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що витребваня судом доказів за клопотанням сторони має на меті сприяти учаснику судового процесу у реалізації ним своїх процеальних прав та виконання обов`язків, зокрема доведенні обставин, якими обґрунтовані їх вимоги або заперечення. Зі змісту клопотання про витребування акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що воно заявлене з метою надання відповідачу можливості сплатити прострочену заборгованість по орендній платі, а також сплати строкову орендну плату. Отже, підстави клопотання про витребування цього доказу не відповідає меті цього процесуального інституту, визначеній законом. До того ж ТОВ «Вірідіс Віта» не висувала заперечень проти позову, не посилався на будь-які обставини, з яких виникли спірні правовідносини. Отже, це клопотання відповідача не пов`язане з реалізацією ним своїх процесуальних прав та/або виконання обов`язків, а тому суд правильно відмовив у його задоволені.

Крім того, Закон України «Про оренду землі», затвердженні на його підставі нормативно-правові акти, а також умовами укладеного між ОСОБА_1 і ФГ «Віра Вікторія» договору оренди не містять положень, які б зобов`язували сторони договору проводити звіряння взаєморозрахунків, що унеможливлює покладення судом на них обов`язку скласти відповідний акт, оскільки інакше суперечило б закріпленому у ст. 19 Конституції України принципу правового порядку в Україні, відповідно до якого ніхтоне може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Клопотання про витребування від ФГ «Віра Вікторія» відомостей про сплату орендної плати за землю позивачу за 2021 2022 роки відповідач ТОВ «Вірідіс Віта» до суду не подав.

Стосовно твердження апелянта про позбавлення судом його представника можливості приймати участь у розгляді справи 23.11.2023 у режимі відеоконференції.

Згідно з частинами 1 3 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи,його представникподає заявупро участьу судовомузасіданні врежимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.

У матеріалах справи, за період її розгляду в суді першої інстанції, відсутнє клопотання представника відповідача ТОВ «Вірідіс Віта» про його участь у судовому засіданні 23.11.2023 у режимі відеоконференці.

Раніше подані ним до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції стосувалися не всіх, а конкретних судових засідань в інші дати.

З доданої до апеляційної скарги світлокопії клопотання представника відповідача адвоката Барабаш Г. Л. про бажання брати участь у судовому засіданні 23.11.2023 в режимі відеоконференції з копією квитанції про його надсилання до суду вбачається, що воно надіслане на адресу суду першої інстанції 20.11.2023, тобто після спливу встановленого ч. 2 ст. 212 ЦПК України строку та без зазначення поважних причин пропуску цього строку.

Представник відповідача, який раніше подавав до суду клопотання з використанням підсистеми «Електронний суд», надсилаючи 20.11.2023 поштою клопотання про відеоконференцію за три доби до судового засідання 23.11.2023, мав би передбачати наслідки можливого несвоєчасного доставляння його листа з клопотанням до суду, а також передбачені ст. 126 ЦПК України наслідки пропуску процесуальних строків, зокрема строку, встановленого ч. 2 ст. 212 цього Кодексу, а саме: втрата права на вчинення процесуальної дії, залишення поданих документів без розгляду.

Отже, твердження апелянта про порушення місцевим судом його права на участь у судовому засіданні представника в режимі відеоконференції є безпідставними.

Довід апелянта про порушення місцевим судом встановленого законом строку виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення не впливає на оцінку законності, обґрунтованості та справедливості рішення, а тому не може бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

8.2.Норми права таїх джерела, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У контексті ч. 2 ст. 792 ЦК України норми, які регулюють відносини оренди землі, розміщені не лише у цьому Кодексі, а й в інших актах законодавства, зокрема, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі», в Земельному кодексі України (ЗК України), Законі України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі) інших нормативно-правовими актах, прийнятих відповідно до них, а також у конкретних договорах оренди землі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положення ст. 24, ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, зокрема, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).

Пункт «д» ст. 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата орендної плати.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків (п. 1, п. 4 ч. 1 вказаної статті Кодексу).

Частинами 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборіі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 та Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 227/5452/18 до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовується, зокрема, положеннями ЦК України, а тому при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п. «д» ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судуу постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірваноза рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідноз п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

8.3.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції по суті спору

Зміст наведених норм законодавства України, які застосовуються до спірних правовідносин сторін у справі, а також правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, які згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати, дають підстав вважати, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач у справі ТОВ «Вірідіс Віта» фактично визнає, що з укладенням між ним і ФГ «Віра Вікторія» договору купівлі-продажу майнових прав (права оренди земельної ділянки) від 07.04.2023 права та обов`язки орендаря за договором від 20.09.2016, який укладено між ОСОБА_1 і ФГ «Віта Вікторія», перейшли до нього. Отже, як для правонаступника орендаря земельної ділянки у спірних матеріально-правових відносинах, для відповідача є обов`язковими усі дії/бездіяльність, які вчинило ФГ «Віра Вікторія» при виконанні укладеного з позивачем договору.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.09.2016, позивач посилався на те, що орендар ФГ «Віта Вікторія» систематично, продовж 2021 - 2022 років, не виконує взяті на себе зобов`язання щодо щорічної виплати орендної плати у визначеному договором розмірі та строк.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази у справі мають відповідати вимогам їх належності, допустимості, достовірності та достатності, які встановлені статтями 77 - 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спорах, які виникли у зобов`язальних договірних правовідносинах, саме на боржника, як зобов`язану сторону, покладається обов`язок доказування належного виконання зобов`язання, а у разі якщо ним таке зобов`язання не виконане, або виконане неналежно доказування своєї вини. Такий висновок ґрунтується на змісті положень ст. 614, ст. 617 ЦК України.

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень первісного відповідача та орендаря земельної ділянки ФГ «Віра Вікторія» проти стверджувальної позивачем невиплати орендної плати за 2021 2022 року.

Його відзив на позовну заяву в матеріалах справи, за час провадження у суді першої інстанції, відсутній.

З доданої до апеляційної скарги світлокопії відзиву на позовну заяву (Т. 2, а.с. 62 64), а також повторного відзиву від 05.05.2023 (Т. 2, а. с. 60, 61) вбачається, що ФГ «Віра Вікторія» визнає несплату ним позивачу орендної плати за землю за 2021 рік без зазначення причин, які б виключали його вину, а також невиплату орендної плати за 2022 рік, зумовлену настанням надзвичайної події - військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджено ТПП України 28.02.2022.

Залучений судом до участі у справі співвідповідач ТОВ «Вірідіс Віта» також проти стверджуваного позивачем порушення орендарем земельної ділянки своїх обов`язків за договором не заперечував, а в апеляційній скарзі спростовує системність такого порушення через непереборну обставину у 2022 році, настання якої підтверджено листом ТПП України від 28.02.2024 № 2024/02.0-7.1.

Отже, невиконання орендарем ФГ «Віра Вікторія» свого договірного обов`язку сплатити позивачу орендну плату за землю за 2021 2022 роки ніким з учасників справи не заперечується.

Як вбачається зі змісту п. 40 укладеного між ОСОБА_1 і ФГ «Віра Вікторія» договору оренди землі від 20.09.2016, його сторони досягли згоди, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося не з її вини. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору внаслідок невідворотніх дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами, зокрема війна або військові дії), які призвели до неможливості виконання договору.

Тобто, в цьому договорі сторони обумовили не лише ті обставини, які ними визнаються невідворотними та надзвичайними, а й визначили, що між цими обставинами і неможливістю виконання договору має існувати причинно-наслідковий зв`язок.

У постанові Верховний Суд від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».

У пунктах 45 47, 57 постанови Верховний Суд від 13.09.203 у справі № 910/7679/22 вказано: «Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1ст. 617 ЦК, ч. 2ст. 218 Господарського кодексу Українитаст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним […]лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатисясертифікатом ТПП, виданим відповідно до положеньст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, щонавіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

Та обставина, що 24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської федерації проти України є загальновідомим. Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і він діє дотепер.

Однак, відповідач не довів, що ця обставина безпосередньо спричинила неможливість сплати орендарем ФГ «Віра Вікторія» орендної плати позивачу у визначеному договором розмірі та строк - до 31.12.2022.

Отже, відповідач не спростував наявність систематичної (два поспіль випадки) несплата орендарем орендної плати позивачу, а тому він не звільняється від цивільно-правової відповідальності за допущене його право попередником (ФГ «Віра Вікторія») у спірних правовідносинах порушення прав позивача.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законодавством та договором підстав для розірвання договору є правильним.

9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Процесуальне порушення, про яке вкзав апелянт та яке знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи (порушення ч. 4 ст. 51 ЦПК України), не є призвело до неправильного вирішення справи та не є таким, що за законом спричиняє обов`язкове скасування або зміну судового рішення.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін.

10.Про судові витрати

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, передбачених ч. 14 ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції немає.

Судові витрати, які поніс відповідач у зв`язку зі зверненням до суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на нього.

Позивач про свої судові витрати суд не повідомила і заяву про компенсацію не подав.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірідіс Віта» залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2023 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 18.07.2024.

Учасниксправи,якому повнесудове рішенняне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна касаційнеоскарження,якщо касаційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому такогосудового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 3ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник