Постанова

від 01.07.2024 по справі 910/15393/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. Справа№ 910/15393/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Мойсеєць Б.В.,

від відповідача - Пікульська К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 (суддя Сівакова В.В., повний текст складено 15.01.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1 330 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1 330 500,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що сплачені відповідачу гарантом (ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк") за Банківською гарантією №СКК-100222/037-69 в забезпечення виконання договору від 22.02.2022, грошові кошти, які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем, є відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим відповідачем майном за рахунок позивача у сумі 1 330 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 у задоволенні позову відмовлено.

Так, з огляду на те, що у період з 01.06.2022 до 31.03.2023 матеріалами справи не підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які б свідчили про неможливість виконання позивачем зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару, що в свою чергу виключає можливість розірвання договору на підставі п. 8.4 договору, тому суд прийшов до висновку, що відповідач 06.07.2023 правомірно звернувся до гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії за невиконання позивачем зобов`язання за договором, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вказав, що виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася у зв`язку із настанням гарантійного випадку, а отже за наявності правових підстав - договору та гарантії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на існування об`єктивних обставин неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.

22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки № 206/22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві пересувну автомобільну компресорну станцію (далі - товар), зазначений в Специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у Специфікації (далі - Специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, Інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього договору.

Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору)

Найменування товару - пересувна автомобільна компресорна станція моделі ПАКС-250/10-0,5(90/10) у кількості 2 шт., загальною вартістю 26.610.000,00 грн (з ПДВ);

Умови поставки - DDP станція (склад) призначення (згідно Інкотермс, 2010 року);

Строк поставки товару - відповідно до Графіка поставки товару;

Виробник товару - ТОВ "Далгакиран компресор Україна";

Рік виготовлення товару - не більше 12 місяців з дати виготовлення, та всіх основних складових частин товару на дату поставки. Продукція та її складові повинні бути новими, які не були у використанні.

Реквізити вантажоодержувача - ГПУ "Полтавагазвидобування", 36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 173.

Згідно з п. 10.3 договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору у спосіб надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є додатком № 5 до договору, та її/його сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості (ціни) договору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2022 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Акордбанк" (гарант) видано банківську гарантію № СКК-100222/037-69, якою гарант цим гарантував належне виконання позивачем (принципал) зобов`язань по виконанню договору безвідкладно та безумовно та без заперечень зобов`язався виплатити відповідачу (бенефіціар) на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 1.330.500,00 грн не пізніше 5 робочих з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

06.07.2023 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" з письмовою вимогою за банківською гарантією № СКК-100222/037-69 від 10.02.2022, в якій вимагало сплатити грошові кошти у сумі 1.330.500,00 грн у зв`язку з порушенням принципалом (позивачем) зобов`язань за договором в частині поставки товару в повному обсязі у встановлений договором строк (до 31.03.2023).

12.07.2023 ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" листом № 2969-2023-012502 від 12.07.2023, повідомив про те, що останнім сплачено на користь відповідача (бенефіціара) повну суму гарантії у розмірі 1.330.500,00 грн, у зв`язку з чим банк вимагав у позивача в строк не пізніше 13.07.2023 сплатити суму гарантійного платежу сплаченого гарантом в розмірі 1.330.500,00 грн.

12.07.2023 позивач сплатив на користь ПАБ "Комерційний банк "Акордбанк" грошові кошти у розмірі 1 330 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 22260 від 12.07.2023 в призначенні платежу якої вказано відшкодування гарантійного платежу за договором про надання банківської гарантії № СКК-100222/037-69 від 10.02.2022.

Предметом розгляду в цій справі є вимоги ТОВ "Далгакиран компресор Україна" про стягнення з АТ "Укргазвидобування" грошових коштів у розмірі 1 330 500,00 грн, сплачених відповідачу гарантом (ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк") за Банківською гарантією № СКК-100222/037-69 в забезпечення виконання договору від 22.02.2022, які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем.

Спір у даній справі виник з приводу наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми банківської гарантії у розмірі 1 330 500,00 грн, які позивач кваліфікує як безпідставно отриманні кошти з посиланням на положення статті 1212 ЦК України.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася у зв`язку із настанням гарантійного випадку (нездійснення поставки у встановлений договором строк), а отже за наявності правових підстав - договору та гарантії.

Колегія суддів не погоджується із висновками, наведеними в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правочин, укладений між сторонами є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Зі змісту наведених положень законодавства слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що при вирішенні спору про існування гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Позивач зазначає, що неможливість виконання договору з його боку (постачальника) зумовлена технічними характеристиками товару, що відображені у додатку № 5 до договору. Зокрема основною комплектуючою товару є монтажна база-автомобільне шасі виробництва ВАТ "Мінський автомобільний завод" (республіка білорусь) моделі MA3-6317F5 колісною формулою 6x6 зі спальним місцем.

За доводами позивача, придбання такої комплектуючої для подальшого виробництва та виготовлення товару за договором вбачалось неможливим через принципову позицію позивача щодо недопущення придбання будь-яких товарів та послуг, країнами походження яких є держава агресор та її очевидний пособник Республіка Білорусь.

Стосовно вказаного, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст.218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Херсонської торгово-промислової палати і отримав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 6500-23-2071 від 01.05.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало введенням воєнного стану в Україні, активні бойові дії на території міста Києва Товариству з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" щодо обов`язку поставити покупцеві пересувну автомобільну компресорну станцію моделі ПАКС-250/10-0,5(90/10) у кількості 2 шт. у термін до 31.03.2023 за договором поставки № 206/22 від 22.02.2022, укладеним з Акціонерним товариством "Укргазвидобування".

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).

Отже, наданий позивачем Сертифікат оцінюється судом з урахуванням нижченаведених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до Графіку поставки, який є Додатком №3 до договору від 22.02.2022 строк поставки - 250 календарних днів після укладення договору, але не пізніше 31.03.2023 з можливістю дострокової поставки.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із вказаної дати на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду даної справи.

Отже, військовий стан введено через 2 дні після укладення договору.

В свою чергу, у додатку № 5 до договору зазначено технічні характеристики товару, який включає в собі монтажну базу - автомобільне шасі виробництва ВАТ "Мінський автомобільний завод" моделі МАЗ-6317F5 колісною формулою 6х6 зі спальним місцем.

Одночасно, згідно п. 17 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:

1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;

2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;

3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

Вказана заборона діяла протягом усього періоду поставки, встановленого договором.

Отже, придбання позивачем комплектуючої для товару було унеможливлено через встановлену заборону здійснення валютних операцій для виконання зобов`язань перед юридичними особами, які мають місцезнаходження, зокрема, в Республіці Білорусь.

При цьому, колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що придбання такої комплектуючої для подальшого виготовлення товару за договором вбачалось неможливим через принципову позицію позивача щодо недопущення придбання будь-яких товарів та послуг, країнами походження яких є держава агресор та Республіка Білорусь.

Тож, є обґрунтованим припинення будь-якої торговельної діяльності (зокрема, й щодо імпорту продукції) з Республікою Білорусь, оскільки наведене посилює спроможність країни - агресора та Республіки Білорусь, що її підтримує, продовжувати збройну агресію в Україні.

Крім цього, обґрунтованість позиції позивача щодо недопущення придбання будь-яких товарів виробництва ВАТ "Мінський автомобільний завод" підтверджується також тим, що Указом Президента України від 1 липня 2023 року № 364/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 липня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким застосовано санкції до ВАТ "Мінський автомобільний завод".

Стосовно доводів відповідача, що спірний товар був у позивача в наявності (з огляду на підтвердження позивача щодо належності йому товару на праві власності), тобто не потребував виготовлення, слід зазначити наступне.

Так, підтвердження позивачем обставин щодо належності йому товару на праві власності жодним чином не свідчить про наявність у нього цього товару та відповідно відсутність потреби у його виготовленні.

Крім цього, у гарантійному листі від 24.12.2021 №5282 позивач підтвердив можливість виготовлення товару.

Окрім наведеного, в контексті вказаних доводів відповідача, Суд враховує визначений договором строк поставки - 250 календарних днів після укладення договору, але не пізніше 31.03.2023, який є значним. Тому є алогічною така домовленість обох сторін, якщо вважати наявним у позивача станом на момент укладення договору вже виготовленого обладнання.

Таким чином, вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують обставин необхідності виготовлення позивачем обладнання.

З огляду на викладене, слід зазначити про доведеність позивачем того, що обставини непереборної сили (військова агресія, що мала наслідком припинення будь-якої торговельної діяльності (зокрема, й щодо імпорту продукції) з Республікою Білорусь), які є надзвичайними і невідворотними, спричинили об`єктивну неможливість виконання ним свого зобов`язання з поставки товару відповідачу, оскільки комплектуюча для подальшого виготовлення товару за договором згідно технічної характеристики була виробництва ВАТ "Мінський автомобільний завод".

Відповідно до п. 8.4 договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В матеріалах справи наявний лист позивача вих. № 31юр від 01.05.2023 адресований Філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування», в якому посилаючись на настання форс-мажорних обставин за договором, які підтверджено сертифікатом № 6500-23-2071 на підставі п. 8.4 договору повідомлено про його розірвання з 01.05.2023, але не раніше дати отримання цього повідомлення.

З поданих до позовної заяви документів вбачається, що зазначені повідомлення про розірвання договору та сертифікат надіслано з електронної адреси позивача на електроні адреси відповідача, що зазначені у розділі ХІV договору.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав про те, що позивачем не надано доказів дотримання порядку, встановленого договором, щодо необхідності вчинення повідомлення відповідача про відмову від договору шляхом надіслання його цінним листом з описом вкладення.

Стосовно вказаних висновків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Місцевий господарський суд не врахував, що договір не містить застережень щодо заборони сторонам спілкуватись за допомогою електронної пошти, а тому надсилання позивачем на електронну адресу відповідача (визначену в договорі) повідомлення про розірвання договору, визнається колегією суддів належним.

Також, щодо цього, Суд враховує наступне.

Згідно преамбули договору він укладений Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі заступника директора з матеріально - технічного забезпечення Філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

В розділі ХІV зазначені адреси електронної пошти відповідача, на які було здійснено направлення вказаного листа.

При виконанні договірних зобов`язань сторони мають діяти добросовісно.

Отже, сторона, що отримала повідомлення, виходячи з того, що вона є зацікавленою в отриманні товару для своєї діяльності (філії), діючи добросовісно і розумно, як по відношенню до іншої сторони, так і для своєї ефективної діяльності, мала вжити усіх заходів як щодо розгляду інформації, отриманої на свою офіційну електронну адресу, так і взагалі щодо вирішення питання спірних договірних відносин за для якнайшвидшого досягнення мети - отримання товару для своєї діяльності.

Нездійснення розгляду повідомлення/чи то не сприйняття/ігнорування факту його отримання на офіційну електронну адресу є суто суб`єктивним чинником діяльності підприємства.

Недобросовісної навмисної поведінки у діях позивача не вбачається. Тож, виходячи з системного аналізу положень договору, дій сторін, суд встановив факт повідомлення про розірвання договору.

Встановлення протилежного факту суперечитиме наведеному, та на переконання суду, може вважатися проявом надмірного формалізму та буде суперечити таким засадам цивільного права, закріпленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, як справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, укладений між сторонами договір є розірваним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на викладене, враховуючи об`єктиву неможливість виконання позивачем свого зобов`язання перед відповідачем щодо поставки товару, розірвання договору, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів банківської гарантії в сумі 1 330 500,00 грн.

При цьому, одночасно колегія суддів вважає за необхідне більш детально зазначити наступне.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

За змістом статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У даному випадку відповідач, як замовник закупівлі та особа, яка є заінтересованою в отриманні її результату - товару та будучі добре обізнаною з його технічними характеристиками, розуміючи наслідки введення військового стану, в тому числі, його вплив на можливість виконання іншою стороною умов договору, не проявив сумлінності та не вжив жодних заходів, спрямованих на досягнення його мети у розумний строк задля ефективної діяльності свого підприємства.

Так, відповідач не ініціював як найшвидше розірвання договору, з метою проведення в найкоротшій час іншої закупівлі. Натомість тривале очікування закінчення строку договірного зобов`язання, розуміючи неможливість його виконання, маючи повідомлення та з рештою одержання банківської гарантії, свідчить про порушення принципу добросовісності при реалізації ним своїх цивільних прав та виконанні своїх цивільних обов`язків.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/15393/23, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1 330 500,00 грн. задовольнити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" грошові кошти в сумі 1 330 500,00 грн., судовий збір в сумі 19 957, 50 грн.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" 29 936, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування у відпустці судді Пономаренко Є.Ю. з 08.07.2024 по 10.07.2024 та судді Руденко з 08.07.2024 по 12.07.2024) складено: 15.07.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко