Постанова

від 22.07.2024 по справі 925/238/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа №925/238/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 (повний текст складено 24.04.2024)

у справі №925/238/24 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс хімгрупп"

про стягнення 142 836,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс хімгрупп" (далі - Підприємство) про стягнення 98 187,45 грн пені та 44 648,83 грн штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на порушення Підприємством умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 10.02.2022 №4600005432, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 7.4 договору, здійснив нарахування пені у сумі 98 187,45 грн та штрафу в розмірі 44 648,83 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 19 637,49 грн пені, 8 929,76 грн штрафу та 3 028,00 грн судового збору. В решті вимог у позові відмовлено через зменшення неустойки за рішенням суду.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами позивач довів правову підставу та обґрунтованість своїх позовних вимог, відповідач не довів існування підстав для повного звільнення від майнової відповідальності перед позивачем. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованих санкцій та зменшив розмір пені до 19 637,49 грн та штрафу до 8 929,76 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24, в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 78 549,96 грн пені та 35 719, 07 грн штрафу, що становить зменшення розміру неустойки на 80%, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції, в оскаржуваній частині, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та при невідповідності висновків викладених в рішенні суду в оскаржуваній частині обставинам справи.

Так, скаржник вважає, що істотне зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним та таким, що заохочує як відповідача, так і інших суб`єктів господарювання до несумлінного виконання договірних зобов`язань та ухилення від понесення відповідальності за допущені порушення.

Також, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не враховано, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є надмірно великим стосовно вартості товару (2 027 984,40 грн), поставку якого прострочено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу Товариства у справі №925/238/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №925/238/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/238/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 01.07.2024.

20.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/238/24.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. з 01.07.2024 до 19.07.2024 та Ходкавської І.П. з 01.07.2024 до 17.07.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу №925/238/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 - без змін.

Так, відповідач не погоджується з доводами позивача викладеними в апеляційній скарзі, оскільки при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Позивач не надав обґрунтувань та доказів, які збитки та в якій сумі понесено останнім через невчасні поставки відповідачем товару.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.02.2022 між Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600005432, за умовами якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця "Спеціалізовану хімічну продукцію (Антифризні речовини)", зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Ціна договору становить 2 027 984,40 грн, в тому числі ПДВ - 337 997,40 грн (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах визначених цим договором.

За умовами пункту 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантаження постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем. Покупець має право не приймати товар у випадку несвоєчасної поставки товару постачальником (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.6 договору встановлено, що право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною.

За змістом пункту 5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів:

- видаткової накладної;

- документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару - паспорт якості;

- документу про підтвердження строків придатності товарів - паспорт якості;

- інструкції про застосування товарів ( не передбачається);

- товарно-транспортної накладної;

- рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акта приймання товарів.

15.04.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до специфікації та визначено, що товари мають бути поставлені за відповідними адресами протягом 60 календарних днів з дати укладення договору, тобто не пізніше 11.04.2022.

Листом від 28.03.2022 №28-03/1 постачальник висловив свою згоду на зміну адреси поставки та повідомив про готовність поставки товару на адресу замовника: Івано-Франківська обл., Богородчанський район, с. Похівка, урочище "У гаю" №1.

Згідно з актом приймання товарів за кількістю і якістю №50 частину товару (охолоджуюча рідина Тосол А-40М PREMIUM у кількості 8000 л) доставлено для розвантаження за належною адресою та надано видаткову накладну від 30.03.2022 №РН-0000065. Поставку за результатами перевірки прийнято замовником 06.04.2022, тобто вчасно.

Відповідно до акту приймання товарів за кількістю і якістю №10 та видаткової накладної від 10.05.2022 №РН-0000099 частину товару (охолоджуюча рідина А-40М PREMIUM у кількості 17600 л) поставлено 11.05.2022, тобто з простроченням на 28 календарних днів.

Згідно з актом приймання товарів за кількістю і якістю №13 та видаткової накладної від 31.05.2022 №РН-0000127 частину товару (охолоджуюча рідина Тосол А-40М PREMIUM у кількості 17600 л) поставлено 31.05.2022, тобто з простроченням на 49 календарних днів.

Решту товару, відповідно до акта приймання товарів за кількістю і якістю №21 та видаткової накладної від 14.07.2022 №РН-0000180, поставлено 15.07.2022, тобто з простроченням на 93 календарні дні.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 10.02.2022 №4600005432 позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 98 187,45 грн пені та 44 648,83 грн штрафу, на підстав пункту 7.4 договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у прийняти - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки товару на користь позивача за укладеним між сторонами договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 7.4 договору, за порушення строків поставки товару або недопоставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 98 187,45 грн пені та 44 648,83 грн штрафу, підлягають задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що добросовісним та розумним за виниклих між сторонами обставин виконання договору, буде стягнення лише 20% нарахованої до сплати неустойки, з чим не погоджується позивач, який просить позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши доводи та заперечення сторін щодо зменшення пені та штрафу на 80%, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 ГК України).

На підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, про неврахування судами якої скаржник вказує у касаційній скарзі, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. При цьому, надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань. При цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при зменшенні розміру штрафу у даній справі на 80% судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача та відповідача.

Слід також зазначити, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є надмірно великим стосовно вартості товару - 2 027 984,40 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з огляду на необхідність забезпечення інтересів обох сторін, колегія суддів вважає наявними правові підстави для зменшення штрафних санкцій на 50% від вірно розрахованих позивачем сум пені в розмірі 98 187,45 грн та штрафу в розмірі 44 648,82 грн.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 49 093,72 грн пені та 22 324,41 грн штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 підлягає зміні в частині стягнення з Підприємства штрафних санкцій.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, на підставі статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на сторін пропорційно задоволених вимог, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі №925/238/24 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс хімгрупп" (18016, місто Черкаси, вулиця Волкова, будинок 36; ідентифікаційний код 36584093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) 49 093 (сорок дев`ять тисяч дев`яносто три) грн 72 коп пені, 22 324 (двадцять дві тисячі триста сорок дві) грн 41 коп штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору.".

3. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Імекс хімгрупп" (18016, місто Черкаси, вулиця Волкова, будинок 36; ідентифікаційний код 36584093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/238/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов