Рішення

від 11.07.2024 по справі 904/3390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2024м. ДніпроСправа № 904/3390/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача-1: Цупров С.П., Келембет І.М.

від позивача-2: Келембет І.М.,

від відповідача-1: Бойко Г.І.,

від відповідача-2: Писарев Є.М.,

від третьої особи-1: Бойко Г.І. ,

дослідивши матеріали справи №904/3390/23

за позовом

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет",

2) ОСОБА_4 ,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 ,

про стягнення безпідставно набутих вкладень для здійснення господарської діяльності та розвитку підприємства,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_2 (далі - позивач-1) та ОСОБА_3 (далі - позивач-2) звернулися до господарського суду з позовною заявою від 28.06.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвет" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_4 (далі - відповідач-2), у якій просять суд стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 безпідставно набуті вкладення для ведення господарської діяльності та розвиток підприємства, а саме на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 161.300,00 доларів США, що еквівалентно (станом на 27.06.2023 по курсу НБУ 1 долар дорівнює 36,57 грн) 5.898.741,00 грн і 66.530,00 грн, разом становить 5.965.271,00 грн та на користь ОСОБА_3 120.896,00 доларів США, що еквівалентно (станом на 27.06.2023 по курсу НБУ 1 долар дорівнює 36,57 грн) 4.421.166,72 грн і 33.370,00 грн, що разом становить 4.454.536,72 грн.

Суд зауважує, що позивачі 1, 2 та відповідач-2 є учасниками (засновниками товариства відповідача-1), а позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні угоди від 07.07.2015.

Судові витрати зі сплати судового збору позивачі 1, 2 просять покласти на відповідачів 1, 2, а саме 89.479,07 грн сплачених позивачем-1 та 66.818,05 грн сплачених позивачем-2.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3390/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023.

Разом із позовною заявою (того ж дня), 28.06.2023 через відділ документального забезпечення від позивачів 1, 2 отримана заява про забезпечення позову, у якій позивачі 1, 2 просять суд заборонити відчужувати об`єкти нерухомості, зареєстровані за відповідачем-1.

Ухвалою від 30.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.07.2023.

Того ж дня, 30.06.2023 суд ухвалою відмовив позивачам 1, 2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Через відділ документального забезпечення 11.07.2023 від позивачів 1, 2 надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивачі 1, 2 просять суд накласти арешт та заборонити відчужувати майно відповідача-1 до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою від 13.07.2023 у задоволені заяви позивачів 1, 2 про забезпечення позову відмовлено. За результатами апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 про відмову у забезпеченні позову постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 залишено без змін.

Ухвалою від 26.07.2023 підготовче засідання відкладено до 22.08.2023.

Через відділ документального забезпечення 14.08.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд поновити строк на подачу відзиву, позовну заяву залишити без руху, а у задоволені позовних вимог відмовити.

Через відділ документального забезпечення 14.08.2023 від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд поновити строк на подачу відзиву, позовну заяву залишити без руху, а у задоволені позовних вимог відмовити. Також відповідач-2 просить суд витребувати у позивачів 1, 2 оригінали документів, а саме угоди від 07.07.2015 та акт від 07.07.2015 і зобов`язати позивачів 1, 2 особисто надати відповіді на запитання (заяви свідків) про обставини, які мають значення для справи.

Через відділ документального забезпечення 22.08.2023 від позивачів 1, 2 надійшли письмові пояснення, у яких представник позивачів 1, 2 стверджував про підставність заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 22.08.2023 клопотання відповідачів 1, 2 про поновлення строків на подачу відзивів задоволено, позивачам 1, 2 запропоновано подати відповіді на запитання поставлені відповідачем-2, в порядку ст. 90 ГПК України, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 25.08.2023 продовжено розгляд справи, учасників процесу повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 21.09.2023.

Через відділ документального забезпечення 30.08.2023 надійшло клопотання відповідача-1 про перенесення судового засідання на іншу дату через зайнятість представника відповідача-1 в іншому судовому засіданні.

Через відділ документального забезпечення 06.09.2023 надійшло клопотання представника позивачів 1, 2, у якому представник позивачів 1, 2 просила суд не проводити підготовче засідання 21.09.2023 та перенести його на іншу дату через відпустку представника позивачів 1, 2.

Через відділ документального забезпечення 21.09.2023 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_5 , у якій остання заперечила факт підписання угоди від 07.07.2015.

Ухвалою від 21.09.2023 продовжено підготовче провадження, підготовче засідання відкладено до 04.10.2023.

Через відділ документального забезпечення 03.10.2023 від позивача-1 надійшли письмові пояснення, у яких стверджувалося, що угода від 07.07.2015 була підписана всіма учасниками товариства відповідача-1 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) особисто.

Ухвалою від 04.10.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 18.10.2023.

Через відділ документального забезпечення 04.10.2023 від відповідачів 1, 2 надійшло клопотання про проведення експертизи, у якому відповідач-2 просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження, витребувати у позивачів 1, 2 оригінали угоди від 07.07.2015 та акту від 07.07.2015, призначити проведення судової почеркознавчої експертизи документів.

Через відділ документального забезпечення 18.10.2023 від позивачів 1, 2 надійшли заперечення на клопотання про проведення експертизи, у якому представник позивачів 1, 2 клопотання відповідачів 1, 2 просить суд залишити без розгляду, оскільки воно подано після закриття підготовчого провадження у справі.

З огляду на обставини справи, з метою правильного і своєчасного розгляду справи по суті, задля дотримання принципу рівності сторін та виконання усіх завдань підготовчого провадження, суд визнав за доцільне не розпочинати розгляд справи по суті, а продовжити підготовче провадження. Ухвалою від 18.10.2023 до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1, 2 залучено ОСОБА_5 , підготовче засідання відкладено до 01.11.2023. У позивачів 1, 2 витребувано оригінали угоди від 07.07.2015 та акту від 07.07.2015, також позивачів 1, 2 зобов`язано в порядку ст. 90 ГПК України надати відповіді на запитання, поставлені відповідачами 1, 2.

Між тим і суд запропонував сторонам надати узагальнені письмові пояснення щодо того, якими доказами підтверджується отримання грошових коштів за угодою від 07.07.2015 та актом від 07.07.2015 та якими доказами підтверджується зарахування спірних грошових коштів на рахунок підприємства або до каси останнього.

Через відділ документального забезпечення 01.11.2023 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких підтримано проведення судової експертизи та до яких долучено копію угоди від 07.07.2015 без п. 8, який є у примірнику угоди, долученого до позовної заяви.

За результатами судового засідання 01.11.2023 оголошено перерву до 29.11.2023.

Через відділ документального забезпечення 01.11.2023 від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу угоди від 07.07.2015, в якому лише 7 пунктів і на якому, як вказала третя особа-1, поставлено підпис нею особисто.

Через відділ документального забезпечення 01.11.2023 від представника позивачів 1, 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на яких наявний підпис відповідача-2, оригінал повідомлення про скликання загальних зборів відповідача-1 від 18.07.2023, оригінал відповіді від 02.02.2023, оригінали описів вкладень тощо, а також заяви позивачів у формі заяв свідків, у яких містяться відповіді на поставлені відповідачами 1, 2 запитання у порядку ст. 90 ГПК України.

Через відділ документального забезпечення 01.11.2023 від представника позивачів 1, 2 надійшли узагальнені письмові пояснення щодо суті позовних вимог.

Ухвалою від 29.11.2023 клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи задоволено частково, у справі призначено судову експертизу, а провадження у справі зупинено.

Супровідним листом від 30.11.2023 справу направлено на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Через відділ документального забезпечення 02.01.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист від 26.12.2023 Про направлення клопотання та рахунку. Клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України стосувалося питання отримання вільних зразків підписів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порівняльних зразків документів, дозволу суду на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах. Також Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України виписано рахунок №5082 від 22.12.2023 на суму 276.407,20 грн на ім`я ОСОБА_4 .

Ухвалою від 08.01.2024 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 11.01.2024. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язано надати письмові пояснення (дозвіл) щодо клопотання експертів від 02.01.2024, зокрема щодо надання дозволу судом та сторонами на вирізання штрихів реквізитів документів та фрагментів паперу у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах.

Через відділ документального забезпечення 11.01.2024 від третьої особи-1 надійшло клопотання про застосування заборони пошкодження документів наданих для експертного дослідження, щодо зміни питань для експертного дослідження та призначення іншої експертної установи. Так, третя особа-1 просила суд змінити експертну установу для більш швидкого виконання експертизи та заперечила проти пошкодження оригіналів досліджуваних документів.

Того ж дня, 11.01.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача-1 за підписом відповідача-2 отримано аналогічний документ за формою та змістом із тим, що був поданий третьою особою-1, а саме клопотання про застосування заборони пошкодження документів наданих для експертного дослідження, щодо зміни питань для експертного дослідження та призначення іншої експертної установи.

11.01.2024 через відділ документального забезпечення представник відповідача-1 подав заяву про заборону пошкодження та знищення документів наданих для експертного дослідження.

Через відділ документального забезпечення 11.01.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання щодо призначення проведення експертного дослідження в іншій експертній установі.

За результатами судового засідання 11.01.2024 оголошено перерву до 25.01.2024.

Через відділ документального забезпечення 11.01.2024 від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача-2 та третьої особи-1, у яких фактично підтримана позиція як відповідача-2, так і третьої особи-1.

Через відділ документального забезпечення 23.01.2024 від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо клопотання відповідачів 1, 2, у яких третя особа-1 просить врахувати її позицію та відмовити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про погодження (фактично невизначеного) строку проведення судової експертизи.

Того ж дня, 23.01.2024 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшли пояснення щодо клопотання відповідача-1 та третьої особи-1, у яких підтримано позицію щодо зміни експертної установи та заборони знищувати оригінал документа, який піддається експертизі.

Ухвалою від 25.01.2024 у задоволенні клопотань експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України відмовлено, клопотання відповідача-2 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено частково, у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено.

Супровідним листом від 31.01.2024 справу направлено на адресу Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Через відділ документального забезпечення 20.02.2024 від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України отримано лист від 09.02.2024 разом із клопотанням експерта про необхідність надання додаткового порівняльного матеріалу для проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 20.02.2024 клопотання Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України задоволено, учасників справи зобов`язань надати вільні зразки почерку та підпису за чітко визначений проміжок часу.

Через відділ документального забезпечення 26.02.2024 від відповідача-2 надійшов супровідний лист разом із документами на яких містяться вільні зразки почерку та підписів останнього.

Через відділ документального забезпечення 26.02.2024 від третьої особи-1 надійшов супровідний лист разом із документами на яких містяться вільні зразки почерку та підписів останнього.

Через відділ документального забезпечення 05.03.2024 від представника позивачів 1, 2 надійшли письмові пояснення у яких суду повідомлено, що у позивачів 1, 2 відсутні будь-які оригінали документів датовані 2015 роком, у яких містилися вільні зразки почерку та підписів останніх.

Супровідним листом від 05.03.2024 справу направлено на адресу Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України для виконання експертизи. Згідно із листом від 18.03.2024 вартість експертизи складає 14.539,84 грн.

Ухвалою від 01.04.2024 ОСОБА_4 зобов`язано здійснити оплату експертизи у загальному розмірі 14.539,84 грн до 12.04.2024.

Через відділ документального забезпечення 02.04.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист від 25.03.2024, у якому Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повідомив суд, що оскільки вимоги експертів виконані не були ухвала Господарського суду від 29.11.2023 залишається без виконання.

Через відділ документального забезпечення 07.04.2024 від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра МВС України супровідним листом від 04.04.2024 надійшов висновок експерта від 04.04.2024, з урахуванням супровідного листа від 06.05.2024 разом із яким від експерта отримано висновок з виправленими описками допущеними у тексті документа «висновок експерта».

Ухвалою від 29.04.2024 провадження у справі поновлено, продовжено здійснювати провадження у справі зі стадії підготовчого провадження, у справі призначено підготовче засідання на 16.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 03.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання, у якому представник позивачів 1, 2 просить суд не проводити судове засідання, призначене на 16.05.2024, оскільки у зазначену дату представник позивачів 1, 2 буде перебувати у відпустці (з 06.05.2024 до 24.05.2024).

За результатами судового засідання 16.05.2024 підготовче засідання відкладено до 29.05.2024.

Через відділ документального забезпечення 28.05.2024 від відповідача-1 надійшли пояснення щодо висновку експерта, аналізуючи який відповідач-1 дійшов висновку про відсутність у відповідача-1 обов`язку з повернення нібито отриманих від позивачів 1, 2 грошових коштів.

За результатами судового засідання 29.05.2024 оголошено перерву до 13.06.2024.

Через відділ документального забезпечення 13.06.2024 від представника позивачів 1, 2 надійшли письмові пояснення про обставини справи, які мають значення, у яких представник позивачів 1, 2 наголосив, що показання відповідача-2 різняться, а саме відповідач-2 спочатку заперечив існування угоди від 07.07.2015, проте згодом визнав існування угоди від 07.07.2015 з 7 пунктами, а не з 8, також відповідач-2 зауважив, що статутний капітал відповідача-1 не є сформованим, проте згодом підтвердив, що статутний капітал товариства відповідача-1 сформований повністю. Отже, представник позивачів 1, 2 за результатами ознайомлення зі змістом висновка експерта виснувала, що він є неповним та неясним.

Ухвалою від 13.06.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 11.07.2024.

В судовому засіданні 11.07.2024 позивач 1, представник позивачів 1, 2 відповідали на запитання суду, надавала пояснення у справі, позовні вимоги підтримувала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1, третьої особи-1 та відповідач-2 заперечували проти задоволення позовних вимог та наполягали на відмові у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивачів 1, 2

Позивачі 1, 2 вказали, що між засновниками товариства відповідача-2 було укладено угоду, за умовами якої, зокрема, позивачі 1, 2 передали грошові кошти відповідачу-1 на ведення господарської діяльності та розвиток відповідача-2 зі строком повернення до 07.07.2021.

Оскільки позивачі 1, 2 не отримали від відповідача-1 звіт щодо діяльності відповідача-2, а строк повернення отриманих від позивачів 1, 2 грошових коштів є таким, що настав, позивачі 1, 2 звернулися до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 акцентує увагу, що до каси товариства у період з 13.05.2015 до часу розгляду даної справи судом від позивачів 1, 2 надійшли лише грошові кошти у розмірі їх часток у статутному капіталі з призначенням платежів: «поповнення статутного капіталу (фонду)».

Твердження позивачів 1, 2 про внесення інших грошових коштів на користь відповідача-1 не відповідають дійсності.

Також відповідач-1 акцентував увагу, що частка у статутний капітал товариства відповідача-1 позивачами 1, 2 була внесена лише у 2016 році, що вказує на неможливість внесення грошових коштів на користь відповідача-1 інших грошових коштів без погашення часток у статутному капіталі.

Разом із цим, відповідач-1 зауважив, що позивачі 1, 2 до суду подали документи складені іноземною мовою без їх перекладу на державну мову.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Позиція відповідача-2 співпадає з позицією відповідача-1.

Водночас, відповідач-2 заперечує факт підписання угоди від 07.07.2015 та акта від 07.07.2015.

Відповідач-2 наполягає на тому, що твердження позивачів 1, 2 про внесення грошових коштів у розмірі заявлених позовних вимог до статутного фонду відповідача-1 не відповідають дійсності.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 наголосила, що позивачі 1, 2 лише в червні 2016 року внесли свої частки до статутного капіталу відповідача-1, а тому до червня 2016 року є неможливим внесення грошових коштів з метою збільшення статутного капіталу товариства відповідача-1.

Третя особа-1 визнає, що у період з 13.05.2015 від позивачів 1, 2 до каси товариства відповідача-1 надійшли грошові кошти у розмірі часток останніх у статутному капіталі товариства відповідача-1. Будь-яких інших грошових коштів до каси товариства відповідача-1 від позивачів 1, 2 не надходило.

Третя особа-1 повідомила, що існує документ під назвою: «соглашение от 07.07.2015», однак у ньому відсутній п. 8 і саме у восьмому пункті угоди міститься посилання на акт від 07.07.2015.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини підписання (непідписання) відповідачем-2 угоди від 07.07.2015 з вісьмома пунктами, акта від 07.07.2015 про передачу позивачами 1, 2 відповідачу-2 грошових коштів, наявності (відсутності) підстав для застосування до спірних відносин положень ст. 1212 ЦК України та солідарності обов`язку відповідачів 1, 2 по відношенню до позивачів 1, 2.

Суд встановив, що у своїй діяльності товариство відповідача-2 керується, зокрема, статутом (п. 1.3), який затверджений загальними зборами учасників відповідача-2 (протокол №07 від 13.05.2015) і зареєстрований в реєстрі за №395, 396, 397, 398 від 13.05.2015 (далі - статут).

Відповідно до п. 1.2 статуту учасники товариства громадяни України:

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_3

ОСОБА_2 .

Згідно із п. 3.1 статуту для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошових внесків учасників утворюється статутний капітал у розмірі 864.000,00 грн.

Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

У створені статутного капіталу приймають участь:

ОСОБА_4 - участь в статутному капіталі - 313.200,00 грн = 36,25% - пайова участь у розподілі прибутку - 36,25 %;

ОСОБА_5 - участь в статутному капіталі - 313.200,00 грн = 36,25% - пайова участь у розподілі прибутку - 36,25 %;

ОСОБА_3 - участь в статутному капіталі - 108.000,00 грн = 12,50% - пайова участь у розподілі прибутку - 12,50 %;

ОСОБА_2 - участь в статутному капіталі - 129.600,00 грн = 15,00% - пайова участь у розподілі прибутку - 15,00 %.

Як зазначають позивачі, 07.07.2015 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була укладена угода у простій письмовій формі.

Предметом вказаної угоди є фіксація вкладень учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет» для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства.

У пункті 8 вказаної угоди зазначено, що сума вкладень викладених у п. 1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передані Писареву Є.Н. та отримані останнім у повному обсязі, за актом.

Того ж дня, 07.07.2015 між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі, згідно із яким позивачі 1, 2 та відповідач-2 підтверджують, що відповідач-2 на виконання угоди від 07.07.2015 отримав від ОСОБА_2 161.300 доларів США і 66.530,00 грн та від ОСОБА_3 отримав 120.896 доларів США та 33.370,00 грн зі строком повернення 07.07.2021.

В даному акті вказано, що відповідач-1 зобов`язується внести суми на розрахунковий рахунок відповідача-2 для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства.

Позивачі 1, 2 звернулися до відповідача 2 та ОСОБА_5 із листом без дати і номеру, у якому, керуючись п. 9 статуту, вказали на своє право розгляду стану справ господарської діяльності товариства і вимагали провести загальні збори з розглядом питань, пов`язаних з діяльністю товариства відповідача 1.

У відповідь на лист позивачів 1, 2 відповідач-2 у листі від 02.02.2023 вказав, що лист позивачів 1, 2 не дає змоги ідентифікувати осіб, які його підписали, та запропонував надати лист із завіреними належним чином підписами його підписантів або надати такий лист особисто відповідачу 1.

В подальшому, позивачі 1, 2 звернулися до відповідача-2 із заявою від 27.02.2023, у якій справжність підписів позивачів 1, 2 засвідчена приватним нотаріусом, а також особи позивачів 1, 2 були приватним нотаріусом перевірені, про що 27.02.2023 було зроблено запис в реєстрі за №125, №126.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2023 засновниками відповідача-2 значиться ОСОБА_4 статний внесок 313.200,00 грн (36,25%), ОСОБА_5 статний внесок 313.200,00 грн (36,25%), ОСОБА_3 статний внесок 108.000,00 грн (12,50%) та ОСОБА_2 статний внесок 129.600,00 грн (15,00%).

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 безпідставно набутих вкладень для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства.

Щодо підсудності справи

Закон України від 15.12.2006 №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" відніс до підвідомчості господарських судів справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 20 ГПК України визначає юрисдикцію господарських судів: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Критеріями визначення юрисдикції корпоративного спору визнаються: характер спірних правовідносин корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; суб`єктний склад сторін сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав; предмет спору захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що позивачі 1, 2 і відповідач-2 є членами товариства відповідача-1, а отже суб`єктний склад сторін відповідає критеріям визначеним для корпоративного спору.

Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивачів 1, 2 безпідставно набутих вкладень отриманих відповідачем-1 від позивачів 1, 2 для ведення господарської діяльності та розвитку товариства відповідача-1, а отже дії сторін пов`язані з діяльністю товариства відповідача-1.

Таким чином, спір є корпоративним, а отже підлягає розгляду господарським судом.

Щодо суті позовних вимог

Позовні вимоги позивачів 1, 2 ґрунтуються на угоді від 07.07.2015 з вісьма пунктами та акті від 07.07.2015 про передачу грошових коштів позивачами 1, 2 відповідачу-2.

Заперечення відповідача-2 та третьої особи-1 полягають у тому, що останні заперечують проти підписання угоди від 07.07.2015 з вісьмома пунктами та акта від 07.07.2015 про передачу позивачами 1, 2 відповідачу-2 грошових коштів на ведення господарської діяльності та розвитку підприємства відповідача-1.

Водночас, відповідач-2 та третя особа-1 надали суду, а отже і визнали факт укладання (існування) угоди від 07.07.2015 з сімома пунктами.

У справі №904/3390/23 була проведена судова експертиза і отримано висновок від 04.04.2024 №СЕ-19/104-24/5515-ПЧ (арк. 106-120, том 3) (далі - висновок експерта).

Згідно із висновком експерта підписи в угоді від 07.07.2015 з сімома пунктами від імені ОСОБА_4 - виконані ОСОБА_4 , від імені ОСОБА_5 - виконані ОСОБА_5 , від імені ОСОБА_2 - виконані ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_3 - виконані ОСОБА_3 .

Водночас, вирішити питання чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 на угоді від 07.07.2015, яка складається з восьми пунктів ОСОБА_4 не надається можливим у зв`язку з тим, що ознаки почерку виконавця досліджуваного підпису не відобразилися, так як підпис виконаний із застосуванням засобів технічної підробки, а саме відтворення підпису шляхом олівцевої підготовки з наступним обведенням його кульковою ручкою барвником синього кольору, від імені ОСОБА_5 на угоді від 07.07.2015 з вісьмома пунктами виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою, від імені ОСОБА_2 - виконані ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_3 - виконані ОСОБА_3 .

Разом з цим, вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у акті приймання-передачі від 07.07.2015 ОСОБА_4 не надається можливим, у зв`язку з тим, що ознаки почерку виконавця досліджуваного підпису не відобразилися, оскільки підпис виконаний із застосуванням засобів технічної підробки, а саме відтворення підпису шляхом олівцевої підготовки з наступним обведенням його кульковою ручкою барвником синього кольору, підпис від імені ОСОБА_2 - виконаний ОСОБА_2 , підпис від імені ОСОБА_3 - виконаний ОСОБА_3 .

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, висновок судової експертизи, яка була проведена в межах справи №904/3390/23, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі.

Суд акцентує увагу, що позивачі 1, 2 не були позбавлені можливості подати будь-які докази, заяви та клопотання, пов`язані з проведенням та оцінкою висновку експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України неповнота або неясність висновку експерта є підставою для призначення додаткової експертизи, яка доручається тому самому або іншому експерту.

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Суд зауважує, що у письмових поясненнях по суті позовних вимог (арк. 166, том 3) представник позивачів 1, 2 зазначила, що висновок судового експерта від 04.04.2024 за №СЕ-19/104-24/5515-ПЧ Соколенко Любові Олексіївни є неповним і неясним.

Однак, позивачі 1, 2 не зверталися до суду з заявами (клопотаннями) про призначення додаткової експертизи тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявний у справі висновок експерта є належним доказом, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами наявними у справі.

Так, оцінюючи наявні у справі докази у сукупності, суд акцентує увагу, що відповідач-2 скористався правом, передбаченим у ст. 90 ГПК України, та поставив позивачам 1, 2 питання по суті позовних вимог.

Серед поставлених відповідачем-2 питань (викладені в якості додатку до відзиву на позовну заяву у справі №904/3390/23 (арк. 130, том 1) були такі:

Питання 4. Чи бачили ви особисто, як ставили свої підписи на «Соглашении от 07 июля 2015 г» та «Акт приема-передачі от 07 июля 2015 г» особи-підписанти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а якщо ні, то чому?

Суд встановив, що і ОСОБА_2 (позивач-1) і ОСОБА_3 (позивач-2) надали свої відповіді на запитання відповідача-2 у формі заяви свідка (арк. 93, 94, том 2).

Так, і позивач-1, і позивач-2 у заявах свідків, справжність підписів на яких засвідчена приватним нотаріусом Павленко І.В. 25.10.2023 із реєстрацією в реєстрі за №1185 та за №1186, вказали, що угоду від 07.07.2015 та акт приймання-передачі від 07.07.2015 сторони підписували особисто.

Водночас, твердження позивачів 1, 2 про підписання угоди від 07.07.2015 з вісьмома пунктами та акта від 07.07.2015 особисто відповідачем-2 не підтверджені жодним належними до допустимими доказами, зокрема, і висновком експерта.

Аналізуючи положення угоди від 07.07.2019, суд звертає увагу на таке.

Так, у п. 1 вказано, що предметом даної угоди є фіксація вкладень учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет» для ведення господарської діяльності та розвитку підприємства.

Кожна зі сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільно з учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Даврвет» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли часткову участь в господарській діяльності та розвитку підприємства, в таких розмірах:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в рівних долях) - 821.850 доларів США та 138.578,00 грн;

ОСОБА_2 - 161.300,00 доларів США та 66.530,00 грн;

ОСОБА_3 - 120.896 доларів США та 33.370,00 грн.

У пункті 2 угоди зазначено, що враховуючи викладене у п. 2 даної угоди, на момент вступу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет», сторони узгодили такі розміри часток учасників відповідача-2:

ОСОБА_4 - 36,25 %;

ОСОБА_5 - 36,25 %;

ОСОБА_3 - 12,50 %;

ОСОБА_2 - 15,00 %.

Сторони узгодили, що частка учасника у сукупності, але не виключно, складається із відсоткової частки/долі учасника, вказаної у п. 2 даної угоди, у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет», договірної оціночної вартості всього (без виключення) майна (рухомого та нерухомого), яке належить товариству відповідача-2 як на момент складання даної угоди так і у майбутньому, інших матеріальних/нематеріальних активів підприємства.

Повернення частки учасника здійснюється при виході (виключенні) останнього зі складу учасників товариства відповідача-2 в строк протягом 12 місяців з дня виходу (виключення) останнього зі складу учасників відповідача-2.

При поверненні частки учасника враховуються майнові зобов`язання відповідача-2, які виникають під час перебування сторони у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Дарвет».

Аналізуючи положення статуту та угоди від 07.07.2015 (без восьмого пункту, підписання якого відповідачем-2 не доведено матеріалами справи) суд доходить висновків, що станом на час затвердження статуту ОСОБА_4 брав участь в статутному капіталі у розмірі 313.200,00 грн, що було еквівалентно 36,25% пайової участі у розподілі прибутку, ОСОБА_5 брала участь в статутному капіталі у розмірі 313.200,00 грн, що було еквівалентно 36,25% пайової участі у розподілі прибутку, ОСОБА_3 брав участь в статутному капіталі у розмірі 108.000,00 грн, що було еквівалентно 12,50% пайової участі у розподілі прибутку, ОСОБА_2 брав участь в статутному капіталі у розмірі 129.600,00 грн, що було еквівалентно 15,00% пайової участі у розподілі прибутку.

Варто наголосити на тому, що позивачі 1, 2 в заявах свідків зауважили, що предметом позову не є збільшення статутного капіталу товариства відповідача-1.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4).

Правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів) (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №278/1621/21 (провадження №61-13700св23), від 21.04.2022 у справі №397/791/17 (провадження №61-6572св19) та інші).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

У статті 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанови Верховного Суду 28.02.2024 у справі №159/4766/21 (провадження №61-15464св23), від 13.12.2023 у справі №295/13310/21 (провадження № 61-12351св22), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18)).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Питання форми договору позики врегульовано у ст. 1047 ЦК України, а саме договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2).

Форми розрахунків визначені статтею 1087 ЦК України, а саме розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі (ч. 1). Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2). Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України (ч. 3).

В даному випадку позивачі стверджують, що спірні кошти передавалися готівкою між фізичними особами (учасниками товариства відповідача-1, а саме від позивачів 1, 2 з до відповідача-2).

Важливе значення для правильного вирішення спору має підтвердження факту передачі позивачами 1, 2 відповідачу-2 грошових коштів, мета такої передачі та визначення строку їх повернення (у разі наявності такого).

У пункті 8 наданої позивачами угоди вказано, що сума вкладень викладена п. 1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передані ОСОБА_4 і отримані останнім в повному обсязі, за актом.

Тобто, підтвердженням передачі спірних грошових коштів від позивачів 1, 2 відповідачу-2 є акт від 07.07.2015.

Згідно із актом від 07.07.2015 особи, які підписали даний акт підтвердили, що ОСОБА_4 на виконання угоди від 07.07.2015 отримав від ОСОБА_2 суму 161.300,00 доларів США та 66.530,00 грн, від ОСОБА_3 - 120.896 доларів США та 33.370,00 грн зі строком повернення 07.07.2021.

Також у акті від 07.07.2015 вказано, що ОСОБА_4 зобов`язується вказані грошові кошти внести на розрахунковий рахунок товариства відповідача-1 для ведення господарської діяльності та розвитку товариства.

Між тим, у висновку експерта вказано, що вирішити питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у акті приймання-передачі від 07.07.2015 ОСОБА_4 не надається можливим, у зв`язку з тим, що ознаки почерку виконавця досліджуваного підпису не відобразилися, оскільки підпис виконаний із застосуванням засобів технічної підробки, а саме відтворення підпису шляхом олівцевої підготовки з наступним обведенням його кульковою ручкою барвником синього кольору, підпис від імені ОСОБА_2 - виконаний ОСОБА_2 , підпис від імені ОСОБА_3 - виконаний ОСОБА_3 .

В узагальнених письмових поясненнях (арк. 96, том 2) представником позивачів 1, 2 акцентовано увагу, що передача грошових коштів від позивачів 1, 2 до відповідача-1 відбулася за актом від 07.07.2015.

Також представник позивачів 1, 2 зауважила, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 161.300,00 доларів США та 66.530,00 грн, від ОСОБА_3 120.896 доларів США та 33.370,00 грн, які зобов`язався внести на розрахунковий рахунок товариства відповідача-1 для ведення господарської діяльності та розвитку підприємництва.

Слід вказати, що представник позивачів 1, 2 повідомила, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні будь-які документи щодо зарахування спірних грошових коштів на рахунок товариства відповідача-1.

Однак, наданий позивачами доказ на підтвердження передачі грошових коштів відповідачу-1, а саме: акт від 07.07.2015, не є належним доказом такої передачі, оскільки матеріалами справи, зокрема висновком експерта, не підтверджено того, що підпис на вказаному акті виконаний ОСОБА_4 . Більш того, експерт дійшов висновку, що такий підпис виконаний із застосуванням засобів технічної підробки.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення, Положення №637), що підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням дат квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 1.2 Положення касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Пунктом 4.1 Положення №637 визначено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Згідно із пунктом 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Отже, про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства (висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №169/506/17, від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19).

Матеріали справи №904/3390/23 не містять жодних належних та допустимих доказів передачі позивачами 1, 2 відповідачам спірних грошових коштів.

Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", чинною на час нібито передачі спірних грошових коштів позивачами 1, 2 відповідачу-2, встановлено такі обмеження щодо готівкових розрахунків протягом дня:

для підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10.000,00 грн;

для фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150.000,00 грн;

для фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150.000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Аналіз змісту пункту 2.8 Положення свідчить, що готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається підприємством до банків для її зарахування на банківські рахунки (за відсутності банків - до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця)).

Тобто здавання готівки в банк є частиною господарської діяльності будь-якого суб`єкта господарювання, яка здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Такий обов`язок покладається на сам суб`єкт господарювання, який зобов`язується здавати надмірну готівку в банк, а форма (порядок) здавання обирається ним у довільному порядку.

Суд вказує, що матеріали справи №904/3390/23 не містять жодних доказів перерахування спірних грошових коштів (відповідних сум) на банківські рахунки відповідача-1 як позивачами, так і відповідачем 2.

Також матеріали справи не містять і доказів виявлення у роботі відповідача-1 будь-яких порушень щодо зарахування на банківські рахунки надмірної готівки.

Пунктом 3.3 Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

За пунктом 3.12 Положення під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов`язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, оформлення прибуткового касового ордеру як первинного документу, який підтверджує приймання готівки в касу підприємства та складання на підтвердження такого факту квитанції обов`язковими реквізитами передбачає, зокрема, наявність підпису особи, уповноваженої на їх складання та видачу відповідно, а квитанція до прибуткового касового ордеру - також засвідчення її відбитком печатки цього підприємства.

Суд також відзначає, що в узагальнених письмових поясненнях (арк. 96 том 2) представник позивачів 1, 2 долучив до справи компакт-диск із звукозаписом, отриманим від невстановленої судом особи - ОСОБА_9 , який, за твердженням позивачів, був присутнім на зустрічі з відповідачем-2 та третьою особою-1, їх ріелтером з приводу продажу заводу по розливу питної води - води природної за ціною 650.000,00 доларів США.

Так, за словами представника позивачів 1, 2, на вказаній зустрічі відповідач-2 особисто зазначив, що на розвиток підприємства відповідача-2 - заводу по розливу питної води витрачено 1.200.000 доларів США, і, на думку представника позивачів 1, 2 вказане свідчить про отримання відповідачем-2 від позивачів 1,2 спірних грошових коштів.

Аналізуючи такі доводи представника позивачів 1, 2, суд зауважує, вказані обставини не підтверджують саме передачу відповідачу 2 коштів, а тим більше саме спірних коштів, як і того, що підпис на вказаному акті виконаний ОСОБА_4 . При цьому, такий доказ суд оцінює у сукупності з іншими доказами та враховує, що експерт дійшов висновку, що такий підпис виконаний із застосуванням засобів технічної підробки.

Більш того, долучений представниками позивачів диск із записом певної зустрічі не містить інформації щодо джерела походження грошових коштів, які були використані для розвитку підприємства відповідача-1.

Також суд відзначає, що у пункті 8 угоди від 07.07.2015 міститься посилання на п. 1 угоди від 07.07.2015, а у акті від 07.07.2015 зазначено, що позивачі 1, 2 передали відповідачу-2 суми ідентичні тим, які вказані у п. 1 угоди від 07.07.2015.

В контексті п. 8 угоди від 07.07.2015 суд звернув увагу на лист від 02.06.2021 (арк. 167, том 3), складений засновником ОСОБА_2 і адресований загальним зборам товариства відповідача-1, у якому позивач-1 вказав, що перший внесок на користь розвитку товариства відповідача-1 вніс у грудні 2021 року у розмірі 167.700,00 доларів США. Внесена сума була зафіксована угодою від 07.07.2015.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вбачає суперечливість доводів позивачів

Також суд виходить із того, що матеріали справи не містять належних доказів передачі позивачами 1, 2 відповідачу-2 спірних грошових коштів ані 07.07.2015, ані у більш пізніші періоди.

Суд також звертає увагу, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення безпідставно набутих відповідачами 1, 2 грошових коштів.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15.

Суд зауважує, що, за твердженням позивачів 1, 2, відповідач-2 від позивачів 1, 2 отримав спірні грошові кошти на підставі угоди від 07.07.2015 з вісьмома пунктами, а це виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, на яку позивачі посилалися у позові як на правову підставу обґрунтування заявлених вимог.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13).

Застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

Також позивачі 1, 2 заявили вимогу про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 грошових коштів.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Однак, аналізуючи фактичні обставини справи позивачі 1, 2 не довели суду обставин солідарності обов`язку відповідачів 1, 2.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивачі суду не надали.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачами підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивачів 1, 2 пропорційно заявленим позовним вимогам.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із проведенням експертизи.

Вартість проведеної експертизи становить 14.539,84 грн. Позивач-1 заявив позовні вимоги у загальному обсязі 57.25%, а позивач-2 у загальному обсязі 42.75%. Оскільки заявлені позовні вимоги позивачів 1, 2 судом визнані необґрунтованими, суд витрати відповідача-2 на правоведення експертизи розподіляє між позивачами 1, 2 пропорційно заявленим позовним вимогам (8.324,06 грн та 6.215,78 грн відповідно).

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_2 ) 8.324,06 грн витрат за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідент. код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_2 ) 6.215,78 грн витрат за проведення експертизи.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 22.07.2024.

Суддя С.А. Дупляк