Постанова

від 18.10.2024 по справі 903/375/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року Справа № 903/375/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

представники сторін в судове засідання 10.10.2024 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 22.07.2024 суддею Кравчук А. М. у м. Луцьк у справі № 903/375/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК ВЕЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Волинь"

про стягнення 583506, 76 грн

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "ТОЛК ВЕЗ" звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до ТзОВ "Лан-Волинь" про стягнення 583506, 76 грн, з яких: 538562, 87 грн основного боргу, 3774, 47 грн 3% річних, 3792, 59 грн інфляційних втрат, 37376, 83 грн пені та судових витрат по справі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 відповідний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 538562, 87 грн основного боргу, 28562, 46 грн пені, 2885, 68 грн 3% річних та 8550, 17 грн витрат по сплаті судового збору. У позові на суму 13495, 75 грн відмовлено.

Частково не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині стягнення з товариства 8550,17 грн витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи доводи скарги товариство послалось на неправильне застосування судом першої інстанції ч. 9 ст. 129 ГПК України та зазначило, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. На думку скаржника, таке зловживання полягає у неналежному оформленні ТзОВ "ТОЛК ВЕЗ" позовної заяви, що зумовило постановлення Господарським судом Волинської області ухвали від 17.04.2024 та ухвали від 14.06.2024 про залишення позову без руху.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Лан-Волинь" на рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі № 903/375/24; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства.

З даного приводу апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

За змістом ст. 6 ГПК у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі ЄСІТС). ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч. 4 ст. 6 ГПК). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК). Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 8 ст. 6 ГПК).

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою та шостою вищевказаної норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі Положення) процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (п. 26 Положення). Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ГПК України.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у ст. 170 ГПК України. За змістом п. 1 ч. 1 вищевказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до частини другої вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Відповідно до частини четвертої вказаної норми суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У зв`язку із поданням відповідного клопотання позивачем на електронну пошту суду, тобто без дотримання встановленого процесуального порядку, останнє залишається судом без розгляду.

В силу ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Згідно ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як зазначено вище відповідач, аргументуючи доводи скарги, вказує на незастосування судом першої інстанції ч. 9 ст. 129 ГПК України та зазначає про те, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Таке зловживання полягає у неналежному оформленні ТзОВ "ТОЛК ВЕЗ" позовної заяви, що зумовило постановлення Господарським судом Волинської області ухвал від 17.04.2024 та від 14.06.2024 про залишення позову без руху.

Згідно ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами при розгляді судової справи не допускається. Вказаною нормою визначено перелік дій з боку учасника судового процесу, які суд розцінює як протиправні, та такими, що порушують закон.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 року у справі № 910/12713/22 зазначив, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу.

Суд відмічає, що залишення позову без руху - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленими обставинами, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Суд першої інстанції, залишаючи без руху позовну заяву ТзОВ "ТОЛК ВЕЗ" ухвалою від 17.04.2024, як підставу зазначив ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, положеннями якої передбачено можливість суду залишити позовну заяву без руху до відкриття провадження у справі.

Зазначені вище процесуальні норми, а саме ст. ст. 174, 176 ГПК України не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без руху виключно до відкриття провадження у справі.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 910/5120/20.

Натомість, скаржник намагається трактувати постановлення судом першої інстанції двох ухвал про залишення позову без руху як результат зловживання позивачем процесуальними правами.

Судова колегія вважає, що аргументи відповідача, викладені у апеляційній скарзі у якості підтвердження зловживання позивачем процесуальними правами, не вказують на ознаки будь-якого зловживання процесуальними правами у розумінні ст. 43 ГПК України.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат і у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Наведена норма встановлює дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат, відступивши від загального правила розподілу.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В силу ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем не доведено наявність підстав, які б свідчили про зловживання стороною позивача чи її представником процесуальними правами. Відтак, аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та документально не обґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Слід відмітити також, що в даному випадку позовні вимоги задоволено місцевим господарським судом частково. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Несвоєчасне виконання договірних зобов`язань відповідачем, що зумовило звернення позивача з відповідним позовом до суду, розцінюється як виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (ч. 9 ст. 129 ГПК України). За таких обставин суд першої інстанції вправі покласти на винну сторону судові витрати повністю, незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом цілком правомірно вказано, що оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 8550,17 грн слід віднести на нього.

В силу ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що в судове засідання 10.10.2024 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Волинь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі № 903/375/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/375/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.