Рішення

від 11.07.2024 по справі 902/256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2024 р. Cправа №902/256/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:

представників позивача: Гарагуци І.Ф. (витяг з ЄДРЮОФОтаГФ) та Сойко Ю.Ю. (наказ №42-К від 01.12.2023),

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід", с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро", с.Пултівці Вінницького району Вінницької області

про стягнення 1803890,82 грн за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" 1803890,82 грн заборгованості, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами договору поставки №12/12/2022-1 від 12.12.2022 щодо оплати отриманого товару, а саме 887850,14 грн - основного боргу; 831135,22 грн - пені; 34143,48 грн - 3% річних та 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" зазначило, що 12.12.2022 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №12/12/2022-1, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (соняшник українського походження). Позивачем свої зобов`язання за договором виконано належним чином, натомість відповідачем зобов`язання в частині оплати поставленого товару в повному обсязі не виконано.

Ухвалою суду від 11.03.2024 відкрито провадження у справі №902/256/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 18.04.2024.

18.04.2024 до суду надійшли пояснення відповідача б/н від 18.04.2024 (а.с.32), де Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" проти позову заперечило з підстав того, що прострочення відповідача за договором не відбулось, оскільки позивачем не було надіслано (надано) відповідних рахунків на оплату товару.

В зв`язку з виникненням в судовому засіданні, 18.04.2024, технічних проблем, що унеможливили участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання до 28.05.2024.

23.05.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача б/н від 23.05.2024 (а.с.44-45), в яких в спростування доводів відповідача заявник пояснив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

За наслідками слухання справи, 28.05.2024, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 11.06.2024.

Ухвалою суду від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/256/24 до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

На визначену судом дату, 11.07.2024, з`явились представники позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 11.06.2024 на адресу електронної пошти відповідача (а.с.66) та до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС.

Враховуючи викладене є достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи. Слід зауважити, що відповідно до положень ч.3 ст.202 ГПК України, неявка в судове засідання учасників справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки є підставою розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

В судовому засіданні, 11.07.2024, представники позивача позов підтримали та до закінчення судових дебатів звернулись до суду із усними клопотаннями про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

12.12.2022 року між позивачем (надалі за текстом - Постачальник) та відповідачем (надалі за текстом - Покупець) укладено договір поставки №12/12/2022-1 (надалі за текстом також - Договір) (а.с.10-11), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник українського походження - код Товару згідно з УКТ ЗЕД 120600 насипом на умовах, передбачених даним договором.

За умовами п.2.1 Договору кількість (вага) товару складає: 100 т (сто тонн 00 кг) +15% за вибором Постачальника.

Згідно з п.3.1, 3.2 Договору цiнa товару складає: 15350,88 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят грн 88 коп.) гривень за одну метричну тонну, крім того ПДВ - 2149,12 грн. Загальна вартість договору складає: 1750000,00 грн, крім того ПДВ - 214912,00 грн.

Відповідно до п.5.1, 5.2 Договору Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 100% від вказаної суми на поточний рахунок Постачальника не пізніше 3 календарних днів з дня вiдвантаження всього обсягу товару у вiдповiдностi до реквiзитiв, зазначених у рахунку постачальника. Для остаточного розрахунку Постачальник має надати:

- рахунок-фактуру на 100% вартості товару, із зазначенням кiлькостi товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;

- оригiналу видаткової накладної , виписаної у вiдповiдностi до дiючого законодавства України;

- податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог ст.187 та ст.201 Податкового кодексу України.

За умовами п.6.1 Договору у випадку, якщо Покупець здiйснить оплату пізніше строків, передбачених п.5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% вiд вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного Договору (п.9.2 Договору).

Наявними у справі видатковими накладними підтверджується поставка товару відповідачеві, а саме:

- за видатковою накладною №4639 від 13.12.2022 поставлено товар на суму 392000,07 грн з ПДВ (а.с.6);

- за видатковою накладною №4647 від 14.12.2022 поставлено товар на суму 392000,07 грн з ПДВ (а.с.13);

- за видатковою накладною №4648 від 15.12.2022 поставлено товар на суму 390950,07 грн з ПДВ (а.с.7);

- за видатковою накладною №4668 від 15.12.2022 поставлено товар на суму 396900,07 грн з ПДВ (а.с.5).

Відповідно до наявних у справі платіжних інструкцій відповідачем за поставлений товар сплачено 684000,14 грн:

- платіжна інструкція №171 від 16.12.2022 на суму 392000,07 грн (а.с.10);

- платіжна інструкція №172 від 16.12.2022 на суму 92000,07 грн (а.с.9);

- платіжна інструкція №196 від 09.02.2023 на суму 100000,00 грн (а.с.12);

- платіжна інструкція №206 від 14.02.2023 на суму 50000,00 грн (а.с.9);

- платіжна інструкція №306 від 25.09.2023 на суму 50000,00 грн (а.с.8).

Згідно з наявної в матеріалах справи роздруківки електронного листування 15.12.2023 та 16.12.2023 з адреси електронної пошти "saz.melnykI@gamil.com" на адресу електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" направлено листи з доданим рахунками на оплату №3648 від 13.12.2022, №3652 від 14.12.2022, №3653 від 15.12.2022 та №3658 від 15.12.2022.

Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 887850,14 грн - основного боргу; 831135,22 грн - пені; 34143,48 грн - 3% річних та 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що нараховані в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №12/12/2022-1 від 12.12.2022.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

За правилами ч.1 ст.691 ЦК України: покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 887850,14 грн - основної заборгованості, суд враховує таке.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними у справі видатковими накладними №4639 від 13.12.2022, №4647 від 14.12.2022, №4648 від 15.12.2022 та №4668 від 15.12.2022 підтверджується поставка відповідачу товару на загальну суму 1571850,28 грн (а.с.5-7,13). Водночас на виконання умов Договору відповідачем сплачено 684000,14 грн (а.с.8-10,12).

Як встановлено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.1 Договору Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 100% від вказаної суми на поточний рахунок Постачальника не пізніше 3 календарних днів з дня вiдвантаження всього обсягу товару у вiдповiдностi до реквiзитiв, зазначених у рахунку постачальника.

Водночас, надаючи оцінку доводам відповідача стосовно неотримання рахунків на оплату, суд враховує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (такі висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 27.03.2023 у справі №920/1343/21, від 04.04.2023 у справі №44/258-б (910/15426/20).

Хоча в договорі й зазначено, що "Для остаточного розрахунку Постачальник має надати ... рахунок-фактуру на 100% вартості товару ...", однак за змістом ст.692 ЦК України та п.5.1 Договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "... не пізніше 3 календарних днів з дня вiдвантаження всього обсягу товару...".

З огляду на наведені умови Договору щодо оплати отриманого товару "...не пізніше 3 календарних днів з дня вiдвантаження всього обсягу товару...", суд доходить висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 19.12.2022.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточних розрахунків за отриманий товар, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення 887850,14 грн - основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 831135,22 грн - пені, нарахованої за період з 18.12.2022 по 04.03.2024, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За умовами п.6.1 Договору у випадку, якщо Покупець здiйснить оплату пізніше строків, передбачених п.5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% вiд вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти, суд враховує положення п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, згідно з якими: суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з 19.12.2022.

За правилами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №924/441/20: "Приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін."

Здійснивши аналіз укладеного між сторони Договору, суд дійшов висновку, що його положення не містять іншого строку (терміну) нарахування пені, а тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч.6 ст.232 ГК України та нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (16.06.2023).

Також за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Враховуючи наведені вище висновки, здійснивши перерахунок розміру пені, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині вимог про стягнення 242284,66 грн пені, а тому в задоволенні вимог про стягнення 588850,56 грн пені слід відмовити.

Щодо стягнення 34143,48 грн - 3% річних за період з 18.12.2022 по 04.03.2024, суд зазначає таке.

За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правомірності визначення позивачем періоду у часі, протягом якого нараховані проценти суд враховує викладені вище висновки відносно дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

Перевіривши обрахунок 3% річних, враховуючи наведені вище висновки, не виходячи за межі періоду у часі, визначеного у позовній заяві, судом встановлено, що правомірним до стягнення з відповідача є 34054,07 грн. Відтак, позивачем неправомірно нараховано 89,41 грн 3% річних, в зв`язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 50761,98 інфляційних втрат за період з 18.12.2022 по 04.03.2024, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України N 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз.5 п.4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 50761,98 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі 18224,26 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 588850,56 грн пені та 89,41 грн 3% річних, витрати по сплаті судового збору в сумі 8834,10 грн слід залишити за позивачем.

До закінчення судових дебатів представники позивача звернулись до суду із усним клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на зазначені клопотання представників позивача, для надання їм можливості подати усі докази розміру судових витрат суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 87, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" (вул.Шевченка, буд.2, кв.17, с.Пултівці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23262; ідентифікаційний код: 44489305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" (вул.Підлісна, буд.27, с.Великі Гаї, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47722; ідентифікаційний код: 38038313) 887850,14 грн - основної заборгованості; 242284,66 грн - пені; 34054,07 грн - 3% річних; 50761,98 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 18224,26 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 588850,56 грн пені та 89,41 грн 3% річних - відмовити.

4. Судовий збір в сумі 8834,10 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати у справі №902/256/24 на 05 вересня 2024 року на 11 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).

7. Повний текст судового рішення надіслати сторонам.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

9. Повне рішення складено 22 липня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрозахід" - в електронній формі до електронного суду в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_3);

4, 5, 6 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" - в електронній формі до електронного суду в підсистемі ЄСІТС та на адреси електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2)