Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/3464/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/3464/22Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури інтересах держави в особі: 1) Закарпатської обласної ради, 2) Західного офісу Держаудитслужби, 3) Мукачівської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"провизнання недійсними угод та стягнення 63 381 грн 45 коп.Представники сторін:від прокурора:Горбач Н.О.від позивача-1:не з`явилисьвід позивача-2:не з`явилисьвід позивача-3:не з`явилисьвід відповідача:не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби, Мукачівської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору № 01-2021 від 11.12.2020 та стягнення 63 381 грн 45 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради додаткових угод № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору № 01-2021 від 11.12.2020 з підвищенням ціни на предмет закупівлі було переплачено бюджетних коштів на суму 63 381 грн 45 коп., а самі додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та повинні бути визнані судом недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 відкрито провадження у справі № 910/3464/22, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

13.06.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 підготовче засідання призначено на 28.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 підготовче засідання призначено на 17.10.2022.

Підготовче засідання, призначене на 17.10.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 підготовче засідання призначено на 23.11.2022.

Підготовче засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 підготовче засідання призначено на 26.12.2022.

20.12.2022 до Господарського суду міста Києва від прокурора м. Мукачева надійшло клопотання про зміну найменування відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023.

28.12.2022 до Господарського суду міста Києва від Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури надійшло клопотання про зміну найменування відповідача.

Підготовче засідання, призначене на 25.01.2023, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 підготовче засідання призначено на 09.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 відкладено підготовче засідання на 29.03.2023.

07.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури надійшли додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 зупинено провадження у справі № 910/3464/22 за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби, Мукачівської спеціальної школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради до Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" про визнання недійсними угод та стягнення 63 381 грн 45 коп. до перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

28.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури надійшли клопотання про поновлення провадження у справі та заява про зміну предмета позову.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 справу № 910/3464/22 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/3464/22 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 справу № 910/3464/22 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.07.2024.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 04.07.2024 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, та час судового засідання були повідомлені належним чином.

В судове засідання 04.07.2024 з`явився прокурор на надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 04.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 між Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради (позивач-3 у справі, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", яке перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (відповідача у справі, продавець за договором) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1-2021 (ОА-2020-11-06-000154-с), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 85,0 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 2.6 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію(ї) відповідного(-их) актів про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

- на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника;

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У відповідності до пункту 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем.

Ціна газу на момент подання тендерної пропозиції учасником закупівель або ж на час проведення переговорної процедури закупівлі, що відбуваються відповідно до ЗУ "Про публічні закупівлі" становить 4005,09 грн за 1000 куб.м., крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 136,58 грн. Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 4 141,67 грн, крім того ПДВ 828,33 коп., всього з ПДВ - 4970,00 грн (пункт 3.2 договору).

Пункт 3.3. договору зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Ціна газ підлягає обов`язковому оприлюдненню постачальником на його офіційному веб-сайті до початку введення її в дію та повинна зазначається у платіжних документах (рахунках) про сплату послуг за цим договором.

У пункті 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складенні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

За умовами пункту 4.2 договору оплата газу, спожитого за розрахунковий місяць, здійснюється за фактично поставлений газ протягом 10 календарних днів від дати підписання уповноваженими особами обох сторін акта приймання-передачі природного газу за відповідний місяць. Оплата здійснюється за умови наявності в акті приймання-передачі природного газу за звітний місяць посилання на повний номер і дату укладання цього договору та вказаної вартості поставленого газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підпису печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.202212 по 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Згідно з пунктом 11.2 договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписують уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

16.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, керуючись пунктом 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити ціну за одиницю товару без збільшення суми договору та внести зміни до пункту 3.2 розділу 3 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, шляхом викладення пункту 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу потужності становить 4558,83 грн, крім того ПДВ 911,17 грн, всього з ПДВ - 5467,00 грн". Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 15.01.2021.

