Ухвала

від 15.07.2024 по справі 405/3314/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/367/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах власників майна ТОВ «Кашкан Логістик», «Маршал Табако» на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2024, у кримінальному провадженні № 42024120000000021 від 29.01.2024, про арешт майна,

інші учасники судового засідання:

прокурор - ОСОБА_7 ,

представник власника майна адвокат ОСОБА_6 , ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Арешт на майно, що було вилучене07.06.2024 в ході обшуку нерухомого майна, а саме: складу з прибудовами, загальною площею 2505.1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ТОВ «Кашкан Логістик» ЄДРПОУ 36965823,і застосувати заборону використання та заборону розпоряджатися вказаним майном, а саме:сигарети «DEF Status» (red) 15 блоків по 10 пачок; сигарети «DEF Status» Blue 30 блоків; сигарети «TITO exclusive blend slim red» 43 блоки по 10 пачок та 5 пачок; сигарети «TITO exclusive blend slim Blue» 37 блоків по 10 пачок та 5 пачок та інше.

Ухвалою Ленінського районногосуду м.Кіровограда від14.06.2024 клопотання прокурора про арешт майна, що було вилучене07.06.2024 в ході обшуку нерухомого майна задоволено.

Накладено арешт у кримінальному провадженні №42024120000000021 від 29.01.2024 на майно, що було вилучене07.06.2024 в ході обшуку нерухомого майна, а саме: складу з прибудовами, загальною площею 2505.1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ТОВ «Кашкан Логістик» ЄДРПОУ 36965823,і застосовано заборону використання та заборону розпоряджатися вказаним майном, а саме:

-сигарети «DEF Status» (red) 15 блоків по 10 пачок;

-сигарети «DEF Status» Blue 30 блоків;

-сигарети «TITO exclusive blend slim red» 43 блоки по 10 пачок та 5 пачок;

-сигарети «TITO exclusive blend slim Blue» 37 блоків по 10 пачок та 5 пачок;

-сигарети «Gold PASSAGE» 3 блоки по 10 пачок;

-сигарети «URTA NEO BLAKK Slims» 9 блоків;

-сигарети «URTA Slims» 6 блоків;

-сигарети «TITO exclusive blend red» 12 блоків;

-сигарети «DEF RED Slims» 20 блоків;

-сигарети «TITO exclusive blend Blue» 41 блок;

-сигарети «FRIDA Silver Premium» 32 блоки;

-сигарети «FRIDA Premium Gold» 7 блоків та 5 пачок;

-сигарети «DEF Blue 100» 5 пачок;

-сигарети «MORGAN WHITE» 5 блоків та 15 пачок;

-сигарети «DEF BLUE Slims» 28 блоків. Вказані

-палета з горілчаними виробами «MEDOFF Klassik» об`ємом 200 мл., в кількості 18 ящиків по 36 пляшок в кожному, та 33 пляшки окремо;

-горілка «MEDOFF Klassik» об`ємом 1 л. з марками акцизного податку 2021 р. в кількості 7 упаковок по 12 пляшок;.

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ KZ 630533;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ KI 630672;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ HF 630768;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ HI 630144;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ HI 630096;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 200 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АЕ KD 630257;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 1000 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АC FF 005366;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 1000 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АC FH 905161;

-пляшка горілки «MEDOFF Klassic» об`ємом 1000 мл., з маркою акцизного податку АВ АГП АC FG 005307;

-печатка в тубусі синього кольору з маркуванням ТОВ «Маршал Табако» 12 код ЄДПОУ 43678364;

-аркуш паперу А-4 з 12 відтисками печатки ТОВ «Маршал Табако» 12 код ЄДПОУ 43678364;

-оригінали документів щодо придбання, переміщення сигарет ТОВ «Маршал ТАБАКО», за період з 24.01.2024 по 13.05.2024 на 16 арк;

-документи ТОВ «Кашкан Логістик» по придбанню горілки «MEDOFF» в ТОВ «Алко-Трейдінг» за період 26.04.2023 по 30.11.2023 на 56 арк.

Заборонено розпоряджатися та користуватися вищевказаним майном.

В обґрунтування вказаного рішення слідчий суддя зазначив, що майно, яке вилучене 07.06.2024 під час проведення обшукускладу з прибудовами, загальною площею 2505.1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасово вилученим майном.

Слідчий суддя прийшов до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження.

Слідчий суддя врахував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , що діє в інтересах власників майна ТОВ «Кашкан Логістик», «Маршал ТАбако» просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2024.

Скасувати ухвалуслідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2024, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Зазначає, що справу було розглянуто без повідомлення власників майна та осіб у яких було вилучено в ході обшуку таке майно, таким чином власники майна були позбавлені можливості надати заперечення та докази легального походження вилученого в ході обшуку майна підакцизної групи товарів, що призвело до безпідставного застосування арешту на майно.

Посилаючись у клопотанні, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для його арешту, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Між тим, жодних доказів того, вилучене майно є предметом та доказом розслідуваних кримінальних правопорушень, в матеріалах судового провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні прокурора, що свідчить про голослівність зазначених тверджень останнього.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024120000000021 від 29.01.24, в ньому відсутні відомості, що досудове розслідування здійснюється щодо ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» та ТОВ «МАРШАЛ ТАБАКО» з моменту внесення відомостей до кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, посадовим особам не повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. В свою чергу, це підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.

Разом з тим, розглядаючи клопотання прокурора, слідчий судця не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності третьої особи, стосовно якої не здійснюється кримінальне провадження.

Слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання про арешт майна, без повідомлення ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» та ТОВ «МАРШАЛ ТАБАКО», жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, тобто не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

За таких обставин, слідує один висновок, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необгрунтована, з недоведеністю необхідності арешту зазначеного нерухомого майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без виклику власника майна та судом вона власникам не направлялась. Про її існування стало відомо 24.06.24 року захиснику, під час надання її копії іншому захиснику в пов`язаній справі.

Заслухавши доповідача, представників власників майна адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які підтримали подану адвокатом ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У поданій апеляційній скарзі представник володільця майна зазначив, що розгляд клопотання відбувся 14.06.2024 без участі власника майна та її представника. Про існування ухвали стало відомо 24.06.2024.

Враховуючи, що судове засідання відбувалось без участі власників майна та їх представників, в матеріалах справи відсутні відомості про вручення копії ухвали слідчого судді, а тому пропущений строк підлягає поновленню.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч. 2ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1,2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст. 168 КПК України).

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення враховано наведених положень КПК та практики Європейського Суду.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження№42024120000000021 від 29.01.2024 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_7 від 07.06.2024вказані вище предмети визнаніречовими доказами у кримінальному провадженні№ 42024120000000021 від 29.01.2024(а.к. 28-31).

Майно, яке вилучене 07.06.2024 під час проведення обшукускладу з прибудовами, загальною площею 2505.1 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є тимчасово вилученим майном.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором доведено, щовказані документи, речі та предмети у клопотанніоб`єктивно могли зберегти насобі слідивчинення кримінальногоправопорушення (п.1ч.2ст.170КПК України) та можуть містити відомості про факти чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на даній стадії розслідування слідчий суддя зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, врахувавши положення КПК України, які регулюють питання арешту майна, прийшов до вірного висновку про накладення арешту на майно з встановленням заборони на розпорядження та відчуження арештованим майном. При цьому висновки слідчого судді достатньо мотивовані, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Будь-яких доказів щодо можливого настання наслідків, передбачених ч. 4 ст. 173 КПК України, апелянтом не надано, а апеляційним судом не встановлено.

Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючисьст.ст.376, 117,309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України,колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді задовольнити.

Поновити адвокату ОСОБА_6 , що діє в інтересах власників майна ТОВ «Кашкан Логістик», «Маршал Табако» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2024.

Апеляційну скаргу представника власників майна адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2024, у кримінальному провадженні № 42024120000000021 від 29.01.2024, про арешт майна без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2