Постанова

від 16.01.2024 по справі 493/1519/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1048/24

Справа № 493/1519/22

Головуючий у першій інстанції Тітова Т.П.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Приватного підприємства Левчик

на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Хлібна Нива до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Левчик про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди,

встановив:

У листопаді 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» звернулась до суду з вказаним вище позовом, який обґрунтовано тим, що 19 травня 2006 року між ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, яка розташована на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 15 років, 20 грудня 2007 року договір зареєстрований у Балтському районному відділі Державного підприємства

15 лютого 2019 року ОСОБА_2 померла, спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_1

19 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено договір оренди предметом якого є зазначена земельна ділянка. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки на момент його укладення земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору оренди від 19 травня 2006 року.

19 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено договір оренди предметом якого є зазначена земельна ділянка. Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки на момент його укладення земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору оренди від 19 травня 2006 року.

У грудні 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна нива» надійшла до суду першої інстанції заява про забезпечення позову, в якій товариство посилалось на те, що невжиття заходів із забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

У заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна нива» просило заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року задоволено заяву ТОВ Агрофірма Хлібна Нива про забезпечення позову. Заборонено ПП Левчик вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 51206850000:01:001:0144. Заборонено органам державної державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 51206850000:01:001:0144.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ПП Левчик в інтересах якого діє адвокат Танівердієв А.Д.-огли звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що право оренди скаржника на земельну ділянку з кадастровим номером 5120685000:01:001:0144, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому, враховуючи положення Закону України «Про оренду землі» останній наділений правами орендаря, у тому числі користування земельною ділянкою. Також, скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, прийняте судом, за результатом розгляду позовної заяви, рішення суду не підлягає примусовому виконанню, тому застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити, зробити неможливим виконання рішення суду, а також призвести до ускладнення поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження (частина перша статті 260 ЦПК України).

В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні як мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ «Агрофірма хлібна нива» про забезпечення позову, так і обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову має бути здійснено саме у такий спосіб, на якому наполягав позивач.

Отже, оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України, оскільки в ній не викладені обставини та відсутня мотивувальна частина ухвали.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

11 листопада 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» звернулося до суду із позовною заявою про визнання договору оренди землі № б/н від 19 серпня 2022 року недійсним, скасування державної реєстрації права оренди приватного підприємства «Левчик», визнання за позивачем права оренди.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області 14 листопада 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» до ОСОБА_1 , ПП «Левчик» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення та визнання прав і справу призначено до підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права убачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Заборона вчиняти певні дії застосовується у разі необхідності обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» зазначило те, що 19 серпня 2022 року між ОСОБА_3 та ПП «Левчик» укладено договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, а державний реєстратор здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» на зазначену земельну ділянку.

Позивач зазначає, що згідно інформаційної довідки ПП «Левчик» неодноразово, практично щорічно оформлює договори оренди землі потім їх розриває, а в подальшому знову з`являються договори оренди землі відносно земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. В будь-який час відповідач може приступити до використання земельної ділянки, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.

Предметом вказаного вище позову є визнання речового права оренди земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, яке виникло на підставі договору оренди землі від 19 травня 2006 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину прийняла ОСОБА_1 , строком на 15 років, визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 19 серпня 2022 року, скасування державної реєстрації права оренди приватного підприємства «Левчик».

Отже метою вказаного позову є захист прав ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» на поновлення речового права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 19 травня 2006 року, а не захист його прав щодо користуванням земельною ділянкою.

В заяві про забезпечення позову не обґрунтовано необхідності вжиття заходів щодо заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення в частині поновлення речового права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 19 травня 2006 року та визнання договору оренди землі спірної земельної ділянки № б/н від 19 серпня 2022 року недійсним у разі його задоволення.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди, що полягає в констатації цього права і судове рішення не підлягає примусовому виконанню, тому дійшов помилкового висновку про про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з використання земельної ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції, надавши перевагу позиції ТОВ «Агрофірма Хлібна нива», до моменту вирішення справи по суті позбавив ПП «Левчик» на весь час вирішення спору права користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору, який є чинним, і презумпція правомірності договору у встановленому законом порядку не спростована.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалося вище, предметом позову у цій справі є визнання речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, яке виникло на підставі договору оренди землі від 19 травня 2006 року, визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 19 серпня 2022 року, скасування державної реєстрації права оренди приватного підприємства «Левчик».

Ураховуючи зміст позовних вимог, підстави та предмет спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову у вигляді заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки без жодних обмежень.

Оскільки спір виник стосовно права на оренду земельної ділянки, то співмірними заходами забезпечення позову із заявленими ТОВ «Агрофірма Хлібна нива» позовними вимогами, та такими, що відповідають засадам справедливості і розумності та можуть забезпечити ефективне поновлення прав позивача, у разі ухвалення сприятливого рішення є заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у забезпеченні позову в цій частині.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна нива» про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, змінити, обмеживши заборону проведення реєстраційних дій із земельною ділянкою лише реєстрацією права оренди (суборенди) на спірну земельну ділянку. Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна нива» про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, змінити, обмеживши заборону проведення реєстраційних дій із земельною ділянкою лише реєстрацією права оренди (суборенди) на спірну земельну ділянку. В іншій частині ухвалу суду потрібно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» задовольнити частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, скасувати та в цій частині постановити нове судове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма хлібна нива» у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма хлібна нива» про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

«Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у вчиненні реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки, площею 3,84 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0144, власником якої є ОСОБА_1 ».

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2024 року.

Головуючий Ю.П.Лозко

Судді М.В.Назарова

В.А. Коновалова