18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, керуючись пунктом 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити ціну за одиницю товару без збільшення суми договору та внести зміни до пункту 3.2 розділу 3 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, шляхом викладення пункту 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу потужності становить 5011,42 грн, крім того ПДВ 1002,28 грн, всього з ПДВ - 6012,70 грн". Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 17.01.2021.

19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, керуючись пунктом 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити ціну за одиницю товару без збільшення суми договору та внести зміни до пункту 3.2 розділу 3 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, шляхом викладення пункту 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу потужності становить 5512,56 грн, крім того ПДВ 1102,51 грн, всього з ПДВ - 6615,07 грн". Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 19.01.2021.

21.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, керуючись пунктом 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити ціну за одиницю товару без збільшення суми договору та внести зміни до пункту 3.2 розділу 3 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, шляхом викладення пункту 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу потужності становить 6063,81 грн, крім того ПДВ 1212,76 грн, всього з ПДВ - 7276,57 грн". Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 21.01.2021.

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 5 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, керуючись пунктом 2 частини 5 статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змінити ціну за одиницю товару без збільшення суми договору та внести зміни до пункту 3.2 розділу 3 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, шляхом викладення пункту 3.2 розділу 3 договору в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.метрів природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу потужності становить 6670,18 грн, крім того ПДВ 1334,04 грн, всього з ПДВ - 8004,22 грн". Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 17.01.2021.

29.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школи І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради укладено додаткову угоду № 62 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір укладений між сторонами з 30.04.2021, а в частині розрахунків до їх повного виконання, а саме до 30.05.2021.

За результатами виконання договору, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень акти № 588 від 18.02.2021 на суму 26 900 грн 05 коп., № 589 від 18.02.2021 на суму 5 248 грн 43 коп., № 590 від 18.02.2021 на суму 6 577 грн 79 коп., № 591 від 18.02.2021 на суму 7 449 грн 17 коп., № 592 від 18.02.2021 на суму 10 892 грн 38 коп., № 593 від 18.02.2021 на суму 32 088 грн 42 коп., № 1314 від 11.03.2021 на суму 91 939 грн 70 коп., № 2450 від 13.04.2021 на суму 33 127 грн 37 коп. та № 3070 від 13.05.2021 на суму 28 285 грн 06 коп., які оплачено згідно платіжних доручень № 111 від 18.02.2021 на суму 26 900 грн 05 коп., № 112 від 18.02.2021 на суму 5 248 грн 43 коп., № 113 від 18.02.2021 на суму 6 577 грн 79 коп., № 114 від 18.02.2021 на суму 7 449 грн 17 коп., № 115 від 18.02.2021 на суму 10 892 грн 38 коп., № 116 від 18.02.2021 на суму 32 088 грн 42 коп., № 226 від 12.03.2021 на суму 91 939 грн 70 коп., № 299 від 21.04.2021 на суму 33 127 грн 37 коп. та № 451 від 13.05.2021 на суму 28 285 грн 06 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що додаткові угоди № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020 укладені з суттєвими порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, з огляду на що, просить суд визнати недійсними вказані додаткові угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіст Пром 12" на користь держави в особі Закарпатської обласної ради кошти в сумі 63 381 грн 45 коп.

