Рішення

від 22.07.2024 по справі 359/1352/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/209/2024

Справа № 359/1352/23

Рішення

Іменем України

22 липня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Бориспільцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Медпрофцентр» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» (далі по тексту ТОВ «Медпрофцентр») матеріальну шкоду в розмірі 250 244 грн. 03 коп., моральну шкоду в розмірі 500000 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в листопаді 2021 року позивач відчула дискомфорт в коліні лівої ноги та через це звернулась до ТОВ «Медпрофцентр» для проходження досліджень та лікування. 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 , за рекомендації лікаря ОСОБА_2 , який працює у відповідача, зробила ультразвукове дослідження колінного суглоба лівої ноги, яким було виявлено негативні зміни по типу артроз та можливого меніску цього суглоба. За наслідком консультації у лікаря ОСОБА_2 від 22 листопада 2021 року було отримано висновок з діагнозом : лівосторонній гонартроз І ступеня, ентеозопатія лівого колінного суглобу. З метою подальшого лікування лікар направив позивача здати аналізи та пройти рентген обстеження. На повторній консультації від 06 грудня 2021 року лікар ОСОБА_2 , за результатами аналізів та УЗД, підтвердив попередньо встановлений діагноз, а саме : лівосторонній гонартроз І ступеня, ентеозопатія лівого колінного суглобу. Для лікування хворого лівого колінного суглоба та для профілактики правого колінного суглоба лікар запропонував ОСОБА_1 зробити PRP ін`єкції, які, в подальшому, було зроблено в робочому кабінеті лікаря 27 грудня 2021 року. Ліве коліно після проведеної ін`єкції турбувати позивача перестало.

Через деякий час після проведення вказаного лікування у виді ін`єкцій, ОСОБА_1 стало зле, її почали турбувати сильні болі в правому коліні. У зв`язку з цим, 07 січня 2022 року позивача швидкою каретою було доставлено до приймального відділення Бориспільської лікарні та, в подальшому було переведено до стаціонару хірургічного відділення лікарні, де ОСОБА_1 проходила лікування до 24 січня 2022 року з діагнозом : післяін`єкційний гострий артрит правого колінного суглобу, виражений набряково больовий синдром.

Вказане погіршення самопочуття і болі у правому колінному суглобі позивач пов`язує з PRP ін`єкцією, яку по рекомендації лікаря ОСОБА_2 , було зроблено їй профілактично у праве коліно, яке на момент звернення до відповідача, її не турбувало.

Оскільки лікування у Бориспільській лікарні не принесло одужання, позивач 10 лютого 2022 року звернелась до клініки М24 в м. Києві для проходження МРТ-дослідження правого колінного суглобу, за наслідком чого отримала висновок : МР-ознаки виразних набрякових змін кісткового мозку наколінника, виростків стегнової та великогомілкової кісток, кістково мозкових інфарктів стегнової кістки, міжвиросткового підвищення великогомілкової хондромаляції 4 ступеня, наколінника та епіфізів стегнової та великогомілкової кісток, лігаментиту хрестоподібних та колатеральних зв`язок наколінника, комплексного розриву обох менісків, тендинопатії квадріцепса, бурситу напівперетинчастого м`яза та вираженого бурситу підколінного м`яза, виражених набряково запальних змін парартику-лярних м`язів та жирової клітковини. В цілому МР-картина може відповідати поєднанню септичного артриту та проявів системної запальної артропатії.

11 лютого 2022 року позивач пройшла консультацію в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в м. Києві та отримала висновок з діагнозом : реактивний артрит, хронічний ексудативно проліферативний синовіт, сгинально розгінальна контрактура, виражений больовий синдром правого колінного суглоба. Двобічний гонартроз ІІ стадії. У зв`язку з наведеним в період з 23 лютого по 06 березня 2022 року позивач проходила лікування у стаціонарі у вказаному Інституті.

При повторному лікуванні у стаціонарі в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в м. Києві в період з 28 квітня по 09 травня 2022 року позивачу було поставлено діагноз : стафілококовий артрит і поліартрит. Хронічний остеоартрит правого колінного суглоба, хронічний ексудативно проліферативний синовіт, сгинально розгінальна контрактура, виражений больовий синдром правого колінного суглоба.

В період з 08 по 23 серпня 2022 року позивач втретє проходила стаціонарне лікування у вказаному Інституті, під час якого було проведено операцію по заміні колінного суглоба правої ноги штучним суглобом. Повний діагноз при цьому лікуванні був : хронічний стафілококовий остеоартрит правого колінного суглоба.

Причиною вказаного погіршення у стані здоров`я позивач вважає проведену 27 грудня 2021 року у лікаря ОСОБА_2 в ТОВ «Медпрофцентр» ін`єкцію PRP у праве коліно, яке в момент звернення її не турбувало. За наслідком вказаного ОСОБА_1 на підставі ст. 1166, 1167, 1172, 1195 ЦК України просить суд стягнути з медичного закладу, в якому працює лікар, матеріальну шкоду, спричинену її здоров`ю, яка утворилась з вартості придбаних ліків, проведених обстежень та оперативного втручання і заміні суглобу, та моральну шкоду.

Ухвалою суду від 15 березня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження з викликом і повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

13 квітня 2023 року представник відповідача адвокат Білий Д.О. подав до суду відзив на позов, яким просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 12, 76-82 ЦПК України не надано жодних доказів факту завдання шкоди за участі відповідача, розміру завданої шкоди, а також того, що ТОВ «Медпрофцентр» є заподіювачем шкоди та існує причинно наслідковий зв`язок між діями відповідача та наслідками, які полягають у погіршенні стану здоров`я позивача. Попри це, медичний центр не заперечує факту звернення ОСОБА_1 в листопаді 2021 року до їх закладу, проведення обстеження у виді аналізів та рентгену колінних суглобів, надання лікарем ОСОБА_2 06 та 13 грудня 2021 року консультацій, рекомендацій по лікуванню та 27 грудня 2021 року проведення цим же лікарем, за згоди пацієнта ОСОБА_1 , внутрішньо суглобового введення PRP ін`єкцій у обидва колінних суглоба. Представ-ником також наголошено на те, що позивач жодного разу, після проведеного лікування, не зверталась до ТОВ «Медпроф-центр» із заявами, претензіями чи скаргами на дії лікаря ОСОБА_2 чи проведення ним неналежного лікування, тощо. Разом з тим, довіряючи закладу, 27 липня 2022 року ОСОБА_1 робила у ТОВ «Медпрофцентр» УЗ доплерографію вен нижніх кінцівок.

Також позивач звернув увагу суду на заключення, наведені до рентгену колінних суглобів, проведені до введення PRP ін`єкцій, з яких вбачається, що у позивача в обох колінних суглобах прослідковувались дегеративно проліферативні зміни (більше у лівому колін-ному суглобі) по типу артрозу, можливий менісцит в лівому колінному суглобі (дегеративні зміни супроводжуються процесом руйнації хрящових і кісткових тканин хребців). Тобто обидва коліна вже мали ознаки змін через вказані хвороби, на які, згідно консультативного заключення лікаря - травматолога ОСОБА_2 , наведеного у амбулаторній карті пацієнта № 18214, ОСОБА_1 страждала вже протягом 8 місяців до звернення до медичного закладу. Відтак лікарем було не безпідставно запропоноване одночасно з введенням ін`єкції у хворе ліве коліно профілактичне введення цієї ж ін`єкції і у праве коліно. До вказаної маніпуляції і у правий колінний суглоб ОСОБА_1 ніхто не примушував і вона, отримавши рекомендації лікаря травматолога, особисто надала згоду на введення PRP ін`єкції в обидва колінних суглоба.

Відповідач вважає, що хвороба у позивача виникла у обох колінних суглобах задовго до звернення у ТОВ «Медпрофцентр» та поступово прогресувала. Після проведення вказаних ін`єкцій скарг на ліве коліно у ОСОБА_1 не виникло. Праве коліно, як вбачається з медичної документації, приєднаної до позову, почало сильніше турбувати позивача та захворювання у ньому з часом прогресувало. Попри це, відповідач не вважає, що вказані погіршення у стані здоров`я ОСОБА_1 пов`язані саме з проведенням ін`єкції, оскільки захворювання було тривалим та таким, що з віком, при відсутності лікування, загострює-ться.

Не погодившись з доводами представника відповідача, 28 квітня 2023 року позивач подала до суду відповідь на відзив, яким підтримала доводи і обставини, наведені у позові та наполягала на його задоволенні в повному обсязі.

09 травня 2023 року ТОВ «Медпрофцентр» подало заперечення на відповідь на відзив, якими підтримало наведену у відзиві позицію та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони та їх представники до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, позивач подала до суду заяву, якою підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі. Також звернула увагу на те, що надані відповідачем розшифрофки записів лікаря з медичної карти (а.с. 110-112 т. 1) не відповідають дійсності, оскільки на прийом до лікаря ОСОБА_1 прийшла зі скаргами виключно на ліве коліно.

Представник відповідача адвокат Мотузюк Б.М. подала до суду заяву, якою розгляд справи просила провести у її відсутність, відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві та запереченнях на позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Відповідно ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи позивач в судових засіданнях надала наступні покази. В листопаді 2021 року її сильно почало турбувати коліно лівої ноги, у зв`язку з чим вона звернулась у приватну клініку ТОВ «Медпрофцентр» та потрапила на прийом до лікар травматолога ОСОБА_2 . Він оглянув її, зробив запис у амбулаторну карту та направив зробити рентген колінних суглобів та здати аналіз крові. Рентгенологічне дослідження позивач зробила у Бориспільській багатопрофільній лікарні, а аналіз крові зробила у приватній клініці. В аналізі крові жодних інфекцій виявлено не було. З результатами даних обстежень позивач 06 грудня 2021 року знову прийшла до лікаря ОСОБА_2 . Він підтвердив свій попередній діагноз щодо лівого коліна та надав рекомендації по лікуванню, в тому числі введення PRP ін`єкції. Позивач довіряла вказаному лікарю і особо не розпитувала про даний спосіб лікування. ОСОБА_2 запропонував одночасно з введенням ін`єкції у хворе ліве коліно, провести цю ж маніпуляяцію і у праве коліно, яке ОСОБА_1 не турбувало, для подальшої його профілактики. Позивач, довіряючи лікарю, надала свою згоду на введення ін`єкцій в обидва колінних суглоба. До вказаних дій лікар не примушував позивача та не нав`язував необхідність здійснення ін`єкції і у праве коліно.

27 грудня 2021 року позивач прийшла на прийом до лікаря травматолога ОСОБА_2 для проведення запланованого лікування у виді PRP ін`єкцій. Лікар проводив прийом сам, медичної сестри в кабінеті не було. Для проведення маніпуляції ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 прилягти на кушетку в цьому ж кабінеті. Спочатку ін`єкцію було введено у ліве коліно. Поки позивач переверталась на кушетці на інший бік, лікар поклав шприц з ін`єкцію просто на свій робочий стіл, який перед цим нічим не обробляв і не застилав. Потім цим же шприцом було введено ін`єкцію і у праве коліно. ОСОБА_1 просила звернути увагу суду на те, що вказані дії було проведено лікарем ОСОБА_2 у його робочому кабінеті, де він постійно проводить прийом, а не в спеціально відведеному і продизинфікованому приміщенні, як то маніпуляційна чи операційна кімнати, шприц клався ним не у спеціальний стерильний піднос, а просто на робочу поверхню стола без жодного її оброблення дезинфікуючими засобами перед цим.

Після проведення ін`єкцій ліве коліно перестало турбувати позивача, а праве навпаки почало дуже сильно боліти і непокоїти ОСОБА_1 . Через це 07 січня 2022 року позивача швидкою каретою було доставлено до Бориспільської багатопрофільної лікарні, де вона проходила лікування у стаціонарі до 24 січня 2022 року. Під час перебування у даному медичному закладі, їй зателефонували з ТОВ «Медпрофцентр» та нагадали про необхідність проведення PRP ін`єкцій повторно, на що ОСОБА_1 відмовилась та повідомила про наслідки проведення цих ін`єкцій. Після вказаного, позивачу неодноразово телефону-вав особисто сам лікар ОСОБА_2 , розпитував про її стан здоров`я, просив нікуди не звертатись зі скаргами, обіцяв сплатити грошову компенсацію та просив завершити лікування у нього.

ОСОБА_1 виписалась з Бориспільської багатопрофільної лікарні, проте праве коліно і надалі її турбувало, а тому вона продовжила його лікування в період з 23 лютого по 06 березня 2022 року у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук» (далі по тексту Інститут або ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН») з діагнозом реактивний артрит, хронічний ексудативно проліфератив-ний синовіт, згинально розгинальна контрактура. Під час лікування було запропоновано провести операцію по заміні колінного суглоба, однак через початок повномаштабного вторгнення і введення військового стану в Україні, у проведенні операції було відмовлено і відтерміновано на невизначений час.

Потім, у період з 28 квітня по 09 травня 2022 року, позивач знову проходила лікування у вказаному Інституті, де їй 05 травня 2022 року було проведено першу операцію на правому колінному суглобі під час якої, через виявлення стафілококу і наявність сильного запального процесу, в коліно поставили спейсер та заклали антибіотик.

Втретє позивач проходила лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» в період з 08 по 23 серпня 2022 року. Вилікувавши інфекцію стафілококу їй 11 серпня 2022 року було проведено другу операцію на правому коліні та здійснено заміну колінного суглобу на штучний.

ОСОБА_1 підтвердила факт самостійного вибору медичного закладу ТОВ «Медпроф-центр» та лікаря травматолога ОСОБА_2 , надання згоди на обстеження і лікування у нього, в тому числі проведення PRP ін`єкцій у обидва колінних суглоба. Проте зауважила, що на момент цієї маніпуляції її турбувало лише ліве коліно, вона не хворіла на стафілокок, що підтверджено аналізом крові. Відтак, якби лікар дотримувався правил гігієни і санітарії під час введення ін`єкцій, здійснював їх у стерильних умовах, він не заніс би їй інфекцію стафілококу у правий колінний суглоб та це лікування не призвело б до таких погіршень у її здоров`ї з подальшою необхідністю заміни правого колінного суглоба на штучний.

Представник відповідача у судових засіданнях надавав пояснення, ідентичні наведеним у відзиві і запереченнях на відповідь на відзив. Зауважував також, що у позовній заяві нічого не сказано про недотримання лікарем травматологом ОСОБА_2 правил санітарії під час проведення маніпуляції та не надано доказів її інфікування саме в ТОВ «Медпроф-центр», оскільки протягом 11 днів після введення PRP ін`єкцій ОСОБА_1 не зверталась до відповідача з жодними скаргами, а в січні проходила лікування в Бориспільській багатопрофільній лікарні, де і могла бути інфікована в подальшому.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 повідомила суду, що разом з позивачем, проте окремо від неї, ходила в грудні 2021 року на прийом до лікаря травматолога ОСОБА_2 у ТОВ «Медпрофцентр». Свідок раніше вже зверталась до цього лікаря і проблем з ним у неї не виникало. ОСОБА_1 турбував лівий колінний суглоб, а свідка тазово стегновий суглоб. Перед проведенням лікування у виді PRP ін`єкцій лікар, під час огляду, сказав їм обом (кожна заходила до лікаря окремо) зробити рентген та здати аналіз крові. 27 грудня 2021 року свідок та позивач прийшли разом до лікаря та чекали на нього під кабінетом. Вийшов лікар ОСОБА_2 , взяв результати обстежень і першою у його робочий кабінет на маніпуляцію зайшла ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 залишилась чекати позивача під кабінетом. Після ОСОБА_1 ці ж ін`єкції було зроблено і свідку. Маніпуляція проводилась у робочому кабінеті лікаря на оглядовій кушетці. Перед ін`єкцією лікар руки не мив та дизинфікуючими засобами не протирав. Місце введення ін`єкції протирав ватним диском з антисептиком. Після даного лікування свідку через 3-4 дні стало погано, вона набрала лікаря ОСОБА_2 , він приїхав до неї додому, призначив лікування і їй стало згодом легше. Одразу як свідок відчула себе зле, після проведеної PRP ін`єкції, вона зателефонувала ОСОБА_1 і запитала про її самопочуття. Позивач повідомила, що погано себе почуває, ліве коліно не турбує, а праве почало сильно боліти після ін`єкцій.

