Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/4331/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024Справа № 910/4331/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафрон"

до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"

про стягнення 8 436,40 грн.

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафрон" (далі - ТОВ "Сафрон", позивач) до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - Генеральна дирекція ДКВС, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 8 436,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 288-К-23 від 17.11.2023 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Сафрон" просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8 436,40 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач не забезпечив вчасне подання документів на оплату, а бюджетний 2023 рік для оплати поставленого товару закінчився. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 між ТОВ "Сафрон" (продавець) та Генеральною дирекцією ДКВС (покупець) був укладений договір купівлі-продаж (далі - договір), відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021-2015:15610000-7 продукції борошномельно-круп`яної промисловості (крупи ячмінні ячні № 2) (далі-товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору, а саме - крупи ячмінні ячні № 2 кількістю 44 600 кг., загальною вартістю 408 982,00 грн. (п. 1.1).

Ціна цього договору становить 408 982,00 грн. (п. 3.1 договору).

Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад територіальних уповноважених представників покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

У разі затримки бюджетного фінансування покупця та/або затримки з боку органів Державної казначейської служби України у здійсненні розрахунково-касового обслуговування, розрахунки за фактом поставки товару здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати надходження асигнувань на реєстраційні рахунки покупця. Сторони домовились, що будь які штрафні санкції до покупця в такому випадку не застосовуються (п. 4.1 договору).

Датою отримання товару є дата, зазначена в накладній (п. 4.3 договору). Моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця територіальному уповноваженому представнику покупця (п. 5.7 договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток № 1 до цього договору). Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 10.12.2023 (п. 5.1 договору).

Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010), за адресами, що вказані в рознарядці (додаток 1 до цього договору) (п. 5.2 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, що постачається згідно з умовами цього договору (п. 6.1.1 договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили рознарядку на поставку круп ячмінних ячних, їх кількість, адреси поставки та строк поставки - з 17.11.2023 по 10.12.2023 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вказаним договором 29.12.2023 поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 8 436,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-239 від 29.12.2023 та Актом №48 приймання крупи ячмінні №2.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленого товару на вказану суму не сплатив.

Заперечуючи проти вказаної заборгованості, відповідач вказує, що сплата позивачем поставленого товару є неможливою внаслідок відсутності бюджетних асигнувань у зв`язку з закінченням бюджетного 2023 року.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.

Суд зазначає, що Бюджетним кодексом України, на який посилається відповідач, регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контроль за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за його порушення, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Водночас, спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами при укладенні господарських договорів та їх виконанні.

Так, частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У свою чергу, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетним зобов`язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Тобто, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов`язання» та «господарське зобов`язання», які відповідач помилково ототожнює.

При цьому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням розпорядником бюджетних коштів відповідача та відсутністю у нього коштів, не звільняють Генеральну дирекцію ДКВС виконати свій обов`язок за договором належним чином та сплатити позивачу поставлений у 2023 році товар.

Отже, такі доводи відповідача є необґрунтованими та не свідчать про відсутність обов`язку покупця виконати господарське зобов`язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони договору (пунктом 4.1 договору) визначили, що розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад територіальних уповноважених представників покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 436,40 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафрон" до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про стягнення заборгованості у сумі 8 436,40 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27, ідентифікаційний код 41220556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафрон" (04050, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 11, офіс 3, ідентифікаційний код 45407878) заборгованість у сумі 8 436 (вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 40 коп., судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2024

Суддя Борисенко І. І.