Постанова

від 04.06.2024 по справі 925/1599/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 925/1599/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Єрьоменко В.В.

від відповідача - Пікалова Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2024 р. (повний текст складено 24.03.2024 р.) та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 р. (повний текст складено 04.04.2024 р.)

у справі № 925/1599/23 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України"

до Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект"

про стягнення 743530,27 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Добрива України" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" про стягнення 743530,27 грн, з яких: 588304,44 грн основного боргу за договором поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р., 125053,07 грн інфляційних втрат та 30172,76 грн 3 % річних.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного договору поставки належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо вчасної поставки товару, незважаючи на те, що позивачем на виконання умов укладеного договору було здійснено попередню оплату.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.03.2024 р. у справі № 925/1599/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" 588304,44 грн основного боргу за договором поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 р. у справі № 925/1599/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" 26703,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, Приватне підприємство "Промнафтохімкомплект" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що поставка товару 24.02.2022 р. відбулась через неподання позивачем транспортного засобу під завантаження, а тому у Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" відсутній обов`язок повернути суму авансу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 925/1599/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1599/23 та призначено до розгляду на 21.05.2024 р.

До суду 29.04.2024 р. надійшли матеріали справи № 925/1599/23.

У судовому засіданні 21.05.2024 р. оголошено перерву у справі № 925/1599/23 до 04.06.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" про участь у судовому засіданні у справі № 925/1599/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 04.06.2024 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.02.2022 р. між Приватним підприємством "Промнафтохімкомплект" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добрива України" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 17/02-2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати товар і оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору покупець телефоном або електронною поштою надає постачальнику заявку на замовлення товару, в якій вказує найменування та кількість товару, який підлягає поставці, а також вказівку на те, чи покупець самостійно вивезе товар чи товар має бути доставлений постачальником за місцем знаходження покупця. У відповідь на заявку, постачальник електронною поштою виставляє покупцю рахунок з інформацією про найменування, кількість та ціну товару, який постачальник поставить покупцю.

За п. 2.3 договору протягом 15 днів з дня отримання рахунку покупець повинен надати постачальнику електронною поштою заявку на поставку товару.

У відповідності до п. 2.5 договору, якщо покупець не подає своєчасно заявку на поставку товару і не забезпечує вивезення товару у строк, вказаний в заявці, то постачальник вправі відмовитись від поставки товару без будь-яких негативних наслідків та повернути отриману передоплату на рахунок покупця, з якого надійшла передоплата.

Як передбачено п. 2.6 договору, постачальник передає товар у пункті поставки товару уповноваженому представнику покупця. Заздалегідь до моменту поставки покупець зобов`язаний повідомити на електронну пошту постачальника, яка вказана у реквізитах до цього договору або через яку узгоджена заявка на поставку, ідентифікаційні дані особи, яка уповноважена приймати товар і направити скановану копію довіреності на таку особу для підписання накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар у строки, узгоджені сторонами окремо в заявці. Строк поставки не може бути менший ніж 5 днів з дати заявки, якщо постачальник не погодився поставити товар раніше. Порушення строків оплати може бути підставою для перенесення строків поставки товару.

Обов`язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару перевізнику. З цього моменту до покупця переходить право власності та покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у товарно-транспортній накладній (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору товар поставляється на умовах передоплати. Якщо у рахунку не вказаний інший строк оплати, то покупець сплачує товар до дати направлення заявки на поставку товару. Відсутність оплати є підставою для відмови у погоджені заявки або відмови від поставки товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до кінця календарного року, у якому його було укладено. Сторони дійшли згоди без укладання будь-яких додаткових угод вважати цей договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна сторона в місячний термін до дати закінчення строку його дії не виявить бажання його розірвати та письмово не попередила іншу сторону про свій намір (п. п. 8.1, 8.2 договору).

17.02.2022 р. відповідач надіслав на електронну адресу позивача рахунок на оплату № 329 на суму 588304,44 грн щодо поставки селітри аміачної у розмірі 22,2 тонни.

17.02.2022 р. позивач перерахував за вказаним рахунком на користь відповідача грошові кошти у розмірі на суму 588304,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 152 від 17.02.2022 р.

23.02.2022 р. відповідач поставив позивачу 22,2 тонни селітри аміачної, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 890 та товарно-транспортною накладною № Р890.

17.02.2022 р. позивач надіслав на електронну адресу відповідача заявку (транспорту інструкцію) № 88 щодо поставки селітри у кількості 22,2 тонни.

22.02.2022 р. відповідач надіслав на електронну адресу позивача рахунок на оплату № 379 на суму 588304,44 грн щодо поставки селітри аміачної у розмірі 22,2 тонни.

23.02.2022 р. позивач перерахував за вказаним рахунком на користь відповідача грошові кошти у розмірі на суму 588304,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1498 від 23.02.2022 р. та надіслав на електронну пошту відповідача заявку (транспортну інструкцію) № 102 щодо отримання самовивозом 24.02.2022 р. селітри у кількості 22,2 тонни зі складу в смт. Дніпряни, Херсонської області.

24.02.2022 р. водій позивача прибув до смт. Дніпряни, Херсонської області під навантаження але не отримав вантаж, оскільки навантаження на складі припинилося.

09.03.2022 р. позивач направив на електронну адресу відповідача лист № 11 від 07.03.2022 р. з проханням повернути передоплату в суму 588304,44 грн, сплачену згідно з рахунком на оплату № 379 від 22.02.2022 р.

05.10.2023 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 2306/1 з вимогою повернути передоплату за договором поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р. у семиденний строк з дня отримання претензії.

У відповідь, 26.10.2023 р. відповідач направив на адресу позивача лист, в якому вказав, що позивач зможе отримати товар після завершення військових дій в смт. Дніпряни, Херсонської області.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути сплачену суму авансу у розмірі 588304,44 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач вказує, що з урахуванням відомостей, отриманих від перевізника за листом від 01.11.2023 р., має інформацію про те, що автомобіль для завантаження прибув 24.02.2024 р. у порт, але завантажитися не зміг через обстріли.

В матеріалах справи відсутні докази про режим роботи Дніпрянського річкового порту та підтвердження чи спростування доводів і заперечень сторін щодо можливості отримати товар у порту 24.02.2022 р.

У відповіді від 26.10.2022 р. на адвокатський запит та претензію відповідач повідомив позивача про підтвердження укладення між сторонами договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р., погодження поставки селітри за заявкою, повністю оплаченої позивачем 23.02.2022 р. по рахунку № 379 від 22.02.2022 р. Селітру відповідач закупив у свого постачальника та за погодженням сторін її поставка мала здійснюватися без зобов`язання поставки засобами відповідача - лише видача зі складу постачальника.

Відповідач стверджує, що в смт. Дніпряни Херсонська область партія селітри була готова до відвантаження у погоджену дату - 24.02.2022 р., однак, як вказує сам позивач у претензії, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" не прибув для отримання товару.

За умовою п. 2.5 укладеного між сторонами договору, якщо покупець не подав своєчасно заявку на поставку товару і не забезпечує вивезення товару у строк, що вказаний у заявці, то постачальник вправі відмовитися від поставки товару без будь-яких негативних наслідків та повернути отриману передоплату на рахунок покупця, з якого надійшла передплата.

У випадку поставки товару на умовах FCA (поставка у визначеному місці за правилами Інкотермс) - покупець власними силами організовує отримання товару на складі постачальника, за адресою, повідомленою йому постачальником (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків за договором у випадку настання обставин, що не залежали від волі сторін і яких неможливо було уникнути, зокрема війна та військові дії. Настання таких обставин передбачає продовження строку виконання договірних зобов`язань на період існування обставин непереборної сили.

Згідно з п. п. 7.4, 7.5, 7.6 договору сторона, яка потрапила під дію такої обставини, повинна попередити іншу сторону у письмовій формі. Наявність обставин непереборної сили мають бути підтвердженими документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або повідомленням державних органів. Якщо форс-мажорні обставини будуть продовжуватися більше двох місяців, то кожна із сторін вправі розірвати договір.

