Постанова

від 16.09.2024 по справі 910/15393/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р. Справа№ 910/15393/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача - Мойсеєць Б.В.,

від відповідача - Пікульська К.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 (суддя Сівакова В.В., повний текст складено 15.01.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1.330.500,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1 330 500,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що сплачені відповідачу гарантом (ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк") за Банківською гарантією №СКК-100222/037-69 в забезпечення виконання договору від 22.02.2022, грошові кошти, які в подальшому були відшкодовані гаранту позивачем, є відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим відповідачем майном за рахунок позивача у сумі 1 330 500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/15393/23 скасовано; прийнято нове рішенням, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 1.330.500,00 грн задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" грошові кошти в сумі 1 330 500,00 грн., судовий збір в сумі 19 957, 50 грн.; стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" 29 936, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно прохальної частини якої він просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 16 000 грн.

Також, у вказаній заяві позивачем викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення витрат правничої допомоги.

Відповідач надіслав до суду заперечення, в яких просив зменшити розмір витрат правничої допомоги до 1,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про ухвалення додаткового рішення призначено на 22 липня 2024 року об 11:20 год.

Разом з тим, суддя Руденко М.А. 22.07.2024 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про ухвалення додаткового рішення призначено на 23 липня 2024 року об 11:15 год.

У судовому засіданні 23 липня 2024 року колегією суддів оголошено перерву до 16 вересня 2024 року на 10:40 год.

В судовому засіданні 16.09.2024 представник позивача підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2024 заперечив проти вказаної заяви.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 01.07.2024 (до закінчення судових дебатів у справі) представником позивача зроблено заяву про те, що ним будуть подані докази понесених витрат правничої допомоги.

Постанова у даній справі була прийнята судом апеляційної інстанції 01.07.2024, тобто до 08.07.2024 (оскільки 06.07.2024 та 07.07.2024 були вихідними днями) позивач мав подати суду докази понесених ним витрат правничої допомоги.

В свою чергу, наведені докази були подані до апеляційного суду позивачем 09.07.2024, тобто з пропуском вказаного п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, на один день.

Разом з тим, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів понесення витрат правничої допомоги, мотивоване тим, що оскільки 08.07.2024 відбувся масований ракетний обстріл м. Києва (місцеперебування представника позивача), у зв`язку з чим більшість робочого часу неможливо було здійснювати адвокатську діяльність.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналіз змісту норм статей 118, 119 ГПК України свідчить, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі №910/6298/19, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, додаткові постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19).

Так, колегією суддів враховується, що вранці 8 липня 2024 року російська армія завдала масованого удару по Україні. Під удар потрапили, зокрема, й місто Київ.

Близько 10-ї ранку ворог завдав комбінованого ракетного удару по Україні із використанням ракет повітряного, морського та наземного базування.

Найбільше від російського удару постраждало місто Київ. Одна з російських ракет влучила у дитячу лікарню "Охматдит", ще одна - в медичний центр "Ісіда".

Це був один із наймасованіших обстрілів столиці.

Враховуючи наведене, а також з урахуванням незначного пропуску строку на подання доказів (1 день), з метою уникнення надмірного формалізму, колегія суддів вважає наявними підстави для поновлення позивачу строку на подання доказів понесення витрат професійної правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 16 000 грн., заявник надав: Договір про надання правової допомоги від 13.03.2024, укладений між АБ "Богдана Мойсейця" та позивачем, Додаткову угоду № 2 від 29.05.2024, Акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 05.07.2024, зведений рахунок №1, платіжну інструкцію.

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 2 від 29.05.2024 (якою визначається порядок оплати юридичних послуг) вартість процесуального супроводження розгляду справи та захист інтересів клієнта у справі №910/15393/23 (Північний апеляційний господарський суд), в тому числі участь в судових засіданнях по справі складає 8 000 грн. (процесуальна дія/участь у судовому засіданні).

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правової допомоги від 05.07.2024 Бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги щодо процесуального супроводження розгляду справи та захисту інтересів клієнта у справі №910/15393/23 (Північний апеляційний господарський суд), а саме участі в судових засіданнях по справі на суму 16 000 грн.

У зведеному рахунку №1 вказана ціна за участь у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду 22.04.2024 та 20.05.2024 у розмірі 16 000 грн. (8 000 грн. за одне судове засідання).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, а також жодним чином не є завищеним.

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції на суму 16 000 грн., колегія суддів дійшла висновку про покладення вказаних витрат на відповідача.

З огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 16 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 238, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15393/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" 16 000 грн. витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.10.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко