Рішення

від 22.07.2024 по справі 903/375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2024 року Справа № 903/375/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Вез, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Волинь, с. Немир, Луцький р-н.

про стягнення 583 506 грн 76 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

встановив: 15.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Вез до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Волинь про стягнення 583 506 грн 76 коп, з яких: 538 562 грн 87 коп основного боргу, 3 774 грн 47 коп 3% річних, 3 792 грн 59 коп інфляційних втрат, 37 376 грн 83 коп пені та судових витрат по справі. Розгляд справи просить проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.04.2024 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази надіслання позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек).

Позивач ухвалу суду отримав 18.04.2024.

Строк для усунення недоліків по 23.04.2024.

19.04.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків та долучення доказів надіслання позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду вручена відповідачу 18.06.2024.

Строк для подання відзиву по 03.07.2024.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: Електронний кабінет, Електронний суд, підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Докази реєстрації відповідачем електронного кабінету в підсистемі Електронний суд відсутні.

У зв`язку з відсутністю реєстрації ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена на юридичну адресу відповідача. Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 42 ГПК України та додатково на електронну адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, та самим відповідачем у заяві-приєднанні. Роз`яснено відповідачеві його обов`язок зареєструвати офіційну електронну адресу в єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний суд».

Суд вважає за необхідне зазначити, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру Суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду №910/14120/19 від 12.07.2021.

Ухвалою суду від 14.06.2024 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду обґрунтований та розгорнутий розрахунок ціни позову з посиланням на докази, суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені (з зазначенням оплачених сум, строку оплати по договору, дати оплати).

Позивач ухвалу суду отримав 14.06.2024.

Строк для усунення недоліків по 19.06.2024.

18.06.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, яка прийнята судом.

Заява про усунення недоліків позовної заяви отримана відповідачем 28.06.2024.

Ухвалою суду від 04.07.2024 продовжено розгляд справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Вез до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Волинь про стягнення 583 506 грн 76 коп.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №1571 від 29.11.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю ТОЛК ВЕЗ надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п.3.1.7. ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному веб-сайті електропостачальника.

09.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОЛК ВЕЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю Лан-Волинь укладено договір №822-1069000/04-23 про постачання електричної енергії шляхом подання споживачем заяви-приєднання від 09.03.2023 (додаток 1 до договору) на умовах Публічної комерційної пропозиції «Зручна 2».

Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу та Публічна комерційна пропозиція «Зручна 2» підписані та скріплені печаткою ТОВ «Лан-Волинь» 09.03.2023.

Згідно заяви-приєднання початок постачання з 01.04.2023 (а.с. 12).

Згідно умов договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору (п. 1.1). Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2). Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1). Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п.3.1). Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. п. 5.1, 5.2). Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.5). Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.7). У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.8). Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п. 6.2) (а.с. 7-11).

Умовами Публічної комерційної пропозиції «Зручна 2» (додаток 2 до договору) передбачено, що споживач на підставі виставленого рахунку до 15 числа поточного календарного місяця здійснює платіж у сумі 100% вартості електричної енергії, яка повинна бути поставлена в наступному календарному місяці згідно очікуваних (заявлених) обсягів споживання електричної енергії споживачем на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. У разі заборгованості за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також 3 % річних та інфляційні (а.с. 13-14).

01.05.2023 сторонам укладено додаткову угоду до договору постачання, якою додаток №2 виклали у новій редакції, зокрема замінивши Публічну комерційну пропозицію «Зручно 2» на Індивідуальну комерційну пропозицію. Додаткова угода вступає в дію з 01.05.2023 (а.с. 15).

Індивідуальною комерційною пропозицією визначено, що фактична ціна у квітні 2023 року для групи «А» становить 4,64233 грн. Строк оплати: до 15-го числа 100% вартості, що повинна бути поставлена в наступному розрахунковому періоді, оплата за фактичне електроспоживання протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку. Нарахування пені здійснюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні (а.с. 16).

09.03.2023 між сторонами укладено додаткову угоду про електронний документообіг до договору, згідно якої сторони домовились, що починаючи з 01.04.2023 при виконанні умов договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням сервісу М.Е.Dос. Згідно до п.2.6 додаткової угоди отриманий споживачем від постачальника пакет розрахункових документів (рахунок, акт приймання-передачі, тощо) вважається отриманим споживачем в день його відправлення постачальником і набирає чинності в цей самий день у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів від його отримання споживач не надіслав постачальнику мотивованої відмови від даного пакету Е-документів. Мотивована відмова від Е-документа надсилається споживачем через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обгрунтовані причини такого відхилення. Згідно п. 2.10. Е-документи, які відправленні та підписані постачальником з виконанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування (а.с. 17-18).

Договір, додаткові угоди до нього не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.

Для проведення розрахунків ТОВ «ТОЛК ВЕЗ» на ім`я споживача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

На виконання умов договору позивачем здійснено постачання відповідачу електричної енергії за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року в обсязі 109 626 кВт/год на загальну суму 747 669 грн 20 коп, що підтверджується актами приймання-передачі, рахунками (а.с. 19-36).

Акти та рахунки направлені відповідачу у формі електронних документів через систему документообігу М.Е.Dос.

Відмова відповідача від отримання електронних документів в матеріалах справи відсутня.

Направлена 08.02.2024 позивачем на адресу відповідача претензія (вручена 24.02.2024) залишена без відповіді та задоволення (а.с. 37-38).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленої електричної енергії виконав частково на суму 209 106 грн 33 коп, у зв`язку з чим заборгованість в сумі 538 562 грн 87 коп підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Індивідуальною комерційною пропозицією передбачено нарахування пені у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати, враховуючи день фактичної оплати, також 3% річних та інфляційні втрати.

Судом враховано п. п.2.6 додаткової угоди від 09.03.2023 про електронний документообіг, згідно якого отриманий споживачем від постачальника пакет розрахункових документів (рахунок, акт приймання-передачі, тощо) вважається отриманим споживачем в день його відправлення постачальником і набирає чинності в цей самий день у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів від його отримання споживач не надіслав постачальнику мотивованої відмови від даного пакету Е-документів.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 774 грн 47 коп 3% річних, 3 792 грн 59 коп інфляційних втрат та 37 376 грн 83 коп пені.

Суд, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до ст.ст. 549, 625 ЦК України, індивідуальної комерційної пропозиції: 28 562 грн 46 коп пені, 2 885 грн 68 коп 3% річних:

-на суму 511 837,67 коп з 19.01.2024 по 10.02.2024 (11.01.2024 - дата отримання рахунку) 9 649 грн 40 коп пені, 964 грн 94 коп 3% річних;

-на суму 581 747,05 коп з 17.02.2024 по 03.03.2024 (10.02.2024 - дата отримання рахунку) 7 629 грн 47 коп пені, 762 грн 95 коп 3% річних;

-на суму 372 640,72 коп з 04.03.2024 по 12.03.2024 (04.03.2024 часткова оплата боргу в сумі 209 106,33 грн) 2 748 грн 99 коп пені, 274 грн 90 коп 3% річних;

-на суму 538 562,87 коп з 20.03.2024 по 08.04.2024 (12.03.2024 - дата отримання рахунку) 8 534 грн 60 коп пені, 882 грн 89 коп 3% річних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 888 грн 79 коп 3% річних, 8 814 грн 37 коп пені слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у визначені початку прострочення відповідачем оплати поставленої електроенергії, зокрема оплата проводиться протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунку.

У постанові № 910/13071/19 від 20.11.2020 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи існування боргу у період, який становить менше половини відповідного місяця підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні, у зв`язку з чим нараховані позивачем 3 792 грн 59 коп інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 8 550 грн 17 коп слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 191, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Волинь» (вул. с. Немир, Рожищенський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 32144810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЛК ВЕЗ» (вул. Яремчука Назарія, 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44758843)

- 538 562 грн 87 коп основного боргу, 28 562 грн 46 коп пені, 2 885 грн 68 коп 3% річних, 8 550 грн 17 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 578 561 грн 18 коп (п`ятсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят одна грн 18 коп).

4. У позові на суму 13 495 грн 75 коп відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук