Рішення

від 19.07.2024 по справі 127/7721/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7721/24

Провадження № 2/127/2589/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокумісто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Івашківська А.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №118 від 02.02.2024 року, звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить стягнути моральну шкоду в розмірі 100 гривень, завданої в період з 14.06.2023 по 15.06.2023 внаслідок тримання ОСОБА_1 в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1) в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що під час утримання засудженого ОСОБА_1 в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" були порушені його законні права, а саме: порушення законних прав засудженого на телефонні розмови; скерування кореспонденції та забезпечення належних житлово-побутових умов у камерному приміщені №133 площею 7,9 кв.м., а саме установа з виконання покарань в порушення вимог ч. 1 ст. 107, ч, 5 ст. 110 КВК України, п. 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань безпідставно та необґрунтовано не забезпечила право позивача на здійснення телефонних розмов, скерування кореспонденції та забезпечення належних житлово-побутових умов у камерному приміщені, чим порушила його законні конституційні права. Вказане підтверджується відповіддю Вінницької окружної прокуратури від 12.06.2023, вказівкою про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 14.04.2023, листом Вінницької окружної прокуратури від 25.07.2023 №50-20-21, вказівкою про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 27.06.2023, відповіддю Міністерства юстиції України від 25.05.2023, листом Уповноваженого ВРУ від 19.07.2023, листом Мін`юсту від 11.08.2023, відповіддю Вінницької окружної прокуратури від 28.06.2023.

Представник позивача у позові вказує, що упродовж березня-червня 2023 можливість проведення телефонних розмов ОСОБА_1 не надавалась, окремі звернення ОСОБА_1 незважаючи на наявність талонів-підтверджень та відповідну реєстрацію у журналі обліку до адресата не відправлялись, що підтверджується вказівкою про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 27.06.2023. Також представник позивача зазначає, що з Подання Уповноваженого ВРУ з прав людини від 25.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 відбував покарання у камерному приміщенні №133, облаштованому для 2 засуджених із жилою площею 7,9 кв.м при нормі не менше 4 кв.м на особу та недотримання вимог ст.155 КВК України.

У зв`язку з триманням позивача в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в період з 14.06.2023 по 15.06.2023 в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких він зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити в сумі 100 (сто) гривень.

Ухвалою суду від 08.03.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позов залишено без руху та надано позивачу/представнику позивача 5 (п`ять) днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Представником позивача отримано копію ухвали суду 23.03.2024 року, яка була надіслана на адресу представника позивача поштовим відправленням, про що свідчить її особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Однак станом на 22.04.2024 року позивачем/представником позивача не виконано вимог ухвали суду та не усунуто недоліки позовної заяви, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

22.04.2024 року на підставі ухвали суду позовну заяву ОСОБА_1 вирішено вважати неподаною та повернути заявнику.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Івашківська А.О., звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 22.04.2024 року, та за результатами її розгляду Вінницьким апеляційним судом ухвалено постанову про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2024 року та направлено справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 було звільнено позивача від сплати судового збору при подачі позову та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, яка розглядається без виклику учасників (сторін) у справі.

08.07.2024 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, що надійшов з Державної казначейської служби України. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не навів жодної з підстав, передбаченої ч. 2ст. 1167 ЦК України, для відшкодування моральної шкоди. Також позивач не навів будь-яких переконливих доказів, які б вказували на те, що у зв`язку з триманням його в установі виконання покарань він дійсно зазнав моральної шкоди, що мало негативний вплив і спричинило негативні емоції та страждання. Зауважив, що державні органи як юридичні особи несуть відповідальність за своїми договірними зобов`язаннями і держава не відповідає за такими зобов`язаннями. Державна установа відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Наголосив, що Державна казначейська служба України не є органом, що порушив права та інтереси позивача.

Представник відповідача ДУ «ВУВП (№1)» отримавши позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі, відзиву на позовну заяву не подав.

12.07.2024 року судом зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивача адвокат Івашківська А.О. заперечила обставини, викладені у відзиві, і зазначила, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків та орган Державної казначейської служби України. Крім того наголосила, що будь-яка компенсація моральної шкоди не є і не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Заперечень на відповідь на відзив представники відповідача не надали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст.76ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.95ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду).

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)".

Відповідач Державна установа «Вінницька установа виконання покарань (№1) є органом державної влади (у організаційно-правовій формі державної установи).

Відповідно до ст. 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду від 08.11.2017 року у справі № 6-99цс17, згідно якої спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно; при цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядуваннялише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Однак в матеріалах справи не містяться достовірні, належні, достатні, допустимі докази визнання дій або бездіяльності Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1) незаконними.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду жодного рішення суду про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідача Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», зокрема, у період з 14.06.2023 по 15.06.2023 внаслідок тримання ОСОБА_1 в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1) в умовах, що принижують його гідність та у зв`язку з поводженням, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про прокуратуру», письмовівказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, а також письмові вказівкипрокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов`язковими і підлягають негайному виконанню.

Однак, такі вказівки, на відміну від судових рішень, не є доказами визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності відповідного органу державної влади, а у спірних правовідносинах - відповідача Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Суд також звертає увагу на те, що з доданих до позовної заяви вказівок про усунення порушень законодавства України Вінницької окружної прокуратури від 14.04.2023 року № 50/5648 вих. 23 та від 27.06.2023 року № 50/10312 вих23, адресованих відповідачеві Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)», не вбачається порушень прав позивача ОСОБА_1 саме у період з 14.06.2023 року до 15.06.2023 року (вказівки на окремі дати березня-червня 2023 року є недостатніми доказами у спірних правовідносинах).

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди слід відмовити у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 95, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 1173 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відбуває покарання у ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2,

Відповідач Державна установа «Виконання покарань (№1), м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602;

Відповідач Державна казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя: