Ухвала

від 10.07.2024 по справі 333/1006/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/1006/22

Провадження № 2/333/98/24

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:головуючого-судді кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПП «АГРОМАШТОРГ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 24.05.2022 року та 22.02.2023 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

25.09.2023 року ухвалою судді провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені судом своєчасно та належним чином. Від представника позивача адвоката Шиш А.Б. 08.07.2024 року до суду надійшла заява, у якій він просить прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ПП «АГРОМАШТОРГ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та закрити провадження у справі, повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову до суду. Заяву про відмову від позову просить розглянути у відсутність позивача та його представника.

09.07.2024 року від представника відповідача адвоката Мартиненка О.О. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу. Розмір цих витрат складає 15700,00 грн., які представник і просить стягнути з позивача на користь відповідача. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача до заяви долучено копію ордеру адвоката Мартиненка О.О. на надання правничої (правової) допомоги ПП «АГРОМАШТОРГ» від 18.04.2022 року, копію договору про надання правничої допомоги № 14/04 від 14.04.2022 року з додатковою угодою № 1 від 18.04.2022 року, копію акту приймання-передання наданих послуг правничої допомоги за договором № 14/04 від 14.04.2022 року, від 09.07.2024 року та копію детального опису наданих послуг правничої допомоги по справі № 333/1006/22, від 09.07.2024 року, на суму 15700 грн. 00 коп.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу без участі сторони відповідача. Надав заяву про розгляд питання про закриття провадження у справі за його відсутності, а також заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15700 грн. 00 коп. в порядку вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У ч. 1 ст. 142 ЦПК України зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно із ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим прийняти відмову від позову, так як це не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та закрити провадження у справі.

За вказаних обставин, у зв`язку із відмовою від позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що складає 506 грн. 13 коп

Щодо вимог представника відповідача в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина перша ст. 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).

За положеннями п. 4 ст. 1, частин третьої та п`ятої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку,що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина друга ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського судувід 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

Із справи відомо, що у зв`язку з розглядом справи № 333/1006/22 відповідач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 700,00 грн., що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги № 14/04 від 14.04.2022 року, копією додаткової угоди № 1 від 18.04.2022 року до договору № 14/04 про надання правничої допомоги від 14.04.2022 року, копією акту приймання-передання наданих послуг правничої допомоги за договором № 14/04 від 14.04.2022 року, від 09.07.2024 року, копією детального опису наданих послуг правничої допомоги по справі № 333/1006/22 від 09.07.2024 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність і обґрунтованість 12 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які поніс в суді першої інстанції відповідач, та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.133, п. 4 ч. 1 ст.255 ЦПК України, п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В:

Провадженняу цивільній справі № 333/1006/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди закрити в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ЄДРПОУ 37941997), яке розташоване за адресою: 69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, буд. 168,повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 50% судового збору,сплаченого за подачу позовної заяви до Комунарського районного суду м. Запоріжжя у сумі 506 (п`ятсот шість) грн. 13 коп. за квитанцією № 7272-9845-975-3434 від 09.02.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» (ЄДРПОУ 25217255, юридична адреса: 69050, с. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 5-а) витрати на правничу допомогу в розмірі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 10 липня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик