ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3804/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом
на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р.
( суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 22.03.2024 р.)
у справі
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД
( м. Запоріжжя )
до відповідача:
Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом
( м. Київ )
про стягнення 1 673 265 грн 90 коп.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 788 946 грн 30 коп. основного боргу, 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення, 617 409 грн 92 коп. пені.
Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, зазначив, що оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ - 788 946 грн 30 коп. від Позивача не надходила, відповідно строк оплати цієї частини вартості товару не настав. Крім того, позивач та відповідач не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. Крім того, Відповідач у відзив посилається на військову агресією Російської Федерації проти України, лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 торгово-промислової палати України.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р. у справі № 908/3804/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД 788 946 грн. 30 коп. основного боргу, 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення, 12 670 грн. 27 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД 5 018 грн. 91 коп. надмірно сплаченого судового збору, на підставі платіжної інструкції № 788 від 22.12.2023 р..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р. у справі № 908/3804/23 в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД про стягнення з AT НАЕК Енергоатом 223 787,82 грн втрат від інфляції, 43 121,86 грн 3% річних. Прийняти нове рішення у справі № 908/3804/23, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД у задоволенні позову в частині стягнення з АТ НАЕК Енергоатом 223 787,82 грн втрат від інфляції, 43 121,86 грн 3% річних.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував, що введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодара, на території якого розташована Запорізька АЕС, є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність Відповідача та його можливість розрахунків з контрагентами відповідно.
При цьому Скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 43 121,86 грн за період з 24.02.2022 р. по 20.12.2023 р. та інфляційних втрат в сумі 223 787,82 грн за період з 24.02.2022 р. по 20.12.2023 р.. Проте, судом першої інстанції не враховано умови Договору щодо порядку оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, не настання строку оплати цієї частини вартості товару, оскільки в зазначений період це грошове зобов`язання не було простроченим Відповідачем, що призвело до прийняття незаконного рішення в зазначеній частині.
Скаржник наголошує на тому, що існування на території України надзвичайних обставин - введення воєнного стану, внаслідок яких: (1) Відповідачем втрачена значна частина виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, (2) виконання Відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і (3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), а також враховуючи виключне становище Відповідача поряд з іншими суб`єктами енергетичного ринку в рамках чинного законодавства України, безпосередньо та неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків по укладеному з Позивачем договору та обмежує безперешкодне провадження Відповідачем господарської діяльності.
Скаржник вважає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Тому, відмова суду першої інстанції у задоволенні вищевказаного клопотання Відповідача є безпідставною.
Відтак, на думку Скаржника, господарський суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: ст. 614 ЦК України ( щодо наявності вини як підстави відповідальності за порушення зобов`язання, яка у Відповідача відсутня ), ст. 217 ЦК України та ст. 218 ГК України ( щодо підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання ), а застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме: ч. 2 ст. 625 ЦК України, внаслідок чого безпідставно стягнув з Відповідача 223 787,82 грн втрат від інфляції, 43 121,86 грн 3% річних.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, у клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника, Позивач заперечував в задоволенні апеляційних вимог в повному обсязі та просив відхилити апеляційну скаргу Відповідача та залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р..
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3804/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р. у справі № 908/3804/23 відкласти до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 908/3804/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 17.07.2024 р..
Від представника Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2024 р., судове засідання у справі № 908/3804/23, призначене на 17.07.2024 р., вирішено провести з представником Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 р., судове засідання у справі № 908/3804/23, призначене на 17.07.2024 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 908/3804/23 без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.
17.07.2024 р. секретарем судового засідання Манець О.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом. В призначений час представник Відповідача був запрошений до цієї конференції, однак з його власних технічних причин представник не зміг долучитись до відеоконференції. За таких умов неможливо провести відеоконференцію з представником Відповідача, про що складений відповідний акт.
Отже, сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 17.07.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
22.11.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД ( Постачальник ) та Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом ( Покупець ) укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10896, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар ( зазначений в п. 1.1 договору ).
Згідно п. 1.2 договору строк поставки товару: листопад-грудень 2021 року.
Відповідно до п. 3.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно п. 3.2 договору оплата Покупцем частини вартості товару суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар за правилами ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач склад Запорізького відділення ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом.
Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 шт.; б) рахунок - фактура; в) паспорт (або сертифікат якості) на товар, виданий підприємством-виробником (оригінал) на кожну партію або одиницю; г) пакувальний лист (пакувальна специфікація) на кожну партію або одиницю ( п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору Постачальник зобов`язаний оповістити Покупця про відвантаження товару телеграмою ( зв`язком факсиміле, телефонограмою, ЛИСТОМ з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов`язковою вказівкою наступних даних: дата відвантаження; номер договору; кількість місць; кількість штук; кг.; ціна.
Згідно п. 6.1 договору, приймання товару за якістю і кількістю здійснюється Покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2021 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП компанії. В електронному вигляді документ загальнодоступним і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК Енергоатом за адресою:http://www..energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82/p/sou_naek_рravinnya_zakupvlyarni_produktc_organzatcya_vhdnogo_kontrolyu_produktc_d 204.
Відповідно до п. 9.3 договору поставки сторона, що зазначала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну додаткову угоду.
Матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем п. 9.3 договору.
До договору поставки товару № 53-121-01-21-10896 сторонами складено додаткову угоду № 1 від 04.01.2022 р., де пункт 1.1 договору викладено в редакції передбаченій пунктом 1 Додаткової угоди. Загальна вартість товару та інші умови договору залишились незмінними.
На виконання умов договору, Постачальником було передано в установлений договором строк Товар, надано видаткову накладну № 1453 від 23.12.2021 р. та зареєстровано податкову накладну від 23.12.2021 р. № 93. Претензій з боку Покупця щодо товару не надходило.
Постачальником було поставлено товар за договором та зареєстровано податкову накладну. Покупець лише частково здійснив оплату поставленого Постачальником товару.
Станом на момент поставки, Покупцем не виконано у повному обсязі зобов`язання за договором щодо оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, а саме 788 946 грн 30 коп., що стало підставою звернення Позивача до суду з даним позовом. Крім того, Позивач просив суд стягнути з відповідача 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення. Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 617 409 грн 92 коп. пені.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати залишку вартості поставленого товару та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору поставки товару № 53-121-01-21-10896 від 22.11.2021 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.
Наразі, отримання коштів ( штрафних санкцій ) за отриманий товар та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати поставленого товару є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної та несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, задовольняючі частково позов, стягнув з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФТРЕЙД - 788 946 грн. 30 коп. основного боргу, 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення, 12 670 грн. 27 коп. судового збору, відмовивши у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 617 409 грн 92 коп.а також відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційного збільшення.
Як вбачається з апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту отримання товару та часткової сплати його вартості, правільность розрахунку стягуваних судом сум та в частині відмови у задоволення позову, сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач здійснив поставку товару в повному обсязі, загальною вартістю 4 733 677 грн 80 коп. ( в тому числі ПДВ 788 946 грн 30 коп. ), що підтверджується видатковою накладною № 1453 від 23.12.2021 р. та товарно-транспортною накладною № 1453 від 23.12.2021 р.. Відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару, а саме 12.09.2022 р. - 2 122 690 грн 00 коп., 27.09.2022 р. 223 897 грн 64 коп., 27.09.2022 р. 405 157 грн 25 коп., 31.10.2022 р. 451 537 грн 36 коп., 31.10.2022 р. 43 544 грн 64 коп., 31.10.2022 р. 504 918 грн 00 коп., 09.03.2023 р. 192 986 грн 61 коп. Крім того, Позивачем зареєстровано податкову накладну від 23.12.2021 року № 93. Отже, Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, а Відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару, відповідно до розділу 3 договору. Відповідач поставлений товар не оплатив, в результаті чого виник основний борг в розмірі 788 946 грн 30 коп.
Задовольняючи позовні вимоги Позивача в частині стягнення 43 121 грн 86 коп. 3 % річних, 223 787 грн 82 коп. інфляційного збільшення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування Позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3 % річних є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, Позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відносно доводів Скаржника про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідне клопотання Відповідача було обґрунтоване приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, настанням форс-мажорних обставин та втратою Відповідачем значної частини виробних потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції - 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, Позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом. Крім того, 45-ти денний строк для оплати закінчився до початку збройної агресії, а отже заборгованість за договором виникла у Відповідача ще до введення на території України воєнного стану. Посилання Відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому числі і Позивач у справі, який також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій в оскаржуваній частині рішення суду не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 р. у справі № 908/3804/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.07.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2024 |
Оприлюднено | 24.07.2024 |
Номер документу | 120509239 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кощеєв Ігор Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні