Рішення

від 12.07.2024 по справі 946/6231/23

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/6231/23

Провадження № 2/946/985/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному провадженні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС в Одеській області ДПСУ ) про повернення безпідставно набутого майна.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 27.01.2010 року на підставі договору купівлі-продажу вона придбала у власність 13/600 частин готельного комплексу, літера «Л», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 2.9081 га, яка перебуває у постійному користуванні продавця ТОВ «Одесатурист». Але 23.02.2023 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області договір купівлі-продажу від 27.01.2010 року, укладений між ТОВ «Дунай Плюс» та нею щодо 13/600 часток готельного комплексу було визнано недійсним. Вважає, що їй мають бути повернуті усі грошові виплати, стягнуті з неї, як з власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, на загальну суму 416 931,25 грн. Вказану суму грошей було сплачено на рахунки відповідача. Вважає, що із вказаних підстав відповідач є таким, що одержав безпідставне збагачення, оскільки, у відповідності до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2023 року вона не може вважатися особою, яка набувала права власності на об`єкт нерухомого майна.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача ГУ ДПС в Одеській області ДПСУ подав до суду відзив, відповідно до якого зазначив, що відповідно до ст. 43 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового збору. Отже, повернення грошового зобов`язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. А,оскільки, за період з 27.01.2010 р. (дата укладення договору купівлі-продажу) по 23.02.2022 р. позивач користувалась вказаною частиною земельної ділянки - пл.2,9081 га, то повинна сплатити податки та збори відповідно до податкового законодавства України (а.с.46-59).

Додатковими письмовими поясненнями від 14.05.2024 р. представник відповідача зазначив, що станом на 28.07.2023 р. в інтегрованій картці платника податків позивача на рахунку земельного податку та податку на нерухоме майно - борг відсутній. Однак, зазначили, що в період з 2010 -2022 рр. позивач фактично користувалась майном, тому гроші поверненню не мають підлягати.

Представник відповідача подав заяву, згідно якій просить прийняти до уваги відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбала у ТОВ «ДУНАЙ ПЛЮС» 13/600 частин готельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літер «Л» - будівля, загальною площею 151,8 кв.м. Вказане майно розташоване на земельній ділянці, площею 2.9081 га, в межах згідно з планом, яку надано для розміщення та експлуатації підсобних та допоміжних будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки: 5110600000:01:031:0108. Земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ТОВ «ДУНАЙ ПЛЮС» (а.с.5).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву: податок на нерухоме майно за 2017 рік у розмірі 7 305,48 грн. було сплачено 26.10.2018 року; податок на нерухоме майно за 2023 рік у розмірі 13 697,78 грн., сплачено 21.03.2023 року; боргу податку на нерухоме майно у розмірі 10 184,76 грн., сплаченого 20.04.2023 року, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2023 року; сплатою пені у розмірі 48 321,05 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 20.04.2023 року (а.с.46-68).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2023 року, договір купівлі-продажу від 27.01.2010 року між ТОВ «Дунай Плюс» та ОСОБА_1 про продаж 13/600 часток готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 2.9081 га, було визнано недійсним. Рішення набрало законної чинності 28.03.2023 року (а.с.6-9).

Згідно положень ст.ст. 190, 192 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), грошові кошти є різновидом майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків.

Враховуючи, що станом на 28.07.2023 р. в інтегрованій картці платника податків позивача на рахунку земельного податку та податку на нерухоме майно - борг відсутній, вимог відповідач по позивача в частині сплати податків не висунув, позовні вимоги можуть бути задоволені.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України про повернення безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069106, місцезнаходження юридичної особи: м. Одеса, вул. Семінарська, 5), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 416 931,00 (чотириста шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна гривня) грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069106, місцезнаходження юридичної особи: м. Одеса, вул. Семінарська, 5), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно

Суддя Н.В.Баннікова