Ухвала

від 17.07.2024 по справі 501/1049/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 17.07.2024

Справа № 501/1049/24

2/501/897/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом представника ОСОБА_1

до

відповідачів

1 ОСОБА_2

2 ОСОБА_3

третя особа: обслуговуючий кооператив «Маріїнський»

предмет та підстави позову: про поділ спільного майна подружжя, визнання недійсним договору, скасування права власності, визнання права власності, стягнення грошової компенсації

учасники справи:

представник позивача адвокат Слободяник О.І.,

представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Чехоніна Т.І.,

постановив ухвалу про наступне та

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

Представник відповідача 01.07.2024 звернувся до суду із зустрічною позовної заявою до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Разом із зустрічною позовною заявою заявник надав до суду клопотання про продовження строку для подання зустрічної позовної заяви, посилаючись на те, що відповідач звернулась до адвоката за консультацією 12.06.2024, вона не є фахівцем у галузі права, тощо.

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання про продовження строку для подання зустрічної позовної заяви та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення даних клопотань, надав письмові заперечення, посилаючись на пропущення строку для подання зустрічного позову.

Вирішуючи дане клопотання суд керується наступним.

Згідно до ч.2 ст.127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно до ч.2 ст.126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Згідно ч.3 ст.194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Так, з пояснень представника відповідача встановлено, що відповідач звернулась до адвоката за консультацією 12.06.2024 та надала до суду відзив на позов 17.06.2024, який міститься в матеріалах даної цивільної справи (а.с.94-99).

Представник відповідача адвокат Чехоніна Т.І. 17.06.2024 звернулась до суду із клопотаннями про витребування доказів (а.с.134), надання доступу до електронного суду (а.с.135).

До канцелярії суду 01.07.2024 подано відповідний зустрічний позов.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язанні виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд вбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Та саме на сторін покладено обов`язок цікавитись та слідкувати станом розгляду справи, а також дотримуватись процесуальних строків здійснення тих, чи інших процесуальних дій.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно ч.1 ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини,право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Оцінюючи доводи представника відповідача, як для підстави продовження строку подання зустрічного позову, суд вважає їх необґрунтованими, у зв`язку з чим таке клопотання підлягає залишенню без задоволення, а зустрічний позов слід повернути заявнику.

Також, 01.07.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області та від Головного управління ДФС України в Одеській області.

Дане клопотання мотивує тим, що витребувані докази матимуть значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд задовольнити дане клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Згідно ч.2 ст.116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

З огляду на викладене, згідно ч.2 ст.116 ЦПК України, витребування доказів є способом їх забезпечення судом.

Разом із тим, до поданого представником відповідача клопотання про витребування доказів не долучено квитанцію про сплату судового збору. При цьому, суд роз`яснює, що ставка судового збору за подання заяви про забезпечення доказів становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Відповідно до ч.4 ст.117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Крім того, представник відповідача 01.07.2024 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів з держави Ізраїль.

В судовому засіданні заявник просив суд задовольнити дану заяву.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні даної заяви, посилаючись на її безпідставність.

Відповідно до ч.2 ст.116ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом

Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено статтею 84 ЦПК України.

У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно отримати докази на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 498 ЦПК України).

Порядок передачі та виконання такого роду судових доручень врегульовано Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України N 2051-III від 19 жовтня 2000 року.

Доручення про отримання доказів на підставі Конвенції відповідно до статті 3 Конвенції складається судом України за формою запиту згідно з додатком 11 до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року N 1092/54.

Разом із тим, представник відповідача звернувся до суду не з клопотанням про витребування доказів у порядку ст.84 ЦПК України, а із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування згідно зі ст.116 ЦПК України.

Відтак, оскільки представником позивача подано заяву про витребування доказів до подання позову, то така заява підлягає вирішенню у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

При цьому поняття «витребування доказів» та «забезпечення доказів шляхом їх витребування» не є тотожними.

Зокрема, суд має забезпечити докази лише у тому разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (ч.1 ст.116 ЦПК України).

Інститут забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження та покликаний створити можливість реалізації своїх прав особами, які беруть участь у справі, щодо подання до суду необхідних доказів за наявності обставин, які свідчать, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим в майбутньому.

Так, у заяві про забезпечення доказів вказуються обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а у клопотанні про витребування доказів - відомості про неможливість отримання таких доказів особисто. Саме такі обставини відрізняють заяву про забезпечення доказів від клопотання про витребування доказів.

Крім того, ухвала про витребування доказів та ухвала про забезпечення доказів є різними за свою правовою природою та мають різний порядок оскарження, а саме ухвала щодо витребування доказів окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, а ухвала щодо забезпечення доказів підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Отже, процесуальний закон встановлює можливість вжиття судом заходів забезпечення доказів лише за сукупності певних обставин, однією з яких є те, що із часом засіб доказування може бути втрачений або його подання згодом буде неможливим чи утрудненим.

Наявність такої обставини для застосування заходів забезпечення позову є обов`язковою, на що прямо вказує стаття 117 ЦПК України, а тому суд з урахуванням наведених заявником мотивів забезпечення доказів має пересвідчитися, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Отже забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 635/7732/19 (провадження № 61-19460ск20).

При цьому, відповідно до статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Відповідно до частини 1 статті 117ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Заявником не наведено жодних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість забезпечення доказів та які вказують на наявність ризику втрати цих доказів або підстав припускати, що збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ні зі змісту заяви про забезпечення доказів, ні з пояснень сторін під час її розгляду у судовому засіданні вони не вбачаються.

Крім цього, з огляду на предмет позову процесуальні дії щодо подання і витребування доказів можуть і повинні вчинятися сторонами, а за наявності в них труднощів з отриманням доказів судом, в загальному порядку, а не в порядку забезпечення доказів.

Також суд звертає увагу заявника на те, що недотримання порядку забезпечення доказів має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17).

Отже, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чехоніної Т.І. про забезпечення доказів.

Керуючись ст.ст.84, 116-118, 127, 193-194, 258, 260, 261 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Чехоніна Т.І. у продовженні процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.

Зустрічну позовну заяву представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Чехоніна Т.І. до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя повернути заявнику.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чехоніної Т.І. про витребування доказів повернути заявнику.

У клопотанні представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Чехоніної Т.І. про забезпечення доказів відмовити.

Ухвала в частині відмови у поновленні процесуального строку може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, або з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко