Рішення

від 12.07.2024 по справі 908/630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/48/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 Справа № 908/630/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/630/24

за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд, ідентифікаційний код юридичної особи 37221847 (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032)

про стягнення 3 941 664 грн 36 коп

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Дорошенко К.В., посвідчення №1103 від 17.02.2023, виписка ЄДР;

від відповідача: Вишнякова І.О., адвокат, посвідчення № 1095 від 29.09.2015, ордер АР № 1170074 від 29.03.2024 (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

12.03.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповдіальінстю Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 в розмірі 3 941 664 грн. 36 коп. (три мільйони дев`ятсот сорок одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн 36 коп.), отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 16, 526, 632 ЦК України, Закону України Про оренду землі і обґрунтовано тим, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 склав 3 941 664,36 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 справу № 908/630/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2024 у справі № 908/630/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.04.2024 о 09 год. 40 хв.

В судовому засіданні 10.04.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

01.04.2024 від представника відповідача через підсистему Електронний суд до суду надійшла заява про вступ у справу як представника.

01.04.2024 дані про адвоката Вишнякову І.О. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/630/24 в електронному кабінеті.

09.04.2024 через підсистему Електронний суд від представника відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача не заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку присутньої у судовому засіданні представника позивача, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 10.06.2024 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 10.06.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

16.04.2024 від представника відповідача через підсистему Електронний суд до суду надійшов відзив. Відповідач вважає, що за період з 01.10.2020 по 12.03.2021 заявлені вимоги знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності, а тому в цій частині задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки позовна заява була подана 12.03.2024. Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку № 2310100000:03:045:0001 було зареєстровано лише 13.12.2023, а тому спірна земельна ділянка не існувала з 01.10.2020 р. по 31.08.2023 як об`єкт цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства. Відповідач в силу положення закону як землекористувач має обов`язок сплачувати саме податок за земельну ділянку, натомість позивач не може претендувати на стягнення неодержаної орендної плати, адже відповідачем не було укладеного відповідного договору оренди. Наданий позивачем розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою не може братися судом до уваги.

01.05.2024 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли пояснення.

Вищеперелічені документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

06.06.2024 представник відповідача через підсистему Електронний суд подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі, до клопотання представник відповідача додала копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття провадження у адміністративній справі.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті свого клопотання, просила його задовольнити.

Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкладено підготовче засідання на 17.06.2024 о 10 год. 45 хв.

14.06.2024 від представника позивача через підсистему Електронний суд до суду надійшли пояснення.

17.06.2024 через підсистему Електронний суд на виконання ухвали суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Вищеперелічені документи прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 17.06.2024 представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача підтримала своє клопотання про зупинення провадження у справі, просила його задовольнити, надала пояснення.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом встановлено наступне.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

В даному випадку, суд не вбачає неможливості розгляду справи № 908/630/24 до вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд до відповідача-1: Запорізької міської ради та відповідачача-2 Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області, який подано до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішення Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» на сьогоднішній день є чинним.

Відповідач не позбавлений права на звернення до Господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у випадку наявності підстав.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 01.07.2024. Судове засіданні відкладено на 12.07.24.

В судовому засіданні 12.07.2024 здійснювалась відеоконференція.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволення відмовити.

В судовому засіданні 12.07.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд є власником об`єкта нерухомого майна з 10.03.2011 за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:03:045:0001, що підтверджується договором купівлі купівлі продажу від 10.03.2011 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 21.11.2023 № 355248175.

Нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд розташоване на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:03:045:0001, за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя (далі - земельна ділянка) власником якої є Запорізька міська рада.

Договір оренди земельної ділянки не укладався. Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів з моменту придбання нерухомого майна, а саме з 10.03.2011 та з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Згідно листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 08.09.2023 № 8222/5/08-01-07, ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд в належному обсязі не сплачувало та не звітувало по платі за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:03:045:0001, за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:045:0001, за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.10.2020 по 31.08.2023. За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2020 рік з 01.10.2020 по 31.12.2020- 308585,43 грн. за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021- 1 234 341,66 грн. за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022- 1 357 775,83 грн. за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.08.2023- 1 040 961,44 грн. Таким чином загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 склав 3 941 664,36 грн.

Зазначений розрахунок здійснено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу НГО від 09.06.2020 №1781/207-20, листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.09.2023 №8222/5/08-01-07.

Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради були вжиті заходи досудового врегулювання спору та направлено вимогу про сплату плати за землю за вих.№ 01/02-11/0385 від 01.02.2024. Однак, відповідачем не здійснено сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:045:0001, за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя, у зв`язку з чим позивачем заявлено позов у цій справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є власником нерухомого майна за адресою: вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), буд. 16, м. Запоріжжя згідно із договором купівлі купівлі продажу від 10.03.2011.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За вимогами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки » державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Таким чином, ТОВ Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд (набувач), не сплачуючи у період з 01.10.2020 по 31.08.2023 орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок міської ради.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Стосовно строків позовної давності, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.ст. 257, 259 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 06.09.23 у справі № 910/18489/20 зазначено такі висновки:

«(1.3.3) Щодо позовної давності

…81. Апеляційний суд вважав, що за вимогою про визнання окремих пунктів договору поставки недійсними слід застосовувати загальну позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України, яку обчислювати з 18 березня 2017 року (з наступного дня після укладення договору поставки); за рештою вимог, що випливають з поставки товару неналежної якості, - позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України (шість місяців), яку обчислювати з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів, тобто з 1 жовтня 2019 року (згідно з пунктом 6.14 договору поставки - наступний день після виготовлення 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291). Оскільки за Законом № 530-IX карантин визнаний обставиною непереборної сили, з настанням якої зупиняється перебіг позовної давності (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), апеляційний суд визнав, що покупець позовну давність не пропустив.

82. Постачальник у касаційній скарзі погодився з тим, що до вимог про стягнення збитків і штрафу слід застосовувати шестимісячну позовну давність, передбачену частиною восьмою статті 269 ГК України. Проте вказав, що апеляційний суд порушив припис пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, бо не дослідив зібрані у справі докази (зокрема, звіт від 12 грудня 2018 року, протокол зустрічі від 31 січня 2019 року, лист покупця від 24 квітня 2019 року, адресований ТОВ «Еліка Елеватор», лист постачальника від 19 липня 2019 року, надісланий покупцю). Тому, на думку постачальника, навіть якщо починати обчислювати позовну давність із 19 липня 2019 року (дати його листа, в якому він визнав недолік переданого покупцеві товару), вона спливла 19 січня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину. Апеляційний суд, як стверджував постачальник, помилково почав відлік позовної давності після складання 30 вересня 2019 року висновку експертом Дніпропетровської ТПП № ГО-1291 згідно з пунктом 6.14 договору поставки, бо цей пункт договору стосується встановлення вини, а не виявлення недоліків обладнання. Зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення дня виявлення недоліків покупцем придбаного товару для відліку строку, передбаченого частиною восьмою статті 269 ГК України.

83. Велика Палата Верховного Суду з доводами постачальника про сплив позовної давності не погоджується.

84. Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

85. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини першої статті 258 ЦК України) й у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу) (пункт 4 частини першої статті 258 ЦК України)…..

…..90. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

91. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

92. Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»….

…100. Отже, спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і він був скасований лише 30.06.2023 згідно із Постановою КМУ від 27 червня 2023 № 651.

Таким чином, на момент дії воєнного стану загальний строк позовної давності не сплив.

Правова позиція щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) є послідовною у судовій практиці, відповідні викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 199/782/21, від 31.05.2023 у справі № 938/632/20, від 09.08.2023 у справі № 910/9990/21, від 13.09.2023 у справі № 357/9126/22.

Відповідно до п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на даний момент, продовжений строк позовної даності під час дії карантину, зупинено через воєнний стан. Відповідно позовні вимоги заявлено обґрунтовано з наведених вище мотивів.

Об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать Відповідачеві розташовані на земельній ділянці, яка є сформованою та має чітко визначені межі. Згідно доданого до позовної заяви витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1781/207-20 вбачається, що формування витягу здійснено 05.06.2020 в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:03:045:0001, а тому формування земельної ділянки відбулося до моменту спірних відносин. Також, до позовної заяви в якості доказів було додано копію договору купівлі - продажу від 10.03.2011 в якому чітко визначено площу та кадастровий номер земельної ділянки на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна Відповідача. Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу визначено, що у відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до Покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відчужуване майно, необхідної для його обслуговування, у розмірах, визначених цим договору. Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин і права власності Касаційного господарського суду у справі 922/2060/20 звернув увагу на те, що одночасно з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

З огляду на те, що відповідач фактично користується сформованою земельною ділянкою, яка є об`єктом цивільних правовідносин, а тому повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які вона не одержала у вигляді несплаченої орендної плати.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій. Тому вбачається, що всі вищезазначені обставини, які були зазначені в правовій позиції Верховного Суду входять до предмету позовної заяви, яка була пред`явлена Запорізькою міською радою до Відповідача. Згідно ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Тобто, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.3 статті 289 Податкового кодексу України).

В свою чергу, відповідно до даних з офіційного сайту Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/nove pro-podatki--novini-/print-553960.html) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки. Дані про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок, що опубліковані на офіційному сайті Державної податкової служби України є публічною інформацією.

При розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування земельної ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Ласточкіна (Чапаєва), 16 Позивачем використовувались значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки, які були оприлюднені на офіційному сайті Державної податкової служби України. При цьому розрахунок, який було додано до позовної заяви було здійснено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» та витягу від 09.06.2020 №1781/207-20 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до листа від 13.10.2023 №2824/01/01-07, що було додано до позовної заяви вбачається, що розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою здійснено департаментом управління активами Запорізької міської ради.

Відповідно до опублікованого на офіційному сайті Запорізької міської ради положення про департамент управління активами Запорізької міської ради затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №77, департамент згідно з покладеними на нього завданнями здійснює підготовку та/або перевірку розрахунків розміру орендної плати під час укладання або зміни умов до договорів оренди земельних ділянок чи продовження їх дії, розрахунків недоотриманих доходів за фактичне користування без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди. Тобто позивач в повному обсязі наділений повноваженнями, щодо здійснення розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам вбачається, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку). Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (п. 2 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку, відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

В даному випадку неодержаний дохід позивача полягає у не отриманому доході у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача, який розраховується відповідно до положень ст. 289 Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідачем не заподіяно жодних збитків (погіршення якості землі або приведення її у непридатність), які б підлягали визначенню комісіями створеними на підставі вищезазначеного порядку. Тобто законодавець чітко розмежовує недоотриманий дохід та збитки, які можуть бути заподіяні внаслідок погіршення якості землі або приведення її у непридатність.

Отже, у разі стягнення з фактичного користувача земельної ділянки в порядку ч.1 ст. 1212 ЦК України коштів, які він без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе, проте які мав сплатити за користування земельною ділянкою, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, не застосовується.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», ідентифікаційний код юридичної особи 37221847 (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032) на користь Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 в розмірі 3 941 664 грн. 36 коп. (три мільйони дев`ятсот сорок одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн. 36 коп.), отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство Капітал-Буд», ідентифікаційний код юридичної особи 37221847 (вул. Доківська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69032) на користь Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, судовий збір за подання позову в розмірі 47 299 грн. 97 коп. (сорок сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 97 коп.). Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 22.07.24.

Суддя А.О. Науменко