На даний час територія смт. Дніпряни Херсонська область (на території Новокаховської міської територіальної громади), де повинна була відбутись передача партія селітри, знаходиться під окупацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р.

Як було встановлено вище, після 24.02.2022 р. товар фактично не було передано ні безпосередньо позивачу, ні визначеному у заявці перевізнику для подальшої його доставки позивачу.

Зобов`язання по передачі товару у відповідача в даний час є чинним та не виконаним.

Разом з цим, для застосування умов розділу 7 договору про форс-мажорні обставини, які б давали відповідачу повне право продовжити строк виконання договірних зобов`язань на весь період часу дії обставин непереборної сили, відповідач повинен був письмово попередити позивача.

Однак відповідач не виконав вимоги п. 7.4 договору та не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, відтак останній не може скористатися умовами договору для відтермінування зобов`язання по поставці товару.

При цьому жодна із сторін не застосовує і п. 7.6 договору про право на розірвання договору, якщо форс-мажорні обставини тривають більше двох місяців.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження перерахування позивачем суми попередньої оплати на виконання умов укладеного договору, а відповідачем не надано доказів здійснення поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 588304,44 грн попередньої оплати за договором поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 125053,07 грн інфляційних втрат та 30172,76 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, місцевий суд виходив з того, що для застосування ст. 625 ЦК України, стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинна мати місце винна поведінка боржника у невиконанні грошового зобов`язання, яка не обтяжена настанням об`єктивних непереборних обставин, що позбавляють боржника можливості вільно розпоряджатися своїми активами. Зі сплином часу ці зобов`язання перекриють основний борг та стануть не засобом компенсації втрати вартості грошей та дисциплінування у сфері договірних відносин, а виключно фінансовим тягарем для відповідача, який не може перепродати наявний в окупованому порту товар та виручити за нього кошти для розрахунку із позивачем.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 р. у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 р. у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 р. у справі № 908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, за якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Крім цього, нормами чинного законодавства не передбачено можливості суду зменшувати розмір процентів річних, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, залежно від наявності або відсутності вини боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 125053,07 грн інфляційних втрат та 30172,76 грн 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 38750,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

27.09.2023 р. між адвокатом Єрьоменко В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добрива України" було укладено договір № 051/1/СПЮ про надання правничої допомоги (далі - договір).

Відповідно до п. 2.2 договору правова допомога передбачає надання правової інформації, консультацій та роз`яснень; правовий супровід діяльності клієнта; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази; складення і подаяння заяв, скарг і процесуальних документів; представництво інтересів клієнта в суді та інші повноваження.

Згідно з п. 2.7 договору отримання клієнтом правової допомоги оформляється актом надання правової допомоги.

Як передбачено п. 5.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у порядку та в строки, визначені у письмовому дорученні та письмовому розрахунку.

27.09.2023 р. між сторонами даного договору було підписано доручення № 23-06/1, за яким адвокат прийняв доручення надати правову допомогу клієнту при стягненні боргу на підставі договору поставки № 17/02-2022 від 17.02.2022 р., укладеного між сторонами у справі. Правова допомога включає в себе: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень; збирання відомостей про факти, які можна використати як докази; запитування, отримання та вилучення речей і документів, ознайомлення із ними, опитування осіб; складення і подання скарг, заяв і процесуальних документів; представництво інтересів клієнта в суді.

Згідно з підписаним обома сторонами розрахунком орієнтовний розрахунок вартості послуг адвоката становить 20000,00 грн. При цьому, якщо сторони не домовляться про фіксований розмір вартості робіт адвоката, то 1 година роботи адвоката складає 1250,00 грн. Мінімальний розмір вартості роботи адвоката в 1 судовому засіданні становить 1250,00 грн.

19.03.2024 р. між адвокатом Єрьоменко В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добрива України" було підписано акт надання правничої допомоги на загальну суму 38750,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 р.

Як було встановлено вище, 19.03.2024 р. між адвокатом Єрьоменко В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добрива України" було підписано акт надання правничої допомоги на загальну суму 38750,00 грн.

Так, за вказаним актом надання правничої допомоги адвокатом було надано наступні послуги:

- надання правових консультацій і роз`яснень щодо правових наслідків укладення договору поставки від 17.02.2023 р. - 1 год;

- підготовка претензії на адресу Приватного підприємства «Промафтохімкомплект» - 2 год;

- підготовка адвокатського запиту до Приватного підприємства «Промафтохімкомплект» - 1 год;

- підготовка проекту позовної заяви до Господарського суду Черкаської області - 9 год;

- підготовка відповіді на відзив до Господарського суду Черкаської області - 4,5 год;

- участь у засіданні Господарського суду Черкаської області 23.01.2024 р. - 1 год;

- підготовка адвокатського запиту до Приватного підприємства «Дніпрянський річковий порт» - 0,5 год;

- підготовка адвокатського запиту до Новокаховської міської військової адміністрації- 0,5 год;

- підготовка клопотання до Господарського суду Черкаської області про огляд доказів за їх місцезнаходженням - 1 год;

- підготовка клопотання до Господарського суду Черкаської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - 1 год;

- ознайомлення з матеріалами справи № 925/1599/23 у Господарському суді Черкаської області - 1 год;

- участь у засіданні Господарського суду Черкаської області 23.02.2024 р.- 1 год;

- підготовка додаткових пояснень до Господарського суду Черкаської області - 3 год;

- участь у засіданні Господарського суду Черкаської області 18.03.2024 р. - 1 год.

Проаналізувавши наданий позивачем акт надання правничої допомоги, а також подані документи, колегія вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу наданих адвокатом Єрьоменко В.В. послуг не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд вказує, що акт прийому-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку суду, послуги на суму 3750,00 грн (3 год *1250,00 грн), а саме: надання правових консультацій і роз`яснень щодо правових наслідків укладення договору поставки від 17.02.2023 р. та підготовка претензії на адресу Приватного підприємства «Промафтохімкомплект» поглинається такою послугою як підготовка проекту позовної заяви до Господарського суду Черкаської області, відтак не підлягає покладенню в частині оплати на відповідача.

Також послуга з підготовки клопотання до Господарського суду Черкаської області про огляд доказів за їх місцезнаходженням не стосується суті спору (1 год * 1250,00 грн), не була задоволена судом першої інстанції, тому також не підлягає покладенню в частині оплати на відповідача.

За таких обставин, враховуючи повне задоволення позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 33750,00 грн (38750,00 грн - 3750,00 грн - 1250,00 грн).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як передбачено ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду справи місцевим судом було встановлено фактичні обставини справи на основі неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають цим обставинам і їм надана неправильна юридична оцінка з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2024 р. у справі № 925/1599/23 підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України".

Відповідно до статті 129 ГПК України та беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.

Враховуючи те, що колегія суддів перебувала у щорічній відпустці, зокрема, судді Буравльов С.І. та Шапран В.В. у період з 01.07.2024 р. по 12.07.2024 р., та суддя Андрієнко В.В. з 01.07.2024 р. по 19.07.2024 р. повний текст постанови у цій справі складено у перший робочий день повного складу колегії суддів 22.07.2024 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2024 р. у справі № 925/1599/23 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" (18001, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 150, оф. 10, код 31141709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" (28300, Кіровоградська обл., Петрівський район, смт. Петрове, вул. Центральна, 31, код 39272055) 588304 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч триста чотири),44 грн основного боргу, 125053 (сто двадцять п`ять тисяч п`ятдесят три),07 грн інфляційних втрат та 30172 (тридцять тисяч сто сімдесят дві),76 грн 3% річних, 11153(одинадцять тисяч сто п`ятдесят три),00 грн судового збору за подання позову.

5. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2024 р. у справі № 925/1599/23 скасувати частково.

6. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

7. Стягнути з Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" (18001, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 150, оф. 10, код 31141709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрива України" (28300, Кіровоградська обл., Петрівський район, смт. Петрове, вул. Центральна, 31, код 39272055) 33750 (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. В іншій частині заяву Приватного підприємства "Промнафтохімкомплект" залишити без задоволення.

9. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.07.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран