Постанова

від 18.07.2024 по справі 712/12275/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1235/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/12275/23 Категорія: 314000000 Троян Т.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лінніка Миколи Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» покладене виконання важливої державної соціальної програми забезпечення підприємств, установ, організацій та населення міста тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Зазначили, що КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії на будинок, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 . Однак, споживач оплати за наданні житлово-комунальні послуги не здійснює. Станом на 31.08.2023 борг відповідача перед позивачем складає 55673,24 грн.

Відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати за використану теплову енергію, що приводить до втрати можливості підприємства проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом і впливають на якість наданих послуг.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг, який виник станом на 31.08.2023 в сумі 55673,24 грн., а також сплачений судовий збір.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 31.08.2023 року всумі 43133,30 гривень та судовий збір в розмірі 2077,00 гривень, а всього 45 210,30 гривень.

Стягнуто з КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу адвоката врозмірі 675,00 гривень та судові витрати за перегляд заочного рішення в розмірі 135,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів того, що ОСОБА_1 повідомляла КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» про зміну свого місця проживання або зверталась із заявою про свою відсутність за місцем надання послуг, відповідач не надав, як не містяться вони і у матеріалах справи.

Суд звернув увагу, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти - претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 31.08.2023 року борг відповідача перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за спожиту теплову енергію складає 55673,24 грн. При цьому сума боргу включає в себе 11766,23 грн., які нараховані до вересня 2020 року.

Представник відповідача адвокат Ліннік М.С., поміж іншим, звернувся із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно суми нарахованої до 01.03.2021 року в розмірі 21343,67 грн.

Оскільки із позовною заявоюпозивач звернувся 09.11.2023 року, суд вважав необхідним застосувати наслідки спливу загального строку позовної давності відносно вимог, які заявлені до листопада 2020 року на суму 12 539,94 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Ліннік М.С. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, ухвалено без належного дослідження та встановлення всіх обставин у справі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що на даний час в квартирі ніхто із зареєстрованих осіб фактично не проживає. Відповідач жодних договорів із позивачем не підписувала.

У відзиві на апеляційну скаргу КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» вказує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати за використану теплову енергію, що призводить до втрати можливості підприємства проводити оплату за електроносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом і впливають на якість наданих послуг.

Наголошує на тому, що докази того, що ОСОБА_1 повідомила КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» про зміну свого місця проживання або зверталась із заявою про свою відсутність за місцем надання відсутні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_2 постачається тепловою енергією КПТМ «Черкаситеплокомуненерго».

ОСОБА_1 є співвласником квартири та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другоїстатті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23), від 25 березня 2024 року у справі №462/1232/23 (провадження № 61-16076 св 23).

Відповідно до частини першої статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 611ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині третій статті 12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2023 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 55673,24 грн (а.с. 11). Відповідачем належними доказами вищевказаний розрахунок не спростовано, інший розрахунок не надано.

Помилковими є посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, тому що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги.

Отже, ОСОБА_1 належним чином не відмовлялася від отримання послуг з теплопостачання та постачання теплої води, а тому оскільки виконавцем такі послуги надавалися у відповідача у свою чергу виник обов`язок щодо їх оплати.

В частині застосування строку позовної давності судове рішення не оскаржувалось.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лінніка Миколи Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді