Рішення

від 05.07.2024 по справі 235/1067/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/1067/24

Провадження № 2/235/569/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Дунь В.В.

секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунь Віталій Валерійович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунь В.В., до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у них з відповідачем народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З кінця 2012 року відповідач припинив спілкування зі своїми дітьми, цікавитися ними та матеріально підтримувати, брати участь у їхньому вихованні. За рішенням Кіровського районного суду м. Донецька у справі № 2/259/691/13 з відповідача на утримання дітей було стягнуто аліменти. 8 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду. 30 квітня 2014 року державним виконавцем було звернуто стягнення на майно боржника. В подальшому державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв`язку з окупацією м. Донецька. Отже, відповідач ухилився від виконання обов`язків щодо утримання своїх малолітніх дітей.

За її інформацією відповідач у 2013 році виїхав на постійне місце проживання до Російської Федераці, і з тих пір не цікавиться життям дітей взагалі, матеріально їх не підтримує. У 2019 році дочка ОСОБА_6 через соціальну мережу «Однокласники» знайшла сторінку свого батька, зв`язалася з ним, на що відповідач повідомив, що вже тривалий час проживає в Російській Федерації, і що в нього інша сім`я. Вказане спілкування ніяким чином не вплинуло на відповідача, ніякої матеріальної допомоги він не запропонував, життям дітей не зацікавився, спілкування з дітьми на цьому припинилося.

Також, за інформацією з російської соціальної мережі «Вконтактє» відповідач розмістив на своїй сторінці свої фотографії зі зброєю та у військовому форменому одязі збройних сил Російської Федерації, датовані 2022-2023 роками. Вона є офіцером ЗСУ, приймає безпосередню участь у бойових діях, разом з дітьми є ВПО, проживають у м. Коростишів Житомирської області.

Позбавлення батьківських прав, на думку позивача, зробить життя дітей кращим, як-то, при виїзді дітей за кордон потрібен дозвіл батька, який отримати вочевидь неможливо. Враховуючи воєнний стан в Україні, потенційна можливість виїзду дітей за кордон цілком ймовірна в будь-який час, виїзд за кордон потрібен дітям для можливого навчання за кордоном. Крім того, при вирішенні будь-яких майнових питань відносно дітей також потрібен дозвіл батька, що знову ж таки створює перешкоди у реалізації дітьми з позивачем їхніх прав.

На підставі наведеного позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-4).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а.с.19).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 березня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, який зобов`язано надати суду висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей (а.с.42).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.74).

В судовому засіданні позивач та її представник Дунь В.В. позов підтримали, просили його задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзив у встановлений судом строк не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку із службовою необхідністю, позов підтримав, просив його задовольнити (а.с.80-81).

Заслухавши сторону позивача, дослідивши письмові докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, а також заслухавши думку дітей з питання позбавлення батьківських прав, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 05.01.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, та свідоцтвом про народження, виданим 05.10.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку (а.с.5, 6).

Позивач є офіцером Збройних Сил України, безпосередньо бере участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.7-9). Фактичним місцем проживання позивача разом із дітьми є м. Коростишів Житомирської області (а.с.10, 33).

За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.02.2024 № 19-11365/18/24-Вих відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 08.11.2017 по 16.02.2024 в Базі даних не виявлено (а.с.26, 27, 29, 44).

За повідомленням Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.01.2024 № 22.7-2104/1 в Кіровському районному відділі державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (нині - Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Донецька від 12.03.2013 № 2/259/691/13 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 30% з усіх видів заробітку.

08.04.2013 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

30.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

В подальшому державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а Кіровський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі, подальше проведення виконавчих дій за даним виконавчим документом неможливе (а.с.9-10, 13).

На виконання вимог ст.171 СК України у присутності психолога ОСОБА_9 була з`ясована думка дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з питання доцільності позбавлення їхнього батька ОСОБА_3 батьківських прав, які пояснили, що проживають з мамою та бабою у м. Житомирі, батько проживає окремо, з ними не спілкується, матеріально їм не допомагає.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надала суду доказів, які свідчать про свідоме, умисне ухилення відповідача від виконання обов`язків, які можуть бути підставою для позбавлення останнього батьківських прав щодо своїх дітей.

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2024 № 1000, виходячи з інтересів дітей, виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки батько дітей про фізичний і духовний розвиток дітей не піклується, не забезпечує необхідного харчування, лікування дітей, не спілкується з ними в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не створює умов для отримання дітьми освіти, матеріально їх не забезпечує, не відвідує за місцем проживання та навчання, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків (а.с.83).

З даним висновком органу опіки та піклування суд не погоджується, оскільки, на думку суду, він даний на підставі доказів, наданих лише позивачем, з урахуванням лише позиції позивача, а тому по своїй суті не містить об`єктивної картини причини неучасті відповідача в житті дітей.

Вирішуючи спір, дослідивши та давши оцінку наданим стороною позивача доказам, суд доходить висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, оскільки позивачем не доведено обставини, що свідчать про необхідність застосування до відповідача такої виняткової міри як позбавлення батьківських прав.

На підставі наведеного, в позові необхідно відмовити.

Рішення постановлено всупереч думці дітей, оскільки цього вимагають їхні інтереси на охоронюване законом дитинство (ч.3 ст.171 СК України).

Не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків стягнення з відповідача за рішенням суду аліментів на утримання дитини, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів також не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року в справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 643/5002/17 (провадження № 61-1016св19).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судовий збір необхідно покласти на позивача (а.с.1).

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.7, 150, 155, 164, 166 СК України, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дунь Віталій Валерійович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами ст.284 ЦПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 5 липня 2024 року. Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.

Суддя Г.В. Назаренко