Суд, дослідивши подані сторонами заяви, оцінивши надані під час судових засідань пояснення сторін та покази допитаного свідка, а також письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтую-ться. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. 0-Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 22 листопада 2021 року позивач прийшла на прийом до лікаря травматолога ОСОБА_2 у ТОВ «Медпрофцентр», у зв`язку з чим було заведено амбулаторну карту пацієнта № 18214, відібрано у ОСОБА_1 інформаційну згоду на попередній огляд та консультацію, підписавши яку позивач погодилась з тим, що : 1) вона добровільно звернулась за медичною допомогою до центру та надала повну відому їй інформацію про стан свого здоров`я; 2) на проведення огляду, маніпуляцій та досліджень (включаючи рентгенологічний) для отримання максимально повної картини стану її здоров`я в цілому; 3) на складання попереднього плану лікування. З прейскурантом ознайомлена; 4) на обробку та внесення до локальної інформаційної системи центру персональних даних, в тому числі щодо стану здоров`я, діагнозів, призначеного лікування, його перебігу; 5) з положеннями договору оферти ознайомлена (а.с. 108-109 т. 1).

В консультативному заключенні лікаря від 22 листопада 2021 року в амбулаторній карті пацієнта № 18214 зазначено наступне : скарги на біль та дискомфорт в лівому колінному суглобі, анамнез захворювання хворіє близько 8 місяців, діагноз лівосторонній гонартроз І ступеня, ентезопатія лівого колінного суглобу та рекомендовано лікування, рентгенографія колінних суглобів в прямій проекції стоячи з повторним огляд після дообстеження (а.с. 12 т. 1).

У зв`язку з цим позивачу лікарем було видане направлення на рентгенографію колінних суглобів в прямій проекції стоячи у цій же медичній установі та за наслідком його проведення, щодо обох колінних суглобів, виявлено ознаки дегенеративно проліфера-тивних змін (більше у лівому колінному суглобі) по типу артриту, можливий менісцит в лівому колінному суглобі (а.с. 10-11 т. 1).

06 грудня 2021 року позивач повторно прийшла на прийом до лікаря з тими ж скаргами та діагнозом, у зв`язку з чим лікарем було рекомендовано: еластичне бинтування колінного суглоба при ході один тиждень, гіалуронову кислоту внутрішньо суглобово №1, PRP терапію колінного суглобу №3 та повторний огляд після лікування (а.с 13 т. 1).

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 лікарем - травматологом ОСОБА_2 під місцевою анестезією було внутрішньо суглобово введено у лівий колінний суглоб гіалуронову кислоту.

Проведення PRP терапії лівого колінного суглобу було погоджено лікарем та пацієнтом на 27 грудня 2021 року із попередньою здачею ОСОБА_1 перед маніпуляцією загального аналізу крові.

Згідно записів лікаря - травматолога ОСОБА_2 у медичній карті позивача від 27 грудня 2021 року, заведеній у ТОВ «Медпрофцентр», загальний стан пацієнта задовільний. Скарг з боку респіраторної системи немає, температура тіла не підвищена. В загальному аналізі крові змін та відхилень від норми не виявлено. Дієти дотримується. Протипоказань для введення тромбоцитарної збагаченої маси не виявлено (онкологічних, системних захворювань, гострих інфекційних хвороб не відмічено). З урахуванням наведеного було проведено PRP терапію обох колінних суглобів (а.с. 110-112 т. 1 та розшифровка до нього у т. 2).

Наведені записи лікаря травматолога ОСОБА_2 переконливо свідчить про те, що на момент проведення даної маніпуляції позивач була здорова та, тим паче, не була інфікована стафілококом.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що PRP терапію обох колінних суглобів, а не лише лівого колінного суглоба, який турбував позивача в момент звернення до центру по медичну допомогу, було рекомендоване лікарем - травматологом ОСОБА_2 та проведено за усно наданої згоди пацієнтки ОСОБА_1 ..

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Після проведеної PRP терапії ліве коліно позивача більше не турбувало, однак у правому коліні розпочалось запалення, яке супроводжувалось сильним больовим синдромом.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 швидкою каретою 07 січня 2022 року була доставлена до Комунального некомерційного підприємства «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (далі по тексту Бориспільська багатопрофільна лікарня) та госпіталізована до стаціонарного відділення.

Згідно виписки Бориспільської багатопрофільної лікарні № 379/27 ОСОБА_1 в період з 07 по 24 січня 2022 року проходила лікування у даному медичному закладі. Повний діагноз: післяін`єкцій гострий артрит правого колінного суглоба. Виражений набряково больовий синдром. Анамнез : травма від 27 грудня 2021 року в результаті внутрішньо суглобової інєкції (PRP терапії) в умовах приватної клініки. Призначено : знеболюючу, протизапальну, антибактеріальну, гормональну та загальноукріплюючу терапію (зі слів пацієнта) (а.с. 14 т. 1).

Дані обставини додатково підтверджуються належним чином засвідченою копією медичної карти стаціонарного хворого № 379/27 заведеної 07 січня 2022 року о 19 год. 50 хв. щодо хворого ОСОБА_1 у Бориспільській багатопрофільній лікарні (а.с. 117-133 т. 1).

Під час даного лікування, а саме 12 січня 2022 року, позивачем у приватній лабораторії Савон було проведено дослідження біологічного аналізу крові, за результатом якого були виявлені показники, які виходили за межі норми, а саме : прокальцитонін 0,188 (норма менше 0,15нг/мл та не більше 0,15 нг/мл, показник від 0, 16 до 2,0 нг/мл свідчить про локалізовану бактеріальну інфекцію легкої та середньої тяжкості, неінфекційна системна запальна реакція) та D-димер 3537 (норма до 885 нгФЕО/мл) (а.с. 124 т. 1).

Це, на переконання суду та за відсутності доказів на спростування наведеного, свідчить про те, що до Бориспільської багатопрофільної лікарні позивач була госпіталізована вже з сильним запаленням спричиненим інфекційним збудником.

Оскільки проведене лікування не дало бажаного результату і позивача продовжував турбувати правий колінний суглоб, ОСОБА_1 10 лютого 2022 року звернулась до центру діагностики М24 та зробила МРТ правого колінного суглоба, за висновком якого виявлено : МР-ознаки виразних набрякових змін кісткового мозку наколінника, виростків стегнової та великогомілкової кісток, кістково мозкових інфарктів дистальних відділів стегнової кістки, міжвиросткового підвищення великогомілкової кістки та наколінника; ексудативно проліферативного великогомілкової кісток, лігаментиту хрестоподібних та колатеральних зв`язок, лігаментозу власної зв`язки наколінника, комплексного розриву обох менісків, тендинопатії квадріцепса, бурситу напівперетинчастого мяза та вираженого бурситу підколінного мяза, виражених набряково запальних змін параартикулярних мязів та жирової клітковини. В цілому МР картина може відповідати поєднанню септичного артриту та проявів системної запальної артропатії (а.с. 15 т. 1).

Згідно медичного словника септичний артрит (СА) - це гостре, швидко прогресуюче, запальне, іноді - деструктивне ураження суглоба, спричинене прямою інвазією (проник-ненням) мікроорганізмів уйого порожнину зпервинних вогнищ або привідкритій травмі (проколі) суглоба.

Наведене, на переконання суду, додатково свідчить про інфікування позивача у ТОВ «Медпрофцентр» мікроорганізмами (стафілококом) в момент проколу правого колінного суглобу лікарем травматологом ОСОБА_2 під час проведення PRP терапії.

Зважаючи на вказане, оцінюючи покази свідка та пояснення позивача, суд також приходить висновку, що дана терапія була проведена позивачці лікарем не в спеціально призначеному продизинфікованому маніпуляційному кабінеті, а в робочому кабінеті лікаря травматолога ОСОБА_2 , без дотримання умов санітарії та стерильності.

11 лютого 2022 року позивач без направлення звернулась в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» за консультацією до кандидата медичних наук лікаря ортопеда травматолога ОСОБА_4 та отримала висновок № 227975-421061 з діагнозом реактивний артрит, хронічний ексудативно проліферативний синовіт, згинально розгинальна контрактура, виражений больовим синдромом правого колінного суглоба. Двобічний гонартроз ІІ стадії, надано рекомендацію оперативного втручання (а.с. 16 т.1).

В період з 23 лютого по 06 березня 2022 року позивач проходила стаціонарне лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» з діагнозом реактивний артрит, хронічний ексудативно проліферативний синовіт, згинально розгинальна контрактура. Під час лікування було запропоновано провести операцію по заміні колінного суглоба, однак через початок повномаштабного вторгнення і введення військового стану в Україні, у проведенні операції було відмовлено і відтерміновано на невизначений час.

Вдруге, у період з 28 квітня по 20 травня 2022 року, позивач знову проходила лікування у вказаному Інституті, де їй 04 травня 2022 року було проведено першу операцію резекція правого колінного суглоба, імплантація артикулюючого спейсера. Повний діагноз : стафілококовий артрит і поліартрит, хронічний остеоартрит правого колінного суглоба, хронічний ексудативно проліферативний синовіт, згинально розгинальна контрактура.

Втретє позивач проходила лікування у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН» в період з 08 по 23 серпня 2022 року, за наслідком якого, після лікування інфекції стафілококу ОСОБА_1 11 серпня 2022 року було проведено другу операцію - ревізію тотальної артропластики правого колінного суглоба без пластики великогомілкової кістки чи стегневої кістки кістковим трансплантом.

Наведене підтверджується копіями медичної картки стаціонарного хворого № 579081 від 08 серпня 2022 року, від 28 квітня 2022 року та від 23 лютого 2022 року (а.с. 196 249 т. 1 та а.с. 1-5 т. 2).

Згідно ст. 8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

Відповідно ст. 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

За змістом ч. 1, 5, 6 ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 34 вказаного Закону України обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправ-ною поведінкою медичного працівника.

Відповідно ч. 4 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 запропонованого режиму лікування у ТОВ «Медпрофцентр» у лікаря травматолога ОСОБА_2

Кожна особа, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 10 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосу-вань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

За змістом ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (викона-вець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконав-цем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1, 3ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішен-нями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно правової позиції, наведеної у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме : протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року справа за № 755/2545/15-ц, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальнос-ті і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодав-ством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відтак, у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Разом з тим, потерпілий має довести належними та допустимими доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

У постановах Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі №523/10085/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернено увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання про те, що : 1) погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , а саме у правому колінному суглобі, настало після надання їй медичної допомоги (лікування у виді PRP терапії) у ТОВ «Медпрофцентр», адже дії лікаря-травматолога ОСОБА_2 , який є працівником даного центру, не відповідали законодавству у сфері охорони здоров`я щодо проведення маніпуляцій у спеціально відведеному та продизинфікованому приміщенні, стерильними засобами; 2) щодо настання негативних наслідків для позивача, інфікування мікроорганізмами стафілококу, в момент проколу правого колінного суглобу під час PRP терапії№ 3) щодо необхідності подальшого тривалого неодноразового стаціонарного лікування та оперативних втручань щодо правого колінного суглобу, які призвели до матеріальних збитків ОСОБА_1 через необхідність проведення додаткових обстежень, придбання ліків, витрат на оперативні втручання та заміну суглобу штучним.

Наявність та розмір вказаної вище майнової шкоди, підтверджено та встановлено на підставі письмових доказів у справі, а саме рахунком-фактурою від 09 серпня 2022 року №77, видатковою накладна від 04 травня 2022 року за № 3-05/22; платіжними документами про придбання медикаментів та рахунками-актами (а.с. 20-21). Загальна вартість медикаментів, обстежень та придбаних ОСОБА_1 матеріалів, які підтверд-жено належними платіжними документами, становить загальну суму в розмірі 253232 грн. 03 коп. (а.с. 10, 22-39).

Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача на власну користь матеріальну шкоду в розмірі 250244 грн. 03 коп.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року за № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Формування змісту та обсягу заявлених позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення» роз`яснено, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов : лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача, за наслідками судового розгляду, не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав. Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд виснує про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог.

Суд приймає подані позивачем докази, як такі, що підтверджують розмір заподіяної матеріальної шкоди, адже жодних заперечень зі сторони відповідача щодо такого розміру, необгрунтованості розміру шкоди чи неналежності доказів, поданих ОСОБА_1 разом з позовом, відповідачем до суду не надано.

В свою чергу, суд не бере до уваги посилання сторони відповідача на інформаційну угоду пацієнта, підписавши яку позивач засвідчила відсутність претензій до медичного центру, лікуючого лікаря та обраних ним методів лікувального процесу, адже від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями; ОСОБА_1 , як пацієнт, не мала точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання оцінки обставин справи, що становлять предмет спору; вказана угода була відібрана у неї до проведеного лікування, підписуючи яку, позивач до моменту проведених маніпуляцій, не знала і не могла знати про наслідки лікування, які настануть у майбутньому.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі за № 344/3764/21.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання про те, що підстави для відхилення від заявлених ОСОБА_1 вимог в частині розміру матеріальної шкоди, попри її дійсний розмір 253232грн.03коп. - відсутні, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути майнову шкоду в розмірі 250244 грн. 03 коп., а позов в цій частині задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обгрунтовуючи дані вимоги, позивач вказує на те, що через неякісне лікування, її інфіку-вання та подальші наслідки для стану здоров`я і дій, необхідних по його відновленню, ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тривалих фізичних та моральних стражданнях, що у грошовому еквіваленті, на переконання позивача, становить 500000 грн. 00 коп.

Відповідно ч. 1, 2 статті 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі за № 214/7462/20.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшко-дування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкоду-ванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодо-вується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов від-повідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно пункту 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшко-дування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Разом з тим, позивачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження заодіяння їй відповідачем моральної шкоди, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, будь якої калькуляції чи порядку обчислення, яким чином ОСОБА_1 здійснила розрахунок заявленої до стягнення суми.

Оцінивши зміст наданих позивачем доводів в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди суд зазначає, що саме лише посилання ОСОБА_1 на те, що їй завдано таку шкоду, за відсутності при цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди та доведення її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному розмірі.

Відповідно ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона, згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 2 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання про те, що оскільки ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 12, 76-80 ЦПК України, не підтверджено належними та допустимими доказами завдання моральної шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про її відшкодування.

Будь-яких інших фактичних даних, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив. Відтак, суд прийшов висновку про те, що позов слід задоволь-нити частково.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частині 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропор-ційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 не сплачувала за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди судовий збір у розмірі 2502 грн. 44 коп., оскільки на підставі ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнена від його сплати.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди задоволено, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2502 грн. 44 коп..

Згідно ч. 3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребу-ванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1ст. 134 ЦПК Українивизначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь витрати з оплати правничої допомоги, розмірі якої в загальному розмірі становить 14000 грн. 00 коп.

Приписами ч. 1ст. 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат :1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлює-ться згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3ст. 137 ЦПК Українивказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому за змістом ч. 6 цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладає-ться на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В розрізі з наведеним суд зазначає, що стороною відповідача не заявлено під час судового розгляду та не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених затрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази : договір про надання правничої допомоги від 12 грудня 2022 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Куколь В.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокат-ською діяльністю за № 512 видане на ім`я ОСОБА_5 , розрахунок суми витрат на правничу допомогу на суму 14000 грн. 00 коп., акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2022 року, довідки від 14 грудня 2022 року та довідки від 11 квітня 2024 року, на підставі яких встановлено, що позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн. 00 коп..

Зважаючи на висновки суду про часткове задоволення позовних вимог (щодо стягнення матеріальної шкоди - задоволено, щодо стягнення моральної шкоди - відмовлено) 33,36%(250244,03/(750244,03/100))та приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд приходить переконання, що з ТОВ «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4670 грн. 40 коп. ((14000,00/ 100) х 33,36 %).

Враховуючи вказане та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 223, 258-259, 263-268, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 250 244 (двісті п`ятдесят тисяч двісті сорок чотири) гривні 03 (три) копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр» на користь держави Україна судовий збір в розмірі 2502 (дві тисячі п`ятсот дві) гривні 44 (чорок чотири) копійки.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Інформація пропозивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 30 січня 1998 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача:код ЄДРПОУ 43239066, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медпрофцентр», місцезнаходження : Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14-Ж.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 липня 2024 року.

Суддя Л.В. Яковлєва