Оцінюючи подані прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на частини 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частини 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Закарпатською обласною радою та Західним офісом Держаудитслужби захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю шляхом, зокрема, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень; застосування заходів впливу за порушенням бюджетного законодавства; передачі в установленому порядку правоохоронним органам матеріалів за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської обласної прокуратури звернулася до Західного офісу Держаудитслужби з повідомленням № 07.51-95-1179ВИХ-21 від 29.07.2021 щодо необхідності вжиття заходів судового захисту інтересів держави з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель, в тому числі, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду, однак належних заходів для усунення зазначених порушень, позивачем -2 вжито не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, а компетентний орган не здійснив належний захист державних інтересів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді від імені Закарпатської обласної ради, прокурор зазначив, що фінансування за укладеним сторонами договором (та додатковими угодами) здійснюється за рахунок коштів бюджету, при цьому департамент є розпорядником бюджетних коштів, а тому прокурор вважає, що останні наділені повноваженнями здійснювати належний захист інтересів держави, проте, вказані особи такого захисту не здійснили.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У спірних відносинах, що розглядаються, головним розпорядником бюджетних коштів є Закарпатська обласна рада, яка здійснює контроль за використання майна бюджетних коштів. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому суд погоджується з тим, що означена особа є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 № 904/123/22; від 26.1.12022 у справі 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби, тоді як останні не виконали свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 Цивільного кодексу України ).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до частини п`ятої наведеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що сторони уклали Договір за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частинами першою, другою, третьою статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки (частини перша, друга статті 334 Цивільного кодексу України ).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільний кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ураховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Сторони під час дії договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 Цивільного кодексу України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону. Загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 Цивільного кодексу України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції до 19.04.2020, було викладено у статті 36, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Вказана норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель"№ 114-IX від 18 вересня 2019 року, яким пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

У пояснювальній записці до проєкту вказаного закону йдеться про те, що його було прийнято з метою удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

Отже, суд зазначає, що за такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивач-3, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна збільшилася на 10% відсотків, а обсяг поставки товару за договором істотно зменшився.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надавались експертні висновки Київської торгово-промислової палати № Ц-1/3 від 04.01.2021, № Ц-1/4 від 04.01.2021, № Ц-1/5 від 04.01.2021, № Ц-5/2 від 05.01.2021.

Разом із тим, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Судом встановлено, що вищенаведені експертні висновки Київської торгово-промислової палати № Ц-1/3 від 04.01.2021, № Ц-1/4 від 04.01.2021, № Ц-1/5 від 04.01.2021, № Ц-5/2 від 05.01.2021 не містять точної інформації про коливання цін на природний газ як на момент звернення відповідача із листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. У даних висновках зазначено лише вартість газу на відповідну дату, без розбивки на періоди, в які відповідач зверталось із відповідними пропозиціями про зміну ціни договору. У вказаних висновках також зазначено, що відповідні довідки носять виключно інформативний характер та не враховують умов договорів та контрактів.

Отже, вказані вище експертні висновки Київської торгово-промислової палати не можуть слугувати належним документальним підтвердженням підвищення ціни на закуповуваний природний газ, оскільки вони не відображають коливання ринкової ціни в діапазоні між датами укладення договору та відповідних спірних додаткових угод до нього.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням статті 5, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень ст. ст. 203, 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є недійсними.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому недійсність спірних додаткових угод не означає, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки між ними укладено договір, а тому зобов`язання є договірними. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зважаючи на те, що без урахування додаткових угод № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору № 01-2021 від 11.12.2020 споживач мав сплатити 146 978 грн 44 коп. вартості спожитого природного газу (26,88466 м3) за період з 17 січня по 30 квітня 2021 року, а фактично сплатив 210 359 грн 89 коп., судом встановлено, що сума переплати 63 381 грн 45 коп. є такою, що безпідставно одержана відповідачем. Тому відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212.

Доказів поставки товару на всю суму здійсненої оплати, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Закарпатської обласної ради коштів у сумі 63 381 грн 45 грн. сплачених Мукачівською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради за товар, який так і не був поставлений відповідачем підлягають задоволенню на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 18.01.2021, № 3 від 19.01.2021, № 4 від 21.01.2021 та № 5 від 25.01.2021 до договору № 01-2021 від 11.12.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 01-2021 від 11.12.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та Мукачівською спеціальною школою І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59, ідентифікаційний код 34933742) на користь Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код 25435963) 63 381 (шістдесят три тисячі триста вісімдесят одна) грн 45 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59, ідентифікаційний код 34933742) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2-А, ідентифікаційний код 02909967) витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 22.07.2024

Суддя Н.Плотницька