Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/15340/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа№ 910/15340/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. (повний текст складено 26.02.2024 р.)

на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. (повний текст складено 07.03.2024 р.)

у справі № 910/15340/23 (суддя - Карабань Я.А)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ"

про стягнення 20988,21 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" про стягнення заборгованості в розмірі 20988,21 грн, з яких: 17240,69 грн пені, 588,56 грн інфляційних втрат, 3158,96 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 10022020-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 10.02.2020 р. в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2023 р. відкрито провадження у справі № 910/15340/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. у справі № 910/15340/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" 10344,41 грн пені, 588,56 грн інфляційних втрат, 3158,96 грн 3% річних. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

До суду 27.02.2024 р. від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 910/15340/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що у нього відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки сторони договору не визначили строк виконання зобов`язання щодо оплати послуг, що тягне за собою відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15340/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15340/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Також не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом, та із ціною позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" у справі № 910/15340/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. у справі № 910/15340/23 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 910/15340/23. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 910/15340/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

26.04.2024 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 15.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/15340/23 сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронного документа, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 15.04.2024 р. у справі № 910/15340/23 оприлюднена у реєстрі 17.04.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р., на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

10.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" (далі - замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 10022020-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником і виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях, транспортними засобами перевізника шляхом укладання договору по транспортним замовленням (заявкам) виконавця та пов`язаних із ними інших послуг.

Згідно з п. 1.2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги).

Як передбачено п. п. 2.4, 2.5 договору, для здійснення кожного перевезення замовник в термін не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає виконавцю факсимільним чи електронним зв`язком транспортне замовлення (заявку). Транспортне замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в транспортному замовленні (заявці).

За п. 5.1 договору платежі та розрахунки за виконання доручення замовника виконуються відповідно до виставленого рахунку. Рахунок вважається врученим замовникові з дати його виставлення. Сторони погодили будь-які документи, що мають відношення до цього договору, передані за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, мають силу оригіналу, до моменту отримання замовником всіх документів.

У відповідності до п. 5.2 договору розрахунки за договором здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця, протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу про його отримання й копії квитанцій за додаткові витрати виконавця, якщо у транспортному замовленні (заявці) не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення, при цьому, всі банківські витрати та комісії у зв`язку з таким перерахуванням сплачуються замовником.

Згідно з п. 5.3 договору датою платежу вважається дата зачислення коштів на рахунок виконавця.

Даний договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р., що не звільняє сторони від повного виконання сторонами прийнятих на себе обов`язків. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк (п. п. 8.1, 8.3 договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1663/23 від 08.05.2023 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 р., частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" 17259,08 грн інфляційних збитків, 15,59 грн 3% річних. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 910/1663/23 місцевим та апеляційним судом було встановлено наступні обставини.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було надано відповідачу послуги з міжнародного транспортно-експедиційного обслуговування на підставі заявки № 1 та заявки № 2, що підтверджується міжнародними транспортними накладними CMR № 2022/01-1, CMR № 810301 та актами надання послуг № 23 від 25.01.2022 р. на суму 70642,00 грн, № 48 від 10.02.2022 р. на суму 37000,00 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Надання позивачем відповідачу послуг транспортно-експедиційних обслуговування за замовленням по маршруту м. Київ - м. Київ 22.02.2022 р. підтверджується актом надання послуг № 65 від 22.02.2022 р. на суму 4600,00 грн, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Станом на час розгляду справи № 910/1663/23 по суті, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" у повному обсязі оплачено надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик" послуги за договором № 10022020-1 згідно заявки № 1, заявки № 2 та замовлення, тому заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" за такі послуги (основний борг) відсутня.

Разом з цим, судом було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за заявкою № 1 з 02.02.2022 р., за заявкою № 2 - з 18.02.2022 р., за замовленням - з 25.02.2022 р. в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Суд у вказаній вище справі, здійснивши перерахунок 3% та інфляційних втрат за прострочення оплати послуг за заявкою № 1, заявкою № 2 та замовленням (за вище зазначені судом періоди прострочення), встановив, що сума 3% річних за загальний період з 02.02.2022 р. по 08.03.2023 р. становить 3174,55 грн, а сума інфляційних втрат за загальний період з лютого 2022 року по лютий 2023 року - 27847,64 грн.

Однак, враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, а також враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату у сумі 10000,00 грн, місцевим судом у справі № 910/1663/23 було стягнуто з відповідача на користь позивача 17259,08 грн інфляційних втрат та 15,59 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, рішенням Господарського суду у справі № 910/1663/23 від 08.05.2023 р. було встановлено відсутність у останнього правових підстав для розподілу сплачених відповідачем коштів із застосуванням ст. 534 ЦК України, в зв`язку з чим суд в межах заявлених позовних вимог стягнув з відповідача тільки частину інфляційних втрат та 3% річних, а питання щодо стягнення решти нарахувань за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором судом не було вирішено, оскільки позивач звертався із заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Так за розрахунком позивача інфляційні втрати за загальний період з лютого 2022 року по лютий 2023 року складають 588,56 грн (27847,64 грн (розмір інфляційних втрат, що встановлений рішенням суду в справі № 910/1663/23) - 10000, 00 грн (сплачено відповідачем в суді першої інстанції) - 17259,08 грн (стягнуто рішенням суду в справі № 910/1663/23).

Також 3% річних за загальний період з 02.02.2022 р. по 08.03.2023 р. складають 3158,96 грн (3174,55 (розмір 3%, що встановлено рішенням суду в справі № 910/1663/23) - 15,59 грн (стягнуто рішенням суду в справі № 910/1663/23).

Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 588,56 грн інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року та 3158,96 грн 3% річних за період з 02.02.2022 р. по 08.03.2023 р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 17240,69 грн пені за загальний період з 02.02.2022 р. по 24.08.2022 р.

У межах справи № 910/1663/23 вимоги про стягнення з відповідача пені не розглядались, оскільки позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця.

Згідно з п. 5.4 договору в разі затримки розрахунків, вказаних у транспортному замовлені, виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Як передбачено ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нарахована пеня у розмірі 17240,69 грн за періоди: з 02.02.2022 р. по 01.08.2022 р. (за заявкою № 1), з 18.02.2022 р. по 17.08.2022 р. (за заявкою № 2), з 25.02.2022 р. по 24.08.2022 р. (за замовленням).

Таким чином, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17240,69 грн пені є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

При цьому, під час розгляду справи місцевим судом відповідач просив суд зменшити нарахований позивачем розмір пені у зв`язку з тим, що сума пені, інфляційних втрат та 3% річних разом становлять більше ніж в два рази від суми боргу, є занадто великою та недоцільною, яка перетворюється на несправедливо неправомірний тягар для відповідача.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18.

Оцінюючи наявні матеріали справи, а також беручи до уваги інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, враховуючи повну сплату відповідачем основного боргу та часткове стягнення інфляційних втрат та 3% річних у справі № 910/1663/23 та в даній справі, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, місцевий суд дійшов правильного висновку про зменшення розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України на 40%.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 10344,41 грн.

Доводи скаржника про те, що у нього відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки сторони договору не визначили строк виконання зобов`язання щодо оплати послуг, що тягне за собою відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.2 укладеного договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця, протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу про його отримання й копії квитанцій за додаткові витрати виконавця, якщо у транспортному замовленні (заявці) не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

У заявках № 1, № 2 сторони вказали наступні умови оплати за перевезення, які здійснювались на підставі цих заявок, а саме: "Згідно з договором до 3 - 5 банківських днів по оригіналах".

Згідно з ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Під час розгляду справи № 910/1663/23 місцевий суд, застосувавши правила, встановлені ч. 3 ст. 213 ЦК України, дійшов висновку про те, що умова оплати "Згідно з договором до 3 - 5 банківських днів по оригіналам" має тлумачитись саме як "Згідно з договором до 3 - 5 банківських днів по оригіналам з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу про його отримання", що відповідає змісту п. 5.2 укладеного між сторонами договору.

Встановлено, що акт надання послуг № 23 на суму 70642,00 грн підписаний відповідачем 25.01.2022 р., акт надання послуг № 48 на суму 37000,00 грн підписаний відповідачем 10.02.2022 р., акт надання послуг № 65 на суму 4600,00 грн підписаний відповідачем 22.02.2022 р.

Таким чином, оплата за послуги, надані за заявкою № 1 мала бути здійснена відповідачем до 01.02.2022 р. включно, а за заявкою № 2 - до 17.02.2022 р. включно (протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання та підписання актів виконаних робіт), за замовленням - до 24.02.2022 р. включно (відповідно до п. 5.2 договору - протягом 2-х банківських днів з моменту отримання та підписання акту надання послуг № 65 від 22.02.2022 р., рахунку на оплату № 65 від 22.02.2022 р.).

Тому прострочення оплати за послуги, надані за заявкою № 1 виникло з 02.02.2022 р., за заявкою № 2 - з 18.02.2022 р., за замовленням - з 25.05.2022 р.

Станом на час розгляду справи по суті строк оплати послуг за заявками № 1, № 2 та замовленням настав.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 17000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги від 22.09.2023 р., укладений з між адвокатом Кокольським С.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістик";

- додаткову угоду № 1 від 20.12.2023 р. до договору про надання правничої допомоги від 22.09.2023 р.;

- додаткову угоду № 2 від 14.02.2024 р. до договору про надання правничої допомоги від 22.09.2023 р.;

- ордер серії ВІ № 1169561 від 26.09.2023 р., виданий адвокату Кокольському С.І.;

- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Кокольського С.І.;

- акти приймання-передачі наданих послуг: від 26.09.2023 р. на суму 6000,00 грн, від 25.10.2023 р. на суму 6000,00 грн, від 29.01.2023 р. на суму 3000,00 грн та від 21.02.2024 р. на суму 2000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат надає клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі, порядку та строки, що обумовлені сторонами у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору адвокат за цим договором надане клієнту правничу допомогу у складанні процесуальних документів у справі за вимогами клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонроформ» про стягнення коштів, які не були стягнуті рішенням у справі № 910/1663/23, з правом підпису зазначених процесуальних документів та подання їх до Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду.

Як передбачено п. 4.2 договору, загальна сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги, передбаченої п. 1.2 договору, становить 12000,00 грн, яка складається з плати за складання позовної заяви у розмірі 6000,00 грн та плати за складання відповіді на відзив у розмірі 6000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2023 р. до договору сторони домовились про надання адвокатом клієнту правничої допомоги: підготовка, складання заяви, документів та інформації на ухвалу суду від 18.12.2023 р. у справі № 910/15340/23, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, яке призначене на 24.01.2024 р. Загальна суму гонорару за вказані послуги - 3000,00 грн.

26.09.2023 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг за складання позовної заяви у розмірі 6000,00 грн;

25.10.2023 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг за складання відповіді на відзив на суму 6000,00 грн;

29.01.2023 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг на виконання додаткової угоди № 1 до договору на суму 3000,00 грн;

21.02.2024 р. на суму 2000,00 грн між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг за участь адвоката у судовому засіданні Господарського суду м. Києва 20.02.2024 р. на суму 2000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Доводи скаржника про те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із часом, витраченим адвокатом, та із ціною позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 р. року у справі № 910/5410/19.

Також місцевим судом було враховано, що в разі коли господарський суд зменшує розмір пені, витрати позивача, в тому числі на правову допомогу, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також співмірність розміру витрат з ціною позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. у справі № 910/15340/23 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. у справі № 910/15340/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 р. у справі № 910/15340/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонроформ".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран